Ухвала

від 18.09.2017 по справі 815/5792/16

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2017 р.м.ОдесаСправа № 815/5792/16

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Корой С. М. Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

судді - доповідача ОСОБА_1 суддів ОСОБА_2 ОСОБА_3 за участю: секретаряОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеський коровай" на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2017 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеський коровай" до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

ТОВ "Одеський коровай"звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 11.08.2016 року№000 632 1401 про нарахування штрафних (фінансових) санкцій на суму 181 540 грн ., №000 627 1408 про застосування пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньо економічної діяльності на суму 1 354 444,77 грн ., №000 628 1408 про застосування пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньо економічної діяльності на суму 170 грн .,№000 630 1401 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)на суму 719 228 грн., № НОМЕР_1 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 35 690 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржувані рішення є незаконними та підлягають скасуванню, оскільки нарахування штрафних санкції за порушення вимог валютного законодавства при здійснені зовнішньоекономічних операцій є передчасним. Усі контрольовані операції були задекларовані в повному обсязі та у встановлені законом строки, а реальність господарських операцій з контрагентами, зазначеними в акті перевірки, підтверджені первинними документами.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2017 року позовні вимоги задоволено частково.

Суд скасував податкові повідомлення-рішення №000 627 1408та №000 628 1408, якими до Товариства застосовано пеню за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності, невиконаних зобов'язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства. В задоволенні іншої частини позову суд відмовив.

В апеляційній скарзі Товариство, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення у справі, просить скасувати судове рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх доводів апелянт зазначив, що суд першої інстанції не дав належної правової оцінки доводам Товариства щодо своєчасного декларування контрольованих операцій та щодо реальності господарських операцій з контрагентами, зазначеними в акті перевірки.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах заявлених вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем за результатами планової виїзної документальної перевірки ТОВ "Одеський коровай" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 14.07.2014 року по 31.03.2016 року.

Зазначеною перевіркою, зокрема, встановлено порушення:

1) п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134,п.138.1, п.138.2, п.п.138.8.1п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на 23 793 грн.;

2) п.198.1, 198.3, 198.6 ст.198, п.200.10 ст.200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження нарахованої суми податку на додану вартість в розмірі 479 485 грн.,

3) ст.1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.1994 №185/94-ВР, яке полягало у тому, що ТОВ "Одеський коровай" не дотримано законодавчо встановлених термінів розрахунків за експортним контрактом, передбачених Постановою Правління Національного банку України від 03.09.2015 №581 "Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України";

4) ст.9 Декрету Кабінету міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.1993 № 15-93 та ст.1 Указу Президента України "Про невідкладні заходи щодо повернення на Україну валютних цінностей, які належать резиденту України та незаконно знаходяться за її межами" від 18.06.1994 № 319/94, яке полягало у тому, що ТОВ "Одеський коровай" не проведено декларування валютних цінностей, які належать резиденту України та незаконно знаходяться за її межами станом на 01.04.2016 року.

5) п.п.39.4.2 п.39.2 ст.39 Податкового кодексу України, внаслідок чого Товариством не задекларовано контрольовані операції в сумі 18 154 049 грн. по операціям з нерезидентами - "Raras-Met" SRL (Moldova) - 11 228 347 грн.,"LAUFFER S.A." (Switzerland) - 6 925 702 грн.;

6) п.п.49.18.2 п.49.18 ст.49 Податкового кодексу України, яке полягало у поданні податкових декларацій з екологічного податку за 4 квартал 2015 року з порушенням граничного терміну подання декларації.

Суть порушень, за висновком податкового органу, полягала в тому, що Товариством безпідставно завищено розмір витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування з операцій по знищенню та списанню з балансу хлібобулочних та кондитерських виробів, придбаних у ТОВ ТД "Булкін", завищено витрати та безпідставно віднесено до податкового кредиту суму ПДВ, сплачену у ціні товарів (послуг) у зв'язку з відсутністю належного документального підтвердження по відносинах з ТОВ "ВК "Укрспецтехнологія , ПП "ЮГ ТРАНС АВТО", ТОВ "АГРОПАРТНЕР", ПП "Світ мікс", ТОВ "Форвард бейкері груп" та ТОВ "СХІДКОНТРАКТ" за господарськими операціями, які є нереальними.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 11.08.2016 року : 1) №0006321401, яким нараховано штрафні (фінансові) санкції на суму 181 540 грн ., 2) №0006271408 , яким застосовано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньо економічної діяльності на суму 1 354 444,77 грн ., 3) №0006281408 , яким застосовано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньо-економічної діяльності на суму 170 грн., 4) №0006291401 , яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 35 690 грн ., та 5) №0006301401, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 719 228 грн .

