Рішення

від 04.10.2017 по справі 905/1841/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

04.10.2017 Справа № 905/1841/17

Господарський суд Донецької області у складі судді Левшиної Я.О., при секретарі судового засідання Конько В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Гідро Київ» , м. Київ

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» , Донецька область, м. Краматорськ

про: стягнення заборгованості у розмірі 137107,59грн., пені - 98714,20грн., 3% річних - 3950,94грн., інфляційних нарахувань - 20098,10грн.

за участю уповноважених представників :

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю №27 від 22.03.2017р.;

від відповідача: не з'явився.

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколі судового засідання.

У судовому засіданні 04.10.2017р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Гідро Київ» , м. Київ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» , Донецька область, м. Краматорськ про стягнення заборгованості у розмірі 137107,59грн., пені - 98714,20грн., 3% річних - 3950,94грн., інфляційних нарахувань - 20098,10грн.

Відповідно до довідки про автоматичний розподіл справ між суддями, позовну заяву призначено до розгляду судді Бойко І.А.

Ухвалою від 09.08.2017р. суд порушив провадження у справі.

Відповідно до розпорядження №01-02/1052 від 14.09.2017р. у зв'язку із відставкою судді Бойко І.А. справу передано на розгляд судді Левшиній Я.О.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором поставки №15/119 від 17.02.2015р. з оплати поставленого товару, внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість та виникли підстави для нарахування, пені, 3% річних та інфляційних нарахувань.

Нормативно позивач обґрунтовує свої вимоги, посилаючись на ст.ст. 193,199, 216, 217, 230, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526, 530, 546, 548, 549, 610, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 5, 15, 35, 66, 67 Господарського процесуального кодексу України.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав наступні документи: договір поставки №15/119 від 17.02.2015р. з додатковими угодами; специфікації: №1 від 17.02.2015р., №3 від 02.03.2015р., №5 від 05.05.2015р.,№6 від 17.06.2015р., №7 від 16.06.2015р., №8 від 17.06.2015р., №9 від 17.06.2015р., №16 від 01.12.2015р., №19 від 14.12.2015р., №20 від 01.02.2016р., №21 від 11.02.2016р., №22 від 16.02.2016р., №23 від 05.04.2016р., №24 від 19.04.2016р., №25 від 19.04.2016р., №26 від 02.03.2016р., №28 від 17.06.2016р., №29 від 01.07.2016р.; видаткові накладні: №РН-00214 від 30.03.2016р., №РН-00236 від 07.04.2016р., №РН-00237 від 07.04.2016р., №РН-00271 від 20.04.2016р., №РН-00301 від 26.04.2016р., №РН-00302 від 27.04.2016р., №РН-00307 від 28.04.2016р., №РН-00360 від 23.05.2016р., №РН-00367 від 23.05.2016р., №РН-00334 від 13.05.2016р., №РН-00333 від 13.05.2016р., №РН-00332 від 13.05.2016р., №РН-00442 від 23.06.2016р., №РН-00427 від 17.06.2016р., №РН-00401 від 09.06.2016р., №РН-00400 від 09.06.2016р., №РН-00478 від 08.07.2016р., №РН-00476 від 08.07.2016р., №РН-00479 від 08.07.2016р., №РН-00512 від 28.07.2016р., №РН-00503 від 25.07.2016р., №РН-00497 від 19.07.2016р., №РН-00549 від 05.08.2016р., №РН-00523 від 02.08.2016р., №РН-00560 від 11.08.2016р., №РН-00574 від 17.08.2016р., №РН-00586 від 23.08.2016р., №РН-00679 від 08.09.2016р., №РН-00632 від 08.09.2016р., №РН-00633 від 08.09.2016р., №РН-00707 від 28.09.2016р., №РН-00710 від 29.09.2016р., №РН-00727 від 06.10.2016р., №РН-00809 від 25.11.2016р., №РН-00810 від 25.11.2016р., №РН-00814 від 25.11.2016р., №РН-00826 від 29.11.2016р., №РН-00876 від 21.12.2016р., №РН-00865 від 16.12.2016р., №РН-00861 від 16.12.2016р.; довіреності: №459 від 30.03.2016р., №508 від 07.04.2016р., №600 від 20.04.2016р., №629 від 28.04.2016р., №772 від 19.05.2016р., №734 від 12.05.2016р., №958 від 16.06.2016р., №904 від 09.06.2016р., №1108 від 07.07.2016р., №1182 від 15.07.2016р., №1284 від 02.08.2016р., №1346 від 11.08.2016р., №1359 від 11.08.2016р., №1515 від 08.09.2016р., №1626 від 28.09.2016р., №1679 від 06.10.2016р., №1977 від 23.11.2016р., №2112 від 16.12.2016р.; претензію №11/05-159 від 11.05.2017р. та докази її направлення відповідачу

Під час розгляду справи позивачем були надані додаткові документи для долучення до матеріалів справи, а саме: довіреності на прийняття товару; видаткова накладна №РН-00391 від 07.09.2015р.; виписки по особовому рахунку на підтвердження оплат за поставлений товар.

