ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
61022, м.Харків, пр.Науки, 5
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
04.10.2017 Справа № 905/1710/17
Господарський суд Донецької області у складі судді Левшиної Я.О., при секретарі судового засідання Конько В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповдіальністю «МАРКОМ» , м. Кам'янське, Дніпропетровська область
до відповідача 1: Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» , м. Лиман Донецька область
відповідача 2: Державного підприємства Донецька залізниця м. Донецьк
про : стягнення основного боргу в сумі 28082,50грн., 3% річних - 2312,74грн., інфляційних втрат - 22834,44грн.
За участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю від 21.06.2017р., ОСОБА_2 за довіреністю від 21.06.2017р.;
від відповідача 1: не з'явився;
від відповідача 2: не з'явився.
Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколі судового засідання.
У судовому засідання 04.10.2017р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.
СУТЬ СПРАВИ:
Товариство з обмеженою відповдіальністю «МАРКОМ» , м. Кам'янське, Дніпропетровська область звернулось до господарського суду Донецької області із позовом до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» , м. Лиман Донецька область про стягнення основного боргу в сумі 28082,50грн., 3% річних - 2312,74грн., інфляційних втрат - 22834,44грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями, позовну заяву призначено до розгляду судді Левшиній Я.О.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 25.07.2017р. порушено провадження по справі.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором №Д/В 14546/ню від 13.03.2014р. з оплати поставленого товару, внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість та виникли підстави для нарахування 3 % річних та інфляційних втрат.
Нормативно позивач обґрунтовує свої вимоги, посилаючись на ст. ст. 1, 4, 12, 49, 54-57 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 526, 530, 625, 692, 903 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.
На підтвердження вказаних обставин позивач надав наступні документи: правоустановчі документи; витяг з ЄДРПОУ відносно відповідача; реєстр видаткових накладних; акт звірки; вимогу №16/06 від 16.06.2017р. та докази її направлення ПАТ Українська залізниця ; договір від 13.03.2014р. зі специфікацією №1.
17.08.2017р. від ПАТ Українська залізниця надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просив визнати належним відповідачем ДП Донецька залізниця , в задоволенні позовних вимог до ПАТ Українська залізниця відмовити у повному обсязі. До відзиву надав правоустановчі документи, витяг з ЄДРПОУ.
Під час розгляду справи позивачем було надано додаткові документи для долучення до матеріалів справи, а саме: видаткові накладні: №МА-0001346 від 24.06.2014р., №МА-0000509 від 19.03.2014р., №МА-0002136 від 03.11.2014р., №МА-0002368 від 22.12.2014р., податкові накладні, товарно-транспортні накладні; клопотання про залучення у якості відповідача 2 - Державного підприємства Донецька залізниця ; бухгалтерську довідку від 03.10.2017р.; банківські виписки.
Ухвалою суду від 11.09.2017р. залучено до участі у справі відповідача 2- Державне підприємство Донецька залізниця м. Донецьк. Розгляд справи розпочато заново.
Представники позивача в судове засідання 04.10.2017р. з'явились, позовні вимоги підтримали.
Представник відповідача 1 в судове засідання 04.10.2017р. не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, шляхом направлення ухвали господарського суду на поштову адресу відповідача.
Представник відповідача 2 в судове засідання 04.10.2017р. не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, шляхом публікації на офіційному веб-порталі Судова влада України.
Відповідно до п. 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції № 18 від 26.12.2011р. особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Приймаючи до уваги, що відповідно до п. 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.09.2014р. №01-06/1290/14 ухвали господарського суду розміщені в мережі Інтернет за адресою http://www.reyestr.court.gov.ua та на офіційному веб-порталі Судова влада України, відповідач 2 вважається належним чином повідомленим про час і місце розгляду судом справи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників позивача, суд
ВСТАНОВИВ:
13.03.2014р. між позивачем (постачальник) та відповідачем 2 (покупець) укладений договір №Д/В 14546/ню (далі договір), предметом якого є поставка постачальником покупцю товару в асортиментів та кількості згідно специфікації (додаток 1), яка є невід'ємною частиною чинного договору. Найменування товару: молоко рідке 2,5-2,7 жирності (п.п. 1.1., 1.2. договору).
