Постанова

від 27.09.2017 по справі 914/3479/13

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" вересня 2017 р. Справа № 914/3479/13

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Матущака О.І.

суддів Кравчук Н.М.

Мирутенка О.Л.

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Балтом Україна смт. Щирець Львівської області

на ухвалу господарського суду Львівської області від 29.05.2017 р. про зміну способу та порядку виконання рішення суду

за заявою товариства з обмеженою відповідальністю Балтом Україна смт. Щирець Львівської області

у справі № 914/3479/13

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю Балтом Україна смт. Щирець Львівської області

до відповідача: Управління капітального будівництва Львівської міської ради м.Львів

за участю третьої особи, яка не заявляє

самостійних вимог на предмет спору на

стороні відповідача: Львівської міської ради м.Львів

про стягнення 41 327 627, 08 грн.

за участю представників сторін від:

позивача: Попадюк С.С. - за довіреністю №5д від 25.05.2017 р.;

відповідача: Вирста Н.І. - за довіреністю №05-285 від 26.09.2017 р.;

третьої особи: Гриниха Х.А. - за довіреністю №2901-вих-56 від 18.01.2017 р.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Львівської області від 29.05.2017 р. (суддя П.Т. Манюк) відмовлено у задоволенні заяви ТОВ Балтом Україна про зміну способу та порядку виконання рішення господарського суду Львівської області від 06.11.2013 р. у даній справі.

Ухвала суду мотивована тим, що Законом України Про виконавче провадження передбачена можливість звернення стягнення на кошти та інше майно, належне боржнику, однак механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників визначений Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845. Крім цього, суд першої інстанції при прийнятті рішення виходив з того, що третьою особою представлені докази, які підтверджують те, що об'єкти, на які хоче звернути стягнення заявник, не відносяться до об'єктів належних боржнику, щодо яких він наділений повноваженнями з розпорядження та на які можна звернути стягнення.

Заявником подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву заявника. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що протягом 2014- 2017 років з боржника на користь стягувача було стягнуто лише частину коштів, не сплаченою залишається сума в розмірі 32 546 511,76 грн. При цьому, скаржник стверджує, що виконання судового рішення від 06.11.2013 у справі № 914/3479/13 є суттєво ускладнене, оскільки боржник протягом 2015-2017 років не виступає замовником будівництва об'єктів, які фінансуються з бюджету міста Львова, і відповідно Головне управління державної казначейської служби у Львівській області позбавлене можливості стягнення зазначеної суми з боржника. Відповідно до ухвал Львівської міської ради від 14.05.2010 № 3543 та від 30.09.2010 № 3925 в бюджеті міста Львова були передбачені кошти в сумі 29 339 600,00 грн. щодо фінансування об'єкту Реконструкція вул. Городоцької (від вул. Кульпарківської до межі міста) в т.ч. проектні роботи , і розпорядником коштів було визначено УКБ Львівської міської ради. В подальшому кошти на фінансування даного об'єкта в бюджеті міста не передбачались. Заявник також зазначає, що всупереч вимогам Бюджетного кодексу України, постанови Кабінету Міністрів України від 09.01.2000 № 17 Про порядок складання, розгляду, затвердження та основні вимоги щодо виконання кошторисів доходів і видатків бюджетних установ та організацій кошти щодо погашення боргу, який утворився в УКБ ЛМР перед ТзОВ Балтом Україна в бюджеті міста Львова не передбачені. У зв'язку з цим, заявник просить суд змінити спосіб виконання рішення суду у даній справі шляхом звернення стягнення на відповідне майно боржника.

Вивчивши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та перевірено апеляційним господарським судом, 09.01.2014 р. на примусове виконання рішення господарського суду Львівської області від 06.11.2013 р. у даній справі видано відповідний наказ, який був пред'явлений стягувачем на виконання до Головного управління державної казначейської служби України у Львівській області, згідно положень постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників .

Однак, враховуючи те, що протягом 2014- 2017 років з боржника на користь стягувача було стягнуто лише частину коштів та несплаченою залишається сума в розмірі 32 546 511,76 грн., позивач звернувся до суду із заявою про зміну способу та порядку виконання рішення шляхом звернення стягнення на майно УКБ ЛМР, а саме на: будівлю на вул. Горбачевського, 10 у м. Львові загальною площею 541,4 кв.м (реєстраційне посвідчення від 17.02.1995 р.); земельну ділянку площею 1 200 кв.м, (вул. Горбачевського, 10) (державний акт на право користування серія ЛВ 20401001 від 27.10.1993 р.); гараж (бокс) на вул. Науковій, 100 - площею 55 кв.м що перебуває у праві постійного користування згідно реєстраційного посвідчення від 16.10.1995 р.; земельну ділянку: № 4610136300:05:011:0020 на вул. Збиральній у місті Львові площею 1,34 га; земельну ділянку: № 4610136800:02:005:0254 на вул. Пасічній у місті Львові площею 0, 6133 га.

При прийнятті постанови суд апеляційної інстанції виходив з такого.

Статтею 1 Закону України Про виконавче провадження (в редакції чинній на момент пред'явлення виконавчого документа про примусове виконання рішення) встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Механізм виконання судових рішень про стягнення коштів з бюджетних установ визначається Законом та постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників .

Відповідно до ч. 1 ст. 121 ГПК України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення, можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття господарським судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. Наприклад, зміна способу виконання рішення можлива шляхом видозмінення зазначеної у рішенні форми (грошової чи майнової) виконання, тобто за відсутності у боржника присудженого позивачеві майна в натурі або грошових коштів, достатніх для покриття заборгованості (Вказаної позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові пленуму №9 від 17.10.2012 р. Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України ).

