Постанова

від 02.10.2017 по справі 20/33б

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2017 року Справа № 20/33б

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Удовиченка О.С. суддів:Погребняка В.Я., Ткаченко Н.Г. розглянувши касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в місті Сєвєродонецьку Луганської області на постанову та на ухвалуДонецького апеляційного господарського суду від 13.03.2017 господарського суду Луганської області від 10.11.2015 у справі № 20/33б господарського суду Луганської області за заявою доУправління Пенсійного фонду України в місті Сєвєродонецьку Луганської області Сєвєродонецького комунального підприємства житлового господарства про ліквідатор визнання банкрутом ОСОБА_4 В судове засідання представники не з'явилися

В С Т А Н О В И В :

Управлінням Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області подана 07.05.2015 заява про визнання поточних грошових вимог до банкрута з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за списком № 2 за період 01.03.2015 по 31.03.2015. В подальшому, заявник уточнив період виникнення боргу, а саме: з 01.03.2014 по 01.04.2014.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 10.11.2015 (суддя Кривохижа Т.Г.) відмовлено у задоволені заяви від 07.05.2015 № 6422/09-16/1 кредитора УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області з грошовими вимогами у сумі 3000,89 грн. заборгованості до банкрута.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 13.03.2017 (колегія суддів: Склярук О.І., Будко Н.В., Дучал Н.М.) ухвалу господарського суду Луганської області від 10.11.2015 залишено без змін.

Управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Луганської області від 10.11.2015 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 13.03.2017, прийняти нове рішення, яким повністю задовольнити заяву управління від 07.05.2015 №6422/09-16/1.

Касаційна скарга обґрунтована порушенням місцевим та апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваних судових рішень.

Судова колегія, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи та перевіривши правильність застосування господарськими судами при прийнятті оскаржених судових рішень норм матеріального і процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що постановою господарського суду Луганської області від 06.05.2010 Сєвєродонецьке комунальне підприємство житлового господарства визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців, тобто до 06.05.2011; призначено ліквідатором у справі арбітражного керуючого Кардаша Сергія Леонідовича, на якого покладено повноваження та обов'язки, передбачені ст.ст. 1, 16, 22-34, 51 Закону на строк дії ліквідаційної процедури, тобто до 06.05.2011р.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 16.09.2010 замінено ліквідатора і призначено ліквідатором у справі арбітражного керуючого ОСОБА_4, якого зобов'язано провести ліквідаційну процедуру банкрута у відповідності до вимог ст.ст. 3 1 , 16, 22-32, 51 Закону.

В подальшому судом неодноразово продовжено термін повноважень ліквідатора Сєвєродонецького комунального підприємства житлового господарства арбітражного керуючого ОСОБА_4 до 06.11.2011 (ухвала суду від 14.04.2011), до 06.02.2012 (ухвала від 17.10.2011), до 06.04.2012 (ухвала від 02.02.2012), до 06.10.2012 (ухвала від 03.05.2012), до 06.01.2013 (ухвала від 01.10.2012), до 06.04.2013 (ухвала від 24.12.2012), до 06.10.2013 (ухвала від 18.03.2013), до 06.04.2014 (ухвала від 03.10.2013), в останнє - до 06.10.2014 (ухвала від 03.04.2014).

УПФУ в м. Сєвєродонецьку подано до господарського суду Луганської області заяву від 07.05.2015 №6422/09-16/1 УПФУ в м. Сєвєродонецьку про визнання поточних кредиторських вимог на суму 3000,89 грн. та включення їх до реєстру вимог кредиторів. Заяву обґрунтовано розрахунком поточних кредиторських вимог з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за період з 01.03.2014 по 31.03.2014 (з урахуванням уточнення до заяви від 07.05.2015).

Відмовляючи у задоволенні заяви УПФУ в м. Сєвєродонецьку суди послались на ст.ст.1, 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції 30.06.1999), постанову Верховного Суду України від 18.03.2014 у справі №3-5гс14 та виходили з того, що грошові вимоги кредитора в розмірі 3000,89 грн. складаються із заборгованості з витрат на доставку пільгових пенсій за березень 2014, тобто, після винесення постанови про визнання боржника банкрутом, не є поточними зобов'язаннями банкрута та не підлягають їх визнанню.

Колегія суддів вважає, що судами вірно застосовано норми матеріального права з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство, у процедурах банкрутства боржника.

Відповідно до ч.1 ст.23 Закону з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури: підприємницька діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу; строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута та зобов'язання щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), повернення коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності вважається таким, що настав.

Таким чином, в ліквідаційній процедурі у банкрута не можуть виникати зобов'язання зі сплати обов'язкових платежів, в тому числі передбачених пенсійним законодавством, оскільки господарська діяльність банкрута завершується і строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута вважається таким, що настав. (Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 08.04.2014 у справі №10/Б-711).

Згідно з ч.1 ст.111 10 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

За таких обставин, постанова Донецького апеляційного господарського суду від 13.03.2017 та ухвала господарського суду Луганської області від 10.11.2015 є законними та обґрунтованими, підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в місті Сєвєродонецьку Луганської області залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 13.03.2017 та ухвалу господарського суду Луганської області від 10.11.2015 у справі №20/33б залишити без змін.

Головуючий О.С. Удовиченко

Судді В.Я. Погребняк

Н.Г. Ткаченко