Рішення

від 19.09.2017 по справі 910/2421/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.09.2017Справа №910/2421/16

За позовом публічного акціонерного товариства "Банк Національний Кредит" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Паламарчука Віталія Віталійовича

до товариства з обмеженою відповідальністю "ВГФ 2014"

про зобов'язання вчинити дії

Суддя Шкурдова Л.М.

Представники:

від позивача - Мірошник С.Б. за дов. № 114 від 16.08.17 р.

від відповідача - не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Господарським судом міста Києва розглядається справа за позовом публічного акціонерного товариства "Банк Національний Кредит" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Паламарчука Віталія Віталійовича до товариства з обмеженою відповідальністю "ВГФ 2014" про зобов'язання вчинити дії.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.03.2016 року у справі №910/2421/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.07.2016 року та постановою Вищого господарського суду України від 22.11.2016 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Верховного суду України від 21.06.2017 року вищевказані судові рішення скасовані, справу №910/2421/16 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

За результатом проведення автоматизованого розподілу справи №910/2421/16, справу передано на новий розгляд судді Шкурдовій Л.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.07.2017 року справа №910/2421/16 призначена до розгляду.

Позовні вимоги обгрунтовані наявністю підстав для зобов'язання відповідача повернути грошові кошти у розмірі 41 780,82 грн., одержані за договором про депозитний вклад "Стандартний" від 24.10.2014 № DU1239/2014-1 від 26.06.2014 р., внаслідок незастосування зниженої відсоткової ставки за дострокове повернення депозиту, що було передбачено Договором про внесення змін від 29.04.2015 року до Договору про депозитний вклад № DU1239/2014-1 від 26 червня 2014 року, який є нікчемним в силу п.1 ч.3 ст.38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб .

В постанові від 21.06.2017 року Верховний суду України зазначив про необхідність надання правової оцінки положенням Договору та договорів про внесення змін до нього від 27 червня 2014 року та від 29 квітня 2015 року, які були укладені протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, через призму відповідності їх умов вимогам Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб та з'ясування тієї обставини, чи в результаті цих договорів банк здійснив фактично відмову від власних майнових вимог.

В судовому засіданні 19.09.17. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд, -

ВСТАНОВИВ:

26 червня 2014 року між публічним акціонерним товариством "Банк національний кредит" (далі - банк) та товариством з обмеженою відповідальністю "ВГФ 2014" (далі - вкладник) був укладений договір про депозитний вклад "Стандартний" строком на 12 місяців + 1 день (367 днів) в національній валюті (без капіталізації процентів) № DU1239/2014-1 (надалі - "Договір").

Відповідно до п. 2.1 Договору вкладник передає, а банк приймає на депозитний рахунок № 26153099516005 в ПАТ "Банк національний кредит", МФО 320702, грошові кошти в сумі 250 000,00 грн. в національній валюті, на умовах цього договору.

Пунктом 2.2 Договору визначено, що депозит розміщується на строк з 26.06.2014 р. по 27.06.2015 р. включно; банк сплачує вкладнику процентну ставку за користування депозитом у розмірі 22.00% річних (п. 2.3).

За змістом п. 3.7 Договору вкладник має право звернутися з проханням про дострокове розірвання договору і повернення суми депозиту в робочий день протягом операційного часу, письмово попередивши про це банк за 10 робочих днів до бажаної дати повернення суми депозиту та нарахованих процентів, шляхом подання заяви про дострокове розірвання договору. Датою розірвання договору вважається дата повернення суми депозиту та нарахованих процентів вкладнику. Банк повертає суму депозиту та нарахованих процентів протягом 10 днів з дня подання вкладником заяви про дострокове розірвання дії договору шляхом перерахування відповідної суми коштів на рахунок вкладнику № 26005099516001 в Банку. У випадку розірвання цього договору з ініціативи вкладника, проценти нараховуються та сплачуються за ставкою у розмірі 2,0% процента річних за весь період знаходження коштів на депозитному рахунку.

Згідно до п. 4.2.2 Договору банк має право самостійно розраховувати суму процентів; п. 4.2.3 Договору банк має право визначати в кожному конкретному випадку умови договорів про зміну умов договору в т.ч. зміну розміру процентів за результатами переговорів.

27 червня 2014 року між ПАТ "Банк Національний кредит" та ТОВ "ВГФ 2014" було укладено Договір про внесення змін №1 (надалі - Договір про внесення змін) до Депозитного договору, яким було змінено п.3.7. Депозитного договору та викладено в наступній редакції:

" 3.7. Вкладник має право після припинення дії Договору застави майнових прав №04-1280/1-1 від 27.06.2014р. звернутися з проханням про дострокове розірвання Договору і повернення суми Депозиту в робочий день протягом операційного часу, письмово попередивши про це Банк за 10 (десять) робочих днів до бажаної дати повернення суми Депозиту та нарахованих процентів, шляхом подання відповідної заяви про дострокове розірвання дії Договору. Датою розірвання Договору вважається дата повернення суми Депозиту та нарахованих процентів вкладнику. Після припинення дії Договору застави майнових прав №04-1280/1-1 (вимоги отримання грошових коштів, що розміщені на вкладному (депозитному) рахунку) від 27.06.2014р. Банк повертає суму Депозиту та нарахованих процентів протягом 10 (десяти) днів з дня подання вкладником заяви про дострокове розірвання Договору шляхом перерахування відповідної суми коштів на рахунок вкладника".

29 квітня 2015 року сторонами було укладено договір про внесення змін до Договору, яким абзац третій пункту 3.7 Договору викладено в новій редакції, зокрема: "у випадку розірвання цього договору з ініціативи вкладника проценти нараховуються та сплачуються за ставкою у розмірі 22 процента річних за весь період знаходження коштів на депозитному рахунку".

