Рішення

від 04.10.2017 по справі 603/604/17

МОНАСТИРИСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 603/604/17

Провадження №2/603/276/2017

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" жовтня 2017 р. м.Монастириська

Монастириський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого - судді Іванчука В. М.

за участі секретаря судового засідання - Сандалюка О.В.

розглянувши в судовому засіданні в залі суду міста Монастириська цивільну справу

за позовом ОСОБА_1

до Григорівської сільської ради Монастириського району Тернопільської області

про визнання права власності на спадкове майно

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_1 звернулась в Монастириський районний суд Тернопільської області до Григорівської сільської ради Монастириського району Тернопільської області з позовом, в якому просить визнати за нею право власності на спадкове майно, а саме на:

- земельну ділянку площею 1,7900 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 6124283600:01:001:2012, що розташована на території Григорівської сільської ради Монастириського району Тернопільської області згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії ТР №01081.

В обґрунтування заявлених вимог зазначила, що 03.08.1998 року померла її бабуся - ОСОБА_2. Після її смерті відкрилася спадщина на спадкове майно, яке складається з вищевказаного майна.

Позивач вважає, що саме вона повинна успадковувати за померлою спадкодавцем, оскільки є спадкоємцем за законом п'ятої черги, як внучка спадкодавця, вказану спадщину прийняла так як на час смерті проживала із спадкодавцем.

Позивач ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_2 звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, проте оформити спадщину нотаріус не зміг, оскільки виявилось, що відсутні правовстановлюючі документи на земельні ділянки.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась, суду через канцелярію суду подала заяву про розгляд справи в її відсутності, позовні вимоги підтримує повністю.

Відповідач - представник Григорівської сільської ради Монастириського району Тернопільської області в судове засідання не з'явився, суду подав заяву про розгляд справи у відсутності їхнього представника, проти позову заперечень не мають.

Відповідно до ч. 2 ст. 158 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Статтею 346 ЦК України передбачено, що однією з підстав припинення права власності є смерть власника.

Судом встановлено, що 03.08.1998 року у віці 91 років в с.Григорів Монастириського району Тернопільської області померла ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-ИД №223229 виданого повторно 03.08.2017 року, актовий запис №7.

Ще за життя померлій належали:

- земельна ділянка площею 1,7900 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 6124283600:01:001:2012, що розташована на території Григорівської сільської ради Монастириського району Тернопільської області згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії ТР №01081, що також підтверджується інформацією про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 22.05.2017 року №176/0/201-17, витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку серії НВ №6103519212017 сформованого 10.05.2017 року.

Згідно ч. 1 ст. 1265 ЦК України у п'яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення. Ступінь споріднення визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця. Народження самого спадкодавця не входить до цього числа.

Родинні відносини між позивачем ОСОБА_1 та померлою 03.08.1998 року ОСОБА_2 , підтверджуються:

- свідоцтвом про народження ОСОБА_3 серії І-АГ №561442 від 01.06.1970 року, згідно якого ОСОБА_4 є мамою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1;

- свідоцтвом про шлюб серії І-ИД №253275 від 09.01.1969 року, згідно якого ОСОБА_4 змінила своє дошлюбне прізвище Заблоцька на Гулька ;

- свідоцтвом про народження ОСОБА_5 серії ІІ-АВ №610791 виданого повторно 09.09.1968 року, згідно якого ОСОБА_2 є мамою ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2;

- витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища №00018572303 сформованого 22.08.2017 року, згідно якого ОСОБА_1 змінила своє дошлюбне прізвище Гулька на Козлак .

З аналізу вищевказаних документів вбачається, що позивач - ОСОБА_1 є внучкою ОСОБА_2 з боку матері.

Беручи до уваги вищевказане суд приходить до переконання, що ОСОБА_1, згідно ч. 1 ст. 1265 ЦК України має право на прийняття спадщини, що залишилась після смерті ОСОБА_2 яка померла 03.08.1998 року, як спадкоємець за законом п'ятої черги з боку матері - ОСОБА_5.

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Разом з тим, як убачається з матеріалів справи, через відсутність правовстановлюючих документів ОСОБА_1 не може отримати свідоцтво про право на спадщину за законом, так як згідно п. 1 ст. 42 Закону України Про нотаріат нотаріальні дії вчиняються в день подачі всіх необхідних документів, що підтверджується відмовою Монастириської Державної нотаріальної контори від 30.08.2017 року №586/01-16 в оформленні свідоцтва про право на спадщину.

Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 Про судову практику у справах про спадкування передбачено звернення до суду за правилами позовного провадження осіб, яким нотаріус відмовив в оформленні права на спадкування.

Як слідує з матеріалів справи оригінал Державного акту був втрачений про що свідчить повідомлення в засобах масової інформації, а саме, в газеті Вісті Придністров'я копія якого міститься в матеріалах справи.

Згідно даного повідомлення вбачається, що Державний акт на право приватної власності на землю серій ТР №01081 виданий Григорівською сільською радою 16.03.2001 року ОСОБА_2, загублений.

На даний час виготовити (отримати) правовстановлюючі документи на вказане майно не можливо через смерть спадкодавця, оскільки його цивільна правоздатність, як фізичної особи, припинена у момент його смерті, а отримати дублікат державного акта на право власності на земельну ділянку може лише її власник.

Окрім цього, з 01.01.2013 року, на виконання законів України Про Державний земельний кадастр та Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень правовстановлюючим документом, що підтверджує виникнення права власності при здійсненні державної реєстрації прав на нерухоме майно є не державний акт на право власності на земельну ділянку, а свідоцтво про право власності на нерухоме майно, а тому Державні акти на право власності на земельну ділянку з 01.01.2013 року не видаються, а право власності посвідчується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, що підлягають обов'язковій державній реєстрації.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання права.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

При цьому в положенні п. 3.1 ОСОБА_6 спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування від 16.05.2013 року за №24-753/0/4-13, роз'яснено, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України). Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Відсутність оригіналів правовстановлюючих документів стала причиною неможливості оформлення спадкових документів на земельну ділянку згідно закону після смерті ОСОБА_2 в нотаріальній конторі.

Як вже було встановлено з матеріалів справи, позивач перебуває в родинних відносинах з померлою ОСОБА_2, а саме, є її внучкою.

А тому, беручи до уваги вищевказане суд приходить до переконання, що ОСОБА_1 має право на прийняття спадщини, що залишилась після смерті ОСОБА_2 яка померла 03.08.1998 року, як внучка померлої та спадкоємець п'ятої черги.

Відсутність оригіналів правовстановлюючих документів на спадкове майно та неможливість з даних причин оформити спадщину в установленому законом порядку доведена матеріалами справи.

Спадкове майно ОСОБА_1 фактично прийняла оскільки на час смерті та відкриття спадщини проживала з померлою, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

За таких обставин, суд вважає, що позивачем доведено обставини викладені нею у позовній заяві, а отже, вона, як спадкоємець за законом має право на спадкове майно.

Беручи до уваги вищевикладене та враховуючи те, що за час відкриття спадщини та розгляду справи в суді будь-які інші можливі спадкоємці заяв про прийняття спадщини в нотаріальну контору не подавали і жодних правовстановлюючих документів на вищезгадане майно чи право його успадкування суду не було пред'явлено, а ОСОБА_1 фактично прийняла спадщину після смерті ОСОБА_2, тому є підстави визнати за нею право власності на зазначене майно. В судовому засіданні не встановлено підстав, що перешкоджали б в набутті права власності позивачем на спадкове майно, яким являються земельні ділянки.

В зв'язку з наведеним та враховуючи наявність перешкод для оформлення в нотаріальному порядку прав позивача на спадкове майно, суд приходить до висновку про необхідність захистити права позивача, як спадкоємця, шляхом визнання права власності останнього на земельні ділянки.

На підставі викладеного керуючись ст.ст. 10, 60, 212, 215, 294, ЦПК України, ст. 392, 1216, 1218, 1220, 1223, 1225, 1265, 1268 ЦК України, 81 ЗК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Григорівської сільської ради Монастириського району Тернопільської області про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно за законом, а саме, на:

- земельну ділянку площею 1,7900 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 6124283600:01:001:2012, що розташована на території Григорівської сільської ради Монастириського району Тернопільської області згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії ТР №01081, що належала - ОСОБА_2, яка померла 03 серпня 1998 року, в порядку спадкування за законом.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга подається до апеляційного суду Тернопільської області через Монастириський районний суд Тернопільської області.

Суддя ОСОБА_7