Постанова

від 02.10.2017 по справі 902/213/17

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" жовтня 2017 р. Справа № 902/213/17

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Олексюк Г.Є.

суддів Філіпова Т.Л.

суддів Василишин А.Р.

при секретарі судового засідання Вох В.С.

розглянувши апеляційні скарги третьої особи - ОСОБА_1 та відповідача - Вінницької міської ради на рішення господарського суду Вінницької області від 25.04.17 р. у справі № 902/213/17

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Вінницяметалопостач"

до Вінницької міської ради

за участю третіх осіб на стороні позивача без самостійних вимог на предмет спору : ОСОБА_3; ОСОБА_1; ОСОБА_4; Товариства з обмеженою відповідальністю "Промцентр"

про розірвання договору оренди земельної ділянки укладеного між ПАТ "Вінницяметалопостач" та Вінницькою міською радою від 04.02.2005 року із змінами та доповненнями, який зареєстровано в Вінницькій регіональній філії ДП "Центр ДЗК при Держкомземі України" від 12.08.2005 року за № 040500200071.

за участю представників :

позивача - Томашук М.С. ( пред. дов. у справі)

відповідача - не з'явився

третя особа 2 - пред. ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ( дов. у справі )

Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 25.04.2017 року у справі № 902/213/17 (ОСОБА_8) позов Товариства з додатковою відповідальністю "Вінницяметалопостач" до Вінницької міської ради, за участю третіх осіб на стороні позивача без самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_3; ОСОБА_1; ОСОБА_4; Товариства з обмеженою відповідальністю "Промцентр" про розірвання договору оренди земельної ділянки задоволено.

Розірвано договір оренди земельної ділянки, укладений між ПАТ "Вінницяметалопостач" та Вінницькою міською радою від 04.02.2005 року із змінами та доповненнями, який зареєстрований в Вінницькій регіональній філії ДП "Центр ДЗК при Держкомземі України" від 12.08.2005 року за № 040500200071. Судові витрати в сумі 1 600 грн. покладено на відповідача.

Стягнуто з Вінницької міської ради, код ЄДРПОУ 25512617 (21050, м. Вінниця, вул. Соборна, б. 59) на користь ТДВ "Вінницяметалопостач", код ЄДРПОУ 01880574 (м. Вінниця, вул. Київська, б. 78) 1 600 грн. для відшкодування судових витрат на судовий збір.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд керувався положеннями ст. ст. 2, 32 Закону України " Про оренду землі", ст..ст. 93,141 Земельного кодексу України , ст. 651 Цивільного кодексу України та прийшов до висновку, що не відбувся автоматичний перехід права оренди земельної ділянки до третіх осіб , у зв'язку із відчуженням нерухомого майна позивача з огляду на те, що вказане майно відчужено позивачем на користь не однієї а чотирьох осіб. В свою чергу, сторони, треті особи не надали суду належних доказів в обґрунтування того, що орендна плата за користування земельною ділянкою індивідуально визначена щодо кожного з набувачів нерухомого майна, яке належало позивачеві, та що така плата встановлена відповідно до площі земельної ділянки, яка перебуває у них в користуванні та з урахуванням інших істотних обставин.

При цьому,суд дійшов висновку про те, що у разі укладення між відповідачем та третіми особами договорів оренди земельної ділянки, станом на час укладення таких договорів земельна ділянка по АДРЕСА_1, загальною площею 3,4687 га. має бути вільна, тобто ніким не зайнята, не повинна перебувати в оренді, а при укладенні таких договорів вказана земельна ділянка повинна бути розмежована між третіми особами із визначенням конкретних меж у кожному договорі та із врахуванням цих меж при визначенні вартості оренди таких земельних ділянок.

Не погодившись із рішенням господарського суду Вінницької області від 25.04.2017 року, скаржник - Вінницька міська рада звернулася з апеляційною скаргою, в якій вказує, що рішення суду є необґрунтованим, незаконним і таким, що порушує законні права та інтереси відповідача по справі та третіх осіб.

