Рішення

від 02.10.2017 по справі 918/501/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02 жовтня 2017 р. Справа № 918/501/17

Господарський суд Рівненської області у складі судді Войтюка В.Р., розглянувши у судовому засіданні матеріали справи

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до відповідача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртранс ЛТД"

про стягнення в сумі 26 012,83 грн.

В засіданні приймали участь:

від позивача: ОСОБА_5 (за дов. від 29.09.2017 року № НМТ 455010);

від відповідача -1: не з'явився;

від відповідача - 2: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

У липні 2017 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся у Господарський суд Рівненської області з позовом до Фізичної особи- підприємця ОСОБА_3 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртранс ЛТД" про стягнення в сумі 26 012,83 грн.

Ухвалою суду від 18.07.2017 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 918/501/17, призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 31.07.2017 року.

Ухвалою суду від 31.07.2017 року розгляд справи відкладено на 14.08.2017 року.

Від відповідача 2 14.08.2017 р. надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній висловив письмову позицію стосовно необхідності розгляду справи № 918/501/17 Господарським судом Львівської області, оскільки відповідач 2 Товариство з обмеженою відповідальністю "Укртранс ЛТД" зареєстрований за юридичною адресою: 79049, м. Львів, просп. Ч. Калини, 121/13.

Ухвалою суду від 14.08.2017 року розгляд справи відкладено на 19.09.2017 року.

18.07.2017 року через службу діловодства від Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртранс ЛТД" надійшли письмові пояснення на позовну заяву, в яких зазначає про те, що обов'язок оплати ще не настав, оскільки позивач не виконав умови договору, зокрема не надіслав повного пакету документів для відповідача, у зв'язку з чим вважає, що позов безпідставний.

Ухвалою суду від 19.09.2017 року розгляд справи відкладено на 02.10.2017 року.

29.09.2017 року відповідачем - ТОВ "Укртранс ЛТД" подано письмові пояснення, в яких зазначає про те, що вимоги ухвал суду про надання установчих документів виконані, зокрема документи надані в додатках до відзиву на позовну заяву, також зазначає, що не може надати підписаний акт звірки, оскільки позивачем не надано повного пакету документів для відповідача, відтак відобразити такі операції в бухгалтерському обліку не є можливим, крім того просив суд, розгляд справи провести за відсутності уповноваженого представника ТОВ "Укртранс ЛТД".

У судовому засіданні 02.10.2017 року представник позивача підтримав позов в повному обсязі, наполягав на його задоволенні.

Відповідачі не забезпечили явку уповноважених представників у судове засідання 02.10.2017 року, хоча про дату, місце та час судового засідання були належним чином повідомлені.

За таких обставин, беручи до уваги те, що відповідачам надавалося достатньо часу для залучення до розгляду справи представників, а також для подання відзивів на позовну заяву, письмових пояснень та додаткових документів, також враховуючи клопотання ТОВ "Укртранс ЛТД" про розгляд справи у відсутності представника, суд не вбачає підстав для чергового відкладення розгляду даної справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними матеріалами без участі відповідачів.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

23 вересня 2016 року між ТОВ "Укртранс ЛТД" (надалі - експедитор) та ФОП ОСОБА_2 (надалі - виконавець) був укладений договір транспортного експедирування № ТЕ-0034/73 (а.с. 19 - 21).

Згідно пункту 1.1 договору експедитор доручає виконавцю перевезти вантаж в міжнародному та/або внутрішньо-українському сполученні та оплачує перевезення , а виконавець надає транспортні засоби для перевезення вантажу та доставляє вантаж у пункт призначення вантажоодержувачу, вказаному у супровідних документах в обумовлений сторонами термін.

У відповідності до пункту 2.1 договору виконавець організовує перевезення вантажів на підставі заявок експедитора. Конкретні умови по кожному замовленню погоджуються сторонами і вказуються у заявці, яка є невід'ємною частиною даного Договору.

За пунктом 2.1 договору вартість перевезення обумовлюється сторонами на кожен рейс в заявці.

Підтвердження факту надання послуг є оригінал товарно-транспортної накладної (ТТН, CMR) з відміткою відправника вантажу, перевізника, виконавця, одержувача вантажу, або інший документ, що підтверджує отримання вантажу вантажоодержувачем (п. 3.3 договору).

