Рішення

від 03.10.2017 по справі 903/618/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03 жовтня 2017 р. Справа № 903/618/17

за позовом Приватного підприємства "Луцьккомундорпроект"

до відповідача: ОСОБА_1 обласного управління лісового та мисливського господарства

3-я особа на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору Головне управління державної казначейської служби України у Волинській області

про стягнення 132577,03 грн.

Суддя Костюк С.В.

Секретар с/з ОСОБА_2

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_3, дов. № 8 від 15.08.2017 року;

від відповідача: ОСОБА_4, дов. № 1532 від 21.08.2017 року;

від 3-ї особи: ОСОБА_5, дов. № 12-04/2-6 від 03.01.2017 року.

Права та обов'язки учасникам судового процесу роз'яснені відповідно до ст. ст. 20, 22 ГПК України.

Відводу складу суду не заявлено.

Клопотання про фіксацію судового процесу технічними засобами не поступало.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Суть: Позивач - ПП "Луцьккомундорпроект" ставить вимогу стягнути з відповідача - ОСОБА_1 обласного управління лісового та мисливського господарства 132577,03 грн., з них 120 967,62 грн. інфляційні, 11 609,41 грн. - 3% річних.

При обґрунтуванні заявленої вимоги вказує, що 09.10.2013 року між ПП "Луцьккомундорпроект" (Виконавець) та ОСОБА_1 обласним управлінням лісового та мисливського господарства (Замовник) було укладено договори № № 1/13, 2/13, 3/13, 4/13, 5/13, 6/13 про надання послуг з виготовлення проектно-кошторисної документації.

ПП "Луцьккомундорпроект" по даних договорах в повному обсязі виконав взяті на себе зобов'язання. Відповідач, в порушення умов договору, взяті на себе зобов'язання не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 128993,41 грн., що підтверджено рішенням господарського суду Волинської області від 26.06.2014 року по справі № 903/539/14 за позовом ПП "Луцьккомундорпроект" до відповідача ОСОБА_1 обласного управління лісового та мисливського господарства про стягнення 128993,41 грн.. Даним рішенням, яке набрало законної сили 08.07.2014 року, стягнуто з ОСОБА_1 обласного управління лісового та мисливського господарства на користь приватного підприємства "Луцьккомундорпроект" 128993,41грн. заборгованості, 3466,10грн. судового збору. Станом на день подачі позову вказане рішення відповідачем не виконане.

На підставі ст. 625 ЦК України відповідачу нараховано інфляційні витрати за період з 05.08.2014 року по 04.08.2017 року в сумі 120969,64 грн. та 3 % річних за період з 05.08.2014 року по 04.08.2017 року в сумі 11 620,01 грн..

При правовому обґрунтуванні своїх позовних вимог посилається на норми ст. ст. 526, 599, 611, 625 ЦК України.

Відповідач в пояснення від 31.08.2017 року та його представник в судовому засіданні позовні вимоги не визнає, вважає їх безпідставними та необґрунтованими. При цьому вказує, що після набрання рішенням від 26.06.2014 року, на яке посилається позивач, законної сили, було видано наказ від 08.07.2014 року про примусове виконання даного рішення.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішення суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється Державною казначейською службою України. В межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.

Вказує, що безспірне списання коштів за рішенням судів здійснюється з рахунків боржника у межах відкритих асигнувань, а у разі їх відсутності, територіальний орган Казначейства надсилає боржнику вимогу, якою зобов'язує здійснити дії спрямовані на виконання рішення суду і пошук відкритих асигнувань. Відповідно до наданих Державній казначейській службі України повноважень, остання зобов'язана вживати дійсні та повні заходи щодо виконання судових рішень про стягнення з державних органів коштів (майна).

На підставі наведеного вважає, що вини відповідача у невиконанні рішення суду немає, а тому в позові просить відмовити.

Представник позивача в судовому засіданні та в поясненні від 03.10.2017 року заперечення відповідача вважає безпідставними, зазначає, що передбачена Законом України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» компенсація з боку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів на користь стягувача, не звільняє від відповідальності боржника за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє права на стягнення 3% річних та інфляційних в якості відповідальності боржника. При цьому посилається на правову позицію викладену у постановах Вищого господарського суду України від 06.04.2016 року у справі № 910/25929/15 та від 26.05.2016 року у справі № 910/31051/15.

