Постанова

від 27.09.2017 по справі 925/1306/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2017 року Справа № 925/1306/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддівКорсака В.А., Данилової М.В., Алєєвої І.В. розглянувши матеріали касаційної скаргиПриватного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма Шульц" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 06.04.2017 у справі№ 925/1306/15 Господарського суду Черкаської області за позовомПриватного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма Шульц" доГоловного управління Держгеокадастру у Черкаській області третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_4 прозобов'язання укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди землі

в судовому засіданні взяли участь представники :

- позивачаТимошенко І.В. - відповідача не з'явився - третьої особиОСОБА_4, ОСОБА_6

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2015 року Приватне сільськогосподарське підприємство "Агрофірма Шульц" звернулося до Господарського суду Черкаської області із позовом до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_4 про зобов'язання укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди землі від 01.03.2008.

Позов обргунтовано тим, що після спливу строку оренди землі позивач фактично користується земельною ділянкою, заперечень з боку відповідача стосовно відсутності намірів продовжувати орендні правовідносини - не надходило. У зв'язку з цим, позивач вважає договір поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 01.02.2017 (суддя Потапенко В.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.04.2017 (головуючий суддя Яковлєв М.Л., судді: Разіна Т.І., Отрюх Б.В.), у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вказаними судовими актами, Приватне сільськогосподарське підприємство "Агрофірма Шульц" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм ч.6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

У підтвердження своїх вимог скаржник зазначає про те, що ним було вчасно повідомлено відповідача про волевиявлення продовжити орендувати земельну ділянку відповідно до договору оренди землі № б/н від 01 березня 2008 року.

25.07.2017 від Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області

на адресу суду надійшли заперечення на касаційну скаргу, які залучені до справи та враховані судом.

09.08.2017 від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_4 на адресу суду надійшов відзив на касаційну скаргу, який залучено до справи та враховано судом.

19.09.2017, 20.09.2017 від третьої особи на адресу суду надійшли пояснення по справі, які залучені до справи та враховані судом.

Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області не реалізувало процесуального права на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції, хоча про час та місце його проведення було повідомлене належним чином.

У зв'язку з відпусткою судді Сибіги О.М. на підставі розпорядження керівника апарату № 08.03-04/4372 від 25.09.2017 здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи № 925/1306/15.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.09.2017, визначено колегію суддів у наступному складі: Корсак B.A. - головуючий, Данилова М.В., Алєєва І.В.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

У справі, що переглядається господарськими судами встановлено, що 01.03.2008 між Городищенською районною державною адміністрацією та ПСП "Агрофірма "Шульц" було укладено договір оренди землі б/н (далі - "договір"), за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Городищенської міської ради, загальною площею 81,2 га, у тому числі рілля 79,9 га, шляхи 1,3 га, згідно розпорядження райдержадміністрації №90 від 29.02.2008.

Відповідно до пункту 8 цей договір укладено на 5 років; після закінчення договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше, ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його.

Договір зареєстровано у Городищенському районному відділі Черкаської регіональної філії ДП "Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 21.04.2008 за №040878000092.

Судами встановлено, що розпорядженням першого заступника голови Городищенської райдержадміністрації № 390 від 03.11.2011 "Про внесення змін до договору оренди землі від 01.03.2008 укладеного із ПСП "Агрофірма "Шульц" було прийнято рішення про внесення змін до договору оренди землі від 01.03.2008 в частині зменшення площі земельної ділянки на 9,9 га - ріллі.

Позивачем надано суду копію Додаткового договору від 15.02.2012 до договору оренди землі від 01.03.2008, яким сторони погодили внести зміни до п. 2, п. 9 договору - про зменшення площі земельної ділянки до 71,3 га (70,0 га - рілля, 1,3 га - господарські шляхи) та визначено розмір орендної плати за земельні ділянки площею 42,7107 га (рілля) та 28,5893 га (рілля, в тому числі 1,3 га - польові шляхи). Даний Додатковий договір підписаний представниками сторін і скріплений печатками.(т. 2 а.с 12)

24.12.2012 позивач звернувся до Городищенської районної державної адміністрації, як Орендодавця, із листом - повідомленням №256, в якому повідомив про те, що має намір на поновлення договору оренди землі на новий строк на тих самих умовах, які зазначені в договорі, який закінчується 21.04.2013. Даний лист Городищенська райдержадміністрація отримала 29.12.2012. Відповіді позивач не отримав.(т. 2 а.с 7)

