Ухвала від 21.09.2017 по справі 815/7438/16

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2017 р. м.ОдесаСправа № 815/7438/16

Категорія: 8.3 Головуючий в 1 інстанції: Вовченко О. А. Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

судді - доповідача -Косцової І.П. суддів -Кравченка К.В. Лук'янчук О.В. за участю: секретаря - Стефанцевої Ю.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 березня 2017 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Комплекселектромонтаж до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Комплекселектромонтаж"звернулось до суду першої інстанції з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішенняДержавної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області від 09.12.2016 року №0000941403, яким збільшено грошове зобов'язанняз податку на прибуток на суму 26 758 грн., №0000951403, якимзменшено податковезобов'язання та податковий кредит на суму 682328 грн.,№0000961403, якимзменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 60 010 грн., №0000971403, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 44 642 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки прийняті на підставі співставлення даних податкової звітності з базами автоматизованого контролю органів ДФС, без фактичного дослідження первинної бухгалтерської документації. Позивач не може відповідати за порушення законодавства або несплату податків його контрагентами. Товариством до перевірки були надані усі запитувані первинні бухгалтерські документи, що підтверджують реальність здійснення господарських операцій. Висновки податкового органу щодо завищення підприємством податкового кредиту, заниження податку на додану вартість, заниження податку на прибуток є безпідставними, оскільки не мають документального підтвердження.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 16 березня 2017 року позов задоволено.

В апеляційній скарзі Державна податкова інспекція у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх доводів апелянт зазначив, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не дав належної правової оцінки доводам податкового органу щодо не підтвердження Товариством реальності відображених ним у податковій звітності господарських операцій, адже надані до перевірки первинні документи не підтверджують прямого зв'язку понесених витрат з наступною реалізацією або використанням у господарській діяльності.

В свою чергу, аналіз діяльності вищезазначених підприємств дає підстави для висновку про відсутність у контрагентів позивача умов для здійснення господарських операцій у зв'язку з відсутністю основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга непідлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем за результатами позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ "Комплекселектромонтаж" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 року по 30.06.2016 року, висновки якої відображені в акті перевірки від 28.11.2016 року №5983/15-53-14-03/34930207.

Зазначеною перевіркою, зокрема, встановлено порушення Товариством п.44.1, 44.2 ст.44 та пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК, що призвело до заниження податку на прибуток за 2015 рік на 26785 грн.;

- п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.5 ст.198, п.200.4 ст.200, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.201.4, п.201.6 ст.201 ПК України, що призвело до завищення показнику від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за червень 2016 року у розмірі 60010грн., заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на 29761грн., безпідставного формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 682 328 грн.

Суть порушень, на думку податкового органу, полягала у тому, що Товариством безпідставно віднесено до складу витрат вартість обладнання, отриманого від ПП Комплект-Спецсервіс та ТОВ Нева Транс , без доказу прямого зв'язку зазначених витрат з наступною реалізацією або використанням у ході виконання робіт; до складу податкового кредиту - сум ПДВ від вартості обладнання та робіт, отриманих від ПП Комплект-Спецсервіс , ТОВ Нева Транс та ТВ Техенергосистеми , які не пов'язані з провадженням господарської діяльності.

Крім цього, на підставі отриманої податкової інформації податковий орган не визнав по ланцюгу постачання правомірність формування податкових зобов'язань з ПДВ, які нараховані у складі обсягів виконаних робіт та податкового кредиту по контрагентам: Телекомпанія Чорне море у вигляді ТОВ, ТОВ Одеський Завод Нептун , ТОВ Завод Галичина , ТОВ ТеплодарПіві , ТОВ Арт Проект 2010 , ПАТ Енергопостачальна Компанія Одесаобленерго , ТОВ Енергобудпроект-1 , ТОВ Енергосила 52 , ТОВ Старий Город , ТОВ Житомиренергобуд , ТОВ Ріал Сістемс та ТОВ Альтар Груп .

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 09.12.2016 року:

- №0000971403, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 44 642 грн., з яких: 29 761грн. - за основним платежем та 14 881 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- №0000951403, яким зменшено суму податкового зобов'язання та податкового кредиту у розмірі 682 328 грн.;

- №0000941403, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 26 758 грн.;

- №0000961403, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 60 010 грн.

Законність прийнятих податковим органом податкових повідомлень-рішень є предметом спору у даній справі.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем надані до суду всі первинні документи, які підтверджують здійснення господарських операцій між позивачем та зазначеними в акті перевірки контрагентами, з наданих документів можливо прослідкувати фактичне отримання обладнання, робіт та послуг позивачем, використання їх в господарській діяльності Товариства, тому висновки податкового органу про порушення позивачем положень податкового законодавства є необґрунтованими, а прийняті податкові повідомлення рішення - незаконними.

Колегія суддів такий висновок суду першої інстанції вважає правильним, з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті.

За змістом підпункту 138.1.1 пункту 138.1 названої статті ПК України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За приписами підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом а пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Аналізуючи зазначені норми Податкового кодексу України, чинного на час здійснення операцій, колегія суддів приходить до висновку, що витрати, які враховуються для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку таких витрат. До складу витрат не включається витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника - достовірними.

Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника на формування податкового кредиту та валових витрат. Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність первинних документів обліку.

Як встановлено колегією суддів та вбачається з матеріалів справи, протягом 2015 року ТОВ Комплекселектромонтаж здійснювало роботи з прокладення кабельних мереж та ліній зв'язку, пусконалагоджувальні роботи, технічне обслуговування обладнання енергопостачання та реконструкцію енергооб'єктів переважно на умовах договорів генерального підряду.

З акту перевірки вбачається, що станом на 31.12.2015 року, тобто на кінець звітного податкового періоду, ряд об'єктів не були завершені будівництвом, проте Товариство здійснило попередню оплату по незавершеним об'єктам, внаслідок чого на кінець року кредиторська заборгованість переважала над дебіторською.

На думку податкового органу, Товариство не мало законних підстав для віднесення до складу витрат вартість отриманого від підрядників - ПП Комплект-Спецсервіс та ТОВ Нева Транс обладнання (бурової штанги 7х11, стартової штанги 7х11, муфти 7х11 та затискача) до моменту декларування доходу , для отримання якого це обладнання було придбано. У зв'язку з цим інспектори дійшли висновку, що первинними документами не підтверджено використання Товариством вказаного обладнання у господарській діяльності, а відтак останнє безпідставно зависило показник з собівартості реалізованої продукції у звіті про фінансові результати за 2015 рік та віднесло суми ПДВ від вартості цього обладнання до складу податкового кредиту.

Крім цього, в акті перевірки зазначено, що проведеним аналізом діяльності ПП Комплект-Спецсервіс , ТОВ Нева Транс ,ТОВ Техенергосистеми , ТОВ Ріал Сістемс та ТОВ Альтар Груп встановлено відсутність необхідних умов для здійснення господарських операцій у зв'язку з відсутністю основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень та транспортних засобів, а відтак, господарські операції ТОВ Комплекселектромонтаж з вказаними контрагентами не можна визнати реальними.

Такого висновку податковий орган дійшов на підставі податкової інформації, отриманої від Ірпінської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області №176/22-4/39643278 від 07.08.2015 року, по ТОВ Нева Транс , від Васильківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області №102/22-04 від 20.11.2015 року, по ПП Комплект-Спецсервіс , інформації від 30.03.2016 року №7290/15-53-14-03/20, зареєстрованої в ДПІ у Приморському районі м. Одеси, по ТОВ Техенергосистеми , №2167/7/10-06-22-01 від 08.07.2015 року, зареєстрованої Броварською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області, по ТОВ Ріал Сістемс , №1252/26-59-22-06 від 30.11.2015 року та № 395/26-59-11-01 від 19.01.2016 року, зареєстрованої ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві, по ТОВ "Альтар Груп".

Зазначені обставини, на думку податкового органу, не дозволяли ТОВ Комплекселектромонтаж формувати дані податкового обліку щодо визначення податкового кредиту за рахунок сум ПДВ по вказаним господарським операціям.

Між тим, суд першої інстанції, ретельно дослідивши всі первинні документи за вказаними в акті перевірки господарськими операціями, встановив, що вони не дають підстав для сумніву щодо реальності здійснення вищенаведених операцій або висновку про їх нездійснення.

Крім того, вказані документи в повному обсязі були надані інспекторам під час перевірки, в ході якоїне встановлено порушення заповнення первинних бухгалтерських документів та порядку їх обліку в бухгалтерському та в податковому обліку, а наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад.

Таким чином, первинними документами бухгалтерського обліку у повному обсязі підтверджується належне виконання сторонами умов договорів з зазначеними вище контрагентами, а також формування позивачем податкового кредиту та витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування. Отримані товари та роботи були оплачені позивачем, а на момент складання податкових накладних контрагенти позивача були зареєстровані як платники податку на додану вартість.

Доводи відповідача про нереальність господарських операцій з вищевказаними контрагентами не можуть бути прийняті до уваги судом апеляційної інстанції, оскільки податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкової вигоди або його обізнаності з такими діями контрагента може слугувати підставою для висновку про неправомірне формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на валові витрати чи податковий кредит.

Платник податків (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на валові витрати чи податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару, укладення покупцем товару договору з метою безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість та витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування має підтверджуватися належними та допустимими доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, отримання податкової інформації від інших ДПІ, без дослідження первинної бухгалтерської документації, не є достатньою підставою для обґрунтованого сумніву щодо реальності господарської операції.

Отже, подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Оскільки податковим органом не доведено належними та допустимими доказами факт узгодженості дій позивача та його контрагентів, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад, порушення Товариством вимог податкового законодавства, суд першої інстанції зробив вірний висновок про правомірність формування позивачем за спірними операціями податкового кредиту з податку на додану вартість та витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, а тому у податкового органу не було підстав для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції належним чином з'ясовані обставини справи, їм надано правильну юридичну оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування рішення суду не встановлено.

Постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству та доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують.

За таких обставин підстав для скасування постанови суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст.ст. 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 березня 2017 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекселектромонтаж" до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Суддя-доповідач: І.П. Косцова

Судді: К.В. Кравченко

О.В. Лук'янчук