19.09.2017р. від відповідача через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти позову заперечив, просив відмовити у його задоволенні, посилаючись на відсутність рахунків на оплату товару, а також на різницю загальної суми поставки за даними позивача та відповідача згідно акту звірки взаєморозрахунків. Також відповідач надав заяву №17/982 від 18.09.2017р. про застосування строку позовної давності в частині стягнення пені.

Представник позивача у судове засідання 04.10.2017р. з'явився, позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача у судове засідання 04.10.2017р. не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, шляхом своєчасного надсилання ухвали за адресою місцезнаходження, визначеною за матеріалами справи.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а неявка відповідача у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33, 77 Господарського процесуального кодексу України, не вливає на таку кваліфікацію та не є підставою для відкладання розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

17.02.2015р. між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладений договір поставки №15/119 (далі договір), згідно п.п. 1.1. якого, в порядку і на умовах, визначених даним договором, постачальник передає у власність покупця, а покупець приймає та оплачує товар (продукцію), загальна кількість, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальну ціну, виробник якого визначені сторонами в специфікаціях, що є невід'ємною частиною даного договору.

Відповідно до п. 2.1 договору, ціна продукції зазначається в специфікаціях, що є невід'ємною частиною даного договору.

Відповідно до п. 5.2 договору, датою поставки товару вважається дата його передачі покупцю постачальником в установленому в специфікації місці.

Постачальник зобов'язується надати покупцю одночасно з продукцією наступні документи: рахунок, сертифікат якості (паспорт, технічний паспорт, сертифікат відповідності), накладну (в накладній обов'язкове посилання на одержувача продукції), товарно-транспортну накладну (п. 6.1 договору).

За умовами п. 9.3. договору покупець здійснює оплату за поставлену продукцію протягом строку, визначеного в специфікації, від дня отримання оригіналів рахунка на оплату та сертифікату якості, якщо інше не передбачено специфікацією.

В матеріалах справи містяться специфікації до договору, в яких сторони узгодили найменування, кількість, ціну, загальну вартість продукції, умови поставки продукції, строк поставки, а також визначили умови оплати товару - протягом 35 календарних днів по факту поставки та отримання пакету документів на поставку.

Згідно п. 10.6 договору, при несвоєчасній оплаті поставленої продукції покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,04% суми простроченого платежу за кожен день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період прострочення.

Даний договір вважається укладеним та набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками та діє до 31.12.2016р. Закінчення строку дії даного договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії даного договору (п.п. 13.1.-13.3. договору).

На виконання умов договору поставки №15/119 від 17.02.2015р. позивач здійснив поставку товару за видатковими накладними: №РН-00214 від 30.03.2016р., №РН-00236 від 07.04.2016р., №РН-00237 від 07.04.2016р., №РН-00271 від 20.04.2016р., №РН-00301 від 26.04.2016р., №РН-00302 від 27.04.2016р., №РН-00307 від 28.04.2016р., №РН-00360 від 23.05.2016р., №РН-00367 від 23.05.2016р., №РН-00334 від 13.05.2016р., №РН-00333 від 13.05.2016р., №РН-00332 від 13.05.2016р., №РН-00442 від 23.06.2016р., №РН-00427 від 17.06.2016р., №РН-00401 від 09.06.2016р., №РН-00400 від 09.06.2016р., №РН-00478 від 08.07.2016р., №РН-00476 від 08.07.2016р., №РН-00479 від 08.07.2016р., №РН-00512 від 28.07.2016р., №РН-00503 від 25.07.2016р., №РН-00497 від 19.07.2016р., №РН-00549 від 05.08.2016р., №РН-00523 від 02.08.2016р., №РН-00560 від 11.08.2016р., №РН-00574 від 17.08.2016р., №РН-00586 від 23.08.2016р., №РН-00679 від 08.09.2016р., №РН-00632 від 08.09.2016р., №РН-00633 від 08.09.2016р., №РН-00707 від 28.09.2016р., №РН-00710 від 29.09.2016р., №РН-00727 від 06.10.2016р., №РН-00809 від 25.11.2016р., №РН-00810 від 25.11.2016р., №РН-00814 від 25.11.2016р., №РН-00826 від 29.11.2016р., №РН-00876 від 21.12.2016р., №РН-00865 від 16.12.2016р., №РН-00861 від 16.12.2016р. на загальну суму 140346,78грн.