Вказує, що суд першої інстанції керується ст. 31 Закону України "Про оренду землі", яка зазначає, що договір оренди землі припиняється, зокрема, у разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

На думку апелянта, оскільки Позивач і надалі є власником частини будинковолодінь на орендованій земельній ділянці, тому застосування судом ст. 31 Закону України "Про оренду землі" є недоцільним, адже як зазначає судова практика, а саме позиція Вищого господарського суду України , який в постанові від 09.07.15р. у справі №910/23058/14 з аналогічних обставин прийшов до висновку, що договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий будинок.

Апелянт, з огляду на положення ст. 120 Земельного кодексу України, ч. 3 ст. 7 Закону України "Про оренду землі" вказує, що при виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду право попереднього власника або користувача припиняється, в силу закону, без оформлення припинення права будь-якими актами та документами. Наголошує, що ця норма є імперативною, відступ від неї на підставі договору не допускається. Договір оренди при цьому не припиняється в цілому, а припиняється в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки.

Зазначає, що апелянт надсилав директору ТДВ "Вінницяметалопостач" ОСОБА_9 лист. від 19.01.2016р. щодо внесення змін до договору оренди. В даному листі зазначено, що відповідно до ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав.

Наголосив, що позивачу не було відмовлено у зміні договору оренди на земельну ділянку, а рекомендовано дотримуватися встановленого законодавством порядку щодо вирішення вищевказаного питання.

Звертає увагу на бездіяльність Позивача, яким проігноровано зазначений чинним законодавством порядок зміни договору оренди земельної ділянки. Натомість Позивач звернувся до суду для захисту своїх прав та інтересів, не здійснивши всіх дій щодо врегулювання даного питання. Вважає, що порушення прав та інтересів Позивача не відбулося.

Просить скасувати рішення господарського суду Вінницької області від 25.04.2017 року по справі № 902/213/17 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

У відзиві на апеляційну скаргу, Товариство з додатковою відповідальністю "Вінницяметалопостач" вказує, що у зв'язку з переходом права власності на об'єкти нерухомості відбувається перехід до набувача тих прав на відповідну земельну ділянку.

Вважає, що Договір оренди земельної ділянки від 04.02.2005р. підлягає розірванню, а власники об'єктів нерухомості в АДРЕСА_1 мають вчинити дії щодо оформлення свої прав на землю та самостійно сплачувати плату за користування земельною ділянкою , яка належить відповідачу в обсягах, які будуть погоджені між новими власниками та відповідачем.

Після вищенаведеної реалізації об'єктів нерухомості наявність договору оренди, укладеного між ВАТ "Вінницяметалопостач" та Вінницькою міською радою суперечить нормам законодавства, а такий договір підлягає розірванню.

Враховуючи вказані норми матеріального права та зважаючи на те, що позивач добровільно відмовляється від права користування земельною ділянкою, оскільки фактичне користування земельною ділянкою і будівлею на ній здійснюють інші особи (нові власники будівель), а не позивач, вважає законною підставою для припинення земельних відносин сторін за спірним договором оренди.

Також, від третьої особи ОСОБА_1, надійшла апеляційна скарга , в якій вона вказує, що висновки суду першої інстанції не відповідають матеріалам справи, з огляду на таке.

Як вбачається з оскаржуваного рішення, суд першої інстанції розірвав договір оренди земельної ділянки від 04.02.05р. із змінами та доповненнями.

При цьому, суд не надав жодної правової оцінки тому, що всі зміни та доповнення до договору оренди були оформлені Угодою про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 23.01.14р. Дана Угода не пройшла державної реєстрації, тобто, в силу норм ст.210 ЦК України є неукладеною.

Аналогічна норма міститься і в ст.17 Закону України "Про оренду ", згідно якої договір оренди землі вважається вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Отже, угода, яка не пройшла державної реєстрації , є не вчиненною і не створює прав та обов'язків для сторін.

В свою чергу, суд першої інстанції не надав правової оцінки та розірвав договір з урахуванням змін та доповнень, які "де-юре" не вчинені. Просить рішення господарського суду Вінницької області від 25.04.2017 р. скасувати та постановити нове, яким відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

У відзиві на апеляційну скаргу Товариство з додатковою відповідальністю "Вінницяметалопостач" вказує, що рішення господарського суду Вінницької області від 25.04.2017р. є законними та таким, що не відповідає нормам матеріального та процесуального права, прийнятим в повній відповідності до законодавства України, а апеляційну скаргу скаржника вважає необґрунтованою.

