Рішення

від 02.10.2017 по справі 917/1261/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.10.2017 Справа № 917/1261/17

за позовом Заступника керівника Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Кізлівської сільської ради Чорнухинського району Полтавської області, вул. Центральна, 81, с. Кізлівка, Чорнухинський район, Полтавська область, 37130

до Державного підприємства "Пирятинське лісове господарство", вул. Цибана, 72, м. Пирятин, Полтавська область, 37000

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державна екологічна інспекція у Полтавській області, вул. Коцюбинського, 6, м. Полтава, 36039

про відшкодування збитків, заподіяних незаконною порубкою дерев

Суддя Киричук О.А.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Шерстюк В.В., довіреність від 15.08.2017, Могильчук О.О., довіреність від 10.08.2017.

від прокуратури: Мироненко О.В., посвідчення № 036062 від 16.10.2015.

від третьої особи: Телятник Р.П., довіреність № 2606/01-14/02-13 від 17.07.2017.

Розглядається позов про стягнення 184 374 грн. шкоди, завданої навколишньому природному середовищу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що обов'язки із забезпечення охорони, захисту лісових насаджень покладено саме на лісокористувачів, які і повинні нести відповідальність за невиконання та неналежне виконання зазначених обов'язків, зокрема, за незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок та пошкодження дерев. Також, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а також і лісокористувачі, вина яких полягає у допущенні та не перешкоджанні незаконному вирубуванню лісових насаджень (пошкодженню дерев). Тобто, проявом їх вини є незабезпечення охорони і захисту лісів, внаслідок чого відбувається вирубування дерев.

Прокурор наполягав на задоволенні позовних вимог за обґрунтуванням наведеним у позовній заяві.

Відповідач через канцелярію суду надав відзив, в якому проти позову заперечив, а також письмові пояснення по справі (вх. № 10228, 10229, 10230 від 17.08.2017).

Відповідач в обґрунтування заперечень проти позову зазначає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами невиконання або неналежне виконання працівниками державної лісової охорони ДП "Пирятинське лісове господарство" вимог законодавства щодо забезпечення реалізації заходів, спрямованих на охорону лісів від незаконної порубки.

Також, відповідач стверджує про відсутність у Кізлівської сільської ради Чорнухинського району Полтавської області повноважень звертатися до суду з вимогою про відшкодування збитків, заподіяних природним ресурсам, які не є комунальною власністю, а відносяться до державної власності.

Третя особа через канцелярію суду надала відзив, в якому просить задовольнити позов прокурора (вх. № 10120 від 15.08.2017).

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

В судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази, суд, встановив:

Як зазначає позивач 03.10.2016 вх. №658/115/01-16 до Чорнухинського РВ УМВС України в Полтавській області надійшло повідомлення вх. №658/115/01-16 ДП "Пирятинське лісове господарство" про незаконну порубку лісових насаджень в урочищі "Липова дача" в кварталі 31 виділах 15, 21 та в кварталі 29 виділ 14 невідомими особами.

За даним фактом до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості про кримінальне правопорушення з попередньою кваліфікацією за ст. 246 КК України.

Про виявлене правопорушення посадовими особами ДП "Пирятинське лісове господарство" складена польова перелікова відомість самовільно зрубаних дерев, відповідно до якої при обході виявлено незаконну рубку 10 дерев в кв. 31 вид. 15, 21 та 9 дерев в кв. 29 вид. 14 на території ДП "Пирятинське лісове господарство".

Інженером охорони та захисту лісу в ДП "Пирятинський лісгосп" Кузьменком М.І. здійснено розрахунок розміру шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу внаслідок незаконного знесення дерев кв. 31 вид. 15, 21 та в кв. 29 вид. 14 в адміністративних межах Кізлівської сільської ради Чорнухинського району Полтавської області, відповідно до Такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд внаслідок незаконної рубки або пошкодження дерев та рослин, що мають здерев'яніле стебло, до ступеня припинення росту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 24.07.2013 № 541.

Згідно з розрахунком загальна сума заподіяної шкоди становить 184 374,00 грн.

Протоколом огляду місця події від 03.10.2016 та доданою до нього фототаблицею, допитом майстра лісу ДП "Пирятинське лісове господарство" Чорнухинське лісництво Марченка О.І. під час досудового розслідування кримінального провадження встановлено факт незаконної порубки дерев, проте особи - лісопорушники встановлені не були.

Позивач в обґрунтування позовних вимог, посилається на те, що відповідачем, як постійним лісокористувачем, не забезпечено охорону і збереження закріплених лісів та допущено їх порубку, як і не вчинено ним дій щодо збереження та охорони лісів та недопущення самовільної рубки дерев невідомими особами на території ДП "Пирятинське лісове господарство".

Оскільки, відповідачем сума збитків у розмірі 184 374,00 грн. не відшкодована, прокурор звернувся з даним позовом в інтересах держави в особі Кізлівської сільської ради Чорнухинського району Полтавської області про їх стягнення.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Згідно з ст. 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" ліс, як природний ресурс загальнодержавного значення, підлягає державній охороні і регулюванню на всій території України.

Статтею 40 Закону передбачено, що використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог.

Статтею 1 Лісового кодексу України передбачено, що ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місце розташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Відповідно до ст. 16, ч. 1 ст. 17 Лісового кодексу України право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування. У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 19, ч.ч. 1, 5 ст. 86 Лісового кодексу України постійні лісокористувачі зобов'язані, зокрема, забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень. Організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб. Забезпечення охорони і захисту лісів покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства та органи місцевого самоврядування, власників лісів і постійних лісокористувачів відповідно до цього кодексу.

Статтею 19 Лісового кодексу України визначено, що постійні лісокористувачі зобов'язані забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку.

Приписами статті 63 Лісового кодексу України встановлено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Згідно з п. 5 ст. 64 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 Лісового кодексу України спеціальне використання лісових ресурсів на виділеній лісовій ділянці проводиться за спеціальним дозволом - лісорубний квиток або лісовий квиток, що видається безоплатно.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 105 Лісового кодексу України відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні строків лісовідновлення та інших вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.

Відповідно до вимог ст. 66 Конституції України, ст. ст. 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" кожен, хто заподіяв шкоду навколишньому природному середовищу, повинен відшкодувати шкоду у повному обсязі.

Відповідно до положень ст.ст. 86, 88, 89, 90 Лісового кодексу України організація і забезпечення охорони і захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів, зокрема, від незаконних рубок, покладається на постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.

За змістом ст. 17 Лісового кодексу України постійним лісокористувачем зазначеної ділянки лісу, на якій позивачем виявлено незаконну рубку дерев, є Державне підприємство "Полтавське державне лісогосподарське підприємство "Полтаваоблагроліс", і саме це підприємство не забезпечило охорону і збереження закріплених лісів, допустила їх самовільну порубку, яку своєчасно не було виявлено, тобто в результаті бездіяльності відповідача порушено вимоги 19, 86, 89 Лісового кодексу України, якими постійних лісокористувачів зобов'язано забезпечувати охорону лісових насаджень, вести лісове господарство, здійснювати використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення.

Внаслідок незаконної рубки дерев кв. 31 вид. 15, 21 та в кв. 29 вид. 14 в адміністративних межах Кізлівської сільської ради Чорнухинського району Полтавської області завдані збитки у розмірі 184 374,00 грн.

Згідно з статті 107 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України. Наведена правова норма кореспондується з ч. 4 ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища": підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати шкоду, завдану ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

У статті 41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" закріплені економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, зокрема, передбачено відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди визначено у статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

Згідно з Розпорядженням голови Чорнухинської районної державної адміністрації від 16.07.2008 № 236 земельна ділянка, на території якої здійснено самовільну рубку дерев невстановленими особами, надана у постійне користування для ведення лісового господарства ДП "Пирятинське лісове господарство", що підтверджується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

Відповідно до п. 3.1 статуту ДП "Пирятинське лісове господарство" підприємство створено з метою ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання та відтворення лісів; охорони, відтворення та раціонального використання державного мисливського фонду на території мисливських угідь, наданих у користування Підприємству.

Предметом діяльності підприємства є охорона лісів і захисних лісонасаджень від незаконних порубів, пошкоджень, самовільного сінокосіння, випасання худоби в заборонених місцях та інших лісопорушень, притягнення до адміністративної відповідальності лісопорушників та стягнення з них збитків відповідно до чинного законодавства (п. 3.2 Статуту).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а також і постійні лісокористувачі, вина яких полягає у допущенні та не перешкоджанні їх працівниками незаконному вирубуванню лісових насаджень (пошкодженню дерев) внаслідок неналежного виконання ними своїх службових обов'язків. Тобто, проявом їх протиправної бездіяльності є незабезпечення працівниками постійних лісокористувачів охорони і захисту лісів, внаслідок чого відбувається вирубування дерев (пошкодження дерев) невстановленими особами.

