Рішення

від 26.09.2017 по справі 910/13414/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.09.2017Справа №910/13414/17 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Центр технологічних ініціатив

до Товариства з обмеженою відповідальністю НВ Укрсталькомплект

про стягнення 75000 грн. 00 коп.

Суддя Отрош І.М.

Представники сторін:

від позивача : Нестеренко А.В. - представник за довіреністю б/н від 04.08.2017;

від відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

10.08.2017 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Центр технологічних ініціатив з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю НВ Укрсталькомплект про стягнення 75000 грн. 00 коп.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказав на те, що ним 07.07.2017 були перераховані відповідачу грошові кошти у розмірі 75000 грн. 00 коп. на підставі рахунку-фактури № У-00004183 від 05.07.2017 на суму 75000 грн. Однак, позивач зазначив, що станом на 07.07.2017 вказаний рахунок був недійсним, та позивач не отримував від відповідача будь-якого товару чи послуг. Водночас, відповідач не надав відповіді на надіслану позивачем претензію про повернення грошових коштів у сумі 75000 грн. 00 коп., та не повернув позивачу вказану суму грошових коштів, у зв'язку з чим, посилаючись на ст. 1212 Цивільного кодексу України, позивач просить суд стягнути з відповідача помилково перераховані грошові кошти у розмірі 75000 грн. 00 коп.

Крім того, позивачем разом із позовною заявою було подано заяву про забезпечення позову, відповідно до якої позивач просив суд накласти арешт на грошові кошти у розмірі 75000 грн. 00 коп., які належать відповідачу та розміщені на його поточних рахунках.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.08.2017 порушено провадження у справі № 910/13414/17, розгляд справи призначено на 26.09.2017.

У судовому засіданні 26.09.2017 представник позивача подав заяву про припинення провадження у справі, в якій вказав на те, що відповідачем 07.09.2017 було повернуто позивачу грошові кошти у розмірі 7500 грн. 00 коп., з огляду на що позивач просив суд припинити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 7500 грн. 00 коп., у зв'язку з відсутністю предмету спору.

У судовому засіданні 26.09.2017 представник позивача подав письмові уточнення до заяви про забезпечення позову, відповідно до якої позивач просив суд накласти арешт на грошові кошти у розмірі 67500 грн. 00 коп., які належать відповідачу та розміщені на його поточних рахунках (у зв'язку з поверненням відповідачем грошових коштів у розмірі 7500 грн. 00 коп.).

Обгрунтовуючи вказану заяву (про уточнення заяви про забезпечення позову), позивач вказав на те, що 07.09.2017 відповідач повернув позивачу грошові кошти у розмірі 7500 грн. 00 коп., однак під час телефонної розмови повідомив позивача про те, що повернути залишок коштів (67500 грн. 00 коп.) не має можливості у зв'язку з тяжким фінансовим становищем. Наведене, як зазначає позивач, може свідчити про намір відповідача ухилитися від сплати заборгованості, з огляду на що наявні підстави для задоволення заяви позивач про вжиття заходів до забезпечення позову.

Розглянувши у судовому засіданні 26.09.2017 заяву позивача про забезпечення позову (з урахуванням письмових уточнень до заяви про забезпечення позову), суд відмовив в її задоволенні з огляду на таке.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно з частиною 1 статті 67 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

У відповідності до п. 1 Постанови Вищого господарського суду від 26.12.2011 р. № 16 Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову , умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Згідно з п. 3 вищевказаної постанови, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Суд зазначає, що позивач свою заяву про вжиття заходів до забезпечення позову не обґрунтував, доказів того, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду у даній справі суду не надав, а також нічим не підтвердив його припущення, що відповідач ухиляється від повернення заборгованості (враховуючи повернення відповідачем частини заборгованості).

Враховуючи викладене, суд відмовив у задоволенні заяви позивача про вжиття заходів до забезпечення позову.

У судовому засіданні 26.09.2017 представник позивача подав письмові пояснення по справі, в яких зазначив, що грошові кошти у розмірі 75000 грн. 00 коп. були сплачені ним на корить відповідача за недійсним рахунком. Водночас, будь-яких договірних відносин між сторонами не існувало.

Представник відповідача у судове засідання 26.09.2017 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 0103043098563.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 77 ГПК України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, беручи до уваги відсутність клопотань сторін про відкладення розгляду справи, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в матеріалах справи доказами.