Відповідач своє зобов'язання з оплати вартості поставленого товару за вищевказаними видатковими накладними належним чином не виконав.

12.05.2017р. позивач звернувся до відповідача з претензією щодо сплати суми боргу, яка не була задоволена останнім, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим (ст.43 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи статус сторін, характер правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного договору поставки №15/119 від 17.02.20154р.

Згідно ст.ст. 11,509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Беручи до уваги правову природу укладеного договору, кореспондуючі права та обов'язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки.

Як встановлено ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за поставлену продукцію покупець зобов'язаний сплатити постачальнику певну грошову суму. В силу приписів ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 2 ст.712 Цивільного кодексу України до правовідносин постачання застосовуються норми Цивільного кодексу України про купівлю-продаж, які (ст.655, ч.1 ст.691) також передбачають обов'язок покупця сплатити за придбаний товар певну суму грошових коштів.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між позивачем та відповідачем договір поставки №15/119 від 17.02.20154р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 1, 2 ст. 692 цього Кодексу визначено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

Як було встановлено судом, сторони визначили порядок оплати, за яким покупець зобов'язався сплатити суму за товар в строк, який визначений в специфікаціях до договору №15/119 від 17.02.20154р., а саме - протягом 35 календарних днів по факту поставки та отримання пакету документів на поставку.

Таким чином, наведені вище норми законодавства та встановлені судом обставини дають підстави для висновку, що із отриманням відповідачем за видатковими накладними №РН-00214 від 30.03.2016р., №РН-00236 від 07.04.2016р., №РН-00237 від 07.04.2016р., №РН-00271 від 20.04.2016р., №РН-00301 від 26.04.2016р., №РН-00302 від 27.04.2016р., №РН-00307 від 28.04.2016р., №РН-00360 від 23.05.2016р., №РН-00367 від 23.05.2016р., №РН-00334 від 13.05.2016р., №РН-00333 від 13.05.2016р., №РН-00332 від 13.05.2016р., №РН-00442 від 23.06.2016р., №РН-00427 від 17.06.2016р., №РН-00401 від 09.06.2016р., №РН-00400 від 09.06.2016р., №РН-00478 від 08.07.2016р., №РН-00476 від 08.07.2016р., №РН-00479 від 08.07.2016р., №РН-00512 від 28.07.2016р., №РН-00503 від 25.07.2016р., №РН-00497 від 19.07.2016р., №РН-00549 від 05.08.2016р., №РН-00523 від 02.08.2016р., №РН-00560 від 11.08.2016р., №РН-00574 від 17.08.2016р., №РН-00586 від 23.08.2016р., №РН-00679 від 08.09.2016р., №РН-00632 від 08.09.2016р., №РН-00633 від 08.09.2016р., №РН-00707 від 28.09.2016р., №РН-00710 від 29.09.2016р., №РН-00727 від 06.10.2016р., №РН-00809 від 25.11.2016р., №РН-00810 від 25.11.2016р., №РН-00814 від 25.11.2016р., №РН-00826 від 29.11.2016р., №РН-00876 від 21.12.2016р., №РН-00865 від 16.12.2016р., №РН-00861 від 16.12.2016р. товару, у нього виникло зобов'язання з його оплати в сумі 140346,78грн.

Приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст.629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Дослідивши надані позивачем докази, судом встановлено, що позивачем було поставлено відповідачу товар за видатковими накладними №РН-00214 від 30.03.2016р., №РН-00236 від 07.04.2016р., №РН-00237 від 07.04.2016р., №РН-00271 від 20.04.2016р., №РН-00301 від 26.04.2016р., №РН-00302 від 27.04.2016р., №РН-00307 від 28.04.2016р., №РН-00360 від 23.05.2016р., №РН-00367 від 23.05.2016р., №РН-00334 від 13.05.2016р., №РН-00333 від 13.05.2016р., №РН-00332 від 13.05.2016р., №РН-00442 від 23.06.2016р., №РН-00427 від 17.06.2016р., №РН-00401 від 09.06.2016р., №РН-00400 від 09.06.2016р., №РН-00478 від 08.07.2016р., №РН-00476 від 08.07.2016р., №РН-00479 від 08.07.2016р., №РН-00512 від 28.07.2016р., №РН-00503 від 25.07.2016р., №РН-00497 від 19.07.2016р., №РН-00549 від 05.08.2016р., №РН-00523 від 02.08.2016р., №РН-00560 від 11.08.2016р., №РН-00574 від 17.08.2016р., №РН-00586 від 23.08.2016р., №РН-00679 від 08.09.2016р., №РН-00632 від 08.09.2016р., №РН-00633 від 08.09.2016р., №РН-00707 від 28.09.2016р., №РН-00710 від 29.09.2016р., №РН-00727 від 06.10.2016р., №РН-00809 від 25.11.2016р., №РН-00810 від 25.11.2016р., №РН-00814 від 25.11.2016р., №РН-00826 від 29.11.2016р., №РН-00876 від 21.12.2016р., №РН-00865 від 16.12.2016р., №РН-00861 від 16.12.2016р. на загальну суму 140346,78грн.

