Рішення

від 19.09.2017 по справі 910/3354/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.09.2017Справа №910/3354/17

За позовомДержавного підприємства "Наш дім" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Астарта-V" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачаРегіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву простягнення 144218,61 грн. Головуючий суддя Демидов В.О.

Судді Смирнова Ю.М.

Пукшин Л.Г.

Представники сторін:

від позивача:Дьоміна С.С. - (дов. від 17.01.2017) від відповідача:Насіров Ельчин Акпер огли (дов. №21/04 від 25.04.2017), Шевченко В.І. (договір про надання правової допомоги від 22.03.2017) від третьої особине з'явився

Обставини справи:

Державне підприємство "Наш дім" звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Астарта-V" про стягнення 74170,18 грн за договором оренди №5237 нерухомого майна, що належить до державної власності від 25.03.2010 з яких: 27602,52 заборгованості зі сплати орендної плати, 41790,21 грн інфляційних втрат, 3% річних у розмірі 4777,45 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань по оплаті орендної плати за вищевказаним договором, у зв'язку з чим у нього виникла відповідна заборгованість. Крім основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних та інфляційні втрати.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.03.2017 порушено провадження у справі №910/3354/17, залучено до участі у справі третьою особою без самостійних вимог на стороні позивача - Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву, розгляд справи призначено на 23.03.2017.

22.03.2017 від третьої особи до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва надійшли пояснення по суті спору, в яких остання повідомила зокрема про відсутність заборгованості відповідача зі сплати орендної плати за договором оренди №5237 нерухомого майна, що належить до державної власності від 25.03.2010 перед Державним бюджетом України.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.03.2017, у зв'язку із нез`явленням в судове засідання представників позивача та третьої особи, не виконанням сторонами вимог ухвали суду від 03.03.2017, а також необхідністю витребування нових доказів по справі, розгляд справи відкладено на 18.04.2017.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.04.2017 за клопотанням представника позивача судом продовжено строк вирішення спору у справі №910/3354/17 на 15 днів, а у зв'язку із заявленим представником позивача клопотанням про відкладення розгляду справи, розгляд справи відкладено на 11.05.2017.

11.05.2017 представником позивача було подано через канцелярію суду клопотання про збільшення розміру позовних вимог, в якому позивач просив суд стягнути з відповідача 70048,43 грн заборгованості зі сплати орендної плати за договором оренди №5237 нерухомого майна, що належить до державної власності від 25.03.2010 за період з 01.06.2010 по 31.12.2016.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.05.2017, з огляду на нез'явлення в судове засідання представника третьої особи, розгляд справи відкладено на 18.05.2017.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.05.2017 за клопотанням представників сторін судом продовжено строк вирішення спору у справі №910/3354/17 на 15 днів, а враховуючи неявку в судове засідання представника третьої особи та необхідність витребування додаткових доказів по справі, розгляд справи відкладено на 01.06.2017.

01.06.2017 позивачем через загальний відділ господарського суду міста Києва подано уточнення до заяви про збільшення розміру позовних вимог від 11.05.2017, в якій останній просить суд вважати розмір основної заборгованості за договором оренди №5237 нерухомого майна, що належить до державної власності від 25.03.2010 таким, що дорівнює 97650,95 грн.

01.06.2017 у судовому засіданні оголошено перерву до 07.06.2017.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.06.2017 судом призначено колегіальний розгляд справи №910/3354/17 у складі трьох суддів та відкладено розгляд справи №910/3354/17 для визначення складу колегії з розгляду справи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.06.2017 колегією суддів у складі: головуючий суддя Демидов В.О., судді Смирнова Ю.М., Пукшин Л.Г. прийнято справу №910/3354/17 до свого провадження та призначено її до розгляду на 18.07.2017.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.07.2017 за клопотанням представників сторін судом продовжено строк вирішення спору у справі №910/3354/17 на 15 днів, а у зв'язку із необхідністю дослідження поданих сторонами доказів та необхідністю витребування додаткових доказів, розгляд справи відкладено на 28.08.2017.

Судове засідання призначене на 28.08.2017 не відбулось у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді Демидова В.О.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.09.2017 розгляд справи №910/3354/17 призначено на 19.09.2017.

Представник позивача в судове засідання, призначене на 19.09.2017 з'явився, заявлені позовні вимоги підтримав з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог.