3-я особа на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору Головне управління державної казначейської служби України у Волинській області, залучене до участі у справі ухвалою суду від 31.08.2017 року, в поясненні від 02.10.2017 року № 12-09/652-4341 вказує, що 22.07.2014 року на адресу Головного управління Казначейства надійшла заява позивача про виконання наказу господарського суду від 08.07.2014 року № 903/539/14-1 про стягнення з відповідача 132 459,51 грн..

Згідно запиту Казначейства боржник подав коди програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету, економічної класифікації видатків бюджету та рахунок, з якого необхідно провести безспірне списання коштів, однак за визначеними боржником кодами видатки на погашення кредиторської заборгованості відсутні.

Згідно п. 31 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затв. постановою КМУ від 03.08.2011 року № 845 (надалі Порядок № 845). Казначейством направлено боржнику вимогу від 30.07.2014 року № 09-07/582-6251 щодо необхідності вжиття заходів, спрямованих на виконання наказу № 903/539/14-1 від 08.07.2014 року; в листі-відповіді боржника від 22.08.2014 року повідомлено про відсутність видатків на погашення кредитної заборгованості по даному наказу.

З врахуванням положень п. 33 Порядку № 845, наказ суду № 903/539/14-1 23.09.2014 року направлено для виконання до Державної казначейської служби України. З врахуванням зазначеного в поясненні стверджує, що наказ господарського суду № 903/539/14-1 прийнято до виконання та опрацьовано Головним управлінням Казначейства згідно з нормами чинного законодавства, а Державна казначейська служба України здійснює заходи щодо перерахування коштів на користь позивача після виконання виконавчих документів, що надійшли раніше поданого останнім наказу у порядку черговості надходження таких документів та у межах сум, передбачених Законом України про державний бюджет України на відповідний рік за бюджетною програмою КПКВК 3504040, що відповідає принципу справедливості та забезпечує рівні права стягувача на одержання коштів Державного бюджету за рішенням суду.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, представник відповідача підтримав зазначене в поясненні та просить відмовити в задоволенні позову.

З матеріалів справи, пояснень представників сторін вбачається, що рішенням господарського суду Волинської області від 26.06.14 р. у справі № 903/539/14 стягнуто з відповідача на користь Приватного підприємства "Луцьккомундорпроект" 128 993,41грн. заборгованості, 3 466,10 грн. судового збору. Дане рішення набрало законної 08.07.2014 року.

На виконання даного рішення господарським судом 08.07.2014 року видано наказ № 903/539/14-1 про стягнення з ОСОБА_1 обласного управління лісового та мисливського господарства на користь ПП Луцьккомундорпроект" 128 993,41 грн. заборгованості та 3466,10 грн. судового збору (а.с.31).

22.07.2014 року ПП Луцьккомундорпроект" (Стягувач по наказу) звернувся з заявою до Головного управління казначейської служби про примусове виконання вищезазначеного наказу суду (а.с.33).

Як слідує з наданого суду пояснення Головного управління державної казначейської служби України у Волинській області від 02.10.2017 року № 12-09/652-4341, з метою виконання наказу суду казначейство зверталося до Боржника щодо визначення кодів програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету, економічної класифікації видатків бюджету або рахунків, з яких проводиться безспірне списання коштів, лист № 09-07/557-6017 від 24.07.2014 року.

Згідно запиту Казначейства боржник подав коди програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету, економічної класифікації видатків бюджету та рахунок, однак за визначеними боржником кодами видатки на погашення кредиторської заборгованості відсутні.

Згідно п. 31 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затв. постановою КМУ від 03.08.2011 року № 845 (надалі Порядок № 845). Казначейством направлено боржнику вимогу від 30.07.2014 року № 09-07/582-6251 щодо необхідності вжиття заходів, спрямованих на виконання наказу № 903/539/14-1 від 08.07.2014 року, в листі-відповіді боржника від 22.08.2014 року повідомлено про відсутність видатків на погашення кредитної заборгованості по даному наказу.