Позивач скористався своїм правом на оскарження податкових повідомлень-рішень в адміністративному порядку, за результатами якого податкові повідомлення-рішення залишено без змін.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.12.2016 року у справі №826/8119/16, яка набрала законної сили, зобов'язано Міністерство економіки розвитку і торгівлі України видати Товариству висновок щодо продовження строків розрахунків за експортними зовнішньоекономічними операціями на 360 днів з моменту оформлення митної декларації, Товариством не допущено порушень термінів розрахунків у сфері зовнішньо економічної діяльності, а відтак, податкові повідомлення-рішення від 11.08.2016 року №0006281408 та №0006271408 підлягають скасуванню . Стосовно решти оскаржуваних податкових повідомлень-рішень суд першої інстанції дійшов висновку про їх правомірність, оскільки Товариством а ні під час перевірки, а ні в ході розгляду справи не надано належним чином оформлених первинних документів, які б підтверджували реальність господарських операцій між позивачем та зазначеними в акті перевірки контрагентами, використання отриманих товарів та послуг у власній господарській діяльності з метою отримання прибутку, а також не наведено достатньо аргументованих доводів щодо декларування контрольованих операцій у встановлені законом терміни.

Колегія суддів такий висновок суду першої інстанції вважає правильним, з огляду на наступне.

Підпунктом 14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами;

Водночас, з огляду на положення пп. 14.1.27 п. 14.1. ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг, робіт) сум податку на додану вартість до податкового кредиту та витрат є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно, витрати на придбання товарів/послуг, здійснені без мети їх використання у господарській діяльності або придбання таких поза межами господарської діяльності платника податків не дають право на відповідні врахування цих витрат у податковому обліку.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій (ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ).

З огляду на викладене аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Судом першої інстанції встановлено, що 01.12.2014 року між ТОВ "Одеський коровай" (комітент) та ТОВ ТД "Булкін" (комісіонер) укладено договір комісії №ОК/К-01/12, відповідно до умов якого позивач придбавав у ТОВ ТД "Булкін" хлібобулочні та кондитерські вироби, які не підлягають реалізації (черстві, з закінченим терміном реалізації тощо), в тому числі такі, які придатні для переробки (на сухарі тощо) та такі, які підлягають знищенню (торти, тістечка тощо).

Всього за вказаним договором позивачем впродовж перевіряємого періоду було придбано та знищено кондитерських виробів на загальну суму 800 423,65 грн., в тому числі ПДВ 133 403,94 грн.

Перевіркою встановлено, що при знищенні зазначених виробів та списанні їх з балансу Товариство здійснювало коригування податкового кредиту по ПДВ (нараховувались податкові зобов'язання), але не здійснювало коригування витрат.

Разом з цим, відповідно до пп.5,6,7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року №318 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000р. за №27/4248, витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань. Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства, за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Отже, суд першої інстанції вірно зазначив, що оскільки при здійсненні витрат на придбання хлібобулочних виробів, які підлягають знищенню, не передбачено отримання (та фактично не отримано) доходу, Товариство безпідставно зменшило свої операційні витрати на 616 207 грн.

Також судом першої інстанції встановлено, що 04.12.2014 року між ТОВ Одеський коровай (Довіритель) та ТОВ ВК Укрспецтехнологія (Повірений) укладено Договір доручення б/н, відповідно до умов якого повірений зобов'язався за винагороду від імені і за рахунок довірителя здійснити аналіз пошуку ринку збуту сільськогосподарської продукції та продуктів її переробки, укладати від імені довірителя відповідні договори купівлі-продажу або інші угоди про відчуження вказаної продукції, надавати послуги складування, доставки, перевезення продукції, надати звіт про результати виконаної роботи тощо.

