Рішення

від 02.10.2017 по справі 916/2044/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" жовтня 2017 р.Справа № 916/2044/17

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань ОСОБА_1

За участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_2 за довіреністю №01-36/31 від 01.08.2017р.

Від відповідача: не з'явився;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до товариства з обмеженою відповідальністю „Аскос» про стягнення 21 376,32 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до господарського суду Одеської області із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Аскос» (далі по тексту - ТОВ „Аскос» ) про стягнення неустойки за прострочення повернення об'єкта оренди у розмірі 21 376,32 грн. Позовні вимоги обґрунтовані фактом порушення відповідачем прийнятих на себе за договором №20/5 оренди нежитлового приміщення від 25.07.2003р. зобов'язань щодо своєчасного повернення орендованого приміщення.

Представник відповідача в судове засідання по даній справі не з'явився та про причини неявки суд не повідомив. При цьому, суд зазначає, що конверти із поштовими відправленнями, які надсилались судом за адресою місцезнаходження ТОВ „Аскос» /65028, м. Одеса, вул. Б.Хмельницького, буд. 29/ згідно з відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань були повернуті суду у зв'язку із неможливістю вручення адресату. З огляду на викладене, відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. за №18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (з наступними змінами та доповненнями) відповідач вважається такими, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду даної справи господарським судом. Оскільки ТОВ „Аскос» не було надано суду відзиву на позов, справа розглядається за наявними в ній матеріалами згідно зі ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

25.07.2003р. між ТОВ „Аскос» (Орендар) та Департаментом комунальної власності Одеської міської ради (Орендодавець) було укладено договір №20/5 оренди нежитлового приміщення, у відповідності до п. п. 1.1, 1.2 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування нежиле приміщення першого поверху, загальною площею 19,5 кв. м., яке розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Б.Хмельницького, буд. 29. Строк дії договору оренди визначено сторонами до 15.01.2004р.

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Відповідно до статті 761 цього Кодексу право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

Положеннями ч. 1 ст. 1, ч. 1 ст. 2 Закону України „Про оренду державного та комунального майна» від 10 квітня 1992 року за N 2269-XII (з наступними змінами і доповненнями) передбачено, що цей закон регулює: організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств, установ та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності (далі - підприємства), їх структурних підрозділів, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній та комунальній власності; майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності. Орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Так, згідно п.п. 2.1, 2.2 договору №20/5 оренди нежитлового приміщення від 25.07.2003р. орендна плата визначається на підставі ст. 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна» та рішення сесії Одеської міської ради від №1054-XXIV від 26.03.2003р. „Про оренду комунального майна, що є власністю територіальної громади м. Одеси» . За орендоване приміщення орендар зобов'язується сплачувати орендну плату відповідно до розрахунку, приведеного у додатку 1 до договору, що становить за перший після підписання договору оренди місяць - 29,86 грн. з урахуванням податку на додану вартість та індексу інфляції. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції, що друкується мінстатом України.

Відповідно до п. 2.4 договору №20/5 оренди нежитлового приміщення від 25.07.2003р. Орендар вносить орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця, незалежно від результатів його господарської діяльності.

Положеннями п. 4.7 договору №20/5 оренди нежитлового приміщення від 25.07.2003р. передбачено, що після закінчення строку дії договору чи у випадку його дострокового розірвання Орендар зобов'язаний у 15-денний термін передати Орендодавцю приміщення за актом-приймання передачі у належному стані, не гіршому, ніж на момент його передачі в оренду та відшкодувати Орендодавцю збитки у разі погіршення стану або втрати об'єкта оренди.

На виконання умов договору №20/5 оренди нежитлового приміщення від 25.07.2003р. між сторонами по справі було складено та підписано акт приймання-передачі орендованого приміщення, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Б.Хмельницького, буд. 29.

Шляхом підписання додаткових угод між сторонами по справі дію договору №20/5 оренди нежитлового приміщення від 25.07.2003р. було неодноразово продовжено. Додатковою угодою №10 від 03.12.2012р. до договору оренди строк дії договору було продовжено до 03.12.2013р.

З матеріалів справи вбачається, що за результатами розгляду справи №916/3673/15 за позовом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до ТОВ „Аскос» про виселення та стягнення заборгованості господарським судом Одеської області 19.10.2015р було постановлено рішенням, яким позовні вимоги Департаменту були задоволені у повному обсязі. Даним судовим рішенням відповідача було виселено із нежитлового приміщення загальною площею 19,5 кв. м., яке розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Б.Хмельницького, буд. 29, та стягнуто на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради пеню у розмірі 52, 43 грн., неустойку у розмірі 16 506, 88 грн.

За результатами розгляду Одеським апеляційним господарським судом апеляційної скарги ТОВ „Аскос» на рішення господарського суду Одеської області від 19.10.2015р. по справі №916/3673/15, судом апеляційної інстанції було винесено постанову від 28.01.2016р., якою рішення господарського суду від 19.10.2015р. в частині стягнення пені у розмірі 52, 43 грн. скасовано, в іншій частині рішення залишено без змін. Постанова Одеського апеляційного господарського суду від 28.01.2016р. по справі №916/3673/15 була залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 18.10.2016р.

