Рішення

від 02.10.2017 по справі 914/1702/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.10.2017р. Справа № 914/1702/17

За позовом: Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Супервізор» , м. Львів

про стягнення заборгованості

Суддя Манюк П.Т.

За участю секретаря Марінченко Р.І.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - представник;

від відповідача : не з'явився.

Зміст ст. 22 ГПК України представнику позивача роз'яснено.

Розглядається справа за позовом Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради до товариства з обмеженою відповідальністю «Супервізор» про стягнення заборгованості.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 21.08.2017 порушено провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 18.09.2017.

Розгляд справи відкладався з підстав, викладених у відповідній ухвалі суду.

Представник позивача в судове засідання 02.10.2017 з'явився, позовні вимоги підтримав.

Відповідач явку уповноваженого представника в судові засідання не забезпечив, вимоги ухвал суду не виконав. 21.08.2017 в канцелярію суду повернувся направлений відповідачу (вул. Лінкольна, 57, м. Львів, 79059) поштовий конверт з копією ухвали суду про порушення провадження у справі з відміткою «за закінченням терміну зберігання» .

Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на час розгляду справи, місцезнаходженням відповідача є: вул. Лінкольна, 57, м. Львів, 79059.

Відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» , особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. За змістом статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України при відсутності представників відповідача, за наявними у ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив таке.

Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (надалі - позивач, управління) звернулося в господарський суд з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Супервізор» , (надалі - відповідач) про стягнення заборгованості.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) 29.04.2013 було укладено договір на право тимчасового користування окремими конструктивними елементами благоустрою комунальної власності на умовах оренди для розміщення об'єктів соціально-культурного, торгівельного та іншого призначення № О-212-13 (П) (надалі - договір).

Договір укладено на термін з 15.04.2013 до 15.10.2013, з 15.04.2014 до 15.10.2015, з 15.04.2015 до 15.10.2015 (розділ 7 договору).

Відповідно до п. 2.1.1 договору, предметом цього договору є надання орендодавцем орендареві права на тимчасову оренду конструктивних елементів благоустрою комунальної власності для розміщення відкритого літнього майданчика площею 40, 0 кв. м. (тротуар, газон, тощо) за адресою: м. Львів, вул. А. Лінкольна, 57.

За умовами договору (п. 3.2.) передбачено, що орендар сплачує орендодавцеві плату за користування об'єктом площею 40, 0 кв. м, щомісячно до 25 числа поточного місяця.

Позивач стверджує, що у відповідача наявна заборгованість у розмірі 7 474, 38 грн, яку він просить стягнути в судовому порядку.

Відповідач щодо позову письмових заперечень не надав, доказів сплати заборгованості до суду не представив.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити повністю виходячи із таких мотивів.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 ЦК України).

Згідно ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно зі ст. 627 ЦК України, яка визначає зміст свободи договору, відповідно до ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Відповідно до статті 759 ЦК України, що кореспондується зі статтею 283 ГК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України від 10.04.1992 № 2269-XII „Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Як встановлено судом, між позивачем та відповідачем у справі 29.04.2013 було укладено договір на право тимчасового користування окремими конструктивними елементами благоустрою комунальної власності на умовах оренди для розміщення об'єктів соціально-культурного, торгівельного та іншого призначення № О-212-13 (П).

Договір укладено на термін з 15.04.2013 до 15.10.2013, з 15.04.2014 до 15.10.2015, з 15.04.2015 до 15.10.2015 (розділ 7 договору).

Відповідно до п. 2.1.1 договору, предметом цього договору є надання орендодавцем орендареві права на тимчасову оренду конструктивними елементами благоустрою комунальної власності для розміщення відкритого літнього майданчика площею 40, 0 кв. м. (тротуар, газон, тощо) за адресою: м. Львів, вул. А. Лінкольна, 57.

Пунктом 2.2.2 договору визначено обов'язок орендаря своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендодавцю вартість оренди окремих конструктивних елементів благоустрою комунальної власності за діючими на день сплати розрахунковими ставками, визначеними згідно з Положенням про оренду окремих конструктивних елементів благоустрою комунальної власності для розміщення об'єктів соціально-культурного, торгівельного та іншого призначення.

За умовами договору (п. 3.2.) передбачено, що орендар сплачує орендодавцеві плату за користування об'єктом площею 40, 0 кв. м, щомісячно до 25 числа поточного місяця у розмірі 381, 03 грн. Згідно з п. 3.3. договору, розрахункові ставки орендної плати щорічно на кожен наступний рік визначаються шляхом коригування розміру розрахункової ставки попереднього року на рівень інфляції за цей рік.

Підставою для звернення позивача до суду стало невиконання відповідачем умов договору в частині сплати орендної плати, оскільки борг відповідача із сплати орендної плати становить суму в розмірі 7 474, 38 грн. Як вбачається із довідки про заборгованість від 25.07.2017 № 4-2302-955, поданої позивачем, з моменту укладення договору до 20.07.2017, відповідач всупереч п. 2.2.2 договору не сплачував орендних платежів.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ч. 1 ст. 286 ГК України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Згідно ч. 1 ст. 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна", орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

У відповідності із ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно, відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктами 1, 3 частини 1 статті 129 Конституції України одними з основних засад судочинства визначені рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з вимогами ст. ст. 4-2, 4-3 ГПК України, сторони мають рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів, заявлені клопотань та здійсненні інших процесуальних прав. За умовами ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з п. 2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» , якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

З огляду на вищевикладене, господарським судом були створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

Відповідачем не представлено жодних доказів сплати заборгованості за договором, наявність боргу належними доказами не спростовано, отже, вимога позивача про стягнення з відповідача орендної плати в розмірі 7 474, 38 грн є обгрунтованою та підлягає до задоволення повністю.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 ГПК України, суд ,-

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Супервізор (79059, м. Львів, вул. Лінкольна, буд. 57, код ЄДРПОУ 37740874) на користь Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (79008, Львівська область, м. Львів, пл. Галицька, буд. 15; код ЄДРПОУ 25558625) суму в розмір 9 074, 38 грн, з яких:

- 7 474, 38 грн заборгованості;

- 1 600, 00 грн судового збору.

3. Наказ видати відповідно ст.116 ГПК України.

Повне рішення складено 04.10.2017.

Суддя Манюк П.Т.