На підтвердження виконання умов вищевказаного договоруТовариством до перевірки надано акт надання послуг №103 від 27.02.2015року, в якому зазначено, що на підставі Договору доручення від 04.12.2014року Виконавцем (ТОВ "ВК "Укрспецтехнологія") були виконані наступні роботи (надані такі послуги): винагорода повіреному на загальну суму 238 019,77 грн., у тому числі ПДВ 39 669,96 грн.

Оскільки позивачем не надано документів, які б містили деталізовану інформацію про фактично надані послуги, їх обсяг та характер, строки виконання та результати здійснених заходів, що у свою чергу, виключає можливість оцінки подальшого використання спірних послуг у діяльності ТОВ "Одеський коровай", суд першої інстанції обгрунтовано визнав правомірність висновку податкового органу щодо незаконності формування витрат позивача на оплату спірних послуг при визначенні його оподатковуваного доходу.

Крім цього, в ході перевірки контролюючим органом встановлено, що ТОВ "Одеський коровай" (Замовник) 01.12.2014 року уклало з ПП "ЮГ ТРАНС АВТО" (Перевізник) договір про перевезення вантажу №1/12, відповідно до умов якого перевізник зобов'язався приймати та доставляти замовнику борошно (вантаж) в асортименті, а також передати вантаж з оформленням усіх необхідних документів, а замовник зобов'язався приймати вантаж та сплачувати вартість наданих послуг з перевезення. Перевезення вантажу здійснюється по маршрутам, визначеним замовником.

Відповідно до умов зазначеного договору перевезення вантажу здійснюється перевізником на підставі узгоджених сторонами заявок, які подаються замовником не пізніше 1 календарного дня до подачи автотранспортного засобу на склади ТОВ "Одеський коровай". Приймання борошна здійснюється на підставі ТТН, при цьому борошно вважається переданим належним чином при наявності в ТТН, в графі "вантаж отримав" розбірливо ПІБ та підпису уповноваженого представника ТОВ "Одеський коровай", скріпленого печаткою Товариства.

На виконання умов вищевказаного договору позивачем до суду надано податкові накладні з квитанціями №1, акти надання послуг, реєстри, товарно-транспорті накладні, платіжні доручення тощо.

Надаючи оцінку обставинам справи щодо наявності у позивача законних підстав для відображення вказаної господарської операції у податковій звітності та формування податкового кредиту та валових витрат, суд першої інстанції правомірно звернув увагу на те, що товарно-транспортні накладні, які видані у квітні-травні 2015 року, не скріплені печаткою ТОВ "Одеський коровай", а в графі "отримав" відсутні дані про посади, прізвища та ініціали осіб, які прийняли товар. При цьому позивачем до суду не надано документів, які підтверджують повноваження вказаних осіб на отримання товару в інтересах ТОВ "Одеський коровай". У графі "відповідальна особа одержувача товарно-транспортних накладних" також відсутні дані про посади, прізвища та ініціали осіб, які прийняли товар, а позивачем до суду не надано документів, які підтверджують повноваження вказаних осіб на отримання товару в інтересах ТОВ "Одеський коровай".

Відсутність згаданих документів не дає змоги ідентифікувати осіб, що приймали участь у здійсненні згаданих господарських операцій та позбавляє можливості встановити факт товарності зазначених господарських операцій.

Крім цього, з наданих позивачем актів надання послуг встановлено, що в зазначених документах в порушення ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та звітність в Україні" та п. 2.1, 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку не вказані особи, які виконували роботи, не міститься вичерпної, детальної інформації щодо змісту господарських операцій, внаслідок чого неможливо зробити достовірний висновок щодо характеру, виду, обсягу наданих послуг, і, як результат, виявити зв'язок цих послуг з господарською діяльністю позивача.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, пунктом 11.1 Наказу Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року №363, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 р. за № 128/2568 "Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні" встановлено, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Товарно-транспортна накладна може оформлюватись суб'єктом господарювання без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім'я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які надають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Пунктом 25.1 зазначеного Наказу встановлено правила перевезення борошна та крупи.

Так, під час перевезення борошна та крупи перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі зобов'язані дотримувати санітарно-гігієнічних вимог і вживати заходів по забезпеченню цілості вантажу, не допускаючи попадання на борошно атмосферних опадів. Не допускається сумісне перевезення борошна та крупи з вантажами, що мають стійкий запах чи забруднену поверхню.

Борошно перевозиться безтарним способом спеціалізованими автомобілями-цистернами і тарним способом - автомобілями з бортовою платформою та укриттям брезентом і автомобілями-фургонами. Крупа перевозиться тарним способом.