У судовому засіданні 26.09.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю НВ Укрсталькомплект виставило Товариству з обмеженою відповідальністю Центр технологічних ініціатив рахунок-фактуру № У-00004183 від 05.07.2017 на суму 75000 грн. для оплати товару (профнастил ПК-35 RAL9006L=7000мм; коньок 150х150 RAL 9006 (L=2м); гідробар'єр армований (рулон 1,5х50м); само різи метал-дерево RAL 9006 L=35); копія вказаного рахунку долучена позивачем до позовної заяви.

При цьому, у вказаному рахунку-фактурі № У-00004183 від 05.07.2017 на суму 75000 грн. вказано, що він дійсний до сплати до 05.07.2017.

Судом встановлено, що 10.07.2017 позивач сплатив відповідачу грошові кошти у розмірі 75000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 2733 від 07.07.2017 (проведено банком 10.07.2017), копія якого долучена позивачем до позовної заяви (призначення платежу - передоплата за рахунком № У-00004183 від 05.07.2017).

Судом встановлено, що 22.07.2017 (відповідно до опису вкладення у цінний лист від 22.07.2017 та фіскального чеку від 22.07.2017) позивач звернувся до відповідача із претензією, в якій зазначив, що ним було помилково перераховані відповідачу грошові кошти у розмірі 75000 грн. 00 коп. з посиланням на рахунок-фактуру № У-00004183 від 05.07.2017 на суму 75000 грн., так як строк дії вказаного рахунку закінчився (на дату здійснення платежу). При цьому, позивач просив відповідача протягом 7-ми днів з дня отримання вказаної претензії повернути позивачу безпідставно перераховані позивачем грошові кошти у розмірі 75000 грн. 00 коп.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач зазначив, що відповідач відповіді на претензію про повернення грошових коштів у розмірі 75000 грн. 00 коп. не надав, та грошові кошти у вказаній сумі позивачу не повернув, у зв'язку з чим, посилаючись на положення ст. 1212 Цивільного кодексу України, позивач просить суд стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 75000 грн. 00 коп. як помилково перераховані позивачем.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, Товариство з обмеженою відповідальністю НВ Укрсталькомплект виставило Товариству з обмеженою відповідальністю Центр технологічних ініціатив рахунок-фактуру № У-00004183 від 05.07.2017 на суму 75000 грн. для оплати товару (профнастил ПК-35 RAL9006L=7000мм; коньок 150х150 RAL 9006 (L=2м); гідробар'єр армований (рулон 1,5х50м); само різи метал-дерево RAL 9006 L=35).

При цьому, у вказаному рахунку-фактурі № У-00004183 від 05.07.2017 на суму 75000 грн. вказано, що він дійсний до сплати до 05.07.2017.

Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з ч. 1 ст. 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Відповідно до ч. 1 ст. 641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору та виборі контрагента. Разом з наведеним названа стаття визначає і свободу договору щодо визначення його умов. Практично дія принципу свободи договору у відношенні кожної конкретної особи розпочинається з моменту формування наміру названої особи зробити пропозицію укласти договір. Саме із пропозиції укласти договір розпочинається дія принципу свободи договору. Пропозиція укласти договір відбувається у полі дії одночасно трьох ознак свободи договору: свободи в укладенні, свободи в виборі контрагента, свободи у визначенні умов договору. Свобода у визначенні умов договору стосується як змісту даних умов, так і їх переліку. Водночас перелік умов договору визначається не лише за вільним розсудом сторін, а і виходячи, зокрема, із вимог закону (п. 1 ст. 638 ЦК України). Пунктом 1 статті 641 Цивільного кодексу України визначено, що оферта має відповідати трьом ознакам: по-перше, оферта направляється конкретній особі; має містити перелік істотних умов із визначеним, на рівні пропозиції для погодження, змістом кожної взятої окремо умови; виражати намір особи, яка зробила пропозицію вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

Суд зазначає, що виставлений Товариством з обмеженою відповідальністю НВ Укрсталькомплект рахунок-фактура № У-00004183 від 05.07.2017 на суму 75000 грн. для оплати товару (профнастил ПК-35 RAL9006L=7000мм; коньок 150х150 RAL 9006 (L=2м); гідробар'єр армований (рулон 1,5х50м); само різи метал-дерево RAL 9006 L=35), по суті, є пропозицією укласти договір (оферта) купівлі-продажу (поставки) товару, найменування та вартість якого вказані у рахунку.