Представники відповідача в судове засідання 19.09.2017 з'явились, проти заявлених позовних вимог частково заперечили, підтримали подану 18.05.2017 до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва заяву про застосування строку позовної давності до позовних вимог позивача. Відповідно до заяви від 19.09.2017 відповідач частково визнав суму заборгованості зі сплати орендної плати за період з 01.02.2014 по 31.12.2016 на суму 19300,02 грн, 3% річних на суму 1294,07 грн та 12305,60 грн інфляційних втрат.

Представник третьої особи в судове засідання, призначене на 19.09.2017 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Про проведення судового засідання третя особа була повідомлена належним чином. В попередніх судових засіданнях представник третьої особи надав суду пояснення по суті спору.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

25.03.2010 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву (орендодавець, третя особа) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Астарта-V" (орендар, відповідач) укладено договір оренди №5237 нерухомого майна, що належить до державної власності (договір), відповідно умов якого, орендодавець передає, а орендар - приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно (надалі - майно) загальною площею 180,6 кв.м, розміщене за адресою: м. Київ, вул. Стратегічне шосе, 35, на 1-му поверсі 3-х поверхового житлового будинку, що перебуває на балансі Державного підприємства "Наш дім" (надалі - балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку станом на 30.09.2009 і становить - 1504500,00 грн (п.1.1), мета використання даного приміщення: розміщення складу - 15,0 кв.м, кафе, не здійснює продаж товарів підакцизної групи - 45,6 кв.м, торговельного об'єкта з алкогольних та тютюнових виробів - 20,0 кв.м, ломбарду - 8,0 кв.м, торговельного об'єкту з продажу продовольчих товарів, крім товарів підакцизної групи - 92,0 кв.м (п.1.2), орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна (п.2.1), орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95 №786 (зі змінами) (далі - Методика розрахунку) і становить без ПДВ за базовий місяць оренди - грудень 2009 року - 13439,07 грн. Керуючись п. 20, п. 32 Порядку проведення конкурсу на право оренди державного майна, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 13 жовтня 2004 року № 2149 та Протоколом № 2 від 19.03.2010р., розмір орендної плати встановлюється на умовах запропонованих орендарем - 13439,07 грн. без ПДВ за базовий місяць (грудень 2008 року). Орендна плата за перший місяць оренди березень 2010 року встановлюється шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за січень, лютий та березень місяці 2010 року (п.3.1), нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством (п.3.2), орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (п.3.3), орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30 % щомісяця не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж (п.3.6), орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному в п.3.6 співвідношенні, відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, за кожний день прострочення, включаючи день оплати (п.3.7), орендар зобов'язується зокрема своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату (п.5.3), цей договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 25.03.2010 до 25.02.2013 включно (п. 10.1).

25.03.2010 на виконання умов договору третьою особою було передано, а відповідачем прийнято у користування орендовані приміщення, про що складено відповідний акт приймання-передавання.

Відповідно до договору №5237/01 від 27.01.2012 про внесення змін до договору, сторони виклали п.3.1 в наступній редакції: орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95 № 786 (зі змінами) (далі - Методика розрахунку) і становить без ПДВ за базовий місяць оренди - серпень 2011 р.: 16283,71 грн., орендна плата становить без ПДВ за базовий місяць оренди - серпень 2011 р.: 16283,71 грн., орендна плата за перший місяць оренди вересень 2011 року встановлюється шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за вересень місяць 2011 року, сторони домовились, що цей договір вступає в силу з 20.09.2011 р. і діє протягом всього строку дії договору оренди.

Згідно договору №5237/03 від 22.08.2013 про внесення змін до договору, сторони виклали п.1.1 та п.3.1 в наступній редакції: орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежилі приміщення (надалі - майно) загальною площею 180,6 кв.м, розміщене за адресою: м. Київ, вул. Стратегічне шосе, 35, на 1-му поверсі 3-х поверхового житлового будинку, що перебуває на балансі Державного підприємства "Наш дім" (надалі - балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість станом на 28.02.2013 і становить 1498300,00 грн без ПДВ, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95 № 786 (зі змінами) (далі - Методика розрахунку) і становить без ПДВ за базовий місяць оренди - лютий 2013 р.: 13867,15 грн., орендна плата становить без ПДВ за базовий місяць оренди - лютий 2013 р.: 13867,15 грн., орендна плата за перший місяць оренди березень 2013 року встановлюється шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за березень місяць 2013 року, цей договір вступає в силу з 01.03.2013 р. і діє протягом всього строку дії договору оренди.

31.08.2014 відповідачем було передано, а третьою особою прийнято з оренди 69,1 кв.м, про що складено відповідний акт приймання-передавання.