Зокрема, наголошує, що Договір оренди земельної ділянки від 04.02.2005р. підлягає розірванню , а нові власники об'єктів нерухомості в АДРЕСА_1 мають вчинити дії щодо оформлення свої прав на землю та самостійно сплачувати плату за користування земельною ділянкою, яка належить відповідачу в обсягах, які будуть погоджені між новими власниками та відповідачем.

Після вищенаведеної реалізації об'єктів нерухомості наявність договору оренди, укладеного між ВАТ "Вінницяметалопостач" та Вінницькою міською радою суперечить нормам законодавства, а такий договір підлягає розірванню.

Враховуючи вказані норми матеріального права та зважаючи на те, що позивач добровільно відмовляється від права користування земельною ділянкою, оскільки фактичне користування земельною ділянкою і будівлею на ній здійснюють інші особи (нові власники будівель), а не позивач, вважає наведене законною підставою для припинення земельних відносин сторін за спірним договором оренди.

Просить рішення господарського суду Вінницької області від 25.04.2017р.залишити без зміни, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 01.06.2017 р. у справі № 902/213/17 апеляційні скарги Вінницької міської ради та третьої особи - ОСОБА_1 прийняті для спільного провадження (а.с.141-142).

У судовому засіданні представник третьої особи, ОСОБА_11, підтримала доводи, викладені в апеляційній скарзі . Вважає рішення господарського суду Вінницької області від 25.04.17 р. у справі № 924/681/16 є незаконним, необґрунтованим та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Просила суд скасувати у повному обсязі рішення господарського суду Вінницької області від 25.04.17 р. та постановити нове, яким ТДВ "Вінницяметалопостач" в задоволенні позову відмовити.

Представник третьої особи, ОСОБА_7, підтримала доводи, викладені в апеляційній скарзі Просила суд скасувати у повному обсязі рішення господарського суду Вінницької області від 25.04.17 р. та постановити нове, яким ТДВ "Вінницяметалопостач" в задоволенні позову відмовити.

Представник позивача вважає рішення суду законним обґрунтованим і просить його залишити без змін,а апеляційні скарги-без задоволення .

Представник відповідача, треті особи ОСОБА_3, ОСОБА_4, Товариство з обмеженою відповідальністю "Промцентр" в судове засідання не з"явились, причини неявки суду не повідомили. Про час та місце розгляду справи попереджались в установленому законом порядку ( а.с. 232,233-236 ).

Від третьої особи ОСОБА_3 повернувся поштовий конверт з відміткою " за закінченням встановленого строку зберігання" (а.с. 239).

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Пунктом 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" встановлено, що розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Пункт 3.9.1. вказаної Постанови передбачає, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом правової позиції Вищого господарського суду України, викладеної в п.3.9.2 постанови № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. При цьому неявка у судове засідання однієї з сторін, належним чином повідомленої про час і місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені частиною першою статті 77 ГПК України (п.3.12 постанови).

Оскільки у матеріалах справи достатньо доказів, які мають значення для правильного вирішення спору та сторонами у справі не надано доказів в підтвердження поважності причин неявки їх представників в судове засідання, враховуючи обмеженість строків розгляду справи та відсутність клопотання про їх продовження, справа розглядається за наявними матеріалами.

Тому, представники відповідача, третіх осіб 1,3,4 вважаються такими, що належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Заслухавши пояснення представників позивава та третьої особи ОСОБА_1 , перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при винесенні оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення , виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 31.10.2003р. Вінницька міська рада прийняла рішення №487, згідно якого передала Відкритому акціонерному товариству "Вінницяметалопостач" в оренду земельну ділянку по АДРЕСА_1, загальною площею 3,4687 га, в тому числі 0,0201 га для адміністративних потреб та 3,4486 га для складських потреб.

На підставі вищезазначеного рішення між Вінницькою міською радою та Відкритим акціонерним товариством "Вінницяметалопостач", правонаступником якого є на даний час ТДВ "Вінницяметалопостач", 04.02.2005р. був укладений договір оренди земельної ділянки.

