Ухвала

від 28.09.2017 по справі 359/3120/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 359/3120/17 Головуючий у І інстанції Журавський В. В. Провадження № 22-ц/780/4340/17 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1 Категорія 46 28.09.2017

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Журби С.О.,

суддів Лівінського С.В., Фінагєєва В.О.,

за участю секретаря Топольського В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю ЦЕЛФАСТ ІНВЕСТ на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 07 липня 2017 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю ЦЕЛФАСТ ІНВЕСТ до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю ЦЕЛФАСТ ІНВЕСТ звернулося до суду із вказаним позовом, який мотивувало наступним:

06 грудня 2010 року ТОВ Целфаст Інвест придбало у власність земельну ділянку площею 7,0000 га з кадастровим номером 3220886401:01:002:0028 з цільовим призначенням - землі промисловості, транспорту, зв'язку та іншого призначення, яка розташована в Київській області, Бориспільський район, Рогозівська сільська рада. 19 квітня 2011 року управлінням Держкомзему у Бориспільському районі дана земельна ділянка була зареєстрована та ТОВ Целфаст Інвест був виданий державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №427785.

Позивач зазначав, що суміжним землекористувачем є ОСОБА_2, який використовує і частину належної йому земельної ділянки розміром близько 0,2 га. Спірну частину земельної ділянки ОСОБА_2 вважає своєю власністю. Позивач неодноразово звертався до відповідача щодо припинення користування спірною частиною земельної ділянки, однак він продовжує використовувати її, незаконно споруджуючи на ній об'єкти будівництва та засаджуючи земельну ділянку об'єктами рослинного світу. Внаслідок цього ТОВ Целфаст Інвест позбавлене можливості розпочати реалізацію запланованих проектів, що в свою чергу, призводить до матеріальних втрат.

У зв'язку з тим, що відповідач своїми діями порушує його права як власника земельної ділянки, позивач просив суд зобов'язати ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самочинно споруджених об'єктів будівництва та викорінення засаджених об'єктів рослинного світу.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 07 липня 2017року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповноту та неправильність встановлення обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги. Обґрунтував скаргу тим, що суд дійшов хибного висновку щодо необґрунтованості його позовних вимог, не взяв до уваги доводи його позову. Вважає, є усі правові підстави для задоволення позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне:

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ст. 10 ЦПК України встановлено принцип змагальності сторін в цивільному процесі, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, прямо встановлених Законом. Обов'язок доведення своєї позиції за допомогою належних та допустимих доказів міститься і в ст. 60 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За таких умов суд може приймати та покладати в основу рішення по справі лише ті обставини, які були доведені сторонами. При цьому сторона сама визначає обсяг та достатність доказів, що надає до суду, а витребування судом самостійно таких доказів було б порушенням принципу змагальності сторін в судовому процесі, що є неприпустимим.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач незаконно використовує земельну ділянку, яка перебуває у власності позивача. За таких умов позивачем мало б бути доведено факт розміщення об'єктів відповідача або використання землі в інший спосіб поза межами ділянки, яка належить відповідачу та була отримана ним у власність до набуття позивачем своєї землі. В той же час належних та допустимих доказів з цього приводу до суду представлено не було. Обов'язок доведення своїх посилань, як і порядок призначення судом експертного дослідження для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань, детально було роз'яснено позивачу в ході розгляду справи, однак належних доказів з цього приводу ним до суду представлено не було. Не заявлялися ним й клопотання про призначення судом відповідного експертного дослідження. За таких умов суд першої інстанції прийшов до висновку про недоведеність позовних вимог, у зв'язку з чим вони не підлягають до задоволення.

З наведеною позицією в повній мірі погоджується й колегія суддів апеляційного суду, вважаючи її виваженою та обґрунтованою, оскільки позиція позивача не була відповідним чином підтверджена належними доказами. При цьому представлений позивачем зведений кадастровий план не може вважатися таким доказом, оскільки навіть згідно нього не вбачається розміщення об'єктів відповідача поза межами належних йому на праві власності земельних ділянок, а питання щодо правомірності такого володіння відповідачем землею не є предметом розгляду справи.

З урахуванням викладеного колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції, розглядаючи спір, повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин та закон, який їх регулює, а тому визнає дане рішення законним та обґрунтованим. Рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, передбачених законом підстав для його скасування при апеляційному розгляді не встановлено.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю ЦЕЛФАСТ ІНВЕСТ відхилити.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 07 липня 2017 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий С.О. Журба

Судді: С.В. Лівінський

ОСОБА_3