Рішення

від 03.10.2017 по справі 906/683/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "03" жовтня 2017 р. Справа № 906/683/17

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Маріщенко Л.О.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - дов. від 22.09.2017 № 56

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Дочірнього підприємства "Перший національний технічний кооператив" Першого національного аграрного кооперативу (м. Хмельницький)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімресурс ВС" (с.Холосне Коростенського району Житомирської області)

про стягнення 109378,90 грн

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 109 378,90 грн, з яких: 94 080,00 грн заборгованості за надані послуги згідно договору на надання послуг сільськогосподарською технікою від 20.09.2016; 13 126,04 грн пені, 2 172,86 грн річних.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав зазначених в позові, просив задовольнити.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив, вимог ухвали суду не виконано. 17.08.2017 на адресу суду повернулась ухвала, яка надсилалась відповідачу за юридичною адресою рекомендованим листом з повідомленням з відміткою відділення поштового зв'язку "адресат вибув".

Згідно спеціального витягу, здійсненого господарським судом Житомирської області від 03.10.2017 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців юридична та громадських формувань, адреса відповідача відповідає адресі зазначеній у позовній заяві (а.с. 90-91).

Відповідно до п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 року № 18, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У пункті 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи (фізичної особи-підприємця) - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу (фізичну особу-підприємця).

Оскільки поштова кореспонденція надсилалася відповідачу за його юридичною адресою, зазначеною в ЄДРЮОФОПГФ, суд вважає, що останній був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

За таких обставин, господарський суд вважає за необхідне та можливе прийняти рішення у справі за відсутності відповідача, за наявними в ній матеріалами (відповідно до ст.75 ГПК України).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 20.09.2016 між Дочірнім підприємством "Перший національний технічний кооператив" Першого національного аграрного кооперативу (виконавець/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрохімресурс ВС" (замовник/відповідач) укладено договір надання послуг сільськогосподарською технікою №20/09-2016 та додаток № 1 (а.с. 17-21), відповідно до якого виконавець зобов'язується за плату надати послуги (виконати роботи) з дискування, а замовник зобов'язується оплатити послуги в повному обсязі.

Відповідно п. 4.1 договору сторони встановили, що вартість послуг виконавця по виконанню сільськогосподарських робіт за цим договором встановлюється сторонами у додатку до договору № 1.

Згідно додатку № 1 до договору, вартість послуг одного гектара становить 320,00 грн з ПДВ на площі 1000,00 га. Загальна вартість послуг становить 320000,00 грн в т.ч. ПДВ (а.с. 21).

Замовник сплачує 50% вартості договору на підставі виставленого рахунку. 50% сплачується замовником у строк протягом 5 робочих днів з дати підписання сторонами Акту прийому-передачі наданих послуг (п. 4.4 договору).

На виконання умов договору позивач виконав роботи з дискування на території 1,294 га на загальну суму 414080,00 грн, що підтверджується відповідним актом здачі-прийняття робіт (а.с. 23).

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується представником позивача в судовому засіданні відповідач частково сплатив кошти за виконані роботи в сумі 320 000,00 грн (а.с. 37-38).

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем на день розгляду справи становить 98080,00 грн.

Укладений між сторонами у справі договір за своєю правовою природою є договором підряду.

Відповідно до ч.1 ст.837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.ст. 525 і 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ГПК України).

Таким чином, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 98080,00 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім цього позивач просить стягнути з відповідача 13126,04 грн. пені за період з 26.10.2017 по 25.04.2017 та 2172,86 грн 3% річних за період з 26.10.2016 по 02.08.2017.

Згідно приписів ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).

За змістом ч.1 ст.230 ГК України штраф та пеня є одними з видів штрафних санкцій, які визнаються як господарські санкції у вигляді грошової суми, котру учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно п. 5.2 договору, замовник у випадку порушення термінів розрахунків, сплачує виконавцю неустойку (пеню) у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплачених виконаних робіт за кожен день прострочення

Перевіривши розрахунки, виконані позивачем в тексті позовної заяви, суд не погоджується з нарахованою сумою. Загальна сума пені, яка підлягає стягненню становить 13070,32 грн. В частині стягнення 55,72 грн пені слід відмовити як не обґрунтовані.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

У відповідності до ч. 2 вказаної статті боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача, наведеного в тексті позовної заяви, та перевіреного судом, розмір 3% річних який підлягає стягненню складає 2171,45 грн. Відтак, в частині стягнення 1,41 грн річних суд відмовляє як не обґрунтовані.

Відповідно до ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як па підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч.1 ст.43 ГПК України).

Відповідач заперечень з приводу заявлених позовних вимог та доказів сплати боргу суду не надав.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню - з відповідача стягується на користь позивача 94 080,00 грн основного боргу; 13070,32 грн пені; 2171,45 грн річних. В решті позову відмовити.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімресурс ВС" (11574, Житомирська область, Коростенський район, с. Холосне, вул. Центральна, 20-А, код 39354902) на користь Дочірнього підприємства "Перший національний технічний кооператив" Першого національного аграрного кооперативу (29015, м. Хмельницький, вул. Зарічанська, 5/3, оф.412, код 40399103):

- 94 080,00 грн основного боргу;

- 13070,32 грн пені;

- 2171,45 грн річних;

- 1639,83 грн судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 05.10.17

Суддя Маріщенко Л.О.

Друк:

1 - у справі,

2 - відповідача (рек. з повід.)