Рішення

від 03.10.2017 по справі 903/610/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03 жовтня 2017 р. Справа № 903/610/17

за позовом Приватного підприємства "ЗД Україна"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ВМП"

про стягнення 50399,52 грн.

Суддя Костюк С.В.

Секретар Коритан Л.Ю.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1, дов. № 5 від 16.08.2017 року.

від відповідача: ОСОБА_2, дов. № 1210/1 від 20.10.2016 року.

Права та обов'язки учасникам судового процесу роз'яснені відповідно до ст. ст. 20, 22 ГПК України.

Відводу складу суду не заявлено.

Клопотання про фіксацію судового процесу технічними засобами не поступало.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Суть: Позивач згідно поданого позову ставив вимогу стягнути з відповідача 50656,57 грн., з них 46 144,80 грн. заборгованості за товар, 2 868,54 грн. пені, 1303,03 грн. інфляційних, 340,20 грн. процентів за користування грошовими коштами.

При обґрунтуванні позову посилається на договір поставки № 123 від 28.12.2016 року, на підставі якого відповідачу по трьох видаткових накладних в період з 23.03 по 17.05.2017 року було поставлено стреч-плівку на загальну суму 46 144,80 грн., термін оплати товару по п.1.2 договору протягом 21 календарних днів з моменту поставки товару; в зв'язку з неоплатою товару виникла заборгованість в сумі 46 144,80 грн., на яку згідно п. 9.5 договору нараховано пеню в сумі 2 868,54 грн., згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України інфляційні в сумі 1 303,03 грн. та проценти за користування чужими коштами в сумі 340,20 грн.

Заявою від 16.08.2017 року позивач розмір позовних вимог в частині нарахування пені, інфляційних, та процентів за користування чужими коштами збільшив та просить стягнути з відповідача 51 235,51 грн.

Право на збільшення суми позову передбачено ст. 22 ГПК України, а тому суд розглядає спір на суму 51 235,51 грн.

26.09.2017 року на адресу суду надійшла заява про уточнення розміру позовних вимог, в якій просить стягнути 50 399, 52 грн. з них заборгованість в розмірі 46 144, 80 грн., 2287, 39 грн. пені, 1422, 32 грн. - індекс інфляції, 545, 01 грн. - 3 % річних.

Оскільки, право на збільшення суми позову передбачено ст. 22 ГПК України, суд розглядає справу виходячи з нової ціни позову 50 399, 52 грн. з них заборгованість 46 144, 80 грн., 2287, 39 грн. пеня, 1422, 32 грн. - індекс інфляції, 545, 01 грн. - 3 % річних.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просить суд задовольнити їх в повному обсязі, виходячи з нової суми позовних вимог.

Представник відповідача позовні вимоги не визнає, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, встановив наступне:

28.12.2016 року між ПП "ЗД Україна" (Постачальник) та ТзОВ ВМП (Покупець) було укладено договір поставки № 123 (а. с. 10- 12).

Відповідно до. п. 1.2. предметом договору є поставка стретч - плівки, асортимент, вказується у видатковій накладній на поставку відповідної партії товару. Пунктом 7.1. договору передбачено, що товар за даним договором поставляється за цінами, визначеними у накладній на поставку відповідної партії товару.

Відповідно до п 5.2. договору поставка вважається виконаною з моменту прийняття товару та підписання товарно-супровідних документів на складі покупця.

Згідно з п. 7.1. Договору товар поставляється за цінами визначеними у накладній на поставку відповідної партії товару.

23.03.2017 року згідно з видатковою накладною №РН-0000169 покупцю було поставлено товар - стрічку пропіленову та стретч - плівку на суму 6 616,80 грн. з ПДВ і виставлено рахунок - фактуру №СФ-0000170 від 23.03.2017 року.

10.04.2017 року згідно з видатковою накладною № РН-0000207 покупцю було поставлено товар та стретч - плівку на суму 22 986,00 грн. з ПДВ і виставлено рахунок - фактуру №СФ-0000210 від 10.04.2017 року.

17.05.2017 року згідно видатковою накладною № РН-0000281 покупцю було поставлено товар та стретч - плівку на суму 16 542,00 грн. з ПДВ і виставлено рахунок - фактуру №СФ-0000286 від 17.05.2017 року.

Всього товару поставлено на загальну суму 46 144, 80 грн. з ПДВ.

У видаткових накладних наявний підпис Покупця про отримання товару та його печатка.

Відповідно до п. 8.1 договору покупець зобов'язаний здійснити розрахунки за даним договором у безготівкову порядку згідно виставлених рахунків-фактур постачальника шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Відповідно до п. 8.2. договору термін оплати товару - 21 банківський день з моменту отримання товару.

Кошти за поставлений товар відповідачем сплачені не були. Станом на 02.08.2017 року сума боргу становить 46 144, 80 грн., яка на момент розгляду справи не погашена.

За загальними нормами ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших актів, договору ,а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Так, за ст.712 ЦК України договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Приписами ст. 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у ст.2 ГК України.

Пунктом 6 ст. 231 ГК України, передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 9.5 договору визначено, що у разі невиконання відповідачем умов договору, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Згідно з розрахунком позивача уточненого до заяви про уточнення розміру позовних вимог сума пені складає 2287,39 грн., яка підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з розрахунку позивача сума 3% річних складає 545,01 грн., інфляційних 1422,32 грн. (а.с. 45-46).

При розгляді вимоги про стягнення трьох відсотків річних в сумі 545,01 грн. та інфляційних 1 422,32 грн. судом враховано те, що матеріалами справи підтверджено прострочення платежу, тому позивачем правомірно проведено дані нарахування, які підлягають стягненню з відповідача.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Виходячи з викладеного вимоги позивача підставні і позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Оскільки спір до розгляду доведено з вини відповідача, сплачений позивачем судовий збір в силу ст.49 ГПК України, слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.526,610,612, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України , господарський суд України,-

вирішив:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ВМП (45400, Волинська область, м. Нововолинськ, вул. Луцька, 3, код ЄДРПОУ 36266887, п/р 2600702336836 в ЦФ ПАТ Кредобанк , МФО 325365) в користь Приватного підприємства "ЗД Україна" (45601, Волинська обл., Луцький р-н., с. Липини, вул. Вишнева, 2, код ЄДРПОУ 38193677, п/р 2600901863889 в філія АТ Укрексімбанк , м.Луцьк, МФО 303547) 50 399,52 грн., з них 46 144,80 грн. заборгованості, 2 287,39 грн. пені, 1 422,32 грн. інфляційних, 545,01 грн. 3% річних, а також 1 600,00 грн. витрат по судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст

рішення складено

05.10.2017

Суддя С. В. Костюк