Ухвала

від 04.10.2017 по справі 569/14918/17

РІВНЕНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 569/14918/17

УХВАЛА

04 жовтня 2017 року м. Рівне

Слідчий суддя Рівненського міського суду

Рівненської області ОСОБА_1

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

заявника ОСОБА_3

представника заявник адвоката ОСОБА_4

прокурора ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна ,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 звернувся до суду із клопотанням про скасування арешту майна.

В обґрунтування клопотання вказує, що ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області ОСОБА_6 від 06.09.2017р. задоволено клопотання слідчого та накладено арешт шляхом обмеження прав володіння, користування та розпорядження до прийняття процесуального рішення у кримінальному провадженні № 12016180150000673 від 02.09.2016р. на таке майно:

- автомобіль ЗИЛ-ММЗ, модель 554, вантажний самоскид, номер шасі VIN НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 та на пісок, який знаходиться в причепі;

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 автомобіля ЗИЛ-ММЗ, модель 554, вантажний самоскид, номер шасі VIN НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Заявник вважає вказану ухвалу слідчого судді необґрунтованою, а накладений арешт таким, що підлягає скасуванню.

30.08.2017 року слідчим СУ ГУНП в Рівненській області ОСОБА_7 у кримінальному провадженні № 12016180150000673 від 02.09.2016р. було проведено невідкладний огляд земельної ділянки кадастровий номер 5623485400:05:013:0047, яка знаходиться за межами населеного пункту Мирненської сільської ради Костопільського району Рівненськеої області.

За результатами огляду слідчим ОСОБА_7 складено відповідний протокол огляду.

Під час огляду слідчим ОСОБА_7 вилучено з поміж іншого належний ОСОБА_3 на права приватної власності автомобіль марки ЗИЛ-ММЗ, модель 554, вантажний самоскид, номер шасі VIN НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 на вказаний автомобіль.

В судовому засіданні заявник та його представник повністю підтримали клопотання, просили його задоволити з викладених у ньому обставин.

Прокурор в судовому засідання клопотання не визнав та просив відмовити у його задоволенні.

Відповідно до ст. 41 Конституції України зазначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно до ч. 3 ст.41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до вимог ст.. 7, 9 КПК України, зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема відноситься принцип законності, відповідно до якого прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Згідно ч.1 ст. 16 КПК України позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 03 червня 2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», а саме частиною 3 пункту 1 зазначено, що за наявності кримінального провадження власник чи інший володілець майна може звернутися до суду за захистом свого порушеного, невизнаного чи оспорюваного права власності у загальному порядку. Після підтвердження цього права зазначена особа, як і титульний власник майна, у тому числі й особа, яка не є учасником кримінального провадження, має право на звернення з клопотанням про скасування арешту та вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються її прав, обов`язків чи законних інтересів, у порядку, передбаченому статтями 174, 539 Кримінального процесуального кодексу України до суду, що наклав арешт чи ухвалив вирок.

Згідно ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом. Гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.

У відповідності до ч.1ст.170КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

У відповідності до ч.3ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98 цьогоКодексу.

Відповідно до ч.1ст.174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях в тому числі щодо України констатував, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна із сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов"язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами ( див. п. 46 рішення у справі " Устименко проти України", п.п. 51,52 рішення у справі " Рябих проти Росії", п. 31 рішення у справі " Марушин проти Росії", п. 61 рішення у справі "Брумареску проти Румунії").

Основною метою ст.. 1 Першого протоколу до конвенції є запобігання свавільному захопленню власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому ЄСПЛ постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини ( рішення у справах Sperrong and Lonnroth v Sweden» від 23.09.82, «новоселець кий проти України» від 11.03.2003, «Федоренко проти України» від 1.06.2006).

Як вбачається з матеріалів скарги будь-яких позовів не пред`явлено по справі,також повідомлень про підозру органом досудового розслідуванняскаржнику не пред`явлено, відомостей до ЄРДР відносно нього не внесено, а тому скаржник жодного відношення до розслідуваного даного кримінального провадження не має.

На підставі вище викладеного, враховуючи норми Конституції України, ЦК України, Постанови Пленуму Верховного Суду України від 03 червня 2016 року №5 " Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», дослідивши матеріали скарги, слідчий суддя вважає, що клопотання ОСОБА_3 підлягає до задоволення.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст. ст.170,171,174, 309 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ :

Клопотання ОСОБА_3 задоволити.

Скасувати арештна автомобіль ЗИЛ-ММЗ, модель 554, вантажний самоскид, номер шасі VIN НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 автомобіля ЗИЛ-ММЗ, модель 554, вантажний самоскид, номер шасі VIN НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , накладений ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду Рівненськеої області від 06.09.2017р.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя: ОСОБА_1