Постанова

від 10.05.2007 по справі 9/1755

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10002, м.Житомир, майдан Путятинський,

3/65  тел.(8-0412) 48-16-02

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "10" травня 2007 р.                                                          

Справа № 9/1755

Житомирський

апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого   судді                                                  

суддів:                                                                       

при

секретарі                                                  

          ,

за

участю представників сторін:

від

стягувача:     не з'явився

від

боржника: ОСОБА_2 довіреність від 21.09.2005 року

від

ДВС у Богунському районі : Гоннова Л.І., довіреність від 26.04.2007 року, 

розглянувши

апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, м. Житомир

на

ухвалу господарського суду Житомирської області

від

"20" листопада 2006 р.  у

справі № 9/1755 (суддя Тимошенко О.М.)

за

скаргою Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, м. Житомир

на

дії Державної виконавчої служби у Богунському районі м. Житомира

при

виконанні рішення господарського суду по справі 

за

позовом Орендного підприємства теплових мереж

"Житомиртеплокомуненерго",

м.Житомир 

до

Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, м. Житомир

про

стягнення 69385,59 грн. 

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 20.11.2007 р.

у справі  №9/1755 за позовом ОПТМ

"Житомиртеплокомуненерго", м. Житомир до СПД ОСОБА_1, м. Житомир про

стягнення 69385,59 грн. в задоволенні скарги СПД ОСОБА_1 на дії Державної

виконавчої служби у Богунському районі м. Житомира при виконанні рішення

господарського суду відмовлено.

Не погоджуючись з винесеною ухвалою, відповідач звернувся до суду

з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначений акт, визнати

дії  Державної виконавчої служби у

Богунському районі м. Житомира та постанову ДВС від 25.10.2006р. про арешт

коштів боржника  незаконними.

Апеляційна скарга мотивована, зокрема, тим, що:

- господарський суд при винесенні ухвали про відмову в задоволенні

скарги послався на положення ст. 30 Закону України "Про виконавче

провадження", де зазначено, що скаржник не скористався своїм правом

звернутись до державного виконавця з заявою про відкладення виконавчих дій,

однак, представник ДВС в судовому засіданні надати докази отримання скаржником

постанови не зміг;

- суд не прийняв до уваги клопотання відповідача про витребування

від ДВС журналу реєстрації постанов про стягнення виконавчого збору та журналу

вхідної і вихідної кореспонденції;

- господарський суд послався на положення ст. 52 ЦК України, де

зазначено, що Фізична особа - підприємець 

відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю,

усім своїм майном, однак, громадянин ОСОБА_1, як зазначено в постанові від

25.10.2003 р., не може погашати борг 

підприємця           ОСОБА_1;

- громадянин ОСОБА_1 ніяких господарських операцій з ОПТМ  "Житомиртеплокомуненерго" не

проводив та ніяких боргових зобов'язань перед даним підприємством не має;

- судом першої інстанції не враховано, що виконавчий документ, на

підставі якого проводилось стягнення - наказ господарського суду Житомирської

області №9/1755 від 21.08.203 р. виданий на стягнення заборгованості з ОСОБА_1,

як з суб'єкта підприємницької діяльності.

В судовому засіданні представник боржника вимоги апеляційної

скарги підтримав.

Представник ДВС у Богунському районі м. Житомира заперечила проти

доводів, викладених в апеляційній скарзі, ухвалу господарського суду

Житомирської області вважає законною та обгрунтованою, в зв'язку з чим просить

оскаржуваний судовий акт залишити без змін, а апеляційну скаргу - без

задоволення.

Стягувач свого представника в засідання суду не направив, хоча про

час і місце розгляду апеляційної скарги належним чином був повідомлений, про що

свідчить реєстр вихідної кореспонденції Житомирського апеляційного

господарського суду.

Вислухавши пояснення представників боржника та ДВС, дослідивши

матеріали справи, обговоривши  доводи

апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає

задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 листопада 2006 року боржник

звернувся до господарського суду Житомирської області з скаргою на дії ДВС у

Богунському районі м. Житомира, в якій просить визнати дії ДВС  у Богунському районі м. Житомира та постанову

ДВС від 25.10.2006 р. про арешт коштів боржника 

незаконними (а.с. 80-81).