У відповідності до умов договору та з урахуванням додаткової угоди до договору, в оренду передано земельну ділянку загальною площею 3,1821га, із них 3,1620га для виробничих потреб та площею 0,0201га для громадських потреб, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

У відповідності до п. 10 Договору земельна ділянка передана в оренду на 30 років з моменту прийняття рішення міською радою.

У відповідності до п. 40 Договору оренди земельної ділянки. встановлено, що перехід права власності на об'єкти нерухомого майна на орендованій земельній ділянці до другої особи є підставою для зміни умов або розірвання договору оренди.

На вказаній земельні ділянці на момент укладання договору оренди земельної ділянки були розміщені об'єкти нерухомого майна та виробничі приміщення, які належали на праві власності ТДВ "Вінницяметалопостач".

У зв'язку із необхідністю використання та обслуговування належних на праві власності ТДВ "Вінницяметалопостач" об'єктів нерухомого майна та виробничих приміщень і було укладено договір оренди земельної ділянки від 04.02.2005р. із відповідачем.

В подальшому, відповідно до Договору купівлі-продажу нерухомого майна від 20.12.2013р., ПАТ "Вінницяметалопостач", правонаступником якого є ТДВ Вінницяметалопостач", продав , а громадянка ОСОБА_1 придбала об'єкти нерухомого майна , що складає 2/25 частки комплексу виробничих будівель та споруд, які знаходяться в АДРЕСА_1 (а.с.15).

В свою чергу, згідно Договору купівлі-продажу нерухомого майна від 21.12.2013р., ВАТ "Вінницяметалопостач", правонаступником якого є ТДВ "Вінницяметалопостач" продав, а громадянин ОСОБА_3 придбав об'єкти нерухомого майна (нежитлові будівлі) згідно із переліком, які знаходяться в АДРЕСА_1, що складає 23/100 частки комплексу виробничих будівель та споруд, які знаходяться в АДРЕСА_1 (а.с.14).

Згідно Договору купівлі-продажу нерухомого майна від 14.02.2014р., ВАТ Вінницяметалопостач", правонаступником якого є ТДВ "Вінницяметалопостач" продав, а громадянин ОСОБА_4 придбав об'єкти нерухомого майна (нежитлові будівлі) згідно із переліком, які знаходяться в АДРЕСА_1, що складає 1/100 частки комплексу виробничих будівель та споруд, які знаходяться в АДРЕСА_1 (а.с.16).

У відповідності до Договору дарування 7/100 часток комплексу виробничих будівель та споруд від 08.12.2016р., ТДВ "Вінницяметалопостач" подарувало ТОВ "Промцентр" об'єкти нерухомого майна (нежитлові будівлі) згідно із переліком, які знаходяться в АДРЕСА_1, що складає 7/100 частки комплексу виробничих будівель та споруд, які знаходяться в АДРЕСА_1 (а.с.17-18).

В свою чергу, позивач звернувся з позовом до суду, оскільки згідно умов Договору оренди земельної ділянки від 04.02.2005р., ТДВ "Вінницяметалопостач" зобов'язано сплачувати орендну плату, але у зв'язку із відчуженням нерухомого майна він не використовує дану земельну ділянку, а її фактичне користування здійснюється особами, які придбали об'єкти нерухомого майна.

Аналізуючи зазначені обставини справи, колегія суддів враховує, що стаття 2 Закону України "Про оренду землі" передбачає, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно статті 13 "Про оренду землі" договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частиною першою статті 93 Земельного кодексу України та статтею 1 Закону Про оренду землі встановлено, що оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно статті 651 ЦК України вбачається, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Договір оренди землі припиняється, зокрема, у разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом (частина перша, третя статті 31 Закону України "Про оренду землі").

Статтею 32 Закону України "Про оренду землі" унормовано такий спосіб припинення договору оренди землі як його дострокове розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору.

Зокрема, питання переходу права на земельну ділянку у разі набуття права на жилий будинок, будівлю, споруду, що розміщені на ній, регулюється статтею 120 Земельного кодексу України, статтею 377 Цивільного кодексу України.