Приймання від вантажовідправника і здача вантажоодержувачу борошна при перевезенні його безтарним способом здійснюються Перевізником за пломбою вантажовідправника.

При перевезенні борошна безтарним способом вантажовідправник зобов'язаний: зважити автомобіль-цистерну без вантажу та з вантажем; з'єднати та роз'єднати завантажувальні рукави з цистерною; завантажити цистерну; опломбувати завантажувальні люки та розвантажувальні трубопроводи після завантаження.

При перевезенні борошна безтарним способом вантажоодержувач зобов'язаний: зважити автомобіль-цистерну з вантажем та без вантажу; перевірити наявність пломб на завантажувальних люках і розвантажувальних трубопроводах; зняти пломби з розвантажувальних трубопроводів; з'єднати та роз'єднати розвантажувальні рукави з цистерною; вивантажити борошно стисненим повітрям від власного компресора.

Під час вивантаження борошна у вантажоодержувача водій зобов'язаний відкрити, а після вивантаження закрити розвантажувальний кран.

Перевізник приймає для перевезення від вантажовідправника і здає вантажоодержувачу борошно та крупу в тарі за найменуванням, кількістю місць і стандартною масою місць без переважування.

Колегія суддів зазначає, що хоча податковим законодавством не встановлено конкретного переліку первинних документів, складенням яких мають опосередковуватись ті чи інші господарськи операції, критерієм зменшення оподатковуваного доходу платника є можливість на підставі наявних документів зробити беззаперечний висновок про те, що витрати фактично понесені та спрямовані на отримання доходу.

Враховуючи ту обставину, що предметом господарської операції було перевезення борошна, що передбачало наявність спеціалізованого автомобільного транспорту та особливі умови відвантаження та прийому передачі товару, наявність правильно заповнених ТТН із зазначенням уповноважених осіб на приймання товару, довіреностей на цих осіб є обовязковою умовою для підтвердження реальності господарської операції.

Втім позивач а ні в ході перевірки, а ні під час розгляду справи в суді, не надав жодного доказу на підтвердження того, що його контрагент перевозив обумовлений в договорі товар спеціалізованим транспортом, як того вимагають правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні для товару, до якого застосовуюсться відповідні особливості по транспортуванню, а також інформацію про посади, прізвища та ініціали осіб, які прийняли товар та відповідні довіреності.

Аналогічні порушення виявлені податковим органом і щодо відображення позивачем господарської операції з придбання та поставки борошна у ТОВ "АГРОПАРТНЕР"за договором від 01.12.2014 року №1/12.

Так, згідно умов вказаного договору відвантаження товару здійснюється залізничним або іншим видом транспорту (автомуковозами), або без його використання згідно умов СРТ (склад Покупця: м. Одеса, вул. Генерала Петрова, 14), згідно правил "Інкотермс-2010". Товар поставляється автомобільним транспортом Продавця.

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надано видаткові та товарно-транспортні накладні.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, в усіх видаткових накладних відсутні зазначення прізвища, ініціалів, посади та документу, на підставі якого діє особа, яка їх підписала в інтересах позивача, а в товарно-транспортних накладних відсутні дані про посади, прізвища та ініціали осіб, які прийняли товар, позивачем не надано довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, які видавались особі (-ам), відповідальним за отримання від постачальника такого товару.

Крім цього, судом першої інстанції встановлено, що вартість придбаного у ТОВ "АГРОПАРТНЕР" борошна в сумі 1 300 278 грн. було враховано в складі собівартості виготовленої продукції та враховано при визначенні фінансового результату за 2015 рік, а податок на додану вартість включено до складу податкового кредиту відповідного звітного періоду, однак, доказів використання вищевказаного товару та здійснення оплати за нього позивачем до суду не надано.

Перевіркою також встановлено, що в перевіреному періоді ТОВ "Одеський коровай" мало господарські відносини з ПП "Світ мікс" та з ТОВ "Форвард бейкері групп" щодо придбання харчових складових (шоколадна та кондитерська глазур, інші добавки для кондитерської та хлібопекарської промисловості, дріжджі сухі « Fermipan» , харчові мастила та харчові поліпшувачі в асортименті).