Рішенням господарського суду Житомирської області від 22.07.2003

р.  стягнуто з СПД ОСОБА_1 на користь

ОПТМ "Житомиртеплокомуненерго" 69113,24 грн. боргу, 691,12 грн.

держмита, 117,53 грн. витрат по оплаті інформаційно-технічного забезпечення

судового процесу (а.с. 78).

На виконання даного рішення господарським судом 21.08.2003 р.

видано наказ за №9/1755  зі строком

пред'явлення до виконання до 22.10.2003 р. (а.с. 79).

17.09.2003 р. державним виконавцем Державної виконавчої служби у

Богунському районі м. Житомира було відкрито виконавче провадження  по примусовому виконанню наказу

господарського суду Житомирської області за №9/1755 від 21.08.2003 р. (а.с.96).

25.10.2006 р. державним виконавцем 

ДВС у Богунському районі м. Житомира при примусовому виконанні

наказу  господарського суду Житомирської

області за №9/1755 від 21.08.2003 р., постанови державного виконавця від

04.04.2006 р. про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 6991,19 грн.

(а.с.98), постанови державного виконавця від 04.04.2006 р. про стягнення з

боржника витрат на проведення виконавчих дій в сумі 6,13 грн. (а.с.97), було

винесено постанову про арешт коштів боржника в межах суми 76 920,21 грн., що

знаходяться на розрахунковому рахунку НОМЕР_1 в ЖОД АППБ "Аваль" та

належать ОСОБА_1.

Суд першої інстанції відмовив в задоволенні скарги СПД ОСОБА_1 на

дії ДВС у Богунському  районі м. Житомира

з посиланням на те, що державним виконавцем при винесенні постанови від

25.10.2006 р. про арешт коштів боржника не допущено порушень.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що суд

першої інстанції дійшов вірного висновку, відмовляючи  в задоволенні скарги,  з огляду на наступне.

Згідно ст. 115 ГПК України, рішення , ухвали, постанови

господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій

території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України

"Про виконавче провадження".

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про державну виконавчу

службу", державна   виконавча   служба  

входить  до  системи 

органів Міністерства  юстиції  України 

і здійснює виконання рішень судів, третейських судів та інших органів, а

також посадових осіб  відповідно до

законів України. Завданням державної 

виконавчої  служби є

своєчасне,  повне і неупереджене

примусове виконання рішень, передбачених законом.

Згідно ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження",

державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень,

встановлених   цим Законом,  неупереджено, своєчасно, повно вчиняти

виконавчі дії.

Статтею 24 цього ж Закону передбачено, що державний

виконавець  зобов'язаний  прийняти  

до   виконання виконавчий  документ 

і  відкрити  виконавче провадження,  якщо не закінчився строк пред'явлення

виконавчого документа до виконання і цей 

документ  відповідає  вимогам, 

передбаченим  цим Законом, та

пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за

належним  місцем  виконання 

рішення. Державний виконавець 

у  3-денний  строк з дня надходження до нього  виконавчого 

документа  виносить  постанову 

про  відкриття виконавчого   провадження.   В  

постанові   державний  виконавець встановлює строк для добровільного

виконання рішення, який не може перевищувати  семи 

днів,  а  рішень 

про  примусове  виселення 

- п'ятнадцяти днів,  та попереджає

боржника про примусове  виконання рішення  після 

закінчення  встановленого  строку 

зі стягненням з нього 

виконавчого  збору  і 

витрат,  пов'язаних  з 

провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Частиною 5 ст. 30 згаданого Закону передбачено, що якщо боржник

у  встановлений  строк 

добровільно  не  виконав рішення,   державний  

виконавець   невідкладно   розпочинає 

його примусове  виконання.

Як вбачається з матеріалів справи, з моменту відкриття виконавчого

провадження та закінчення строку на виконання рішення  суду пройшов тривалий час, однак рішення суду

боржником не виконано.

