Постанова

від 26.09.2017 по справі 925/325/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" вересня 2017 р. Справа№ 925/325/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Куксова В.В.

суддів: Яковлєва М.Л.

Майданевича А.Г.

секретар судового засідання Даниленко Т.О.

за участю представників:

Від позивача: Ніколащенко С.О. - за довір. № 1682 від 27.10.2016 року.

Від відповідача: (апелянт): Сторчоус О.В. - за довір. № б/н від 03.01.2017 року.

Від третьої особи: не з'явився

розглядаючи у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Державного підприємства "Звенигородське лісове господарство"

на рішення Господарського суду Черкаської області від 18.05.2017р. у справі №925/325/17 (суддя Спаських Н.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" ПАТ "Українська залізниця"

до Державного підприємства "Звенигородське лісове господарство"

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Югекотоп"

про стягнення 27 980,00 грн. штрафу,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 18.05.2017 р. у справі № 925/325/17 позовні вимоги задоволені повністю, а саме стягнуто з Державного підприємства "Звенигородське лісове господарство" на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" - 27 980,00 грн. штрафу та 1600,00 грн. на відшкодування сплаченого судового збору.

Не погодившись із вказаним рішенням Державне підприємство "Звенигородське лісове господарство" звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову в задоволенні позовних вимог повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення. В своїй апеляційній скарзі, відповідач наполягав на відсутності в його діях факту порушення, про який вказував позивач, оскільки станція призначення вантажу (у залізничній накладній її код - 40417503) не змінювалась й була вірно зазначена, код ЄДРПОУ, код та назва вантажоотримувача в накладній також були вказані правильно, телеграма від 01.11.2016 підтверджує не виправлення неправильної адреси вантажоотримувача, а лише її уточнення, що виключає можливість притягнення відповідача до відповідальності у вигляді стягнення штрафу. Оскільки залізниця не понесла збитків, адже вантаж не перенаправлявся на іншу станцію, в діях відповідача відсутня вина, а позивачем в свою чергу не доведено факту допущення відповідачем порушення на підставі ст.122 Статуту залізниць, за яке передбачено відповідальність у вигляді штрафу, підстав для його стягнення, на думку відповідача, немає.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.07.2017р. апеляційну скаргу Державного підприємства "Звенигородське лісове господарство" передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Куксова В.В., суддів Гончарова С.А., Станіка С.Р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.07.2017р. апеляційну скаргу Державного підприємства "Звенигородське лісове господарство", прийнято до провадження та призначено розгляд справи на 09.08.2017р.

31.07.2017р. через відділ документообігу Київського апеляційного господарського суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

08.08.2017р. через відділ документообігу Київського апеляційного господарського суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Розпорядженням від 07.08.2017р. у зв'язку перебуванням суддів Станіка С.Р. та Гончарова С.А., які входять до складу колегії суддів і не є суддями-доповідачами, у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи, відповідно до якого апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Куксова В.В., суддів Яковлєва М.Л., Майданевича А.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.08.2017р. прийнято апеляційну скаргу Державного підприємства "Звенигородське лісове господарство" до свого провадження у визначеному складі суддів та призначено розгляд справи на 26.09.2017р.

21.09.2017р. через відділ документообігу Київського апеляційного господарського суду від представника відповідача надійшло клопотання про врахування судової практики та 26.09.2017р. надійшло клопотання про долучення додаткових документів до матеріалів справи.

У судове засідання 26.09.2017р. представник позивача з'явився, заперечив проти вимог викладених в апеляційній скарзі, просив суд в її задоволенні відмовити, оскаржуване рішення залишити без змін.

У судове засідання 26.09.2017 представник відповідача з'явився, підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі, просив суд задовольнити її, рішення Господарського суду Черкаської області від 18.05.2017р. по справі №925/325/17 скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В судове засідання апеляційної інстанції 26.09.2017р. представник третьої особи не з'явився, хоча про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Присутні в судовому засіданні представники позивача та відповідача не заперечував проти розгляду справи за відсутності представника третьої особи.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно абзацу 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2 цієї ж постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011).