Суму вартості придбаної у ПП "Світ мікс" та у ТОВ "Форвард бейкері груп" продукції зараховано позивачем в складі собівартості виготовленої продукції та враховано при визначенні фінансового результату за 2015 рік, а податок на додану вартість включено до складу податкового кредиту відповідного звітного періоду.

Судом першої інстанції встановлено, що в наданих до перевірки видаткових накладних відсутні обов'язкові реквізити документу, передбачені п.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а саме: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, позивач не надав жодних документів, які б підтверджували факт переміщення товару, в тому числі оформлених належним чином ТТН, хоча за умовами поставки відвантаження товару за договорами від 01.12.2014 №13 та від 05.01.2015 №1 ТОВ "Одеський коровай" приймає товар на складі постачальника: м. Одеса, вул. Успенська, буд.22 та на умовах DDP (склад покупця, що розташований за адресою: м. Одеса, вул. Генерала Петрова, 14) у відповідності до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів "Інкотермс" (в редакції 2000 року).

Судом першої інстанції також встановлено, що у періоді, який був охоплений перевіркою, позивачем до складу податкового кредиту включено господарські операції з ТОВ Східконтракт та ПП "НВФ "Технотрейд".

Так, з акту перевірки вбачається, що 01.12.2014 року між ТОВ "Одеський коровай" (покупець) та ТОВ "СХІДКОНТРАКТ" (продавець) укладено Договір поставки №28/11-14 відповідно до умов якого постачальник поставляє, а покупець приймає та оплачує на умовах даного договору цукор білий кристалічний буряковий ІІІ і ІV категорії в мішках по 50 кг, зазначений замовником в специфікаціях.

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надано до суду копію накладної №21 від 15.01.2015 року на загальну суму 178 200 грн., в тому числі ПДВ 29 700 грн., яка не зареєстрована в Єдиному реєстрі виданих та отриманих податкових накладних у січні 2015 року.

Що стосується правомірності відображення господарської операції ПП "НВФ "ТЕХНОТРЕЙД", то судом першої інстанції вірно зазначено, що Товариством не підтверджено дану суму оформленою належним чином податковою накладною.

Зазначені обставини, на думку судової колегії, свідчать, що позивачем не надано документів, які б спростовували висновок податкового органу щодо не підтвердження реальності вищезазначених господарськиї операцій, а відтак, податковим органом правомірно винесені спірні податкові повідомлення-рішення №0006291401 та № НОМЕР_2.

Судом першої інстанції також встановлено, що ТОВ "Одеський коровай" здійснювало в перевіреному періоді господарські операцій, які підпадають під визначення контрольованих, а саме, Товариство мало взаємовідносини з підприємствами - нерезидентами, операції з якими підпадають під визначення контрольованих, в тому числі: "Raras-Met" SRL (Moldova), LAUFFERS.A.(Switzerland), LaufferInternational, SLU (Andorra). Зазначені контрагенти входять до переліку держав (територій), які відповідають критеріям, установленим підпунктом 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 Податкового кодексу України, затвердженого Розпорядженням Кабінету Міністрів України.

Водночас, ТОВ "Одеський коровай" до органу ДФС 04.05.2015 року подано Звіт про контрольовані операції (звітний новий) та Додаток №1 до Звіту "Відомості про особу, яка бере участь у контрольованих операціях", в якому зазначено лише одного контрагента- нерезидента,операції з яким відповідають критеріюконтрольованих - LaufferInternational, SLU (Andorra), з загальною сумою контрольованих операцій в розмірі 37 797 969 грн.

Вирішуючи питання про правомірність прийняття податковим органом податкового повідомлення-рішення від 11.08.2016 року №0006301401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 719 228 грн. за порушення п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що оскільки позивачем уточнюючий звіт про контрольовані операції подано під час проведення документальної перевірки, податковий орган правомірно не врахував його та збільшив податкові зобов'язання з податку на додану вартість.

Так, відповідно до п.п.39.2.1 п.39.2 ст.39 ПК України для цілей нарахування податку на прибуток підприємств за контрольованими операціями є:

а) господарські операції, що впливають на об'єкт оподаткування сторін (сторони) таких операцій, що здійснюються платниками податків з пов'язаними особами - нерезидентами; з нерезидентами, зареєстрованими у державі (на території), що включена до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України.

б) зовнішньоекономічні господарські операції з продажу товарів через комісіонерів - нерезидентів.

