Ухвала

від 04.10.2017 по справі 826/3282/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/3282/17 Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В. Суддя-доповідач: Чаку Є.В.

У Х В А Л А

Іменем України

04 жовтня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Файдюка В.В., Мєзєнцева Є.І.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Автогосподарства Головного управління МВС України в Київській області на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 червня 2017 року у справі за адміністративним позовом Автогосподарства Головного управління МВС України в Київській області до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

В С Т А Н О В И В :

Автогосподарство Головного управління МВС України в Київській області (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача № 0007121402, № 0007131402 від 09.12.2016 року.

Окружний адміністративний суд міста Києва своєю постановою від 27 червня 2017 року адміністративний позов залишив без задоволення.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 червня 2017 року та постановити нову про задоволення позову. На думку апелянта, зазначену постанову суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з наступних підстав.

Як убачається з матеріалів справи, з 09.11.2017 року по 17.11.2016 року Головним управлінням ДФС у місті Києві була проведена документальна позапланова виїзна перевірка Автогосподарства Головного управління МВС України в Київській області.

За результатами даної перевірки було складено акт № 479/26-15-14-02-02/08563731 від 24.11.2016 року.

На підставі вказаного акту перевірки та виявлених порушень податковим органом 09.12.2016 року прийнято податкове повідомлення-рішення:

- № 0007121402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 288 543 грн. за податковими зобов'язаннями та 72 136 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- № 0007131402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств і організацій, які перебувають у державній власності у розмірі 36 199 грн. за податковими зобов'язаннями та 9 050 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позивач, не погоджуючись з даними податковими повідомленнями - рішеннями звернувся до суду з вимогою про їх скасування.

З приводу даних спірних правовідносин, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

З матеріалів справи убачається, що позивач не був включений до реєстру неприбуткових організацій у зв'язку з тим, що останнім не було надано до податкового органу за місцем реєстрації відповідних документів.

Відповідно до вимог ст. 135 ПК України (у редакції, що діяла у 2013-2014 роках) Автогосподарство Головного управління МВС України в Київській області є платником податку на прибуток на загальних підставах.

При цьому, як повідомив представник податкового органу позивачем в порушення пп. 49.18.3 п. 49.18 ст. 49 ПК України подано податкові декларації з податку на прибуток за 2013-2016 рр. з нульовими показниками.

Крім того, згідно наданих позивачем до перевірки первинних документів, ним здійснювалася фінансово-господарська діяльність щодо надання послуг з оренди приміщень, машиномісць для паркування автомобілів, тощо), проте, позивачем не було задекларовано отримання доходів та не подавалася декларація з ПДВ, оскільки дане господарство не було зареєстровано платником ПДВ.

Особливості оподаткування неприбуткових організацій визначено ст. 157 ПКУ.

Так, згідно з п. 157.1 ст. 157 ПКУ ця стаття застосовується до неприбуткових установ та організацій, зареєстрованих згідно з вимогами законодавства та внесених контролюючими органами в установленому порядку до Реєстру неприбуткових організацій та установ, які є, зокрема, органами державної влади України, органами місцевого самоврядування, Національною академією наук України та створеними ними установами або організаціями, що утримуються за рахунок коштів відповідних бюджетів.

Пунктом 157.12 ст. 157 ПКУ з метою оподаткування центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, веде реєстр всіх неприбуткових організацій та їх відокремлених підрозділів, які звільняються від оподаткування згідно з положеннями цього пункту.

Право неприбуткової організації на користування пільгами в оподаткуванні податком на прибуток виникає після внесення такої організації до Реєстру неприбуткових організацій та установ контролюючими органами в порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до п. 135.1 ст. 135 ПКУ доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до ст. 137, на підставі документів, зазначених у п. 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до п. 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до п. 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у п. 135.3 цієї статті та у ст. 136 цього Кодексу.

Згідно з пп. 135.4.1 п. 135.4 ст. 135 ПКУ дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу.

До інших доходів включають, зокрема, доходи від операцій оренди/лізингу, визначені відповідно до п. 153.7 ст. 153 цього Кодексу (пп. 135.5.2 п. 135.5 ст. 135 ПКУ).

Поряд з цим, згідно з п. 180.1 ст. 180 ПКУ для цілей оподаткування платником податку є, зокрема, будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку.

Порядок реєстрації осіб як платників ПДВ передбачено ст.ст. 180-183 ПКУ. При цьому, ст.ст. 181 та 182 ПКУ визначено умови для реєстрації особи як платника ПДВ, відповідно до яких реєстрація особи як платника ПДВ може здійснюватися як в обов'язковому порядку, так і за добровільним рішенням особи.

П. 181.1 ст. 181 ПКУ (у редакції, що діяла у 2013 році) передбачено, що у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300 000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених ст. 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.

Відповідно до п. 181.1 ст. 181 ПКУ (в редакції, що діє з 2014 року) під обов'язкову реєстрацію як платника податку на додану вартість підпадає особа, у якої загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з розділом V Кодексу, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1 млн. грн. (без урахування ПДВ).

Як свідчать матеріали справи, загальний обсяг господарських операцій позивача за період січень-травень 2013 року складав 317 587 грн. При цьому, Автогосподарство ГУ МВС України в Київській області не було подано до контролюючого органу заяву про реєстрації його в якості платника ПДВ. Доводи апелянта про те, що автогосподарство зареєстровано у реєстрі неприбуткових організацій з 13.10.2016 року, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки перевірка позивача проводилася за період з 01.01.2013 року по 07.10.2016 року. Тобто, у перевіряємому періоді позивач не був зареєстрованим у реєстрі неприбуткових організацій.

Таким чином, з червня 2013 року позивач є платником ПДВ на загальних підставах.

Відповідно до п. 183.10 ст. 183 ПКУ будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до контролюючого органу реєстраційну заяву, несе відповідальність з ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без прав нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

У свою чергу, згідно з п. 185.1 ст. 185 ПКУ об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу.

За п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Разом з тим, згідно з п. 102.1 ст. 102 ПКУ контролюючий орган, крім випадків визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до ст. 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доході (прибутків) неприбуткової організації, визначеної п. 133.4 ст. 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

Пунктом 123.1 ст. 123 ПКУ передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платню податків на підставах, визначених пп. 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 п. 54.3 ст. 5 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 2 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Таким чином, враховуючи те, що позивач за перевіряємий період мав порушення податкового законодавства, що свідчить про наявність підстав для збільшення позивачу грошових зобов'язань за платежами - податок на додану вартість та податок на прибуток, то колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем правомірно та з урахуванням всіх обставин справи.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Автогосподарства Головного управління МВС України в Київській області - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 червня 2017 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя: Є.В. Чаку

Судді: В.В. Файдюк

Є.І. Мєзєнцев

Повний текст ухвали виготовлено 04.10.2017 року.

Головуючий суддя Чаку Є.В.

Судді: Мєзєнцев Є.І.

Файдюк В.В.