Положеннями ч. 3 ст. 35 ГПК України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Під час розгляду справи №916/3673/15 господарським судом було встановлено, що дія договору №20/5 оренди нежитлового приміщення від 25.07.2003р. припинилась 03.12.2014р., у зв'язку з чим, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для виселення ТОВ „Аскос» з орендованого приміщення та стягнення на користь позивача неустойки на підставі ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України.

28.01.2016р. між ТОВ „Аскос» та Департаментом комунальної власності Одеської міської ради по справі було підписано акт приймання-передачі, відповідно до якого ТОВ „Аскос» було повернуто позивачу приміщення, розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Б.Хмельницького, буд. 29.

У поданій до господарського суду позовній заяві Департамент комунальної власності Одеської міської ради наголошував, що ТОВ „Аскос» було повернуто орендоване приміщення лише 28.01.2016р., у зв'язку з чим, позивач має право на стягнення неустойки у розмірі подвійної плати за користування приміщенням за період з 01.09.2015р. по 28.01.2016р.

Вирішуючи питання про обґрунтованість заявлених в межах даної справи вимог, господарський суд виходить з наступного.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Орендна плата встановлюється у грошовій формі. Залежно від специфіки виробничої діяльності орендаря орендна плата за згодою сторін може встановлюватися в натуральній або грошово-натуральній формі. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Статтею 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Відповідно до ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Положеннями п. 5.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна» від 29 травня 2013 року N 12 передбачено наступне. Застосовуючи приписи статті 785 ЦК України у розгляді справ зі спорів про стягнення неустойки за прострочення виконання зобов'язань з повернення об'єкта оренди, господарським судам слід звертати увагу на те, що неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається як подвійна плата за користування річчю за час прострочення. Ця неустойка не може бути ототожнена з неустойкою (штрафом, пенею), передбаченою пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України, оскільки, на відміну від приписів статті 549 ЦК України, її обчислення не здійснюється у відсотках від суми невиконання або неналежного виконання зобов'язання (штраф), а також у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (пеня). Таким чином, застосування до відповідних позовів спеціальної позовної давності, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України, є неправильним.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

В силу положень ч. 1-2 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Так, з висновків Верховного Суду України, викладених у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 111-16 ГПК України, за II півріччя 2014 р. (лист від 01.04.2015р.) вбачається, що для застосування наслідків, передбачених ч. 2 ст. 785 ЦК України, необхідно встановити обставини, за яких орендар мав можливість передати майно, що було предметом оренди, але умисно не виконав цього обов'язку. (постанова Верховного Суду України від 19 серпня 2014 р. у справі N 3-70гс14). Положеннями ч. 2 ст. 785 ЦК України передбачено право наймодавця вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення у разі невиконання наймачем обов'язку з повернення речі. Обов'язковою і необхідною умовою для застосування наслідків, передбачених ч. 2 ст. 785 ЦК України, відповідно до вимог ст. 614 ЦК України є наявність вини (умислу або необережності) в особи, яка порушила зобов'язання (постанова Верховного Суду України від 2 вересня 2014 р. у справі N 3-85гс14).

Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Правочин, яким скасовується чи обмежується відповідальність за умисне порушення зобов'язання, є нікчемним.

Підсумовуючи вищевикладене, господарський суд доходить висновку, що ТОВ „Аскос» у порушення прийнятих на себе зобов'язань за договором №20/5 від 25.07.2003р. не було своєчасно повернуто на користь позивача нежитлове приміщення, що, в свою чергу, стало підставою для постановлення судових рішень по справі №916/3673/15 про виселення відповідача та стягнення на користь позивача неустойки у розмірі 16 506, 88 грн. за період з 19.12.2014р. по 31.08.2015р.

Враховуючи, що об'єкт оренди був повернутий відповідачем 28.01.2016р., суд доходить висновку про правомірність нарахування позивачем неустойки у розмірі 21 376,32 грн. за період з 01.09.2015р. по 28.01.2016р. , що має наслідком необхідність задоволення позову Департаменту комунальної власності Одеської міської ради у повному обсязі відповідно до ст.785 ЦК України.

Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Разом з тим, ст. 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку щодо необхідності задоволення заявлених Департаментом комунальної власності Одеської міської ради позовних вимог до товариства з обмеженою відповідальністю „Аскос» у повному обсязі, у зв'язку з чим, з останнього слід стягнути на користь позивача неустойку у вигляді подвійної орендної плати за період з 01.09.2015р. по 28.01.2016р. у сумі 21 376,32 грн. відповідно до ст. ст. 509, 525, 526, 611, 612, 614, 617, 625, 629, 759, 762, 785 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 286 Господарського кодексу України, ст. ст. 1, 2 Закону України „Про оренду державного та комунального майна» .

Судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49,75, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Аскос» / 65028, м. Одеса, вул. Б.Хмельницького, буд. 29, ідентифікаційний код 20923020/ на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради /65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, ідентифікаційний код 26302595/ неустойку у розмірі 21 376,32 грн. /двадцять одна тисяча триста сімдесят шість грн. 32 коп./, судовий збір у розмірі 1 600,00 грн. /одна тисяча шістсот грн. 00 коп./ Наказ видати.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повне рішення складено 04 жовтня 2017 р.

Суддя С.П. Желєзна