Тобто, сторонами було досягнуто згоду, що у разі розірвання Договору з ініціативи вкладника проценти нараховуються та сплачуються за ставкою у розмірі 22 %, а не 2%.

Відповідач в квітні 2015 року звернувся до позивача з заявою від 20.04.2015 р., в якій просив достроково розірвати депозитні договори, включаючи спірний договір № DU1239/2014-1 від 26.06.2014 р.

На підставі вищезазначеної заяви відповідача Банком були повернуті відповідачу грошові кошти у розмірі 250000 грн., а також нараховані проценти у розмірі 41780,82 грн., стягнення яких і є предметом спору у даній справі.

Постановою правління Національного банку України від 5 червня 2015 року №358 "Про віднесення публічного акціонерного товариства "Банк національний кредит" до категорії неплатоспроможних" із 8 червня 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк національний кредит".

3 грудня 2015 року уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк національний кредит" було направлено на адресу відповідача повідомлення № 04-08/2725 щодо встановлення факту нікчемності договору від 29 квітня 2015 року про внесення змін до Договору, а у зв'язку з цим - вимогу повернути грошові кошти у сумі 41 780 грн. 82 коп., як такі, що були сплачені на виконання нікчемного правочину.

Оскільки кошти не були повернуті, Фонд звернувся до суду з позовом про стягнення з ТОВ "ВГФ 2014" зазначеної вище суми грошових коштів.

Вказаний розмір визначений позивачем як різниця між процентів за ставкою при поверненні вкладу в кінці строку депозиту та сумою процентів за ставкою при достроковому розірванні депозитного договору.

Відповідно до ч.5 ст.38 Закону, у разі отримання повідомлення уповноваженої особи Фонду про нікчемність правочину на підставах ч. 3 ст. 38 Закону, кредитор зобов`язаний повернути банку майно (кошти), які він отримав від такого банку.

За приписами частин 1-5 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ч.2 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Підпунктом 2 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав, зокрема, банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог.

Уповноважена особа Фонду: протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Судом встановлено, що наказу банку про застосування пільг щодо умов депозитних вкладів в період внесення змін до договору банківського вкладу, до певних вкладників прийнято не було. З пояснень представників банку вбачається, що такий наказ відсутній.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що укладення 29 квітня 2015 року сторонами договору про внесення змін до Договору є відмовою банку від власних майнових вимог, оскільки незастосування банком перерахунку нарахованих відсотків за заниженою відсотковою ставкою (2%), потягло за собою необґрунтовану виплату відповідачу грошових коштів за відсотковою ставкою 22,00% в розмірі 41 780,82 грн.

За таких обставин суд дійшов висновку про існування підстав, з якими приписи частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачають нікчемність договору від 29.04.15. про внесення змін до Договору.

(Аналогічну правову позицію викладено в постанові Вищого господарського суду України від 23.11.16. у справі № 910/31/16).

Відповідно до частини другої статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність установлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Отже, нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом.

До таких правочинів застосовуються наслідки, передбачені статтею 216 ЦК України.

Згідно із частиною першою статті 216 ЦК України в разі недійсності правочину кожна зі сторін зобов'язана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний суд України у постанові від 17.02.2016 року у справі № 6-1601цс15.

Таким чином, позов публічного акціонерного товариства "Банк національний кредит" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Паламарчука Віталія Віталійовича" до товариства з обмеженою відповідальністю "ВГФ 2014" про зобов'язання вчинити дії підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

У випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

В зв'язку з тим, що за результатами нового розгляду справи позовні вимоги задоволені, витрати позивача по сплаті судового збору за подання апеляційної, касаційної скарг та заяви про перегляд справи Верховним Судом України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю "ВГФ 2014" (01001, м.Київ, вул.Михайлівська, буд. 21 Б, н/п 34, код ЄДРПОУ 39253137) повернути публічному акціонерному товариству "Банк національний кредит" (04053, м. Київ, вул. Тургенєвська, 52/58; код ЄДРПОУ 20057663) грошові кошти в сумі 41 780 (сорок одну тисячу сімсот вісімдесят) грн 82 коп, одержані за Договором про внесення змін від 29.04.15. до договору про депозитний вклад "Стандартний" строком на 12 місяців + 1 день (367 днів) в національній валюті (без капіталізації процентів) № DU1239/2014-1 від 26 червня 2014 року.

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ВГФ 2014" (01001, м.Київ, вул.Михайлівська, буд. 21 Б, н/п 34, код ЄДРПОУ 39253137) на користь публічного акціонерного товариства "Банк національний кредит" (04053, м. Київ, вул.Тургенєвська, 52/58; код ЄДРПОУ 20057663) витрати по сплаті судового збору в розмірі 1378 (тисячу триста сімдесят вісім) грн 00 коп; 1791 (тисячу сімсот дев'яносто одну) грн - витрати позивача по сплаті судового збору за подання заяви про перегляд справи Верховним Судом України, сплачені згідно платіжного доручення №158 від 06.03.2017 року, 1653 (тисячу шістсот п'ятдесят три) грн 60 коп - витрати позивача по сплаті судового збору за подання касаційної скарги, сплачені згідно платіжного доручення №901 від 22.09.2016р., 1515 (тисячу п'ятсот п'ятнадцять) грн 80 коп - витрати позивача по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги, сплачені згідно платіжного доручення №256 від 31.03.2016р.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили через 10 днів з моменту виготовлення повного тексту рішення в разі не оскарження його в установленому порядку. Рішення може бути оскаржене в 10-денний строк до Київського апеляційного господарського суду.

Суддя Шкурдова Л.М.

Повний текст рішення складено: 29.09.2017р.