Для цілей нарахування податку на прибуток підприємств контрольованими є господарські операції, що впливають на об'єкт оподаткування платника податків, однією із сторін яких є нерезидент, зареєстрований у державі (на території), що включено до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Операції з контрагентом, зареєстрованим у державі (на території), включені до зазначеного переліку, визнаються контрольованими з дати включення держави (території) до такого переліку.

Визначені господарські операції визнаються контрольованими, якщо одночасно виконуються такі умови:

- річний дохід платника податків від будь-якої діяльності, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 50 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік;

- обсяг таких господарських операцій платника податків з кожним контрагентом, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 5 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік.

З урахуванням положень п.п.39.2.1.2 п.п.39.2.1 п.39.2 статті 39 ПК України, для визнання господарських операцій платника податків з контрагентами-нерезидентами контрольованими, застосовується затверджений КМ України перелік держав (територій), чинний на час здійснення таких господарських операцій, за умови дотримання вартісного критерію, встановленого п.п.39.2.1.7 п.п.39.2.1 п.39.2 ст.37 Кодексу.

Для визначення обсягу господарських операцій платника податків з кожним контрагентом, передбаченого п.п.39.2.1.7 п.п.39.2.1 п.39.2 ст.37 Кодексу (більше 5 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік, враховується тільки обсяг господарських операцій з таким контрагентом, здійснених під час, коли відповідна країна була включена до вищезазначених переліків держав (територій).

Згідно з п.п.39.4.2 п.39.4 ст.39 ПК України платники податків, обсяг контрольованих операцій яких з одним контрагентом перевищує 5 млн. гривень (без урахування податку на додану вартість), зобов'язані подавати звіт про контрольовані операції центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, до 1 травня року, що настає за звітним, засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог закону щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

Форма та порядок складання Звіту про контрольовані операції затверджені наказом Міністерства фінансів від 18.01.2016 №8, зареєстрованим в Міністерстві юстиції 04.02.2016 року за №187/28317.

Загальні вимоги та порядок подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку наведено в Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом ДПА України від 10.04.2008 №233 "Про подання електронної податкової звітності", зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.04.2008 року за №320/15011.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обгрунтовано не взяв до уваги доводи позивача про те, що звіт про контрольовані операції за 2015 рік був зданий Товариством 26.04.2016 року на паперовому носії в зв'язку з технічним збоєм програми "M.E.DOC", тобто своєчасно та з повною інформацією, адже направлений на адресу ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області лист за вих. №5-05/16 від 01.05.2016 року, у якому позивач просив анулювати Звіт про контрольовані операції за 2015 рік, не конкретизує, які саме звіти він просить анулювати. До того ж позивачем не дотримано порядок подання уточнень до звіту про контрольовані операції, який визначений п.п. 39.4.2 п.39.4 ст.39 ПК України, та його подано до податкового органу під час проведення перевірки.

В свою чергу, відповідно до п.п.2,3 Порядку складання Звіту про контрольовані операції, затвердженого наказом Міністерства фінансів від 18.01.2016 року №8 звіт подається до 01 травня року, що настає за звітним, засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог законодавства щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису. У разі якщо платником податку виявлено, що у раніше поданому Звіті інформація надана не в повному обсязі, містить помилки або недоліки, такий платник податків має право подати новий Звіт про контрольовані операції до 01 травня року, що настає за звітним, або уточнюючий Звіт у разі його подання після 01 травня року, що настає за звітним. Новий або уточнюючий Звіт повинні містити повну інформацію про контрольовані операції за звітний рік, як передбачено при складанні основного Звіту.

Подання платником податку уточнюючого звіту про контрольовані операції не звільняє від відповідальності, передбаченої підпунктом 120.3 статті 120 цього Кодексу. Платник податків під час проведення документальних перевірок не має права подавати уточнюючий звіт про контрольовані операції.

Таким чином судова колегія зазначає, що податковий орган правомірно застосував до позивача фінансові санкції за неподання звіту про контрольовані операції.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи, яким надано обґрунтовану правову оцінку.

Постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству, а доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують.

За таких обставин підстав для скасування постанови суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст. 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеський коровай" -залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2017 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеський коровай" до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту судового рішення.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

Судді: К.В. Кравченко

ОСОБА_3.