З врахуванням положень п. 33 Порядку № 845 наказ суду № 903/539/14-1 23.09.2014 року направлено для виконання до Державної казначейської служби України. З врахуванням зазначеного в поясненні стверджує, що наказ господарського суду № 903/539/14-1 прийнято до виконання та опрацьовано Головним управлінням Казначейства згідно з нормами чинного законодавства, а Державна казначейська служба України здійснює заходи щодо перерахування коштів на користь позивача після виконання виконавчих документів, що надійшли раніше поданого останнім наказу у порядку черговості надходження таких документів та у межах сум, передбачених Законом України про державний бюджет України на відповідний рік за бюджетною програмою КПКВК 3504040, що відповідає принципу справедливості та забезпечує рівні права стягувача на одержання коштів Державного бюджету за рішенням суду.

Тобто, як слідує з матеріалів справи, рішення господарського суду від 26.06.2014 року у справі № 903/539/14, згідно якого стягнуто з ОСОБА_1 обласного управління лісового та мисливського господарства в користь ПП "Луцьккомундорпроект" 128 993,41 грн. заборгованості по договорах про надання послуг з виготовлення проектно - кошторисної документації від 09.10.2013 року за № 1/13, 2/13, 3/13, 4/13, 5/13, 6/13, і на виконання якого судом видано наказ № 903/539/14-1 від 08.07.2014 року, на даний час не виконано.

Предметом спору у справі, що розглядається, є стягнення інфляційних за період з серпня 2014 року по червень 2017 року в сумі 120967,62 грн. та 3% річних за період з 05.08.2014 року по 04.08.2017 року в сумі 11 609,41 грн., які нараховано на заборгованість в сумі 128993,41 грн. (а.с.15-17).

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та оцінивши їх в сукупності суд вважає, що вимога позивача є обґрунтованою виходячи з наступного.

За приписами статей 509, 526 Цивільного кодексу України, статей 173, 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтями 598, 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України. Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору (постанова Вищого господарського суду України від 01.11.2012 р. №5011-32/5219-2012).

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання (постанова Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку статті 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Статтею 625 Цивільного кодексу України регулюються зобов'язальні правовідносини, тобто її дія поширюється на порушення грошового зобов'язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду. При цьому ч. 5 ст. 11 ЦК, в якій ідеться про те, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду, не дає підстав для застосування положень ст. 625 ЦК у разі наявності між сторонами деліктних, а не договірних зобов'язань. Крім того, з рішення суду зобов'язальні правовідносини не виникають, оскільки вони виникають з актів цивільного законодавства, про що й зазначено в ст. 11 ЦК, адже рішення суду лише підтверджує наявність чи відсутність правовідносин і вносить у них ясність та визначеність (Аналіз Верховного суду України практики застосування ст. 625 Цивільного кодексу України в цивільному судочинстві).

Зокрема, статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов'язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Формулювання ст. 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 ЦК України і ст. 230 ГК України.

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Правовий аналіз положень ст.ст. 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ст. 625 ЦК України, за час прострочення. Дана позиція викладена в п. 7 Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань .

Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст. 625 ЦК України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.

Згідно розрахунку позивача інфляційні втрати за період з 05.08.2014 року по 04.08.2017 року складають 120 969,64 грн., а сума відсотків за період з 05.08.2014 р. по 04.08.2017 р. складає 11 620,01 грн., які підлягають стягненню з відповідача.

Доводи відповідача щодо відсутності його вини за невиконання рішення суду не береться судом до уваги, оскільки не є підставою для звільнення його від відповідальності за невиконання рішення господарського суду від 26.06.2014 року.

При вирішенні даного спору врахована правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду України від 26.04.2017 року у справі № 918/329/16.

Оскільки спір до розгляду доведено з вини відповідача, сплачений позивачем судовий збір в силу ст.49 ГПК України, слід покласти на відповідача.

Керуючись ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст.526, 599, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 33, 43, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд України,-

вирішив:

1.Позов задоволити повністю.

2.Стягнути з ОСОБА_1 обласного управління лісового та мисливського господарства (м. Луцьк, пр. Волі, 30, код ЄДРПОУ 35213572) в користь Приватного підприємства "Луцьккомундорпроект" (43025, м. Луцьк, вул. С.Бандери, 20, код ЄДРПОУ 30887621, р/р 2600101861320 в філії АТ Укрексімбанк , м.Луцьк МФО 303547) 132 577,03 грн., з них: 120 967,62 грн. інфляційних втрат та 11 609,41 грн. 3% річних, а також 1 988, 57 грн. судового збору.

3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст

рішення складено

06.10.2017

Суддя С. В. Костюк