Відповідач здійснив часткову оплату за видатковою накладною №РН-00214 від 30.03.2016р. в розмірі 3247,23грн. Решта в сумі 137099,55грн. залишилась несплаченою.

Суд приймає до уваги доводи відповідача, викладені у відзиві, стосовно різниці загальної суми поставки в акті звірки взаєморозрахунків за даними позивача та відповідача, та, враховуючи, що до матеріалів справи надана видаткова накладна №РН-00391 від 07.09.2015р. на суму 2612,35грн., за якою різнились дані позивача та відповідача, кінцеве сальдо складає 137099,55грн.

Таке неналежне виконання грошових зобов'язань кваліфікується судом як їх порушення у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання у розумінні ч. 1 ст. 612 цього Кодексу.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник у разі прострочення виконання грошового зобов'язання має на вимогу кредитора сплатити заборгованість.

Таким чином, відповідач не мав жодних правових підстав для ухилення від виконання обов'язків з оплати поставленого товару, оскільки зі змісту наявних документів вбачається, що він був отриманий останнім.

Відповідачем дане у порядку встановленому господарським процесуальним законодавством не спростовано, доказів сплати заборгованості в сумі 137099,55грн. не надано.

Що стосується посилання відповідача у відзиві на відсутність рахунків на оплату товару, суд зазначає, що рахунок-фактура є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти, і не є первинним бухгалтерським документом; ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою у розумінні ст. 212 ЦК України, тому наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє відповідача від обов'язку з оплати поставленого товару.

З урахуванням наведених вище висновків суду та положень діючого законодавства, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу підлягають частковому задоволенню у розмірі 137099,55грн.

Позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних - 3950,94грн., інфляційні нарахування - 20098,10грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд враховує, що в специфікаціях до договору №15/119 від 17.02.2015р. сторони встановили порядок оплати за поставлену продукцію, а саме - протягом 35 календарних по факту поставки та отримання пакету документів на поставку.

Отже, в силу ст. 253 Цивільного кодексу України, позивач здобув право вимоги сплати боргу за видатковими накладними №РН-00214 від 30.03.2016р. - 05.05.2016р., №РН-00236 від 07.04.2016р., №РН-00237 від 07.04.2016р. - 13.05.2016р, №РН-00271 від 20.04.2016р. - 26.05.2016р., №РН-00301 від 26.04.2016р. - 01.06.2016р., №РН-00302 від 27.04.2016р. - 02.06.2016р., №РН-00307 від 28.04.2016р. - 03.06.2016р., №РН-00360 від 23.05.2016р., №РН-00367 від 23.05.2016р. - 28.06.2016р., №РН-00334 від 13.05.2016р., №РН-00333 від 13.05.2016р., №РН-00332 від 13.05.2016р. - 18.06.2016р., №РН-00442 від 23.06.2016р. - 29.07.2016р., №РН-00427 від 17.06.2016р. - 23.07.2016р., №РН-00401 від 09.06.2016р., №РН-00400 від 09.06.2016р. - 15.07.2016р., №РН-00478 від 08.07.2016р., №РН-00476 від 08.07.2016р., №РН-00479 від 08.07.2016р. - 13.08.2016р, №РН-00512 від 28.07.2016р. - 02.09.2016р., №РН-00503 від 25.07.2016р. - 30.08.2016р., №РН-00497 від 19.07.2016р. - 24.08.2016р., №РН-00549 від 05.08.2016р. - 12.09.2016р., №РН-00523 від 02.08.2016р. - 07.09.2016р., №РН-00560 від 11.08.2016р. - 16.09.2016р., №РН-00574 від 17.08.2016р. - 22.09.2016р., №РН-00586 від 23.08.2016р. - 28.09.2016р., №РН-00679 від 08.09.2016р., №РН-00632 від 08.09.2016р., №РН-00633 від 08.09.2016р. - 14.10.2016р., №РН-00707 від 28.09.2016р. - 03.11.2016р., №РН-00710 від 29.09.2016р. - 04.11.2016р., №РН-00727 від 06.10.2016р. - 10.11.2016р., №РН-00809 від 25.11.2016р., №РН-00810 від 25.11.2016р., №РН-00814 від 25.11.2016р. - 31.12.2016р., №РН-00826 від 29.11.2016р. - 01.01.2017р., №РН-00865 від 16.12.2016р., №РН-00861 від 16.12.2016р. - 21.01.2017р., №РН-00876 від 21.12.2016р. - 26.01.2017р.