Відповідно до ст. 642 Цивільного кодексу України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Згідно зі ст. 643 Цивільного кодексу України, якщо у пропозиції укласти договір вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь про прийняття пропозиції протягом цього строку .

Як встановлено судом, у рахунку-фактурі № У-00004183 від 05.07.2017 на суму 75000 грн. відповідачем було зазначено, що рахунок дійсний до сплати до 05.07.2017, що, по суті, є встановленим відповідачем строком для здійснення позивачем відповіді на пропозицію (оферту) відповідача укласти договір купівлі-продажу (поставки) на умовах, викладених у рахунку.

Таким чином, у випадку одержання від позивача відповіді на вказану пропозицію (рахунок-фактуру № У-00004183 від 05.07.2017 на суму 75000 грн.) у строк до 05.07.2017, а саме у випадку оплати позивачем вказаного рахунку у строк до 05.07.2017, були б наявні підстави вважати, що між сторонами було укладено договір купівлі-продажу (поставки) на умовах, вказаних у рахунок-фактурі № У-00004183 від 05.07.2017 на суму 75000 грн.

Водночас, як встановлено судом, позивач фактично 10.07.2017 (після сплину строку, встановленого відповідачем у рахунку-фактурі № У-00004183 від 05.07.2017 на суму 75000 грн. для його оплати (строк прийняття пропозиції)) сплатив відповідачу грошові кошти у розмірі 75000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 2733 від 07.07.2017 (проведено банком 10.07.2017 ), копія якого долучена позивачем до позовної заяви (призначення платежу - передоплата за рахунком № У-00004183 від 05.07.2017).

Наведене свідчить про те, що позивачем не було прийнято пропозицію відповідача укласти договір купівлі-продажу (поставки) на умовах, викладених відповідачем у рахунку-фактурі № У-00004183 від 05.07.2017 на суму 75000 грн., так як у встановлений для відповіді строк (до 05.07.2017) позивач не оплатив вказаний рахунок.

Водночас, у ст. 646 Цивільного кодексу України зазначено, що, якщо відповідь про прийняття пропозиції укласти договір одержано із запізненням, особа, яка зробила пропозицію, звільняється від відповідних зобов'язань. Якщо відповідь про прийняття пропозиції укласти договір було відправлено своєчасно, але одержано із запізненням, особа, яка зробила пропозицію укласти договір, звільняється від відповідних зобов'язань, якщо вона негайно повідомила особу, якій було направлено пропозицію, про одержання відповіді із запізненням. Відповідь, одержана із запізненням, є новою пропозицією . За згодою особи, яка зробила пропозицію, договір може вважатись укладеним незалежно від того, що відповідь про прийняття пропозиції укласти договір було відправлено та (або) одержано із запізненням.

Суд зазначає, що відповідачем не надано суду доказів на підтвердження надання ним згоди на укладення договору купівлі-продажу (поставки) на умовах, викладених у рахунку-фактурі № У-00004183 від 05.07.2017 на суму 75000 грн. (зважаючи на сплату позивачем грошових коштів у розмірі 75000 грн. 00 коп. після строку, встановленого для оплати вказаного рахунку), зокрема, доказів поставки товару, зазначеного у рахунку, тощо.

При цьому, у судовому засіданні 26.09.2017 представник позивача подав заяву про припинення провадження у справі, в якій вказав на те, що відповідачем 07.09.2017 було повернуто позивачу грошові кошти у розмірі 7500 грн. 00 коп., з огляду на що позивач просив суд припинити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 7500 грн. 00 коп., у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Так, судом встановлено, що 07.09.2017 відповідач перерахував позивачу грошові кошти у розмірі 7500 грн. 00 коп. (призначення платежу - повернення грошових коштів згідно з листа № 31 від 10.07.2017), що підтверджується звітом про кредитові операції з рахунку позивача станом на 07.09.2017 (долучений позивачем до матеріалів справи 29.06.2017).

При цьому, з огляду на призначення платежу, яке була вказане відповідачем при поверненні грошових коштів у розмірі 7500 грн. 00 коп. (повернення грошових коштів згідно з листа № 31 від 10.07.2017), позивач у судовому засіданні 26.09.2017 подав письмові пояснення по справі, в яких вказав на те, що ним на адресу відповідача було надіслано лише лист-претензію, копія якого долучена позивачем до матеріалів справи (на суму 75000 грн. 00 коп.), та будь-яких інших листів на адресу відповідача позивач не надсилав.

