Ухвала

від 25.09.2017 по справі 451/162/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 451/162/17 Головуючий у 1 інстанції: Мулявка О.В.

Провадження № 22-ц/783/3385/17 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 О. М.

Категорія: 81

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2017 року м. Львів

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі: головуючого судді: Ванівського О.М.,

суддів: Цяцяка Р.П., Левика Я.А.,

при секретарі: Цапові П.М.,

за участю: представника відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Приват-Агро-Львів - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Приват-Агро-Львів на ухвалу Радехівського районного суду Львівської області від 17 березня 2017 року про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 до ОСОБА_6 Приват-Агро-Львів про визнання договору оренди землі недійсним ,-

в с т а н о в и л а:

В лютому 2017р. ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5звернувся в суд із позовом до ОСОБА_6 Приват-Агро-Львів про визнання договору оренди землі недійсним.

17 березня 2017р. представником позивача ОСОБА_5 - ОСОБА_4 подано заяву про забезпечення позову, посилаючись на те, що у випадку використання його земельної ділянки відповідачем(її засіяння), унеможливить виконання рішення суду.

Ухвалою Радехівського районного суду Львівської області від 17 березня 2017 року заяву представника позивача ОСОБА_4 про забезпечення позову - задоволено.

Заборонено ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Приват-Агро-Львів" (ідентифікаційний код юридичної особи за ЄДР 33176513) проводити будь-які сільськогосподарські роботи, в тому числі роботи пов'язані з обробітком землі на земельній ділянці площею 1,3418 га, що належить на праві власності громадянину ОСОБА_5 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю, серії ІІІ-ЛВ №036258, що відноситься до сільськогосподарських угідь - ріллі, яка розташована на території Оглядівської сільської ради, кадастровий номер 4623983800:06:000:0418.

Ухвалу суду оскаржив відповідач ОСОБА_6 Приват-Агро-Львів .

В апеляційній скарзі, зазначає, що ухвала суду першої інстанції є незаконною та необгрунтованою та прийнятою з порушенням норм процесуального права. Зокрема, апелянт зазначає, що відповідно до п. 4 Постанови Пленуму ВСУ від 22.12.2016 року №9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків. Відповідач є суб'єктом господарювання основним видом діяльності якого є товарне сільськогосподарське виробництво, що здійснюється шляхом вирощування сільськогосподарських культур, у тому числі на орендованих у фізичних осіб земельних ділянках. Однак, судом не встановлено дані про особу відповідача права якого обмежено судовим рішенням, не встановлено переліку та обсягу земель, що перебувають у правомірному користуванні Відповідача, не враховано, що відповідач є суб'єктом господарювання метою та основним видом господарської діяльності якого є саме здійснення сільськогосподарських робіт та отримання прибутку від таких робіт. Заборонивши відповідачу проводити будь-які сільськогосподарські роботи - суд грубо порушив основні засади інституту вжиття заходів забезпечення позову та прийняв судове рішення яким обмежив діяльність суб'єкта господарювання, що жодним чином не стосується майбутнього акта правосуддя, що може бути прийнятим за результатом розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_5 Крім того, таке втручання суду у господарську діяльність відповідача призведе до невідворотних наслідків - завдання значних збитків відповідачу внаслідок заборони використовувати землі (проводити на них сільськогосподарські роботи та відповідно реалізовувати мету діяльності суб'єкта господарювання), оскільки з огляду на специфіку господарської діяльності, відповідачу фактично заборонено виконання умов договорів оренди землі не лише з ОСОБА_7 а взагалі усіх, за якими відповідач зобов'язався використовувати за цільовим призначенням орендовані землі сільськогосподарського призначення, що передбачає їх обробіток (дискування, рихлення, оранка, внесення добрив, тощо), вирощування сільськогосподарських культур, проведення заходів по боротьбі з бур'янами, захаращенням землі тощо, а відтак апелянт просить суд скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання про забезпечення позову.

Позивач ОСОБА_5 та його представник ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилися, хоча про розгляд справи були повідомлені належним чином, представником позивача ОСОБА_5 - ОСОБА_4 подано клопотання про відкладення розгляду справи, яке колегією суддів відхилено, як необгрунтоване, тому розгляд справи відповідно до ч.2 ст. 305 ЦПК України здійснюється колегією суддів за відсутності осіб, які не з`явились.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_6 Приват-Агро-Львів - ОСОБА_3 на підтримання апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Із змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції, посилаючись на ст.ст. 24, 41 Конституції України, ст.ст. 151, 152, 153 ЦПК України, ст.ст. 16, 203, 319, 321, 792 ЦК України, ст.ст. 93, 152 ЗК України, ст.ст. 2, 6, 15 Закону України Про оренду землі , Постанову Пленуму Верховного Суду України №9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову від 22.12.2006 року, - виходив з того, що із позовних вимог та поданих матеріалів вбачається, що ОСОБА_5 як власник земельної ділянки, площею 1,3418 га, що відноситься до сільськогосподарських угідь - ріллі, яка розташована на території Оглядівської сільської ради і, яка передана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю, серії ІІІ-ЛВ №036258, звернулась до суду із вимогами про визнання недійсним Договору оренди землі №97, укладеного між ним та ОСОБА_6 Приват-Агро-Львів . В обґрунтування позовних вимог зазначає, що при укладенні оспорюваного правочину були порушені права позивача в частині вільного волевиявлення, яке має відповідати її внутрішній волі, чим порушено вимогу ч.3 ст.203 ЦК України, оскільки договір змонтований, підписи на сторінці чотири цього договору в розділі реквізити сторін, у графі Орендодавець , а також в тексті Акту в графі Передав виконаний не позивачем. Тобто, на думку позивача наведене свідчить, що при укладенні оспорюваного договору оренди були порушені його права щодо вільного волевиявлення, яке мало б відповідати його внутрішній волі. У випадку ж незадоволення заяви про забезпечення позову, відповідач, у фактичному володіння якого знаходиться на даний час земельна ділянка, належна ОСОБА_5 здійснить користування нею, зокрема може обробити його та засіяти сільськогосподарськими культурами. Таким чином, на протязі всього періоду дозрівання культур і до їх збору, позивач, як власник земельної ділянки, може бути позбавлений права нею не тільки розпоряджатися, а й користуватися, а тому суд прийшов до висновку про задоволення заяви стосовно забезпечення позову позивача, шляхом застосування виду, з ініційованого заявником.

