Ухвала

від 03.10.2017 по справі 904/7511/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

03.10.2017 Справа № 904/7511/17

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кузнецова В.О.,

суддів: Науменка І.М., Чус О.В.,

секретар судового засідання Ковзиков В.Ю.,

за участю сторін:

від скаржника: Волошин А.А., представник, довіреність №15808/04-36-10-08-10 від 18.07.2017 р.,

ліквідатор: Пархоменко Т.В., арбітражний керуючий, посвідчення №387 від 28.02.2013 р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 08.08.2017 року у справі №904/7511/17

за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Авіньйон-Трейд", м.Дніпро

до товариства з обмеженою відповідальністю "Авіньйон-Трейд", м.Дніпро

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 08.08.2017 р. у даній справі (суддя Калиниченко Л.М.) кандидатуру арбітражного керуючого Цифри Г.М. відхилено. Визнано товариство з обмеженою відповідальністю "Авіньйон-Трейд" банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком на 4 місяці, до 08.12.2017 р.; ліквідатором товариства з обмеженою відповідальністю "Авіньйон-Трейд" призначено голову ліквідаційної комісії Пархоменко Л.В.; зобов'язано ліквідатора вчинити певні дії.

Зазначена постанова обґрунтована посиланням на те, що згідно наявних матеріалів справи боржником дотриманий порядок ліквідації юридичної особи відповідно до вимог законодавства, вартості майна недостатньо для задоволення вимог кредиторів, що в силу ст.95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є підставою для звернення до суду із заявою про порушення провадження у справі.

Головне управління ДФС у Дніпропетровській області у поданій апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову господарського суду скасувати, провадження у справі припинити.

Згадана апеляційна скарга мотивована посиланням на те, що зі змісту постанови не вбачається, що мало місце дослідження судом фінансового становища боржника, з'ясування ознак його неплатоспроможності, встановлення обставин можливості задоволення боржником визнаних судом вимог кредиторів лише через застосування ліквідаційної процедури та відповідно наявності достатніх підстав для визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Судом першої інстанції належним чином не було проведено аналізу активів та пасивів боржника та належним чином не з'ясовано питання про недостатність вартості майна для задоволення вимог кредиторів.

Фіскальний орган був позбавлений права провести документальну позапланову перевірку, у зв'язку із тим, що боржник та його посадові особи не знаходяться за юридичною адресою.

Неподання ліквідаційною комісією в процедурі досудової ліквідації боржника контролюючому органу первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку для проведення перевірки наявності у боржника заборгованості зі сплати податкових платежів порушує право органу ДФС на проведення перевірки боржника як платника податків.

Скаржник вважає, що господарським судом належним чином не було перевірено дотримання процедури добровільної ліквідації юридичної особи та дотримання заявником всіх передбачених законом дій, що передуються зверненню до суду із заявою про визнання боржника банкрутом на підставі ст.95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

У відзиві на апеляційну скаргу, ліквідатор просить припинити апеляційне провадження за даною апеляційною скаргою, оскільки податкова інспекція не набула статусу кредитора, не була включена до реєстру вимог кредиторів та не набула статусу учасника провадження у справі, а тому не має права на оскарження постанови господарського суду.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, розглянувши апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційне провадження у даній справі підлягає припиненню, враховуючи таке.

Відповідно до статті 4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Статтею 9 Закону України "Про відновлення платоспроможності і боржника або визнання його банкрутом" встановлено, що справи про банкрутство юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Частиною 1 статті 91 ГПК України передбачено, що апеляційну скаргу мають право подати також особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки.

Згідно ч.6 ст.106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду можуть подавати сторони та інші учасники судового процесу, зазначені у цьому Кодексі та Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

В силу особливостей процедури банкрутства, коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення у справі про банкрутство, діючим законодавством звужено до учасників такої справи з метою попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, у хід процедури банкрутства.

Згідно абз.16 ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" учасниками провадження у справі про банкрутство є: сторони (конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів), боржник (банкрут)), забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) суб'єкта підприємницької діяльності - боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

При цьому, вищевказаний перелік учасників провадження у справі про банкрутство не є вичерпним, оскільки до учасників справи про банкрутство названа стаття відносить також інших осіб, які у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

Кредитор - юридична або фізична особа, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя) (ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом").

Таким чином, особа, яка має грошові вимоги до боржника, набуває статусу учасника провадження у справі про банкрутство, а саме - кредитора, лише у разі подання у встановленому порядку заяви з грошовими вимогами до боржника. Тільки після цього така особа має процесуальне право на оскарження процесуальних документів у справі про банкрутство.

Згідно з ч.1 ст.95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" до боржника, що ліквідується власником застосовується особливий порядок провадження у справі.

Особливості та порядок заявлення кредиторами претензій до боржника, що ліквідується в порядку статті 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", визначені положеннями частини 3 статті 95 цього Закону та передбачають, що кредитори мають право заявити свої вимоги до боржника, який ліквідується, у місячний строк з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника, який ліквідується, банкрутом, на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу.

Частиною 1 статті 210 ГК України встановлено, що кредиторами неплатоспроможних боржників є юридичні або фізичні особи, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника.

Наведена правова норма не встановлює автоматичного визнання цих органів кредиторами у всіх справах про банкрутство. Статус кредитора щодо неплатоспроможного боржника набувається через вказані вище процедури.

Матеріали справи свідчать про те, що Головне управління ДФС у Дніпропетровській області не зверталась до господарського суду в порядку ч.3 ст.95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" із заявою з вимогами до боржника у зв'язку з наявністю заборгованості по сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів).

При зверненні до суду апеляційної інстанції фіскальний орган також не надано доказів наявності у неї грошових вимог до боржника.

Крім того, згідно повідомлення Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 28.08.2017 р. у боржника станом на 28.08.2017 р. відсутня заборгованість перед бюджетом по податкам та зборам.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що Головне управління ДФС у Дніпропетровській області не набуло статусу кредитора боржника, а тому не має правових підстав для оскарження постанови суду першої інстанції про визнання боржника банкрутом.

При цьому, колегія суддів звертає увагу скаржника, що податковий орган не позбавлений права оскаржувати у подальшому прийняті у даній справі судові акти, у разі визнання у встановленому законом порядку його кредиторських вимог до боржника.

Згідно п.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України", якщо апеляційну скаргу подано, зокрема, особою, яка не має права її подавати, то у таких випадках апеляційний господарський суд повинен відмовити у прийнятті апеляційної скарги і винести з цього приводу відповідну ухвалу з посиланням на статті 91 або 106 ГПК України. У разі помилкового порушення апеляційного провадження в зазначених випадках суд апеляційної інстанції припиняє таке провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 80 ГПК України.

Враховуючи викладене, з метою усунення процесуального порушення при прийнятті до провадження апеляційної скарги Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, колегія суддів вважає за необхідне припинити апеляційне провадження за даною скаргою.

Керуючись п.1 ч.1 ст.80, ст.ст. 91, 99 ГПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 08.08.2017 р. у справі №904/7511/17 припинити.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя В.О.Кузнецов

Судді І.М.Науменко

О.В.Чус