З огляду на подані позивачем письмові пояснення та беручи до уваги відсутність будь-яких заперечень відповідача (щодо вказаного ним призначення платежу при поверненні грошових коштів у розмірі 7500 грн. 00 коп.), в тому числі враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів наявності будь-яких інших листів позивача, адресованих відповідачу (зокрема, листа № 31 від 10.07.2017), та будь-яких інших зобов'язань між сторонами щодо повернення коштів з інших підстав, не заявлених у позові, суд дійшов висновку в обґрунтованості тверджень позивача, що сплачені відповідачем 07.09.2017 грошові кошти у розмірі 7500 грн. 00 коп. є поверненням частини помилково перерахованих позивачем грошових коштів у розмірі 75000 грн. 00 коп. за платіжним дорученням № 2733 від 07.07.2017 (передоплата за рахунком-фактурою № У-00004183 від 05.07.2017).

Суд зазначає, що повернення відповідачем грошових коштів у розмірі 7500 грн. 00 коп., по суті, також свідчить про те, що відповідачем не було надано згоди на укладення договору купівлі-продажу (поставки) на умовах, викладених у рахунку-фактурі № У-00004183 від 05.07.2017 на суму 75000 грн. (зважаючи на сплату позивачем грошових коштів у розмірі 75000 грн. 00 коп. після строку, встановленого для оплати вказаного рахунку).

За таких обставин, суд дійшов висновку, що між сторонами не було укладено договору купівлі-продажу (поставки) на умовах, зазначених у рахунок-фактурі № У-00004183 від 05.07.2017 на суму 75000 грн., тобто договірних зобов'язань між сторонами не виникло.

Відповідно до ч. 2 ст. 644 Цивільного кодексу України, якщо пропозицію укласти договір, в якій не вказаний строк для відповіді, зроблено у письмовій формі, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь протягом строку, встановленого актом цивільного законодавства, а якщо цей строк не встановлений, - протягом нормально необхідного для цього часу.

З огляду на те, що відповідь позивача (сплата 75000 грн. 00 коп. з посиланням на виставлений відповідачем рахунок-фактуру № У-00004183 від 05.07.2017 на суму 75000 грн.) була одержана відповідачем із запізненням (10.07.2017) та по суті є новою пропозицією укласти договір (відповідно до ст. 646 Цивільного кодексу України), однак в матеріалах справи відсутні будь-які докази надання відповідачем відповіді на вказану пропозицію, суд дійшов висновку, що між сторонами не було укладено договору купівлі-продажу (поставки) на умовах, вказаних у рахунок-фактурі № У-00004183 від 05.07.2017 на суму 75000 грн. (з огляду на те, що позивачем у призначенні платежу було вказано реквізити саме цього рахунку).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що між сторонами не існувало будь-яких господарських зобов'язань (укладених правочинів), які б були підставою для перерахування позивачем 10.07.2017 на користь відповідача грошових коштів у розмірі 75000 грн. 00 коп. (на підставі платіжного доручення № 2733 від 07.07.2017 на суму 75000 грн. 0 коп.).

Згідно з частинами першою та другою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Виходячи зі змісту зазначеної норми можна виокремити особливості змісту та елементів кондикційного зобов'язання.

Характерною особливістю кондикційних зобов'язань є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобов'язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов'язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так неправомірних. Крім того, у кондикційному зобов'язанні не має правового значення чи вибуло майно, з володіння власника за його волею чи всупереч його волі, чи є набувач добросовісним чи недобросовісним.

Кондикційне зобов'язання виникає за наявності таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Конструкція статті 1212 ЦК, як і загалом норм глави 83 ЦК, свідчить про необхідність установлення так званої абсолютної безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 02.03.2016 у справі № 6-3090цс15.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 2 жовтня 2013 року № 6-88цс13, предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Як встановлено судом, між сторонами не існувало будь-яких господарських зобов'язань (укладених правочинів), які б були підставою для перерахування позивачем 10.07.2017 на користь відповідача грошових коштів у розмірі 75000 грн. 00 коп. (на підставі платіжного доручення № 2733 від 07.07.2017 на суму 75000 грн. 0 коп.).