Відповідно до пункту 3.4 договору експедитор оплачує замовлені послуги протягом 7 (семи) банківських днів з моменту отримання експедитором повного пакету документів, а саме: оригіналу договору, оригіналу заявки на перевезення, рахунку, акту виконаних робіт, товарно-транспортної накладної, податкової накладної.

Матеріалами справи стверджено, що експедитором були передані та підписані дві транспортні заявки на перевезення вантажу (а.с. 13 - 14) на загальну суму 24 000 грн. 00 коп.

Відповідно до даних заявок позивач взяв на себе зобов'язання здійснити перевезення вантажу згідно з товарно-транспортними накладними.

З матеріалів справи суд вбачає, що позивач, з метою виконання взятих на себе зобов'язань, виконуючи умови договору та заявок наданих ТОВ "Укртранс ЛТД", підписав договори-заявки із перевізниками (а.с. 26 - 27).

Факти перевезення вантажу підтверджується відмітками у товарно-транспортних накладних.

Матеріали справи не містять претензій, щодо наданих позивачем для відповідача послуг з перевезення вантажів.

Отже, суд вбачає, що позивач виконав в повному обсязі покладені на нього обов'язки, згідно умов договору та організував перевезення вантажу згідно заявок, що стверджується зазначеними товарно- транспортними накладними.

Крім того, факт надання послуг позивачем для відповідача підтверджується актами надання послуг №113 від 28 вересня 2016 на суму 12 000 грн. 00 коп. та № 112 від 28 вересня 2016 року на суму 12 000 грн. 00 коп. та рахунками на оплату від 28.09.2016 р. № 111 та № 110 від 28.09.2016 року на суми 12 000 грн. 00 коп.

Матеріалами справи стверджено, що 05.10.2016 року позивач направив для відповідача пакет документів (згідно пункту 3.4 договору), який був отриманий останнім 06.10.2016 року, зазначені обставини стверджуються експрес-накладною № 59000209067043 (а.с. 22).

Отже, враховуючи пункт 3.4 договору відповідач зобов'язаний оплатити для позивача у строк до 18.10.2016 року суму 24 000 грн. 00 коп. за отримані послуги.

Відповідач оплатив для позивача 1 000 грн. 00 коп. за транспортні послуги згідно рахунку № 110 від 28.09.2016 року.

Отже, з зазначеного вбачається, що ТОВ "Укртранс ЛТД" не оплатило для ФОП ОСОБА_2 кошти за надані послуги в сумі 23 000 грн. 00 коп.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором транспортного експедирування, який підпадає під правове регулювання статті 316 Господарського кодексу України, Глави 65 Цивільного кодексу України "Транспортне експедирування", Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів; транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування; експедитор (транспортний експедитор) - суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування; клієнт - споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, включаючи плату експедитору.

Відповідно до частини 1 статті 929 Цивільного кодексу України та статті 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Як передбачено ст. 4 Конвенції договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної.

У положеннях ст. 5 даної Конвенції визначено, що вантажна накладна складається в трьох оригінальних примірниках, підписаних відправником і перевізником. Ці підписи можуть бути надруковані чи замінені печатками відправника і перевізника, якщо це допускається законодавством країни, в якій складена вантажна накладна. Перший примірник передається відправнику, другий супроводжує вантаж, а третій залишається у перевізника.

Відповідно до положень частин 1, 2 ст. 9 Конвенції ватажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником; якщо вантажна накладна не містить спеціальних застережень перевізника, то, якщо не доведено протилежне, припускається, що вантаж і його упаковка були зовні в належному стані в момент прийняття вантажу перевізником, і що кількість вантажних місць, а також їх маркування та нумерація відповідали заявам, які містилися у вантажній накладній.

З зазначених норм права вбачається, що правовідносини сторін оформлені документально, як то передбачає чинне законодавство, а тому вимоги позивача до ТОВ "Укртранс ЛТД" є правомірними.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим до виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

У силу вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 536 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, ч. 6 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У силу вимог ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що позивачем було надано послуги для ТОВ "Укртранс ЛТД", однак останній не оплатив такі послуги в повному обсязі, за відповідачем 2 рахується заборгованість в сумі 23 000 грн. 00 коп.