Відповідно до додаткового договору №5237/04 від 23.09.2014 про внесення змін до договору, сторони виклали п.п.1.1, 1.2, 3.1 в наступній редакції: орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно (надалі - майно) загальною площею 111,5 кв.м, розміщене за адресою: м. Київ, вул. Стратегічне шосе, 35, на 1-му поверсі 3-х поверхового житлового будинку, що перебуває на балансі Державного підприємства "Наш дім" (надалі - балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість станом на 28.02.2013 і становить 925029,65 грн без ПДВ, майно передається з оренду з метою розміщення: торговельного об'єкта з продажу продовольчих товарів, крім товарів підакцизної групи - 83,5 кв.м, торговельного об'єкта з продажу алкогольних та тютюнових виробів - 20,0 кв.м та ломбарду - 8,0 кв.м, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95 № 786 (зі змінами) (далі - Методика розрахунку) і становить без ПДВ за базовий місяць оренди - липень 2014 р.: 10480,34 грн., орендна плата становить без ПДВ за базовий місяць оренди - лютий 2013 р.: 13867,15 грн., орендна плата за перший місяць оренди вересень 2014 р. визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за серпень, вересень місяці 2014 р., цей договір вступає в силу з 01.09.2014 р. і діє протягом всього строку дії договору оренди.

За період з червня місяця 2010 року по грудень місяць 2016 року позивачем було нараховано відповідачу до сплати 466017,18 грн орендної плати, яку відповідач оплатив частково, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем.

Позивач неодноразово звертався до відповідача із вимогами про оплату наявної заборгованості, однак відповідач відповіді на вказані вимоги позивачу не надав, заборгованість не погасив.

Відповідно до підписаного між сторонами акту звірки взаєморозрахунків по договору за період з 01.01.2010 по 31.12.2016 заборгованість відповідача перед позивачем склала 99996,53 грн.

Договір №5237 від 25.03.2010 є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, що регулюються Главою 58 Цивільного кодексу України та Главою 30 Господарського кодексу України , Законом України "Про оренду державного та комунального майна" .

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За змістом ст. 762 Цивільного кодексу України передбачено, що з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України ).

Відповідно до ст. ст. 525 , 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі, а ст. 19 Закону встановлений обов'язок орендаря вносити орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності та в строк, встановлений договором.

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством (ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України ).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач (орендар) свого обов'язку належним чином не виконав, орендну плату за період з червня місяця 2010 року по грудень місяць 2016 року оплатив частково, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість перед позивачем зі сплати орендної плати по договору.

18.05.2017 до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшла заява про застосування позовної давності до позовних вимог позивача.

Згідно зі ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України , загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 ст. 261 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Пунктом 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" визначено, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

З огляду на те, що суд дійшов висновку про порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача, за захистом яких той звернувся до суду, зважаючи на подану відповідачем заяву про застосування позовної давності, у суду є підстави для її застосування.

Згідно з ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України , сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Суд зазначає, що право позивача вважається порушеним з моменту недотримання відповідачем строку погашення кожного платежу визначеного договором.

Аналогічна правова позиція викладена в п.4.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" визначено, що у зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане. Якщо договором чи іншим правочином визначено різні строки виконання окремих зобов'язань, що з нього виникають (наприклад, у зв'язку з поетапним виконанням робіт або з розстроченням оплати), позовна давність обчислюється окремо стосовно кожного з таких строків. Позовна давність за позовами, пов'язаними з простроченням почасових платежів (проценти за користування кредитом, орендна плата тощо), обчислюється окремо за кожним простроченим платежем.

За змістом п.4.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" у дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (частина перша статті 264 ЦК України ), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу. При цьому якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Беручи до уваги дату звернення позивача з даним позовом до суду (01.03.2017 - згідно вхідного штампу загального відділу діловодства суду), а також зважаючи на те, що доказів переривання позовної давності позивачем суду не надано, оскільки періодичні платежі відповідача на виконання умов договору не свідчать про вчинення ним дій направлених на визнання простроченої заборгованості, позовні вимоги щодо стягнення заборгованості, яка виникла у період з 01.03.2014 по 31.12.2016, є такими, що знаходяться в межах строку позовної давності.

Як вбачається з п. 3.6 договору, орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30 % щомісяця не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж, а отже суд приходить до висновку про те, що позивачем не пропущено строк позовної давності щодо суми заборгованості за лютий місяць 2014 року, оскільки кінцевим строком її погашення є 10.03.2014.