Згідно ч.1 статті 120 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент переходу права власності (у 2013, 2014, 2016 роках ) встановлено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Пунктами а і е частини першої статті 141 ЗК України (в редакції на час звернення з даним позовом) визначено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є, у тому числі, добровільна відмова від права користування земельною ділянкою та набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Договір оренди землі припиняється, зокрема, у разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом (частини перша і третя статті 31 Закону).

Відповідно до частини першої статті 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Разом з тим, колегія суддів не бере до уваги пояснення представників апелянта ОСОБА_1 про те, що у даному випадку відбувся автоматичний перехід права оренди земельної ділянки , у зв'язку із відчуженням нерухомого майна позивачем та вважає за необхідне зазначити таке.

Так, за змістом норми ст. 7 Закону України "Про оренду землі", до особи , якій перейшло право власності на житловий будок , будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці , також переходить право оренди на цю земельну ділянку . Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду , припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки , на якій розташованій такий житловий будинок, будівля або споруда.

Як зазначалось вище у даній постанові, відповідно до Договору купівлі-продажу нерухомого майна від 20.12.2013р., ВАТ "Вінницяметалопостач", правонаступником якого є ТДВ "Вінницяметалопостач", продав, а громадянка ОСОБА_1 придбала об'єкти нерухомого майна , що складає 2/25 частки комплексу виробничих будівель та споруд, які знаходяться в АДРЕСА_1 (а.с.15).

В свою чергу, згідно Договору купівлі-продажу нерухомого майна від 21.12.2013р., ВАТ "Вінницяметалопостач", правонаступником якого є ТДВ "Вінницяметалопостач" продав, а громадянин ОСОБА_3 придбав об'єкти нерухомого майна (нежитлові будівлі) згідно із переліком, які знаходяться в АДРЕСА_1, що складає 23/100 частки комплексу виробничих будівель та споруд, які знаходяться в АДРЕСА_1 (а.с.14).

Згідно Договору купівлі-продажу нерухомого майна від 14.02.2014р., ВАТ "Вінницяметалопостач", правонаступником якого є ТДВ "Вінницяметалопостач" продав, а громадянин ОСОБА_4 придбав об'єкти нерухомого майна (нежитлові будівлі) згідно із переліком, які знаходяться в АДРЕСА_1, що складає 1/100 частки комплексу виробничих будівель та споруд, які знаходяться в АДРЕСА_1 (а.с.16).

У відповідності до Договору дарування 7/100 часток комплексу виробничих будівель та споруд від 08.12.2016р., ТДВ "Вінницяметалопостач" подарувало ТОВ "Промцентр" об'єкти нерухомого майна (нежитлові будівлі) згідно із переліком, які знаходяться в АДРЕСА_1, що складає 7/100 частки комплексу виробничих будівель та споруд, які знаходяться в АДРЕСА_1 (а.с.17-18).

Проаналізувавши зазначені договори, колегія суддів констатує, що в кожному з зазначених вище договорів купівлі - продажу об"єктів нерухомості вказані кадастрові номери земельних ділянок, на яких вони розміщені. Разом з тим, слід зауважити, що відповідно до п.4 договору купівлі-продажу нерухомого майна від 21.12.2013р., укладеного між ТДВ "Вінницяметалопостач" та ОСОБА_3 Літ "А","П","М", "Н", "Г", "Р","О","З" зазначена споруда № 3, яка розміщена на земельній ділянці площею 2,0132 га за кадастровим номером НОМЕР_1, який збігається з кадастровим номером земельної ділянки, площею 2,01132 га, на якій перебуває відчужена нерухомість згідно договору купівлі -продажу нерухомого майна від 14.02.2014р., укладеного між ТДВ "Вінницяметалопостач" та ОСОБА_4.

Також, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_2, на якій перебуває відчужений об"єкти нерухомості під літ."З" розташований на ділянці площею 0,3355 га, за договором купівлі-продажу нерухомого майна від 21.12.2013р., укладеного між ТДВ "Вінницяметалопостач" та ОСОБА_3 збігається з кадастровим номером земельної ділянки площею 0,3355 за договором дарування 7/100 часток комплексу виробничих будівель та споруд від 08.12.2016р., укладеного між ТДВ "Вінницяметалопостач" та ТОВ "Промцентр .