Отже, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про те, що в основу рішення про зміну способу та порядку виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим його виконання встановленим способом.

Суд зазначає, що поняття спосіб і порядок виконання судового рішення мають спеціальне значення, та означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем. Спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, що встановлено статтями 16 ЦК України та статтею 20 ГПК України. Під зміною способу виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений.

Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.

Згідно ст. 32 вищезазначеного Закону, заходами примусового виконання рішень є, зокрема, звернення стягнення на кошти та інше майно боржника.

Відповідно до 1.2, 1.4, 4.1.9 Положення про управління капітального будівництва Львівської міської ради, затверджене рішенням виконкому від 28.11.2016 р. №1100, управління є виконавчим органом Львівської міської ради, утвореним відповідно до Закону України Про місцеве самоврядування в Україні .

Управління є юридичною особою, має самостійний баланс, право набувати майнових і немайнових прав та обов'язків, виступати в судах від свого імені.

До компетенції управління відноситься розпорядження коштами міського бюджету м. Львова в межах, визначених міською радою, виконавчим комітетом і Львівським міським головою, раціональний розподіл та контроль за їх цільовим використанням.

Суд зауважує, що згідно з умовами договору від 10.09.2010 р. № 20 на реконструкцію вул. Городоцької (від вул.Кульпарківської до межі міста), укладеного між сторонами, джерелом фінансування робіт були бюджетні кошти, а не кошти належні управлінню в межах бюджетних призначень на його діяльність.

Як правомірно звернув увагу місцевий господарський суд, вищевказаним Законом України Про виконавче провадження передбачена можливість звернення стягнення на кошти та інше майно, належне боржнику, однак механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників визначений Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845.

При цьому, суд першої інстанції при прийнятті рішення виходив з того, що третьою особою представлені докази, які підтверджують те, що зазначені вище об'єкти не відносяться до об'єктів належних боржнику, щодо яких він наділений повноваженнями з розпорядження ними та на які можна звернути стягнення.

Зокрема, відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 29.05.2017 № 88246838, інформація про земельну ділянку кадастровий номер 4610136300:05:011:0020 відсутня.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 29.05.2017 № 88247219, земельна ділянка, кадастровий номер 4610136800:02:005:0254 перебуває у власності Львівської міської ради.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 29.05.2017 №88245701, інформація про об'єкти нерухомого майна за адресою: вул. Наукова, 100 у м. Львові відсутня.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 29.05.2017 № 88245701, інформація про об'єкти нерухомого майна за адресою вул. І. Горбачевського, 10 у м. Львові відсутня.

Разом з тим, під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, апелянтом було подано клопотання б/н від 10.08.2017 р. про долучення документів до матеріалів справи, які підтверджують належність майна боржнику, а саме: копію витягу з рішення виконкому Львівської міської ради від 08.10.1992 р. №541; копію реєстраційного посвідчення від 17.02.1995 р.; копію державного акта на право постійного користування земельною ділянкою по вул. Крилова, 10 (тепер Горбачевського, 10); копію реєстраційного посвідчення від 16.10.1995 р.; копію витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 26.01.2011 р.; копію витягу з ДЗК про земельну ділянку за адресою: м. Львів, вул. Пасічна-Зелена від 09.08.2017 р.; копію витягу з ДЗК про земельну ділянку за адресою: м. Львів, вул. Липинського, 6-а від 09.08.2017 р.; копію витягу з ДЗК про земельну ділянку за адресою: м. Львів, вул. Городоцька - Збиральна, 9 від 09.08.2017 р.

При цьому, заявник зазначає, що про наявність таких доказів заявник вказував у суді першої інстанції, однак, з суб'єктивних причин не міг їх самостійно подати. У зв'язку з цим, подавав клопотання до суду першої інстанції про витребування таких доказів, яке суд необґрунтовано відхилив.

Розглянувши вищезазначене клопотання, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Межі перегляду справи в апеляційному порядку визначаються ст.101 ГПК України, яка передбачає, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою ГПК покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття (вказаної позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові пленуму №7 від 17.05.2017 р. Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України ).

Апелянт, подаючи вищезазначені документи вказав про суб'єктивність причин неподання таких до суду першої інстанції, однак, конкретні причини заявником вказано не було. Більше того, посилання апелянта на необґрунтоване відхилення клопотання місцевого господарського суду про витребування вищевказаних документів, є безпідставними, оскільки в матеріалах справи відсутні докази звернення з таким клопотанням в порядку ст.38 ГПК України. Окрім цього, матеріалами справи підтверджується, що ухвалою суд першої інстанції зобов'язував заявника надати відповідні документи, однак, така ухвала залишена без виконання та будь-якого реагування.

З огляду на вищевикладене, судова колегія погоджується з позицією місцевого господарського суду про відмову у задоволенні заяви про зміну способу виконання рішення господарського суду Львівської області від 06.11.2013 р. у справі № 914/3479/13 шляхом звернення стягнення на майно відповідача.

Згідно ст. 33, абзацу 2 ст. 34, ст. 43 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Скаржником не подано суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували обґрунтованість вимог, заявлених у апеляційній скарзі.

За таких обставин, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що ухвала прийнята із дотриманням норм чинного законодавства та у відповідності до обставин справи, тому підстав для її зміни чи скасування, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, -

Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Ухвалу господарського суду Львівської області від 29.05.2017 р. у справі

№ 914/3479/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Матеріали справи скерувати в господарський суд Львівської області.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 02.10.2017 р.

Головуючий-суддя Матущак О.І.

Судді Кравчук Н.М.

Мирутенко О.Л.