Враховуючи те, що відповідачем 2 не надано доказів оплати заборгованості для ФОП ОСОБА_2 в сумі 23 000 грн. 00 коп. і така заборгованість підтверджена належними та допустимими доказами, про що було встановлено вище, відтак позов в цій частині підлягає до задоволення.

Також, з матеріалів справи вбачається, що 24.09.2016 року між ФОП ОСОБА_3 (надалі - поручитель) та ФОП ОСОБА_2 (надалі - кредитор) було укладено договір поруки (а.с 24 - 25), згідно умов якого поручитель зобов'язується відповідати перед кредитором за виконання боржником своїх зобов'язань, що виникли за договором транспортного експедирування ТЕ-0034/73 від 23.09.2016 року укладений між кредитором та боржником ТОВ "Укртранс ЛТД" (пункт 1.1 договору).

Відповідальність поручителя перед кредитором обмежується сплатою суми в 200 грн. 00 коп. (пункт 3.1 договору).

Згідно пункту 4.3 договору поруки у випадку невиконання зобов'язання поручитель і боржник відповідають перед кредитором як субсидіарні боржники, при цьому кредитор вправі вимагати від поручителя виконання його зобов'язання за цим договором у разі незадоволення вимоги кредитора до боржника за основним договором.

З зазначеного суд вбачає, що відповідач 1 поручився (субсидіарно) сумою в 200 грн. 00 коп. за відповідповідача 2, щодо виконання останнім обов'язків за договором транспортного експедирування.

Відповідно до положень ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно зі ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Частиною 1 статті 559 ЦК України визначено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Відповідно до частин 1 - 3 статті 619 ЦК України договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи. До пред'явлення вимоги особі, яка несе субсидіарну відповідальність, кредитор повинен пред'явити вимогу до основного боржника. Якщо основний боржник відмовився задовольнити вимогу кредитора або кредитор не одержав від нього в розумний строк відповіді на пред'явлену вимогу, кредитор може пред'явити вимогу в повному обсязі до особи, яка несе субсидіарну відповідальність.

З зазначених норм права суд вбачає, що додатковий характер відповідальності полягає в тому, що кредитор перш за все має пред'явити вимогу основному боржнику і очікувати від нього виконання або виплати, що являють собою прояв цивільно-правової відповідальності. Якщо вимога кредитора в повному обсязі задоволена основним боржником, додатковий боржник до відповідальності не притягується. Пред'явлення кредитором вимоги до додаткового (субсидіарного) боржника можливе в двох випадках:

1) якщо основний боржник відмовився задовольнити вимогу кредитора, незалежно з якої причини він надав таку відмову;

2) якщо кредитор не одержав від основного боржника в розумний строк відповіді на пред'явлену вимогу. Розумність строку для надання відповіді на пред'явлену вимогу залежить від ситуації, в якій така вимога пред'являється, та має бути оцінена в кожному окремому випадку.

Матеріалами справи стверджено, що між позивачем та відповідачем 1 був укладений договір поруки, але саме з субсидіарною відповідальністю, додатковою і основною умовою настання відповідальності для відповідача 1 є направлення для відповідача 2 вимоги і в подальшому незадоволення такої вимоги відповідачем 2.

Разом з тим, в матеріалах справи міститься вимога до відповідача 1 від 04.04.2017 року, однак позивачем не надано вимоги для відповідача 2.

Оскільки матеріали справи не містять вимоги до відповідача 2, відтак притягнення до відповідальності відповідача 1 за договором поруки, яким передбачена субсидіарна відповідальність є передчасним.

Отже, враховуючи усе зазначене вище, суд вбачає, що позов в частині стягнення з відповідача 1 на користь позивача 200 грн. 00 коп. є передчасним, поданий без дотримання визначеної чинним законодавством процедури, а тому суд відмовляє в його задоволенні.

Крім того, через неналежне виконання обов'язку оплати, позивач нарахував для відповідача 2 три процента річних за період з 18.10.2016 року по 14.07.2017 року на суму боргу 23 000 грн. 00 коп., що за розрахунком позивача складає 510 грн. 41 коп. та інфляційні втрати за аналогічний період і суму боргу - 2 502 грн. 42 коп.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач 2 мав виконати зобов'язання з оплати за договором в строк до 18.10.2016 року, однак останній зобов'язання не виконав, а тому допустив його прострочення, тому визначений позивачем період прострочення з 18.10.2016 року по 14.07.2017 року є правомірним.