Оскільки третя особа належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, неявка її представника не перешкоджає вирішенню апеляційної скарги по суті, апеляційний суд вважав за необхідне справу розглянути за відсутності цього представника за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення скасуванню.

Так, ПАТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом до ДП "Звенигородське лісове господарство" про стягнення 27980, 00 грн. штрафу за неправильне зазначення у залізничній накладній № 41960162 адреси одержувача вантажу. В обґрунтування свої вимог зазначило про допущені відповідачем порушення під час перевезення вантажу - невірним зазначенням адреси вантажоодержувача в залізничній накладній № 41960162, що на підставі ст.ст. 24, 118, 122 Статуту Залізниць України є підставою для нарахування штрафу, про стягнення якого й заявлено позивачем.

Як встановлено матеріалами справи, 28.10.2016 ДП "Звенигородське лісове господарство" згідно накладної № 41960162 відправило зі станції Богачево Одеської залізниці вагон № 60412558 з вантажем деревина топливна для технологічних потреб, станція призначення Жовтневая, код станції 417503, вантажоодержувач - код ЄДРПОУ 19290012, ДП Спеціалізований морський порт "Октябрськ" для ТОВ "ЮГЕКОТОП" 54017, м. Миколаїв, вул. Чкалова 20/8.

01.11.2016 на станції призначення Жовтнева Одеської залізниці було складено акти загальної форми № 6464, 6487, в яких вказано про затримку вагона № 60412558 на станції призначення в очікуванні подачі під вантажні операції з вини клієнта - вагон простоював на коліях станції в очікуванні підтвердження адреси вантажоодержувача, час початку затримки 01.11.2016 02:27, час закінчення затримки - 01.11.2016 18:25.

В цей же день також було складено акт загальної форми № 17 про те, що в графі 4 згаданої накладної невірно вказано адресу одержувача (телеграма зі станції Богачево Одеської нр 3 від 02.11.2016), згідно ст. 118 Статуту залізниць України з ДП "Звенигородське лісове господарство" стягується штраф у розмірі 27 980, 00 грн.

В долученій позивачем до позовної заяви телеграмі із станції Жовтнева (01/11 06:30) про уточнення адреси одержувача та із станції Богачеве (02.11.2016 12:25) зазначено про те, що у графі 4 накладної вважати вірним одержувача код 1100 адреса 54052, м.Миколаїв, а/с 170.

В результаті виявленого неправильно зазначення ДП " Звенигородське лісове господарство" адреси вантажоодержувача у вищезгаданій накладній, позивач на підставі ст. ст. 118, 122 Статуту залізниць України нарахував відповідачеві штраф в розмірі 27 980, 00 грн.

За приписами ч. 5 ст. 307 ГК України, яка кореспондується з вимогами ч.4 ст. 909 та ч. 1 ст. 920 ЦК України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначається транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст.6 глави 1 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи - одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.

Відправники на підставі ст. 23, 24 Статуту залізниць повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Згідно п.1.1 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (в редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011 № 138) та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2000 за №863/5084 (далі - Правила) на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною в додатку 1 до Правил.

Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем (п. 1.2 Правил).

Положеннями п. 5.5 Правил передбачено, що якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній відомостей про адресу одержувача, його код, назву вантажу, його кількість, то з відправника стягується штраф на підставі ст. 122 Статуту. Факт неправильного зазначення відправником указаних відомостей засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.

За приписами ст. 122 Статуту залізниць за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі, передбаченому ст. 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Відповідно до ст. 118 Статуту залізниць за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф в розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

З огляду на аналіз зазначених норм чинного законодавства, відповідальність відправника у вигляді стягнення штрафу встановлена за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача, щодо неповноти відомостей, зазначених відправником у накладній (що має місце у даному випадку), то ст. 24 Статуту залізниць вказано про відповідальність вантажовідправників за всі наслідки такої неповноти, однак нічого не сказано про сплату штрафу.

