Рішення

від 02.10.2017 по справі 916/1896/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" жовтня 2017 р.Справа № 916/1896/17

За позовом : Публічного акціонерного товариства „ФІДОБАНК»

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „ПРАЙМСТАФФ»

Про стягнення 517062,86 грн.

Суддя Д'яченко Т.Г.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, за довіреністю

від відповідача: не з'явився

Суть спору: Позивач - Публічне акціонерне товариство „ФІДОБАНК» звернувся до господарського суду Одеської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „ПРАЙМСТАФФ» про стягнення заборгованості за Договором Овердрафту №1630960255101047 від 17.02.2016р. у розмірі 517062,86 грн.

Відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю „ПРАЙМСТАФФ» відзиву на позовну заяву та витребуваних судом документів не надано, відповідач свого права на захист не використав, хоч і повідомлявся про час та місце проведення судового засідання належним чином, шляхом надіслання ухвал суду на адресу реєстрації, однак кореспонденція суду поверталась без вручення, про що вбачається з відмітки поштової кореспонденції. (а.с. 66-68).

З огляду на те, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, те, що адреса, на яку направлялось поштове відправлення, є адресою місцезнаходження юридичної особи відповідача відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши в судових засіданнях пояснення представника позивача, суд встановив.

17 лютого 2016 року між Публічного акціонерного товариства „ФІДОБАНК» (Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю „ПРАЙМСТАФФ» (Позичальник) було укладено Договір овердрафту №1630960255101047 (надалі - договір), за умовами якого банк зобов'язується надати позичальнику за поточним рахунком останнього овердрафт в межах ліміту овердрафту на умовах цього договору, а позичальник зобов'язується сплачувати ОСОБА_2 заборгованість за Овердрафтом, з врахуванням визначеного цим Договором строку безперервного користування овердрафтом та терміну погашення овердрафту, сплачувати проценти за користування овердрафтом, комісії та інші платежі в розмірі та на умовах, обумовлених цим договором.

Положеннями укладеного договору встановлено, що ліміт овердрафту на дату укладання цього договору встановлюється в розмірі 400000 грн., розмір максимального ліміту овердрафту, який може бути встановлений за цим договором складає 500000 грн.

Договором встановлено, що термін погашення овердрафту до 16 лютого 2017 року включно, якщо інша дата (день) не випливатиме з умов цього договору.

Відповідно до п. 2.2. Договору, ліміт овердрафту за цим договором розраховується банком на підставі погодженого банком ліміту, розрахованого з урахуванням показників, що залежать від обсягу чистих надходжень на поточний рахунок відповідно до внутрішньобанківських нормативів, нормативів встановлених НБУ та у відповідності до встановленої ОСОБА_2. При цьому сторони погоджуються, що в будь-якому випадку ліміт овердрафту не може перевищувати розміру максимального ліміту овердрафту, встановленого цим договором.

Відповідно до п. 4.1. Договору, позичальник зобов'язаний здійснювати погашення заборгованості за овердрафтом (дебетованого сальдо з поточним рахунком) не пізніше останнього дня строку безперервного користування овердрафтом, але в будь-якому випадку не пізніше терміну погашення овердрафту/ строку дії пролонгованого ліміту овердрафту.

Погашення дебетового сальдо (овердрафту) здійснюється автоматично та першочергово за рахунок будь-яких надходжень грошових коштів на поточний рахунок позичальника, в день таких надходжень, якщо не передбачено цим договором. Після зарахування коштів в рахунок погашення заборгованості позичальника за договором, ліміт овердрафту відновлюється до встановленого на час погашення заборгованості рівня. Якщо заборгованість позичальника за овердрафтом обліковується на поточному рахунку, то поверненням овердрафту вважається відсутність дебетованого сальдо на поточному рахунку позичальника на кінець операційного дня. Якщо на кінець останнього операційного дня строку безперервного користування овердрафтом або терміну погашення овердрафту або строку дії пролонгованого ліміту овердрафту не зафіксовано відсутність дебетованого сальдо на поточному рахунку позичальника, то наступного операційного дня банку ліміт овердрафту автоматично блокується та банк припиняє оплату платіжних документів клієнта за рахунок кредитних коштів.