Перевіривши арифметичний розрахунок 3% річних та інфляційних нарахувань, правові підстави, та порядок їх нарахування, суд дійшов висновку про часткове задоволення цих вимог та стягнення 3574,60грн. та 16644,15грн. відповідно.

Часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат обумовлено тим, що позивачем невірно було визначено початкову дату періоду їх нарахування, оскільки не враховано визначені сторонами в специфікаціях умови оплати товару - відстрочення платежу у 35 календарних днів. Крім того, індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому, прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007 N 265 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін").

Щодо заявленої до стягнення пені в сумі 98714,20грн. суд зазначає наступне:

Згідно п.п. 1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 610, 611 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Дані наслідки порушення зобов'язання передбачені і ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України. Згідно норм зазначених статей у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно п. 10.6 договору, при несвоєчасній оплаті поставленої продукції покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,04% суми простроченого платежу за кожен день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період прострочки.

Враховуючи встановлений факт несвоєчасного виконання відповідачем грошових зобов'язань, вимога про стягнення з нього пені заявлена позивачем правомірно.

Відповідач надав заяву про застосування строку позовної давності до вимог щодо стягнення пені.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи та застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (ч. ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України).

Згідно з вимогами п.1 ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Позивач звернувся з позовом, в тому числі з вимогами щодо стягнення пені, до господарського суду 04.08.2017р. (згідно штампу на конверті).

Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. Отже, відповідач в заяві помилково посилається на сплив позовної давності за поставками товару по видатковим накладним з початку дії договору до видаткової накладної №РН-00549 від 05.08.2016р. включно, оскільки останнім не було враховано передбачені у специфікаціях умови оплати товару (відстрочення платежу у 35 календарних днів).

Як наслідок, строк позовної давності сплив по вимогах про стягнення пені за видатковими накладними: №РН-00214 від 30.03.2016р., №РН-00236 від 07.04.2016р., №РН-00237 від 07.04.2016р., №РН-00271 від 20.04.2016р., №РН-00301 від 26.04.2016р., №РН-00302 від 27.04.2016р., №РН-00307 від 28.04.2016р., №РН-00360 від 23.05.2016р., №РН-00367 від 23.05.2016р., №РН-00334 від 13.05.2016р., №РН-00333 від 13.05.2016р., №РН-00332 від 13.05.2016р., №РН-00442 від 23.06.2016р., №РН-00427 від 17.06.2016р., №РН-00401 від 09.06.2016р., №РН-00400 від 09.06.2016р.

Перевіривши арифметичний розрахунок пені, застосувавши строк позовної давності до вимог в цій частині, суд дійшов висновку про часткове задоволення цих вимог та стягнення 6839,57грн.

Судові витрати у відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 43, 44, 49, 59, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Гідро Київ» , м. Київ до Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» , Донецька область, м.Краматорськ про стягнення заборгованості у розмірі 137107,59грн., пені - 98714,20грн., 3% річних - 3950,94грн., інфляційних нарахувань - 20098,10грн. задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь" (84306, Донецька область, м. Краматорськ, код ЄДРПОУ 00210602) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гідро Київ» (03150, м. Київ, вул. Предславинська, 12, код ЄДРПОУ 38853467) заборгованість у розмірі 137099,55грн., пеню - 6839,57грн., 3% річних - 3574,60грн., інфляційні нарахування - 16644,15грн., а також відшкодування сплаченого судового збору в розмірі 2462,38грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позовних вимог в частині стягнення основного боргу у розмірі 8,04грн., пені у розмірі 3031,63грн., 3% річних у розмірі 376,34грн., інфляційних нарахувань у розмірі 3453,95грн. відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 04.10.2017р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписаний 05.10.2017р.

Суддя Я.О. Левшина