В частині 2 ст. 30  Закону

України "Про виконавче провадження" зазначено, що у  разі, 

якщо  копія  постанови 

про  відкриття  виконавчого провадження одержана боржником

несвоєчасно, внаслідок чого боржник був 

позбавлений  можливості  добровільно  

виконати   рішення   у встановлений  державним 

виконавцем  строк,  за 

письмовою  заявою боржника при

підтвердженні факту несвоєчасного одержання 

вказаної постанови  державний  виконавець 

відкладає провадження виконавчих дій у порядку,  встановленому статтею 32 цього Закону, та

поновлює боржнику  строк  для 

добровільного  виконання  рішення.

Однак, боржник не скористався таким правом  та не звернувся до державного виконавця із

заявою про відкладення виконавчих дій.

Відповідно до ст.50 згаданого Закону, звернення стягнення  на 

майно боржника полягає в його арешті (опису), вилученні та примусовій

реалізації. Стягнення за   виконавчими

документами в першу чергу звертається на кошти боржника в гривнях та іноземній

валюті,  інші цінності,  в тому числі кошти на рахунках та  вкладах 

боржника  в установах  банків 

та  інших кредитних організаціях,  на рахунки в цінних паперах у депозитаріях

цінних паперів. За наявності даних про кошти та інші  цінності 

боржника,  що знаходяться  на 

рахунках  і  вкладах та на зберіганні в банках чи інших

кредитних організаціях, на них накладається арешт. Стягнення на майно боржника

звертається в розмірах і обсягах, необхідних 

для  виконання  за виконавчим документом з урахуванням витрат  на 

виконання  та  стягнення виконавчого збору.

Таким чином, дії державного виконавця щодо винесення постанови від

25.10.2006 р. про арешт коштів боржника відповідають вимогам чинного

законодавства.

Що ж до доводів апеляційної скарги про те, що громадянин ОСОБА_1,

як зазначено в постанові від 25.10.2003 р., не може погашати борг СПД ОСОБА_1

та, що наказ господарського суду Житомирської області №9/1755 від 21.08.203 р.

виданий на стягнення заборгованості з ОСОБА_1, як з суб'єкта підприємницької

діяльності., то дійсно, державним виконавцем в 

оскаржуваній постанові в якості боржника зазначений ОСОБА_1 без

вказівки, що він є приватним підприємцем.

Однак, колегія суддів вважає, що у даному випадку державний

виконавець допустив описку. Вказане також підтверджується тим, що постановою

від 25.10.2006 р. накладений арешт на кошти, які знаходяться на рахунку,

зазначеному в рішенні та наказі суду, тобто на рахунку, що належить підприємцю

ОСОБА_1 Отже, державний виконавець, накладаючи арешт на кошти, мав на увазі

рахунок приватного підприємця ОСОБА_1, а не громадянина ОСОБА_1

Крім того, статтею 52 ЦК України передбачено, що фізична особа -

підприємець  відповідає за

зобов'язаннями, пов'язаними  з

підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із

законом не може бути звернено стягнення. Фізична  особа 

-  підприємець,  яка 

перебуває  у  шлюбі, відповідає   за   зобов'язаннями,  пов'язаними 

з  підприємницькою діяльністю,

усім своїм особистим майном і часткою у праві спільної сумісної  власності 

подружжя,  яка належатиме їй при

поділі цього майна.

Отже, відсутність в постанові ДВС вказівки на те, що фізична особа

є приватним підприємцем, не впливає на порядок здійснення виконавчих дій.

Таким чином, матеріалами виконавчого провадження підтверджується,

що державним виконавцем під час виконання наказу господарського суду

Житомирської області №5/9/1755 було вчинено виконавчі дії, передбачені Законом

України "Про виконавче провадження".

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що

місцевим господарським судом було правомірно винесено ухвалу про відмову в

задоволенні скарги, а доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для

скасування ухвали суду першої інстанції.

 Керуючись ст.ст.  101,103,105,106 Господарського процесуального

кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Ухвалу господарського суду Житомирської області від 20

листопада2006 року у справі №9/1755 залишити без змін, а апеляційну скаргу

Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, м. Житомир - без задоволення.

2. Справу №9/1755 повернути до господарського суду Житомирської

області.

Головуючий

суддя                                                                  

судді:

 Віддрук.5 прим.:

1

- до справи

2

- стягувачу

3

- боржнику

4

- ДВС

5

- в наряд