Ціна постачальника за одиницю товару вказана у специфікації (додаток 1), яка є невід'ємною часиною даного договору. Загальна сума договору складає 969773,70грн. з урахуванням ПДВ 20% - 161628,95грн. (п.п. 5.1., 5.2. договору).
В специфікації №1 до договору сторони погодили строк постачання: товар повинен бути поставлений постачальником протягом 2 діб від дня надання заявки покупцем. Товар постачається постачальником за рахунок постачальника на склад покупця згідно додатку №2 до договору на умовах СРТ (для товарів, що постачаються з України), за правилами ІНКОТЕРМС-2010.
Відповідно до п.п 6.1., 6.2. договору розрахунки за поставлений товар здійснюються у безготівкові формі. Покупець здійснює оплату поставленого товару шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 90 банківських днів з дня отримання товару. Днем отримання товару вважається день підписання сторонами або їх уповноваженими представниками накладної (залізничної накладної) та акту прийому-передачі на отримання товару.
Пунктом 15.1. встановлений термін дії договору - з моменту його підписання сторонами і до 31.12.2014р.
На виконання умов договору №Д/В 14546/ню від 13.03.2014р. позивач поставив відповідачу 2 за видатковими накладними №МА-0001346 від 24.06.2014р., №МА-0000509 від 19.03.2014р., №МА-0002136 від 03.11.2014р., №МА-0002368 від 22.12.2014р. товар на загальну суму 31579,50грн.
Внаслідок неналежного виконання покупцем своїх обов'язків з оплати поставленої продукції позивач звернувся до відповідача 1 з вимогою про сплату заборгованості, яка не була в повному обсязі задоволена останнім, внаслідок чого позивач звернувся до господарського суду з розглядуваним позовом.
Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим (ст.43 Господарського процесуального кодексу України).
Враховуючи статус сторін, характер правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного договору №Д/В 14546/ню від 13.03.2014р.
Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.
Беручи до уваги правову природу укладеного договору, кореспондуючі права та обов'язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки.
Як встановлено ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за поставлену продукцію покупець зобов'язаний сплатити постачальнику певну грошову суму. В силу приписів ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 2 ст.712 Цивільного кодексу України до правовідносин постачання застосовуються норми Цивільного кодексу України про купівлю-продаж, які (ст.655, ч.1 ст.691) також передбачають обов'язок покупця сплатити за придбаний товар певну суму грошових коштів.
Отже, в контексті зазначених норм укладений між позивачем та відповідачем 2 договір №Д/В 14546/ню від 13.03.2014р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частинами 1, 2 ст. 692 цього Кодексу визначено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару. Як було встановлено судом, сторони визначили в договорі строк оплати товару, а саме протягом 90 банківських днів з дня отримання товару.
Таким чином, наведені вище норми законодавства та встановлені судом обставини дають підстави для висновку, що із отриманням відповідачем 2 за видатковими накладними №МА-0001346 від 24.06.2014р., №МА-0000509 від 19.03.2014р., №МА-0002136 від 03.11.2014р., №МА-0002368 від 22.12.2014р. товару, у нього виникло зобов'язання з його оплати.
Приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Таким чином, відповідач 2 не мав жодних підстав для ухилення від належного виконання обов'язку із здійснення платежу за поставлений товар відповідно до умов договору поставки №Д/В 14546/ню від 13.03.2014р. за видатковими накладними №МА-0001346 від 24.06.2014р., №МА-0000509 від 19.03.2014р., №МА-0002136 від 03.11.2014р., №МА-0002368 від 22.12.2014р.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Дослідивши надані позивачем докази, судом встановлено, що позивачем було поставлено відповідачу 2 товар на загальну суму 31579,50грн.
Відповідач 2 свої зобов'язання з оплати поставленого товару за видатковими накладними №МА-0001346 від 24.06.2014р., №МА-0000509 від 19.03.2014р. виконав частково, сплативши за вказаними накладними 1610,00грн. та 1887,00грн. відповідно, що підтверджується бухгалтерською довідкою та банківськими виписками. Зобов'язання з оплати товару за видатковими накладними №МА-0002136 від 03.11.2014р., №МА-0002368 від 22.12.2014р. залишилось невиконаним в повному обсязі.
