Рішення

від 05.10.2017 по справі 925/993/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ



ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" жовтня 2017 р.                                                  Справа № 925/993/17

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді – Васяновича А.В.,

секретар судового засідання – Гень С.Г.,

за участі представників сторін:

від позивача – ОСОБА_1 – представник за довіреністю,

від відповідача – представник не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Сіріус-Агро”,

с. Водяники, Звенигородського району, Черкаської області

до товариства з обмеженою відповідальністю “Харвест Трейд”,

м. Черкаси

про стягнення 485 156 грн. 57 коп.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Черкаської області з позовом звернулося товариство з обмеженою відповідальністю “Сіріус-Агро” до товариства з обмеженою відповідальністю “Харвест Трейд” про стягнення 485 156 грн. 57 коп. боргу у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору на переробку давальницької сировини від 21 січня 2015 року №1.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 09 серпня 2017 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 26 вересня 2017 року.

Розгляд справи здійснюється після відкладення.

Викликаний в судове засідання представник відповідача не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позовну заяву до суду не надав.

Ухвалами господарського суду Черкаської області від 09 серпня 2017 року та від 26 вересня 2017 року було зобов’язано відповідача надати до суду відзив на позовну заяву з посиланням на мотиви повного або часткового відхилення вимог позивача, а також докази, що обґрунтовують відхилення позовних вимог.

Оскільки відповідач не був позбавлений права надати суду необхідні докази та свої доводи і міркування щодо предмету спору шляхом письмових пояснень та заперечень, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, та оскільки явка представників сторін в судове засідання обов’язковою не визнавалась, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

В судовому засіданні, яке відбулося 05 жовтня 2017 року згідно ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №925/993/17.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити повністю виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено господарським судом під час розгляду справи, 21 січня 2015 року між товариством з обмеженою відповідальністю “Сіріус-Агро” (виконавець) та товариством з обмеженою відповідальністю “Харвест Трейд” (замовник) було укладено договір на переробку давальницької сировини за №1.

Згідно п. 1.1. вищевказаного договору замовник зобов’язався доручити, а виконавець – виконати у відповідності з умовами даного договору роботи з переробки давальницької сировини (заморожування, упакування), в готову продукцію, а замовник зобов’язався прийняти готову продукцію і оплатити вартість робіт виконавця.

Пунктом 2.4. договору визначено, що на готову продукцію, яка зберігається на складі більше 3 діб нараховується плата за зберігання в розмірі 190 грн. з ПДВ за одне палето-місце за місяць.

В подальшому п. 2.4. договору викладено додатковою угодою №1 від 31 грудня 2015 року та додатковою угодою №2 від 29 лютого 2016 року в новій редакції: “На готову продукцію, яка зберігається на складі більше 5 діб (за умови поставки замовником сировини 40 т/тиж і більше) і більше 3 діб (за умови поставки замовником сировини менше 40 т/тиж) нараховується плата за зберігання”.

У відповідності до п. 9.4. договору він діє до 31 грудня 2015 року. В подальшому строк дії договору було продовжено до 29 лютого 2016 року додатковою угодою №1 та додатковою угодою №2 до 31 грудня 2016 року.

Згідно ч. 2 ст. 628 ЦК України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

За своєю правовою природою договір на переробку давальницької сировини за №1 від 21 січня 2015 року є змішаним та містить в собі два типи договорів – договір надання послуг та договір зберігання.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання. Якщо поклажодавець після закінчення строку договору зберігання не забрав річ, він зобов'язаний внести плату за весь фактичний час її зберігання (ч. 1 та ч. 3 ст. 946 ЦК України).

Позивач свої зобов’язання за договором переробки давальницької сировини виконав та переробив давальницьку сировину, яка була поставлена відповідачем.

Водночас відповідачем свої зобов’язання за договором не було виконано в повному обсязі.

Між сторонами було підписано акт звірки взаєморозрахунків, згідно якого відповідач визнав, що його борг станом на 26 жовтня 2016 року становить 577 867 грн. 15 коп. (а.с 49).

В подальшому позивачем було надано послуги зберігання на суму 277 289 грн. 42 коп., що підтверджується актами надання послуг за жовтень 2016 року – червень 2017 року.

Водночас слід зазначити, що акти надання послуг за березень 2017 року – червень 2017 року відповідачем безпідставно (без будь-яких мотивів та заперечень) не підписані.

Доказів своєчасного отримання переробленої сировини від позивача, відповідач суду не надав, тобто поклажодавець після закінчення строку договору зберігання не забрав річ.

За період жовтень 2016 року - червень 2017 року відповідачем було сплачено 370 000 грн. 00 коп. за надані послуги зберігання та переробку давальницької сировини.

Таким чином борг за переробку давальницької сировини, як зазначав позивач у позовній заяві відсутній і не є спірним, а борг зі зберігання продукції на даний час складає 485 156 грн. 57 коп.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов‘язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов‘язку не встановлений або визначений моментом пред‘явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов‘язок у семиденний строк від дня пред‘явлення вимоги, якщо обов‘язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивачем виставлялися відповідачу рахунки про оплату наданих послуг зі зберігання продукції, копії яких містяться в матеріалах справи.

Пунктом 1.7. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” визначено, що оскільки згаданою статтею 530 ЦК України не визначена форма пред'явлення вимоги кредитором, останній може здійснити своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, надіслання йому рахунка (рахунка-фактури) тощо. При цьому якщо боржник (відповідач) заперечує одержання ним такої вимоги, кредитор (позивач) зобов'язаний подати господарському суду докази її надіслання боржникові. Останній, зі свого боку, не позбавлений права подати докази неодержання ним вимоги кредитора (наприклад, довідку підприємства зв'язку про ненадходження на адресу боржника відповідного рекомендованого поштового відправлення). Ухилення боржника від одержання на підприємстві зв'язку листа, що містив вимогу (відмова від його прийняття, нез'явлення на зазначене підприємство після одержання його повідомлення про надходження рекомендованого або цінного листа) не дає підстав вважати вимогу непред'явленою.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов’язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач під час розгляду даного спору, всупереч вимогам ст. ст.33, 34 ГПК України не спростував належними доказами доводи та посилання позивача викладені у позовній заяві.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, сума боргу в розмірі 485 156 грн. 57 коп. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в судовому порядку.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

          На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 49, 82 - 85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Харвест Трейд”, вул. Героїв Сталінграда, 42/1, офіс 1-10, м. Черкаси, ідентифікаційний код 39050263, р/р 26004050237781 в ПАТ КБ “ПриватБанк”, МФО 305299 на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Сіріус-Агро”, вул. Б. Хмельницького, 2-Б, с. Водяники, Звенигородського району, Черкаської області, ідентифікаційний код 35546561 – 485 156 грн. 57 коп. – основного боргу та 7 277 грн. 35 коп. витрат на сплату судового збору.

Видати відповідний наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ХІІ ГПК України.

Повне рішення складено 05 жовтня 2017 року.

Суддя                     А.В.Васянович