Рішення

від 29.09.2017 по справі 916/1469/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" вересня 2017 р.Справа № 916/1469/17

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю ЮГРАНТ-СЕРВІС

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю СТРОЙКЕРАМІКА

про стягнення

Головуючий - Оборотова О.Ю.

Судді - Волков Р.В.

ОСОБА_1

В судове засідання з'явилися:

від позивача : ОСОБА_2, за довіреністю від 01.06.2017р.

від відповідача : не з'явився;

СУТЬ СПОРУ : 21.06.2017р. Товариство з обмеженою відповідальністю ЮГРАНТ-СЕРВІС звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю СТРОЙКЕРАМІКА про стягнення заборгованості за непоставлену продукцію за договором.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 26.06.2017р. порушено провадження у справі №916/1469/17.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 21.07.2017р. призначено справу №916/1469/17 до колегіального розгляду у складі трьох суддів господарського суду Одеської області. На підставі даної ухвали суду, автоматизованою системою документообігу суду визначена колегія суддів для розгляду даної справи у складі: головуючий суддя - Оборотова О.Ю., судді - Волков Р.В., Цісельський О.В.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 21.07.2017р. справу №916/1469/17 прийнято на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Оборотова О.Ю., судді - Волков Р.В., Цісельський О.В.

У судовому засіданні 20.09.2017р. від відповідача до суду надійшло клопотання про продовження строку розгляду справи на п'ятнадцять днів.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 20.09.2017р. продовжено строк розгляду справи №916/1469/17 на п'ятнадцять днів, а саме до 06 жовтня 2017р.

Відповідач правом на відзив в порядку ст. 59 ГПК України не скористався, а тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

У судовому засіданні 29.09.2017р. після виходу судді з нарадчої кімнати було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

10 березня 2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю ЮГРАНТ-СЕРВІС (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю СТРОЙКЕРАМІКА (Постачальник) був укладений договір поставки цегли керамічної № 10-03-14 (Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору Постачальник поставляє, а покупець купує цеглу керамічну ( товар / Продукція ), в кількості, за ціною та в асортименті, зазначених в специфікаціях, які є невід'ємними частинами цього Договору.

Згідно умов Договору товар може постачатися у власність Покупця як однією так і декількома партіями. Товар підлягає використанню за призначенням до закінчення строку його придатності, якщо такий встановлено для товару. З моменту поставки товару строк закінчення терміну його придатності не може бути меншим ніж 24 календарних місяців (п.п. 2.3-2.4 Договору).

Відповідно до п.4.3 Договору товар повинен бути поставлений Покупцю в строк до 31.12.2016 року.

Згідно п.4.1 Договору ТОВ ЮГРАНТ-СЕРВІС здійснив усне замовлення поставки товару - цегли керамічної.

Товариство з обмеженою відповідальністю СТРОЙКЕРАМІКА виставило Товариству з обмеженою відповідальністю ЮГРАНТ-СЕРВІС рахунок на оплату №228 від 01.12.2016р.

Відповідно до п.п. 3.3-3.5. Договору Товариство з обмеженою відповідальністю ЮГРАНТ-СЕРВІС здійснило передоплату товару платіжним дорученням № 317 від 02.12.2016р. та перерахувало ТОВ СТРОЙКЕРАМІКА кошти в сумі 120000 грн. Однак після здійснення оплати свої зобов'язання відповідач не виконав та не поставив товар - цеглу керамічну, згідно замовлення.

Згідно п. 5.1 укладеного між сторонами Договору поставки товару Товариство з обмеженою відповідальністю СТРОЙКЕРАМІКА зобов'язалось вчасно поставляти продукцію, відповідно до умов Договору.

Позивач зазначає, що відповідно до п. 5.2 Договору, Товариство з обмеженою відповідальністю ЮГРАНТ-СЕРВІС виконало свої зобов'язання, в частині повної та вчасної оплати товару постачальника.

Позивач звертає увагу, що неодноразово звертався до відповідача з вимогою про виконання Договору або про повернення коштів за непоставлену продукцію. Однак, відповідач добровільно повертати кошти за непоставлену продукцію відмовляється.

Також пунктом 9.4 Договору визначено, що у випадку відмови постачальника від поставки товару в узгоджений сторонами термін, він зобов'язаний повернути покупцю подвійну суму попередньої оплати у якості компенсації збитків, спричинених неотриманням товару.

Отже, позивач вимушений звернутися до Господарського суду Одеської області з даним позовом з метою захисту своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Дослідивши в сукупності всі обставини та матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, що регулюють спірні відносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав.

У відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини (п.1. ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України.).

Відповідно до ст. 12 ЦК України, особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Нездійснення особою своїх цивільних прав не є підставою для їх припинення, крім випадків, встановлених законом. Особа може відмовитися від свого майнового права. Відмова від права власності на транспортні засоби, тварин, нерухомі речі здійснюється у порядку, встановленому актами цивільного законодавства. Особа може за відплатним або безвідплатним договором передати своє майнове право іншій особі, крім випадків, встановлених законом. Якщо законом встановлені правові наслідки недобросовісного або нерозумного здійснення особою свого права, вважається, що поведінка особи є добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено судом.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 ЦК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 626 ЦК України передбачено що, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (п. 1. ст. 627 ЦК України)

Відповідно до п. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно вимог ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору поставки № 10-03-14 Товариство з обмеженою відповідальністю ЮГРАНТ-СЕРВІС здійснило передоплату товару.

Відповідно до платіжного доручення № 317 від 02.12.2016р. позивач перерахував ТОВ СТРОЙКЕРАМІКА кошти в сумі 120000,00 грн., що підтверджується належним та допустимим доказом, а саме оригіналом банківської виписки по особовому рахунку позивача.

В свою чергу, Товариство з обмеженою відповідальністю СТРОЙКЕРАМІКА не здійснило поставку продукції. Поставка продукції обумовлена шляхом вільного волевиявлення сторін, що підтверджено виставленням рахунку та його частковою оплатою.

Пунктом 9.4 договору визначено, що у випадку відмови постачальника від поставки товару в узгоджений сторонами термін, він зобов'язаний повернути покупцю подвійну суму попередньої оплати у якості компенсації збитків, спричинених неотриманням товару.

Стягнення суми авансу без застосування санкції у вигляді подвійної суми є правом позивача, а тому суд вважає позовні вимоги обґрунтованим.

Отже, суд прийшов до висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю СТРОЙКЕРАМІКА порушило договірні зобов'язання взяті на себе відповідно до умов Договору поставки у зв'язку з чим, останній повинен повернути суму перерахованого авансу розмірі 120000,00 грн.

Частинами 1, 2 ст. 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Засадами чинного Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 ГПК України).

Таким чином, з огляду на доведеність та обґрунтованість позовних вимог Приватного акціонерного товариства ЮГРАНТ-СЕРВІС , вони підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно ст.49 ГПК України з відповідача стягується на користь позивача 1600грн. судового збору, сплаченого останнім за розгляд даного позову.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 50, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов - задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю СТРОЙКЕРАМІКА (вул. Чапаєва, 55, с.Калаглія, Овідіопольський район, Одеська область, 67813 код ЄДРПОУ 32059668) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю ЮГРАНТ-СЕРВІС (АДРЕСА_1, ОСОБА_1, Одеська область, 65053 код ЄДРПОУ 35640980) суму коштів за непоставлену продукцію у розмірі 120000,00 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1600 грн.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 04.10.2017р.

Головуючий - О.Ю. Оборотова

Суддя Р.В. Волков

Суддя О.В. Цісельський