Таке неналежне виконання грошових зобов'язань кваліфікується судом як їх порушення у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам відповідач 2 вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання у розумінні ч. 1 ст. 612 цього Кодексу.
Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник у разі прострочення виконання грошового зобов'язання має на вимогу кредитора сплати заборгованість.
Таким чином, відповідач 2 не мав жодних правових підстав для ухилення від виконання обов'язків з оплати поставленого товару, оскільки зі змісту наявних документів вбачається, що він був отриманий останнім.
Відповідачем 2 дане у порядку встановленому господарським процесуальним законодавством не спростовано, доказів погашення заборгованості в сумі 28082,50грн. не надано.
З урахуванням наведених вище висновків суду та положень діючого законодавства, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню у заявленому розмірі, а саме 28082,50грн. та підлягають стягненню з відповідача 2.
Позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних - 2312,74грн. та інфляційні втрати - 22834,44грн.
Статтями 610, 611 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд враховує, що умовами договору сторони встановили строк оплати товару - протягом 90 банківських днів з дня отримання товару.
Отже позивач здобув право вимоги за видатковою накладною №МА-0001346 від 24.06.2014р. - 31.10.2014р., №МА-0000509 від 19.03.2014р. - 01.08.2014р., №МА-0002136 від 03.11.2014р. - 14.03.2015р., №МА-0002368 від 22.12.2014р. - 30.04.2015р.
Перевіривши арифметичний розрахунок 3% річних та інфляційних нарахувань, правові підстави, період та порядок їх нарахування, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог в цій частині та стягнення з відповідача 2: 3% річних в розмірі 2012,21грн., інфляційних нарахувань в розмірі 12980,74грн.
Часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат обумовлено тим, що позивачем невірно було визначено початкову дату періоду їх нарахування, оскільки не враховано визначений сторонами в договорі строк оплати товари у 90 банківських днів. Крім того, індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому, прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007 N 265 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін").
Щодо обгрунтованості позовних вимог до відповідача 1, суд зазначає наступне:
Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" (ПАТ "Укрзалізниця", ідентифікаційний код 40075815) як нова юридична особа створено згідно із Законом України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" та постановою Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 №200 "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця". Як вбачається із положень наведеного вище Закону та постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 №200, всі підприємства, на базі яких утворюється ПАТ "Укрзалізниця", реорганізовуються шляхом злиття.
Статут Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 №735, відповідно до якої ПАТ "Укрзалізниця" утворюється на базі Державної адміністрації залізничного транспорту (код ЄДРПОУ 00034045), підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття, в тому числі і Державне підприємство "Донецька залізниця".
Згідно зі ст.ст.104, 107 Цивільного кодексу України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення. Комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов'язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами.
Моментом переходу прав до правонаступника юридичної особи вважається дата внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців в порядку, передбаченому ст.37 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", тобто запису про припинення юридичної особи.
Отже, відповідно до цивільного законодавства при реорганізації (злитті) юридичних осіб перехід прав і обов'язків до новоутвореної юридичної особи відбувається на підставі передавального акта, в якому про це має бути чітко зазначено, а правонаступництво вважається здійсненим з моменту виключення юридичної особи - попередника з ЄДРПОУ.
Про необхідність затвердження передавальних актів йдеться й у Постанові Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 №200 "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", яка є чинною.
За таких обставин сама по собі вказівка в Законі та постанові Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 №200 та Статуті, а також у виписці з ЄДРПОУ про те, що ПАТ "Укрзалізниця" є правонаступником усіх прав і обов'язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту (в тому числі й ДП "Донецька залізниця"), не може бути належним доказом правонаступництва за відсутності затверджених передавальних актів.
До того ж, Закон України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" не можна застосовувати без врахування зазначених вище положень ЦК України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців".