22.10.2013 позивач звернувся до Головного управління Держземагенства у Черкаській області із заявою від 24.09.2013, в якій просив поновити договір оренди земельної ділянки площею 71,3 га (угіддя) в адміністративних межах Городищенської міської ради під товарне сільськогосподарське використання для вирощування зернових та технічних культур. (т. 1 а.с 30)

25.10.2013 Головне управління Держземагентства у Черкаській області надіслало позивачу лист за вих. № 943/03-01-07, в якому повідомило про відмову у поновленні Договору у зв'язку з несвоєчасним зверненням про поновлення договору. (т. 1 а.с 28)

23.04.2014 позивач знову звернувся до Головного управління Держземагентства у Черкаській області з письмовою заявою за №72 про поновлення Договору, яка була отримана 24.04.2014. До заяви позивач додав проект додаткової угоди про поновлення договору оренди землі до договору оренди б/н від 01.03.2008 та довідку Городищенського відділення Корсунь-Шевченківської МДПІ від 10.04.2014 за №1590/15-041 про користування земельними ділянками та сплату орендної плати. У проекті додаткової угоди позивач виклав положення про те, що договір оренди землі б/н від 01.03.2008, загальною площею 71,3 поновлюється на п'ять років на умовах, які визначені договором оренди землі, і є чинним на наступні п'ять років.

Листом від 12.06.2014 за №26/0/300-14-СГ Головне управління Держземагентства у Черкаській області повідомило позивача, з посиланням на попередню відповідь від 25.10.2013, про те, що позивачу відмовлено у поновленні Договору у зв'язку з несвоєчасним зверненням про його поновлення. (т. 1 а.с 29)

Судами встановлено, що орендодавцем за спірним Договором оренди землі станом на дату його укладення була - Городищенська районна державна адміністрація. Однак, згідно Закону України від 06.09.2012 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності", який набрав чинності 01.01.2013 статтю 122 Земельного кодексу України викладено в новій редакції, зокрема внесено зміни до частини 4 цієї статті, згідно якої центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною 8 цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Підпунктом 6-1 пункту 4 Положення про Державне агентство земельних ресурсів України, затвердженого Указом Президента України від 08.04.2011 № 445 визначено, що Держземагенство України передає відповідно до закону безпосередньо або через визначені в установленому порядку територіальні органи земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або користування для всіх потреб.

Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 10.05.2012 №258 було затверджено Положення про Головне управління Держземагентства в області, яке є територіальним органом Державного агентства земельних ресурсів України та йому підпорядковане.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №5 "Про утворення територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру" утворені як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) (додаток 1), реорганізовані територіальні органи Державного агентства земельних ресурсів шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Держгеокадастру за переліком згідно з додатком. Установлено, що територіальні органи Дерземагентства, які реорганізуються, подовжують виконувати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам Держгеокадастру.

Наказом комісії з реорганізації Державного агентства земельних ресурсів України від 29.04.2015 №3 Головне управління Держземагентства у Черкаській області реорганізовано шляхом приєднання до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області (відповідач).

Тобто, з 01.01.2013 такі повноваження по Черкаській області отримало - Головне управління Держземагенства в Черкаській області.

Доказів звернення позивача до розпорядника земель протягом 60 днів до закінчення строку договору матеріали справи не містять.

Відмовляючи в задоволенні позову, господарські суди попередніх інстанцій послалися на відсутність підстав для поновлення договору оренди ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", оскільки зміна площі, а відповідно, і зміна меж земельної ділянки, що орендувалась позивачем, позбавляє останнього права на поновлення договору оренди землі. Судами також зазначено, що в матеріалах справи відсутні докази звернення позивача до розпорядника земель відповідно до умов пункту 8 договору (до 21.02.2013) з приводу його поновлення на новий термін в порядку ст. 33 Закону України "Про оренду землі". Також, Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області, яке є розпорядником земель сільськогосподарського призначення державної власності з 01.01.2013, на звернення позивача від 22.10.2013 без проекту додаткової угоди, листом від 25.10.2013 вчасно надав аргументовану відповідь, що також виключає підстави для поновлення спірного договору оренди землі.

Висновки судів попередніх інстанцій про відмову у позові є обґрунтованими, виходячи з наступного.

Предметом розгляду даного спору є матеріально-правова вимога позивача до відповідача щодо зобов'язання укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди землі до договору оренди землі від 01.03.2008.

В силу частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є, в тому числі і умови, що визначені законом як істотні.

