Вирок

від 27.12.2011 по справі 1-342/11

РІВНЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІВНЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

м.Рівне, вул.Петра Могили 24, тел: (0362)22-10-74, 26-28-94

Справа № 1-342/11

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 грудня 2011 року Рівненський районний суд Рівненської бласті

в складі:

головуючого судді Коробова С.О.

при секретарі Данчук Л.А.

за участю прокурора Чернецького О.М..

розглянувши кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Голишів Рівненського району Рівненської області, який має базову загальну середню освіту, не працює, неодружений, є не судимим, не є військовозобов'язаним, проживає АДРЕСА_1

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,

встановив:

ОСОБА_1 наприкінці січня 2011 року у вечірню пору доби, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, проник на територію господарства ОСОБА_2, яке знаходиться по АДРЕСА_2 та шляхом вільного доступу вчинив крадіжку газового металевого котла марки КС-ТГ 16 вартістю 3000 грн. та металобрухту, а саме: металеві решітки, два холодильника, два металевих розбірних ліжка, металеву трубу, куски металевої арматури. Загальна вартість викраденого металобрухту становить 3705 грн. з розрахунку 2 грн.35 коп. за 1 кг.

Крім цього, ОСОБА_1, продовжуючи свою злочинну діяльність, наприкінці січня 2011 року близько 21 години, проник у приміщення житлового будинку ОСОБА_2, який знаходиться по АДРЕСА_2 та шляхом вільного доступу повторно вчинив крадіжку телевізора марки "Samsung CS21R5S"вартістю 871 грн. 75 коп. та пральну машинку "Alpari WP 3326"вартістю 530 грн. 53 коп., загальною вартістю 1402 гривень 28 коп.

Підсудний ОСОБА_1 повністю визнав себе винним у вчиненні вказаних двох крадіжок. Він пояснив суду, що наприкінці січня 2011 року у вечірню пору доби, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, проник на територію господарства ОСОБА_2, яке знаходиться по АДРЕСА_2 та шляхом вільного доступу вчинив крадіжку газового металевого котла, а після цього також наприкінці січня 2011 року близько 21 години, проник у приміщення житлового будинку ОСОБА_2, який знаходиться по АДРЕСА_2 та шляхом вільного доступу повторно вчинив крадіжку телевізора марки "Samsung CS21R5S"та пральної машини "Alpari WP 3326"Підсудний погодився з вартістю та кількістю викраденого.

Пояснив, що повністю відшкодував потерпілому матеріальні збитки.

У відповідності до ч. 3 ст. 299 КПК України, враховуючи думку прокурора та підсудного, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно всіх фактичних обставин справи, викладених підсудним, які повністю не оспорюються сторонами, обмеживши судове слідство дослідженням обставин, які характеризують особу підсудного. При цьому суд переконався в тому, що підсудний правильно розуміє зміст всіх обставин справи, які підлягали б доказуванню, тобто обставини щодо часу, місця, способу, мотиву вчинення злочину. Ці обставини, так як вони викладені в обвинуваченні, підсудним та потерпілим не заперечуються. Не оспорють сторони вартість викраденого. Сумнівів в добровільності і істинності позиції підсудного немає. Підсудному роз'яснено, що вони у випадку прийняття судом рішення про недоцільність дослідження доказів, які не оспорюються сторонами, будуть позбавлені можливості оспорювати їх в апеляційному порядку. Усвідомивши це, підсудний та потерпілий настояли на істинності своєї позиції і згоді на визнання судом недоцільним дослідження вказаних доказів щодо обставин справи. Кожний з учасників судового розгляду заявив, що йому зрозумілі наслідки визнання судом недоцільності дослідження обставин справи, а саме неможливість оспорювання цих обставин в апеляційному порядку.

Дії підсудного кваліфіковані органом досудового слідства не правильно.

За роз'ясненнями, які містяться в п. 20 постанови № 10 Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року "Про судову практику у справах про злочини проти власності" у разі вчинення декількох посягань на власність перший злочин за відсутності інших кваліфікуючих ознак належить кваліфікувати за частиною першою відповідної статті, а інші як вчинені повторно -за іншими частинами відповідних статей КК.

Отже вчинення підсудним крадіжки газового металевого котла та металобрухту слід кваліфікувати за ч.1 ст. 185 КК України як крадіжку вчинену вперше без обставин, які мають кваліфікуюче значення для кваліфікації за частинами 2 та 3 ст. 185 КК України.

Вчинення підсудним крадіжки телевізора та пральної машини слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 185 КК України, як крадіжка, вчинена повторно.

При призначенні покарання суд враховує, що підсудний сприяв розслідуванню та судовому розгляду справи. Він є не судимим, даних про обставини, що негативно характеризують підсудного матеріали справи не містять, прокурор заявив, що додаткових даних про обставини, що характеризують обвинуваченого вони надати не бажають. Враховуючи вказані обставини та думку прокурора про можливість виправлення підсудного без відбування покарання і звільненням його від відбування покарання з випробуванням, суд вважає можливим призначити йому покарання за санкцією ч. 2 ст. 185 КК України, ближче до нижньої межі розміру покарання у виді обмеження волі.

За роз'ясненням постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 "Про практику призначення судами кримінального покарання" (Із змінами, внесеними згідно з Постановами Верховного Суду № 18 від 10.12.2004 р, № 8 від 12.06.2009 р, № 11 від 06.11.2009 р.) коли санкція закону, за яким особу визнано винною, нарівні з позбавленням волі на певний строк передбачає більш м'які види покарання, при постановленні вироку потрібно обговорювати питання про призначення покарання, не пов'язаного з позбавленням волі. У разі обрання покарання у виді позбавлення волі це рішення повинно бути вмотивовано у вироку.

Суд вважає, що підстав для мотивування призначення покарання саме у виді позбавленні волі, як пропонує державний обвинувач, немає. Прокурор пропозицію призначити покарання саме у виді позбавленні волі не обґрунтував посиланням на обставини, передбачені законом.

З погляду на те, що підсудний вперше вчинив злочин, щиро кається суд приходить до висновку про можливість виправлення ОСОБА_1 без відбування покарання і звільненням його від відбування покарання з випробуванням відповідно до положень статті 75 КК України.

За ч. 1 ст. 185 КК України суд вважає за можливе призначити найменш суворий вид покарання за санкцією у виді штрафу. Відповідно до ч. 3 ст. 72 КК України основне покарання у виді штрафу при призначенні його за сукупністю злочинів складанню з іншими видами покарань не підлягають і виконується самостійно.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд

з а с у д и в :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 185 та ч. 2 ст. 185 КК України і призначити йому покарання:

-за ч. 1 ст. 185 КК України у виді штрафу в розмірі п'ятсот десять гривень;

-за ч. 2 ст. 185 КК України у виді обмеження волі на строк у один рік.

На підставі ст. 75 КК України від відбування покарання, призначеного за ч.2 ст. 185 КК України, ОСОБА_1 звільнити з випробуванням з іспитовим строком у один рік.

На підставі ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_3 обов'язки:

- не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи,

- повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи чи навчання.

До вступу вироку у законну силу запобіжний захід щодо ОСОБА_1 залишити попередній -підписку про невиїзд.

Вирок може бути оскаржений у апеляційному порядку до Апеляційного суду Рівненської області протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення. Апеляція, з додержанням вимог ст. 350 КПК щодо її змісту, подається через Рівненський районний суд Рівненської області.

Суддя Коробов С.О.