Окрім того, в даному випадку слід врахувати і те, що за змістом пунктів 4 і 5 постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 №200 проведенню реорганізації (злиття) має передувати проведення інвентаризації майна підприємств, що реорганізуються (зливаються), та складання актів інвентаризації майна, після чого мають складатися та затверджуватися передавальні акти майна та зведені акти майна, що вносяться до статутного капіталу ПАТ "Укрзалізниця".
Разом з тим, у зазначеній вище постанові Кабінету Міністрів України в пункті 5 установлено, що майно (активи, власний капітал та зобов'язання) підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, їх структурних підрозділів, яке розміщене на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції (далі - майно), не включається до переліків і зведених актів інвентаризації майна, що затверджуються Міністерством інфраструктури відповідно до цього пункту, а відображається в балансі (крім зобов'язань підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, їх структурних підрозділів, які розташовані на тимчасово окупованій території) і закріплюється в частині активів за публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" на праві господарського відання до проведення його інвентаризації та оцінки відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12.11.2014 №604.
При цьому постановою Кабінету Міністрів України від 12.11.2014 №604 "Деякі питання інвентаризації майна підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, яке розміщене на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції" передбачено, що проведення інвентаризації та оцінки майна (активи, власний капітал та зобов'язання) підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, їх структурних підрозділів, яке розміщене на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції, має бути здійснено після завершення тимчасової окупації території Автономної Республіки Крим та м.Севастополя, а також завершення проведення антитерористичної операції, після чого мають бути подані пропозиції щодо зміни статутного капіталу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця".
З врахуванням зазначеного вище майно (активи, власний капітал та зобов'язання) підприємств та установ залізничного транспорту загального користування (в тому числі й Державного підприємства "Донецька залізниця"), їх структурних підрозділів, яке розміщене на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції, не увійшло до статутного капіталу ПАТ "Укрзалізниця". При цьому в балансі ПАТ "Укрзалізниця" мають тимчасово відображатися тільки активи таких підприємств (зобов'язання не відображаються і до ПАТ "Укрзалізниця" не переходять).
Згідно із ст.1 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" період проведення антитерористичної операції триває до дати набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.
Отже, за відсутності належних доказів правонаступництва Публічним акціонерним товариством "Укрзалізниця", суд прийшов до висновку, що останній не є належним відповідачем 1 по справі №905/1710/17, внаслідок чого позов в частині вимог до відповідача 1 підлягає залишенню без задоволення.
Судові витрати у відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача 2
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 43, 44, 49, 59, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповдіальністю «МАРКОМ» , м. Кам'янське, Дніпропетровська область до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» , м.Лиман Донецька область про стягнення основного боргу в сумі 28082,50грн., 3% річних - 2312,74грн., інфляційних втрат - 22834,44грн. відмовити.
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРКОМ» , м. Кам'янське, Дніпропетровська область до Державного підприємства Донецька залізниця м. Донецьк про стягнення основного боргу в сумі 28082,50грн., 3% річних - 2312,74грн., інфляційних втрат - 22834,44грн. задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства Донецька залізниця (83000, м. Донецьк, вул. Артема, 68, код ЄДРПОУ 01074957) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРКОМ» (51900, Дніпропетровська область, м. Кам'янське, вул. Гайдамацька, буд. 2, код ЄДРПОУ 31692637) основного боргу в сумі 28082,50грн., 3% річних в розмірі 2012,21грн., інфляційні нарахування в розмірі 12980,74грн., а також відшкодування сплаченого судового збору у сумі 1294,78грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В решті позовних вимог в частині стягнення з Державного підприємства Донецька залізниця м. Донецьк на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРКОМ» , м. Кам'янське, Дніпропетровська область 3% річних в розмірі 300,53грн., інфляційних нарахувань в розмірі 9854,14грн. відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.
У судовому засіданні 04.10.2017р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Повний текст рішення підписаний 06.10.2017р.
Суддя Я.О. Левшина
Суд | Господарський суд Донецької області |
Дата ухвалення рішення | 04.10.2017 |
Оприлюднено | 10.10.2017 |
Номер документу | 69384210 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Донецької області
Я.О. Левшина
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні