Рішення

від 20.04.2017 по справі 917/259/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.04.2017 Справа № 917/259/17

Господарський суд Полтавської області

в складі головуючого судді Кульбако М.М.

за участю представників:

від позивача: Сурник С.М.,

від відповідача: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Авдіївський завод металевих конструкцій",

вул. Маяковського, 94, м. Авдіївка, Ясинуватський район, Донецька область, 86063

до Колективного підприємства Трест "Кременчукнафтохімбуд",

вул. Жовтнева, 8/18, м. Кременчук, Полтавська область, 39600

в особі відокремленого підрозділу Завода металоконструкцій і залізобетонних виробів КП Трест "Кременчукнафтохімбуд",

вул. Свіштовська, 9, м. Кременчук, Полтавська область, 39610

про стягнення 316 267,83 грн., -

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "Авдіївський завод металевих конструкцій", звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до Колективного підприємства Трест "Кременчукнафтохімбуд" в особі відокремленого підрозділу Завод металоконструкцій і залізобетонних виробів КП Трест "Кременчукнафтохімбуд" про стягнення 316 267,83 грн., з яких 256 400,00 грн. - основний борг, 31 422,39 грн. - пеня, 3304,00 грн. - 3% річних, 25 141,44 грн. - інфляційні втрати, посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за укладеним 14.07.2016 між сторонами договором поставки №59/16/ОС.

Ухвалою господарського суду Полтавської області порушено провадження у даній справі та призначено до розгляду на 21.03.2017.

20.03.2017 від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з зайнятістю уповноваженого представника в іншому судовому засіданні. Розгляд справи відкладено на 20.04.2017.

19.04.2017 електронною поштою від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з зайнятістю уповноваженого представника в іншому судовому засіданні. Крім того, відповідач повідомив про намагання врегулювати спір мирним шляхом та про часткове погашення суми боргу. На підтвердження даних обставин відповідачем направлено (електронною поштою) копію платіжного доручення №108 на суму 50 000,000 грн.

В судовому засіданні 20.04.2017 представник позивача виклав зміст позовних вимог та наполягав на їх задоволенні, за винятком 50 000,000 грн. суми основного боргу, що була сплачена відповідачем після порушення провадження у справі.

Суд, розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, не знаходить підстав для його задоволення.

Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може не брати до уваги доводи учасника судового процесу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з його відсутністю (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою-четвертою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32-34 ГПК).

Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР) щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, закінчення встановленого статтею 69 ГПК України строку вирішення спору, спір розглядається за наявними матеріалами відповідно до статті 75 ГПК України.

Відтак, обставин, які б перешкоджали чи не дозволяли розглянути спір у даному судовому засіданні судом не встановлено. За таких обставин, суд не вбачає за необхідне відкладати розгляд справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив, що 14 липня 2016 року між Публічним акціонерним товариством "Авдіївський завод металевих конструкцій" (надалі позивач, Постачальник) та Заводом "Металоконструкцій і залізобетонних виробів КП Трест "Кременчукнафтохімбуд" (надалі відповідач, Покупець) було укладено Договір поставки №59-16/ОС (надалі Договір).

При цьому сторони узгодили наступне:

- Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець оплатити у встановлений у даному Договорі термін металопродукцію, надалі - Продукція . Ціна, загальна кількість, асортимент, сортамент та номенклатура Продукції, що поставляється за цим Договором, визначається у Специфікації Постачальника, що є невід'ємною частиною даного Договору (п. 1.1 Договору);

- поставка Продукції здійснюється партіями протягом терміну дії даного Договору. Партією Продукції вважається кількість Продукції, вказана в одній Специфікації (п. 1.2 Договору);

- орієнтовна сума цього Договору на момент його укладення становить 2 000 000,00 (Два мільйона гривень) грн., в тому числі ПДВ (п.3.1 Договору);

- загальна сума цього Договору складає загальну вартість поставленої Продукції, яка зазначена в усіх Специфікаціях та інших додатках до цього Договору, що підписані сторонами (п. 3.2 Договору);

- ціна на продукцію встановлюється в Специфікації на кожну партію Продукції (п. 3.3 Договору);

- оплата Продукції здійснюється Покупцем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника, вказаний у цьому Договорі та додатках до нього (п. 3.5 Договору);

- оплата Продукції здійснюється Покупцем шляхом передплати 70% вартості Продукції на основі виставленого Постачальником рахунку, не пізніше 5 (П'яти) банківських днів з моменту підписання відповідної Специфікації. Оплата 30% вартості Продукції здійснюється протягом 5 (П'яти) банківських днів після повідомлення Покупця про готовність Продукції та оплати Покупцем виставленого Постачальником рахунку. Постачальник відпускає Продукцію Покупцю після здійснення остаточних розрахунків за Договором (п. 3.6 Договору);

- сторони за Договором можуть обумовлювати інший порядок оплати в Специфікаціях до Договору (п. 3.7 Договору);

- сторони домовились при проведені розрахунків вказувати в платіжних дорученнях номер та дату Договору, додатків, за якими здійснюються розрахунки (п. 3.8 Договору);

- продукція вважається поставленою Постачальником і прийнятою Покупцем з моменту підписання видаткової накладної уповноваженим за довіреністю представником Покупця при прийомці Продукції, або в інший момент відповідно до умов поставки згідно з Правилами Інкотермс 2010, по яких поставляється конкретна партія Продукції, з врахуванням особливостей, встановлених у даному Договорі (п. 5.2 Договору);

- при передачі Продукції Постачальник передає Покупцеві по одному примірнику наступних документів: рахунку-фактури; видаткову накладну; копію сертифікату якості; акт прийому-передачі (п. 5.7 Договору);

- після отримання Покупцем Продукції, претензії по кількості, якості, асортименту поставленої Продукції Постачальник не приймає та не розглядає, крім випадків виявлення прихованих виробничих дефектів (п. 5.9 Договору);

- за прострочення строків оплати Продукції, встановлених в цьому Договорі та додатках до нього, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочки за весь період прострочення (п. 6.2 Договору);

- оплата штрафних санкцій не звільняє Сторони від виконання своїх зобов'язань за цим Договором. У випадку прострочення Покупцем оплати поставленої Продукції нараховується індекс інфляції та річні, передбачені ст. 625 Цивільного кодексу України (п. 6.6 Договору).

На виконання умов Договору позивач згідно специфікації №1 (а.с. 16) поставив відповідачу продукцію на загальну суму 1016400,00 грн. Факт поставки товару підтверджується наявними в матеріалах справи копіями: рахунку на передоплату №ПСФ-32 від 18.07.2016, рахунку-фактури №СФ-0000131 від 26.09.2016, видаткової накладної №РН-0000125 від 26.09.2016, довіреності на отримання матеріальних цінностей №127 від 26.09.2016, товаро-транспортних накладних та податкових накладних (а.с.17-36)

Згідно Специфікації №1 порядок оплати: 70% передоплата, оплата 30% по факту готовності Продукції.

Станом на 29.09.2016 відповідач мав оплатити вартість Продукції у повному обсязі.

Однак, відповідачем частково здійснено оплату на суму 760 000,00 грн., що підтверджується наданими позивачем копіями платіжних доручень.

Так, станом на час розгляду справи за відповідачем рахувалась заборгованість за поставлену металопродукцію в сумі 256 400,00 грн.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань, позивач звернувся до суду з даним позовом та просить суд стягнути з відповідача на свою користь 256 400,00 грн. основного боргу, 31 422,39 грн. пені, 3304,00 грн. 3% річних та 25 141,44 грн. інфляційних втрат.

Згідно із статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Враховуючи правову природу укладеного між сторонами Договору, кореспондуючи права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з договору поставки.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст. 663 Цивільного Кодексу України). Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару (ст. 692 Цивільного Кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом. Згідно статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України та статті 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Станом на час розгляду справи за відповідачем рахувалась заборгованість в сумі 256 400,00 грн.