Колегія суддів вважає, що такі висновки суду першої інстанції обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону не відповідають.

Згідно ч.1 ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову.

Відповідно до ч.3 ст. 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно ст. 152 ЦПК України, позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб;

2) забороною вчиняти певні дії;

3) встановленням обов'язку вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання;

5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту;

6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку;

7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам.

У разі необхідності судом можуть бути застосовані інші види забезпечення позову. Відповідно до змісту п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого ч.4 ст.151 ЦПК), якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно змісту п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Як вбачається із виділених матеріалів цивільної справи, що надійшли на розгляд до апеляційного суду, ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 заявлено позов до ОСОБА_6 Приват-Агро-Львів про визнання недійсним Договору №97 оренди землі між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 Приват-Агро-Львів , який було датовано 04.01.2012 року та зареєстровано 03.05.2012 року в Управлінні Держкомзему у Радехівському районі Львівської області за №462390004004337 з підстав відсутності волевиявлення позивача на укладення такого. Інших позовних вимог позивачем заявлено не було.

Крім цього, представником позивача подано заяву про забезпечення вказаного позову, у якій такий просив заборонити ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Приват-Агро-Львів" (ідентифікаційний код юридичної особи за ЄДР 33176513) проводити будь-які сільськогосподарські роботи, в тому числі роботи пов'язані з обробітком землі, на земельній ділянці площею 1,3418 га, що належить на праві власності громадянину ОСОБА_5 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю, серії ІІІ-ЛВ №036258, що відноситься до сільськогосподарських угідь - ріллі, яка розташована на території Оглядівської сільської ради, кадастровий номер 4623983800:06:000:0424.

Колегія суддів, відповідно до вказаних вище вимог закону та їх роз'яснень, перевіряючи: чи дійсно між сторонами виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам вважає, що підстав для задоволення такої заяви про забезпечення згаданого позову у суду першої інстанції не було.

Так, по-перше, ухвала суду першої інстанції в частині заборони відповідачу проводити будь-які сільськогосподарські роботи фактично перешкоджає законній господарській діяльності відповідача, що передбачена його статутними документами та є предметом його діяльності, згідно таких.

Що стосується заходів забезпечення, які вжив суд стосовно земельної ділянки позивача, то такі дійсно захищають певні інтереси та права позивача, однак жодним чином не стосуються предмету спору та жодним чином не можуть вплинути на хід виконання можливого майбутнього рішення суду про задоволення позову.

Так, як вказано вище, забезпечення позову покликане забезпечити належне виконання можливого рішення суду про задоволення позову, тобто вплинути на можливе утруднення його виконання чи сприяти уникненню можливості його невиконання.

Як зазначено вище єдиною позовною вимогою є визнання недійсним договору оренди та виконання можливого рішення суду про задоволення позову жодним чином не стосуватиметься питання користування (використання ділянки, проведення на такій сільськогосподарських робіт, тощо) та таке користування ділянкою жодним чином не впливатиме на виконання рішення.

Тобто, виконання можливого рішення суду про задоволення позову не залежатиме від проведення чи не проведення сільськогосподарських робіт на ділянці, якої стосується спір та можливе рішення суду про визнання недійсним оспорюваного договору може бути виконане незалежно від дій пов'язаних із користуванням ділянкою відповідачем.

Зважаючи на вказане доводи апеляційної скарги є підставами, а тому скаргу слід задовольнити, скасувавши ухвалу суду першої інстанції з постановленням нової про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Що стосується ухвали суду від 23.06.2017 року, якою судом було задоволено заяву представника позивача та скасовано заборону ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Приват-Агро-Львів (ЄДРПОРУ 33176513) проводити будь-які сільськогосподарські роботи, в тому числі роботи пов'язані з обробітком землі на земельній ділянці площею 1,3418 га, що належить на праві власності громадянину ОСОБА_5 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю, серії ІІІ-ЛВ №036258 , що відноситься до сільськогосподарських угідь - ріллі, яка розташована на території Оглядівської сільської ради, кадастровий номер 4623983800:06:000:0424, то вказане у даному випадку на законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали не впливає та така з врахуванням вказаної обставини залишатись в силі не може.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.2 п.2, 312 ч.1 п.2, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

апеляційну скаргу ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Приват-Агро-Львів - задовольнити.

Ухвалу Радехівського районного суду Львівської області від 17 березня 2017 року- скасувати та постановити нову ухвалу, якою в задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_4 про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий : О.М. Ванівський

Судді: Р.П. Цяцяк

ОСОБА_8