При цьому, у судовому засіданні 26.09.2017 представник позивача подав письмові пояснення по справі, в який зазначив, що будь-яких договірних зобов'язань як до звернення позивача з даним позовом до суду, так і після, між сторонами не було.

Вказані твердження позивача не були спростовані відповідачем. Так само, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження факту наявності будь-яких правових підстав (господарських зобов'язань) для перерахування позивачем відповідачу грошових коштів у розмірі 75000 грн. 00 коп.

Як встановлено судом, 22.07.2017 (відповідно до опису вкладення у цінний лист від 22.07.2017 та фіскального чеку від 22.07.2017) позивач звернувся до відповідача із претензією, в якій зазначив, що ним було помилково перераховані відповідачу грошові кошти у розмірі 75000 грн. 00 коп. з посиланням на рахунок-фактуру № У-00004183 від 05.07.2017 на суму 75000 грн., так як строк дії вказаного рахунку закінчився (на дату здійснення платежу). Крім того, позивач просив відповідача протягом 7-ми днів з дня отримання вказаної претензії повернути позивачу безпідставно перераховані позивачем грошові кошти у розмірі 75000 грн. 00 коп.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач зазначив, що відповідач відповіді на претензію про повернення грошових коштів у розмірі 75000 грн. 00 коп. не надав, та грошові кошти у вказаній сумі позивачу не повернув, у зв'язку з чим, посилаючись на положення ст. 1212 Цивільного кодексу України, позивач просить суд стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 75000 грн. 00 коп. як помилково перераховані позивачем.

У судовому засіданні 26.09.2017 представник позивача подав заяву про припинення провадження у справі, в якій вказав на те, що відповідачем 07.09.2017 було повернуто позивачу грошові кошти у розмірі 7500 грн. 00 коп., з огляду на що позивач просив суд припинити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 7500 грн. 00 коп., у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Відповідно до пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

У відповідності до пункту 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Як встановлено судом, 07.09.2017 відповідач повернув позивачу грошові кошти у розмірі 7500 грн. 00 коп.

За таких обставин, враховуючи, що відповідачем після звернення позивача з даним позовом до суду (08.08.2017) було повернуто позивачу частину помилково сплачених грошових коштів у розмірі 7500 грн. 00 коп. (07.09.2017), суд дійшов висновку припинити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю НВ Укрсталькомплект частини суми основного боргу у розмірі 7500 грн. 00 коп. у зв'язку з відсутністю предмету спору в цій частині позовних вимог (відповідно до пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас, як встановлено судом, позивачем було перераховані відповідачу грошові кошти за платіжним дорученням № 2733 від 07.07.2017 за відсутності правової підстави (господарського зобов'язання), та наразі відповідачем не надано суду доказів повернення позивачу грошових коштів у сумі 67500 грн. 00 коп. (75000,00 грн. - мінус 7500,00 грн.), що свідчить про те, що відповідачем безпідставно утримуються грошові кошти, належні позивачу, у розмірі 67500 грн. 00 коп.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Центр технологічних ініціатив до Товариства з обмеженою відповідальністю НВ Укрсталькомплект про стягнення 75000 грн. 00 коп. підлягають частковому задоволенню у розмірі 67500 грн. 00 коп., в іншій частині позовних вимог провадження підлягає припиненню.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Судовий збір в частині позовних вимог, щодо яких суд дійшов висновку припинити провадження у справі (в частині суми основного боргу у розмірі 7500 грн. 00 коп.), покладається на відповідача як на сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір (у зв'язку з поверненням частини грошових коштів після звернення позивача з даним позовом до суду та порушення провадження у даній справі).

В іншій частині позовних вимог судовий збір покладається на відповідача на підставі ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 43, ч.ч. 1, 2 ст. 49, ст. 75, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю НВ Укрсталькомплект (01042, м. Київ, вул. Чигоріна, буд. 12, офіс 26; ідентифікаційний код: 40414330) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Центр технологічних ініціатив (40022, Сумська обл., м. Суми, вул. 2-га Заводська, буд. 1; ідентифікаційний код: 37846036) грошові кошти у розмірі 67500 (шістдесят сім тисяч п'ятсот) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп.

3. В іншій частині позовних вимог - припинити провадження.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 04.10.2017

Суддя І.М. Отрош