Як вище згадувалось, обґрунтовуючи стягнення з відповідача нарахованого на підставі статей 122, 118 Статуту залізниць штрафу в розмірі 27980, 00 грн., позивач зазначав про допущення відповідачем порушення під час перевезення вантажу шляхом неправильного зазначення адреси вантажоодержувача в залізничній накладній № 41960162.

Проте як вбачається з матеріалів справи, в оформленій відповідачем залізничній накладній № 41960162 адреса одержувача вантажу - ДП Спеціалізований морський порт "Октябрськ" не вказана взагалі; зазначена в цій накладній адреса є адресою ТОВ "ЮГЕКОТОП", для якого перевозився вантаж, вона надрукована після назви товариства, відповідно відображення у накладній адреси цього товариства не може вважатися неправильною адресою одержувача вантажу.

Решта реквізитів залізничної накладної № 41960162 вказані вірно, код одержувача вантажу та код ЄДРПОУ порту правильний. Після отримання телеграми із станції Богачево із адресою одержувача вантажу цей вантаж був виданий, спору щодо видачі вантажу немає. Представник позивача не пояснив, чому станція призначення визнана вірною адресу, яка була вказана в телеграмі станції Кам'янка, адже вона не відповідає адресі порту, що зазначена в договорі між позивачем та портом і яку позивач вважає правильною.

Учасники господарських відносин згідно ст. 216 ГК України несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

В сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції ( ч.2 ст. 217 ГК України).

За приписами статей 230, 231 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов'язань, зазначених у частині другій цієї статті.

Отже законодавець чітко встановив правило, що штрафні санкції можуть стягуватися у разі, якщо учасником господарських відносин допущене порушення правил здійснення господарської діяльності, за яке законом встановлена відповідальність.

Положеннями ст.122 Статуту залізниць передбачено відповідальність відправника за неправильно зазначену у накладній адресу одержувача. Як зазначено вище, в даному випадку відсутній факт неправильного зазначення адреси одержувача вантажу, тобто відсутнє порушення, за яке ст.122 Статуту залізниць встановлено відповідальність відправника вантажу.

Таким чином, позивач не довів й належними та допустимими доказами не підтвердив факту допущення відповідачем порушень, за яке законом передбачено відповідальність у вигляді штрафу. За наслідки неповноти відомостей у залізничній накладній (ст.24 Статуту залізниць) відповідач поніс матеріальну відповідальність за простій вагона.

Оскільки позивачем не доведено наявності законних підстав для застосування до відповідача відповідальності у вигляді штрафу, передбаченого статтями 118, 122 Статуту залізниць України, апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість та недоведеність вимог позивача, як наслідок відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право:

1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення;

2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення;

3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково;

4) змінити рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є, зокрема, порушення або неправильне застосування норм процесуального права (п. 4).

З огляду на викладені вище обставини, з урахуванням положень п. 4 ч. 1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, колегія апеляційного суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду Черкаської області від 18.05.2017 року у справі №910/325/17 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга Державного підприємства "Звенигородське лісове господарство" підлягає задоволенню в позовному обсязі.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Звенигородське лісове господарство" на рішення Господарського суду Черкаської області від 18.05.2017р. у справі №925/325/17 - задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 18.05.2017р. у справі №925/325/17 - скасувати.

3. В задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" - відмовити в повному обсязі.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" (ідентифікаційний код 40081200, м. Одеса, вул. Пантелеймовівська, 19) на користь Державного підприємства "Звенигородське лісове господарство" (ідентифікаційний код 00993426, Черкаська область, Звенигородський район, м. Звенигородка вул. Шмідта, 36 та Черкаська область, Звенигородський район, с. Козацьке, пров. Жовтневий, 1а) судовий збір за подачу апеляційної скарги у сумі 1760, 00 грн.

5. Доручити Господарського суду Черкаської області видати накази.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя В.В. Куксов

Судді М.Л. Яковлєв

А.Г. Майданевич