Згідно зі статтею 15 Закону України "Про оренду землі" (в редакції чинній на момент укладення договору) істотними умовами договору оренди землі, зокрема, є об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки).

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4 - 6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Пунктом 43 договору зазначено, що невід'ємними частинами договору є:

- план або схема земельної ділянки;

- кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлення земельних сервітутів;

- акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);

- акт приймання - передачі об'єкта оренди;

- проект відведення земельної ділянки у випадках передбачених законом.

Матеріали справи не містять зазначених додатків до договору оренди землі від 01.03.2008.

Судами зазначено, що ксерокопії кадастрових планів земель і план місцезнаходження земельної ділянки (т.2 а.с.24-25), що надавалися представником позивача, не дають змоги суду ідентифікувати об'єкт оренди за договором.

Як вбачається з матеріалів справи, об'єктом оренди за договором оренди землі від 01.03.2008 була земельна ділянка загальною площею 81,2 га.

Відповідно до розпорядження Городищенської РДА № 390 від 03.11.2011 вирішено внести зміни до договору оренди землі б/н від 01.03.2008 в частині зменшення площі земельної ділянки на 9,9 га - ріллі та зобов'язано про "внесення змін до договору провести на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку".

Проте, судами встановлено, що технічна документація із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право на земельну ділянку, не виготовлялась.

Ураховано судами і те, що додатковий договір від 15.02.2012, яким зменшено площу земельної ділянки до 71,3 га, до договору оренди землі від 01.03.2008 (т. 2 а.с 12) підписаний представниками сторін і скріплений печатками, але не зареєстрований відповідно до вимог Земельного кодексу України та статей 18, 20 Закону України "Про оренду землі".

Відсутність державної реєстрації договору виключає виникнення права оренди земельної ділянки. Відповідно об'єктом оренди по договору залишилася земельна ділянка площею 81,2га.

Матеріально-правовою підставою свого позову позивач обрав частину шосту статтю 33 Закону України "Про оренду землі", яка передбачає автоматичне поновлення договору оренди землі на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Колегія суддів враховує, що для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", необхідна наявність наступних юридичних фактів: орендар продовжує користування виділеною земельною ділянкою; орендар належно виконує свої обов'язки за договором; відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову у поновленні договору оренди; сторони укладають додаткову угоду про поновлення договорів оренди.

Аналогічний підхід до застосування норм права, які регулюють відносини з питань поновлення договорів оренди висловлює Верховний Суд України у постановах від 25.02.2015 у справах № 6-10цс15, № 6-219цс.

Проте, всупереч зазначених вимог ПСП "Агрофірма "Шульц" просить поновити договір оренди на земельну ділянку загальною площею, яка менша на 9,9 га ніж визначена за договором оренди землі від 01.03.2008.

Доказів фактичного користування земельною ділянкою після спливу строку договору оренди землі, який закінчився 21.04.2013 позивачем не надано та матеріали справи не містять.

Судами встановлено, що площі земельних ділянок, вказані в наданих позивачем податкових деклараціях з плати за землю за 2012-2014 роки, не відповідають площі земельної ділянки, яка є об'єктом оренди по договору.

Визнавши встановленими зазначені обставини на підставі сукупності поданих доказів, господарські суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, щодо відмови у задоволенні позову про зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди землі, до договору оренди землі № б/н від 01.03.2008.

Окрім того, колегія зазначає, що Господарським судом Черкаської області досліджувались зазначені обставини справи та у рішенні від 12.09.2016 по справі № 925/789/16 зроблено висновок щодо недоведенності позивачем факту користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди від 01.03.2008.

Відповідно до імперативних приписів ч.3 ст.35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Факти, встановлені рішенням Господарського суду Черкаської області від 12.09.2016, яке набрало законної сили у справі № 925/1306/15, мають преюдиційне значення.

При цьому судами попередніх інстанцій було обґрунтовано відмовлено у задоволенні заяви відповідача про застосування позовної давності з огляду на те, що перебіг позовної давності починається, за загальним правилом, від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують зазначених вище висновків та зводяться до переоцінки доказів. Колегія суддів вважає, що усім доводам та запереченням скаржника судами попередніх інстанцій дана належна правова оцінка.

Таким чином, рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційного господарського суду у справі відповідають встановленим фактичним обставинам справи, прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права і передбачені законом підстави для їх зміни або скасування, відсутні.

Відповідно до приписів статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.04.2017 №925/1306/15 залишити без змін.

Головуючий суддя В. А. Корсак

С у д д і М. В. Данилова

І. В. Алєєва