Судом перераховано розмір заборгованості відповідача за період з лютого місяця 2014 року (в межах строку позовної давності) по грудень місяць 2016 року (кінцева дата розрахунку, яка самостійно визначена позивачем) із врахуванням призначення платежів наданих суду платіжних доручень, листа позивача за вих.№233 від 10.07.2017 про зарахування платежів, у зв'язку з чим за розрахунком суду сума заборгованості відповідача перед позивачем складає 25383,09 грн.

При цьому, суд не погоджується із позицією відповідача щодо зарахування переплат по окремим платежам за період в межах строку позовної давності в рахунок погашення заборгованості за лютий місяць 2014 року з огляду на наступне.

Загальні правила, види і стандарти розрахунків клієнтів банків та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків визначені Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, яка затверджена постановою НБУ від 21.01.2004 № 22 .

Відповідно до п. 2.1 Інструкції розрахункові документи складаються на бланках, форми яких наведені в додатках до цієї Інструкції. Реквізити розрахункових документів за цими формами заповнюються згідно з вимогами додатка 8 до цієї Інструкції та відповідних її глав. У бланках форм розрахункових документів допускається застосування як слова "отримувач", так і слова "одержувач".

Згідно з п. 3.8 Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

Суд зазначає, що у випадку зазначення платником чіткого призначення платежу (місяць надання послуг) здійснена платником оплата повинна зараховуватись в оплату місця надання послуг, що вказаний у призначенні платежу.

Водночас, питання віднесення платежу, у призначенні якого не зазначено періоду надання послуг (місяця надання послуг) або сума платежу внесена у більшому розмірі, має визначатись одержувачем відповідно до умов договору між платником та одержувачем коштів таким чином: якщо порядок зарахування коштів врегульовано у договорі між платником та одержувачем коштів - згідно з положень договору, якщо відповідні застереження відсутні у договорі та у разі заборгованості - платежі мають відноситись на погашення заборгованості в хронологічному порядку, тобто починаючи з такої (заборгованості), що виникла у найдавніший період, до повного її погашення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 01.06.2016 у справі № 921/942/15-г/15 та у постанові Вищого господарського суду України від 05.02.2014 у справі № 920/798/13.

Саме вказаний порядок зарахування узгоджується із загальними засадами добросовісності та розумності поведінки сторін зобов'язання.

Пунктом 4.9 договору сторонами погоджено, що зайва сума орендної плати, що надійшла до державного бюджету та балансоутримувачу підлягає заліку в рахунок подальших платежів.

Однак, на думку суду, зайвою сума переплати буде лише за відсутності заборгованості відповідача з оплати орендної плати за попередні періоди.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на січень місяць 2014 року заборгованість відповідача зі сплати орендної плати становила 69976,43 грн, у зв'язку з чим переплату по окремим платежам за грудень 2014 року, квітень 2015 року тощо, суд відносить в рахунок погашення заборгованості, яка виникла раніше.

Отже, з огляду на вищевикладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати орендної плати за договором є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково за період з лютого місяця 2014 року по грудень місяць 2016 року на суму 25383,09 грн.

Крім цього, за прострочення виконання зобов'язань за укладеним між сторонами договором позивач просив суд стягнути з відповідача 41790,21 грн інфляційних втрат, 3% річних у розмірі 4777,45 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 Цивільного кодексу України ).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Оскільки матеріалами справи підтверджується існування заборгованості відповідача перед позивачем та її часткове погашення відповідачем, суд визнає вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат законними та обґрунтованими

Здійснивши перерахунок трьох відсотків річних та інфляційних нарахувань, з урахуванням умов договору, прострочення відповідачем сплати грошового зобов'язання, порядку розрахунків погодженого сторонами, з урахуванням строків позовної давності, дати подачі позову та заяви позивача про застосування позовної давності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення трьох відсотків річних підлягають частковому задоволенню на суму 1294,07 грн, а позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню у розмірі 12305,60 грн.

Враховуючи наведене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Астарта-V" (03127, м.Київ, проспект 40-річчя Жовтня, будинок 100/2, ідентифікаційний код 33494559) на користь Державного підприємства "Наш дім" (03150, м.Київ, вул. Предславинська, будинок 34, ідентифікаційний код 30723920) заборгованість у розмірі 25383 (двадцять п'ять тисяч триста вісімдесят три) грн 09 коп., 3% річних у розмірі 1294 (одна тисяча двісті дев'яносто чотири) грн 07 коп., інфляційні втрати у розмірі 12305 (дванадцять тисяч триста п'ять) грн 60 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 584 (п'ятсот вісімдесят чотири) грн 72 коп.

3. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 04.10.2017

Головуючий суддя В.О. Демидов

Суддя Ю.М. Смирнова

Суддя Л.Г. Пукшин