Отже, колегія суддів зауважує, що вказане майно відчужено позивачем на користь не однієї, а чотирьох осіб, при цьому, як встановлено вище, деякі земельні ділянки з однаковими кадастровими номерами перебувають у користуванні декількох власників об"єктів нерухомості. Зокрема, слід наголосити, що нові власники ( треті особи) об"єктів нерухомого майна не сплачують індивідуально визначену орендну плату відповідно до площі земельної ділянки, яка перебуває у них в користуванні та з урахуванням інших істотних обставин.. В свою чергу, позивач ТДВ "Вінницяметалопостач" змушений виконувати умови договору оренди земельної ділянки від 04.02.2005р.в повному обємі, зокрема продовжує сплачувати орендну плату за землю, якою фактично не користується .

З огляду на вищезазначене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що у разі встановлення рішенням суду факту автоматичного переходу права оренди до третіх осіб, у зв'язку із відчуженням нерухомого майна позивача, з урахуванням декількох власників, не виділених конкретних меж земельних ділянок наданих їм у користування щодо кожного з них, з урахуванням характеристик набутого ними нерухомого майна, яке належало позивачу, не встановленої орендної плати за користування земельною ділянкою щодо кожного з них індивідуально, із визначенням меж займаних кожною із третіх осіб земельної ділянки, вказане призвело б до неможливості реалізації вказаного рішення суду та до породження нових спорів між позивачем, відповідачем та третіми особами.

Вірним є і висновок суду першої інстанції про те, що у разі укладення між відповідачем та третіми особами договорів оренди земельної ділянки, станом на час укладення таких договорів земельна ділянка по АДРЕСА_1, загальною площею 3,4687 га. має бути вільна, тобто ніким не зайнята, не повинна перебувати в оренді, а при укладенні таких договорів вказана земельна ділянка повинна бути розмежована між третіми особами із визначенням конкретних меж у кожному договорі та із врахуванням цих меж при визначенні вартості оренди таких земельних ділянок.

У зв"язку з тим, що фактично користування земельною ділянкою та об"єктами нерухомості здійснюють нові власники, попередній землекористувач - позивач добровільно відмовився від права користування нею, а законодавством, а саме ст. 32 Закону України "Про оренду землі" передбачена можливість дострокового розірвання договору на вимогу однієї із сторін договору.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду України від 20.08.2013 р. у справі №15/5005/12936/2011, від 19.06.2012 року у справі № 36/368-9/63, від 06.06.2001 № 11/227.

З огляду на зазначене доводи апелянта ОСОБА_12 є помилковими та суперечать матеріалам справи.

В свою чергу, колегія суддів апеляційної інстанції вважає помилковими доводи апелянта Вінницької міської ради щодо недотримання позивачем порядку зміни договору оренди земельної ділянки, а саме не врегулювання даного питання поза судовим шляхом, з огляду на таке.

Так, вибір способу захисту своїх прав та порушених інтересів є правом позивача. Відповідно до рішення Конституційного суду України від 09.07.2002р. у справі № 1-2/2002, положення частини 2 статті 124 Конституції України передбачають захист судом прав і свобод людини і громадянина, а також прав юридичної особи, надаючи можливість кожному захищати права і свободи будь-якими не забороненими законом засобами (частина 5 статті 55 Конституції України). Тобто кожна особа, має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав і свобод, у тому числі - судовий захист.

Обов'язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист. Можливість використання суб'єктами правовідносин досудового врегулювання спорів може бути додатковим засобом правового захисту, який держава надає учасникам певних правовідносин, що не суперечить принципу здійснення правосуддя виключно судом. Виходячи з необхідності підвищення рівня правового захисту держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

Таким чином, обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. № 6 "Про судове рішення", рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає рішення суду по даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається.

Апеляційні скарги третьої особи на стороні позивача без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_1 та відповідача Вінницької міської ради є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Судові витрати за подачу апеляційних скарг, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд залишає за скаржниками.

Керуючись ст.ст. 49,99,101,103,105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Вінницької області від 25.04.2017 року у справі № 902/213/17 залишити без змін, а апеляційні скарги відповідача Вінницької міської ради та третьої особи на стороні позивача без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуюча суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Василишин А.Р.