Суд здійснивши перевірку заявлених до стягнення три процента річних та інфляційних втрат встановив, що вони здійснені арифметично вірно, відтак суд задовольняє позов в частині стягнення три процента річних в сумі 510 грн. 41 коп. та інфляційних втрат в сумі 2 502 грн. 42 коп.

Крім того, приймаючи рішення судом враховані твердження відповідача про те, що справа має розглядатися за місцезнаходженням відповідача 2, а саме в господарському суді Львівської області, разом з тим, суд не погоджується з такими твердженнями з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 15 Господарського процесуального кодексу України справи у спорах за участю кількох відповідачів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.

З зазначеної норми права вбачається, що у разі двох і більше відповідачів у справі, позивач вправі обирати підсудність справи за місцем реєстрації одного з них.

У даній справі відповідач 1 зареєстрований у м. Рівному, а відповідач 2 у м. Львові, враховуючи наведені вище норми права, суд вбачає, що позивач правомірно звернувся у господарський суд Рівненської області, за місцем реєстрації відповідача 1.

Також, судом враховані твердження відповідача 2, щодо не надіслання для останнього повного пакету документів позивачем, а саме оригіналу договору, оригіналу заявки на перевезення, рахунку, акту виконаних робіт, товарно-транспортної накладної (ТТН СМR), податкової накладної, а лише рахунку на оплату від 28.09.2016 року № 110, у зв'язку з чим оплата в сумі 1 000 грн. була здійснена як авансовий платіж, суд критично ставиться до таких тверджень відповідача 2 з огляду на наступне.

Матеріали справи містять експрес-накладу № 59000209067043, в якій зазначено, що позивачем було відправлено для відповідача 2 документи.

Платіжним дорученням від 04.11.2016 року № 1814 відповідач 2 сплатив для позивача 1 000 грн. 00 коп. за транспортні послуги згідно рахунку № 110 від 28.09.2016 року.

Відповідач 2 зазначає, що 1 000 грн. 00 коп. були оплачені ним, як авансовий платіж, разом з тим, умовами договору не передбачено оплати авансу, чітко ставиться вимога, оплата в повному обсязі, як було встановлено вище, до 18.10.2016 року.

Отже, суд вбачає, що оплативши 1 000 грн. 00 коп. 04.11.2016 року відповідач 2 своїми діями підтвердив виконання умов договору позивачем та надання транспортних послуг (перевезення) для ТОВ "Укртранс ЛТД" згідно умов договору та заявок на загальну суму 24 000 грн. 00 коп.

З зазначеного суд вбачає, що позивачем для відповідача 2 були надані усі необхідні документи (передбачені пунктом 3.4 договору).

Також, судом враховано, що в матеріалах справи відсутні будь які претензії, щодо наданих послуг, що в свою чергу, свідчить про виконання позивачем умов договору в повному обсязі.

Враховуючи усе зазначене вище в сукупності, суд вбачає, що твердження відповідача 2 про неотримання документів від позивача є безпідставними та такими які спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищевикладене в сукупності вбачається, що задоволенню підлягають вимоги позивача про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртранс ЛТД" заборгованості за надані послуги в сумі 23 000 грн. 00 коп., 2 502 грн. 42 коп. інфляційних та 510 грн. 41 коп. три процента річних.

Згідно ст. 49 ГПК України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Відповідно до ст.49 ГПК України оплата судових витрат покладається на Товариство з обмеженою відповідальністю "Укртранс ЛТД" в сумі 1 600 грн. 00 коп.

Керуючись статтями 1, 12, 22, 32-34, 43, 49, 81-1, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртранс ЛТД" (79049, Львівська обл., м. Львів, Проспект Червоної калини, буд. 121, кв. 13, код ЄДРПОУ 38456848) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (33024, АДРЕСА_2, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) заборгованість в сумі 23 000 (двадцять три тисячі) грн. 00 коп., інфляційні втрати в сумі 2 502 (дві тисячі п'ятсот дві) грн. 42 коп., 3% річних в сумі 510 (п'ятсот десять) грн. 41 коп. та 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Відмовити в задоволенні позову в частині стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 200 грн. 00 коп.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено "05" жовтня 2017 року

Суддя Войтюк В.Р.