Після порушення провадження у справі відповідачем сплачено суму боргу в розмірі 50 000,00 грн., що підтверджується наданими доказами та не заперечується позивачем ( платіжне доручення від 07.03.2017 №108).

Оскільки позивач звернувся з позовом до суду 24.02.2017, відповідачем сплачено частину основного боргу після пред'явлення позову, слід вважати, що між сторонами відсутній предмет спору, а провадження у справі у цій частині підлягає припиненню на підставі п.1-1 частини 1 статті 80 ГПК України.

В іншій частині сума основного боргу підлягає задоволенню в повному обсязі.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з нормами статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6.2. Договору за прострочення строків оплати Продукції, встановлених в цьому Договорі та додатках до нього, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочки за весь період прострочення.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для застосування відповідальності (нарахування пені) відповідно до пункту 6.2 договору та захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

Судом враховано викладене у пункті 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", а саме те, що з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Оскільки, у відповідача виник обов'язок остаточної оплати в момент отримання товару, а саме 26.09.2016, то з 27.09.2016 виникло прострочення виконання обов'язку.

Враховуючи вищевикладене, позивач при здійсненні розрахунку пені та 3% річних невірно визначив початок перебігу строку порушення зобов'язання що, відповідно, призвело до їх невірного нарахування.

При здійснені перерахунку пені та 3% річних судом також, враховано рекомендації викладені в постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" де вказано, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Якщо у договорі виконання грошового зобов'язання визначається до настання певного терміну, наприклад, до 1 серпня 2014 року (частина друга статті 252 ЦК України), то останнім днем виконання такого зобов'язання вважається день, що передує цьому терміну (в даному прикладі - 31 липня 2014 року). Водночас коли у тексті договору виконання грошового зобов'язання визначено "по 1 серпня 2014 року" або "включно до 1 серпня 2014 року", то останнім днем виконання такого зобов'язання буде 1 серпня 2014 року.

На підставі вищевикладеного судом було здійснено перерахунок заявлених позивачем до стягнення пені та 3% річних та встановлено, що їх сума за підрахунками суду є вищою, однак суд не може вийти за межі позовних вимог, а тому задоволенню підлягають 31 422,39 грн. пені, 3304,00 грн. 3% річних.

Стосовно заявлених до стягнення інфляційних річних в розмірі 25 141,44 грн. суд зазначає наступне.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Так, сума боргу з урахуванням індексу інфляції має розраховуватися на підставі індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був у певний період індекс інфляції менший одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). Індекси інфляції розраховуються на підставі інформації, опублікованої центральним органом виконавчої влади з питань статистики в газеті Урядовий кур'єр .

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що він розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з урахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з урахуванням цього місяця.

Враховуючи викладене, здійснивши перерахунок інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов'язання за договором з урахуванням дати виникнення боргу та дати його погашення, судом встановлено, що задоволенню підлягають 16 454,80 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі матеріалів справи та керуючись статтями 33, 34, 43, 49, 75, п. 1-1, ч. 1 статті 80, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Припинити провадження в частині суми основного боргу в розмірі 50 000,00 грн.

3. Стягнути з Колективного підприємства Трест "Кременчукнафтохімбуд" (вул. Жовтнева, 8/18, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, код 01270724) в особі відокремленого підрозділу Завода металоконструкцій і залізобетонних виробів КП Трест "Кременчукнафтохімбуд" (вул. Свіштовська, 9, м. Кременчук, Полтавська область, 39610, код 01282733) на користь Публічного акціонерного товариства "Авдіївський завод металевих конструкцій" (вул. Маяковського, 94, м. Авдіївка, Ясинуватський район, Донецька область, 86063, код 000130636) 206400,00грн. суми основного боргу, 31 422,39 грн. пені, 3 304,00 грн. 3% річних, 16 454,80 грн. інфляційних втрат та 4 613,84 грн. судового збору.

Видати наказ з набранням рішенням законної сили.

4. В іншій частині позовних вимог - відмовити.

5. Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного господарського суду через господарський суд Полтавської області протягом 10 днів.

Суддя Кульбако М.М.