Отже, відповідач, як лісокористувач, повинен вчиняти дії з охорони лісових насаджень та попереджати їх незаконну рубку.

Зазначеної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постановах від 09.02.2016 у справі № 907/556/15, від 30.10.2014 року у справі № 909/308/14, від 22.10.2013 у справі № 909/138/13-п від 29.07.2013 № 5010/1287/2012-П-13/90, від 03.04.2012 у справі № 5010/2141/2011-23/75, від 30 11.2011 у справі № 6/102, від 17.09.2012 у справі № 13/5025/399/12 та від 27.10.2011 у справі № 11/62-10.

Враховуючи, що ДП "Пирятинське лісове господарство", як постійний лісокористувач, не забезпечив охорону і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території, допустив самовільну рубку лісу на території заповідного урочища "Липова дача", віднесеного до об'єктів природо заповідного фонду Рішенням Полтавського облвиконкому 17.04.1992 №74 та підтвердженого Рішенням Полтавської обласної ради 24.12.2002, згідно Охоронного зобов'язання, виданого Міністерством екології України, чим спричинено матеріальну шкоду лісовому фонду України, що перебуває під охороною держави, тому повинен нести передбачену законом відповідальність.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про відсутність вини у вчиненні вказаного правопорушення.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення збитків, заподіяних державі внаслідок самовільної вирубки лісу в розмірі 184 374,00 грн., є обґрунтованими, підтверджуються доданими до матеріалів справи доказами, не спростовані відповідачем та є такими, що підлягають задоволенню.

При стягненні шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, судом враховані приписи ст. 47 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" та вимоги п. 7 ч. З ст. 29, п. 7 ч. 2 ст. 69 Бюджетного кодексу України, які визначають, що джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів є 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, а до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів - 50 відсотків, обласних бюджетів - 20 відсотків.

Твердження відповідача про відсутність у Кізлівської сільської ради Чорнухинського району Полтавської області повноважень звертатися з вимогою про відшкодування збитків, заподіяних природним ресурсам, суд відхиляє, виходячи з наступного.

Статтею 2 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.

При цьому частина 2 статті 2 зазначеного Кодексу зобов'язує прокурора самостійно визначати, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовувати необхідність їх захисту, а також визначати орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України та іншими законами.

Згідно з ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні") природні ресурси, які перебувають у власності територіальних громад, є складовою частиною матеріальної і фінансової основи місцевого самоврядування (ст. 142 Конституції України). Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності, зокрема на землю та природні ресурси.

Статтею 15 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" визначено, що місцеві ради в межах своєї компетенції здійснюють контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Права місцевого самоврядування захищаються в судовому порядку (ст. 145 Конституції України).

Отже, прокурором правильно визначений орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Дана позовна заява є заходом прокурорського реагування з метою захисту інтересів держави в особі Кізлівської сільської ради Чорнухинського району Полтавської області.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства "Пирятинське лісове господарство" (37000, м. Пирятин, вул. Цибаня, 72, Полтавська обл., ЄРДПУО 21071375) 184 374,00 грн. шкоди, завданої навколишньому природному середовищу, шляхом перерахування одержувачам: 55 312,20 грн. до спеціального фонду Державного бюджету України; 36 874, 80 грн. до спеціального фонду Полтавського обласного бюджету; 92 187,00 грн. на користь фонду охорони навколишнього природного середовища Кізлівської сільської ради Чорнухинського району Полтавської області (с. Кізлівка, вул. Центральна 81, Чорнухинський р-н., Полтавська обл.).

3. Стягнути з Державного підприємства "Пирятинське лісове господарство" (37000, м. Пирятин, вул. Цибаня, 72, Полтавська обл., ЄРДПУО 21071375) на користь прокуратури Полтавської області (м. Полтава, вул. 1100-річчя Полтави, 7 р/р 35210088006160 банк ДКСУ м. Київ, МФО 820172, ЄДРПОУ 02910060, код класифікації видатків бюджету - 2800) 2 765,61 грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 05.10.2017.

Суддя О.А. Киричук