При погашенні заборгованості позичальником до моменту спливу 15 календарних днів (включно) з дати закінчення максимально допустимого строку наявності безперервного дебетованого сальдо, ліміт овердрафту відновлюється автоматично наступного операційного дня. При невиконанні даної умови ліміт овердрафту автоматичному відновлюванню не підлягає.

У випадку не погашення позичальником заборгованості за овердрафтом до моменту спливу 15 календарних днів (включно) з дати закінчення максимально допустимого строку наявності безперервного дебетованого сальдо, або до закінчення терміну погашення овердрафту (строку дії ліміту овердрафту), починаючи з наступного операційного дня банку, заборгованість за овердрафтом та всі нараховані проценти та комісії переносяться на відповідні рахунки банку щодо обліку кредитної заборгованості та прострочених платежів.

Погашення простроченої кредитної заборгованості та прострочених доходів за овердрафтом здійснюється клієнтом самостійно шляхом направлення платежів за реквізитами згідно направленого повідомлення банком.

Відповідно до п. 8.1. Договору, права позичальника - в порядку і на умовах, передбачених цим договором отримувати грошові кошти відповідно до умов цього договору.

За невиконання або неналежне виконання свої обов'язків за цим договором винна сторона несе відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Позивачем було виконано свої зобов'язання за умовами укладеного з відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю „ПРАЙМСТАФФ» Договору овердрафту №1630960255101047 від 17 лютого 2016 року щодо надання грошових коштів, однак, з боку відповідача належним чином не виконувались договірні зобов'язання, у зв'язку з чим, за ним станом на 12 січня 2017 року рахується загальна заборгованість у розмірі 517062,86 грн., яка станом на момент розгляду справи є несплаченою.

Позивачем 01.12.2016р. на адресу відповідача - Товариствоа з обмеженою відповідальністю „ПРАЙМСТАФФ» було скеровано вимогу про усунення порушення за договором овердрафту, однак, дана вимоги залишилась без задоволення відповідачем.

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „ФІДОБАНК» обґрунтовано неналежним виконанням з боку відповідача прийнятих на себе зобов'язань за умовами Договору овердрафту №1630960255101047 від 17 лютого 2016 року та направленого на стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 517062,86 грн.

Суд, розглянувши матеріали справи, вислухавши у судових засіданнях пояснення представника позивача, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193 ГК України).

Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, правовідносини між Публічним акціонерним товариством „ФІДОБАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю „ПРАЙМСТАФФ» виникли на підставі укладеного між ними 17 лютого 2016 року Договору овердрафту №1630960255101047

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Згідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Дослідивши обставини спору, судом було встановлено факт неналежного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю „ПРАЙМСТАФФ» прийнятих на себе зобов'язань за умовами Договору овердрафту №1630960255101047 від 17 лютого 2016 року щодо повернення грошових коштів, наданих банком, що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками по особовим рахункам з 17.02.2016р. по 07.03.2017р., не спростовано відповідачем у встановленому законом порядку, у зв'язку з чим, позовні вимоги про стягнення з відповідача за Договором овердрафту №1630960255101047 від 17 лютого 2016 року заборгованості в розмірі 517062,86 грн. - є обґрунтованими, підтверджені відповідними доказами і підлягають задоволенню судом.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Враховуючи усе вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства „ФІДОБАНК» зі стягненням з Товариства з обмеженою відповідальністю „ПРАЙМСТАФФ» заборгованості за Договором овердрафту №1630960255101047 від 17 лютого 2016 року у розмірі 517062,86грн.

На підставі ст. ст. 44, 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору в сумі 7755,90 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ПРАЙМСТАФФ» (65003, м. Одеса, вул. Чорноморського Козацтва, 115; код 32834124) на користь Публічного акціонерного товариства „ФІДОБАНК» (01601, м. Київ, вул. Червоноармійська, 10; код 14351016) заборгованість за Договором Овердрафту №1630960255101047 від 17.02.2016р. у розмірі 517062 (п'ятсот сімнадцять тисяч шістдесят дві) грн. 86 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 7755 (сім тисяч сімсот п'ятдесят п'ять) грн. 90 коп.

Повний текст рішення складено та підписано 05 жовтня 2017 р.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Т.Г. Д'яченко