Рішення

від 06.10.2017 по справі 927/865/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

========================================================================================================================================================================

Іменем України

Р І Ш Е Н Н Я

" 03 " жовтня 2017 року Справа №927/865/17

За ПОЗОВОМ: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

АДРЕСА_1

До ВІДПОВІДАЧА: Тимоновицької сільської ради Семенівського району Чернігівської області

вул. Перемоги, 1, с. Тимоновичі, Семенівський район, Чернігівська область, 15410

Про спонукання до укладення та продовження дії договору оренди нерухомого майна

Суддя І.В. Кушнір

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від Позивача: ОСОБА_1 - особисто, паспорт.

Помаз А.П. - адвокат, договір на юридичні послуги від 04.09.2017, посвідчення №000024 від

26.12.2014.

Від Відповідача: Бурей Р.Д. - голова сільської ради, посвідчення №16.

СУТЬ СПОРУ:

Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 подано позов до Тимоновицької сільської ради Семенівського району Чернігівської області про спонукання Відповідача до укладення та продовження дії договору №2 від 07.09.2015 року оренди нерухомого майна терміном до 3 років, тобто до 06.09.2020 року, що належить до комунальної власності Тимоновицької сільської ради.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 18.09.2017 вказаний позов прийнято до розгляду та порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 03.10.2017.

У судовому засіданні 03.10.2017 представником Позивача подана заява про зміну предмету позовних вимог, відповідно до якої остаточно Позивач просить спонукати Тимоновицьку сільську раду Семенівського району Чернігівської області до укладення договору оренди нерухомого майна, приміщення в Тимоновицькому СБК (надалі Майно) площею 42,35 кв.м, розміщене за адресою АДРЕСА_2, терміном на 5 років, що належить до комунальної власності Тимоновицької сільської ради Семенівського району Чернігівської області.

Відповідно до ч.4 ст.22 Господарського процесуального кодексу України:

"Позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови отримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви."

Оскільки дана заява подана до початку розгляду справи по суті, на заяві міститься відмітка про отримання її Відповідачем, суд приймає вищевказану заяву Позивача про зміну предмета позову.

Представник Позивача підтримав позовні вимоги з урахуванням поданої заяви.

Відповідач письмового відзиву на позов не надав, у судовому засіданні представник Відповідача усно визнав змінені позовні вимоги в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд,

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 20.07.2015 ОСОБА_1 зареєстрований як Фізична особа-підприємець 17.07.2015.

Рішенням тридцять сьомої сесії шостого скликання Тимоновицької сільської ради Семенівського району Чернігівської області від 01.09.2015 "Про надання в оренду комунального майна, що належить територіальній громаді сел Тимоновицької сільської ради" сільська рада вирішила: затвердити протокол засідання конкурсної комісії від 30 серпня 2015 року на право укладання договору оренди комунального майна, що належить територіальній громаді сел Тимоновицької сільської ради, сільському голові укласти договір оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальній громаді сел Тимоновицької сільської ради згідно з додатком, відповідно до чинного законодавства.

07 вересня 2015 року між Тимоновицькою сільською радою Семенівського району Чернігівської області (Орендодавець за Договором, Відповідач у справі) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (Орендар за Договором, Позивач у справі) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності сел Тимоновицької сільської ради №2 (далі - Договір).

Згідно з п.1.1. Договору Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування приміщення в Тимоновицькому СБК (надалі Майно), площею 42,35 кв.м, розміщене за адресою АДРЕСА_2 що перебуває на балансі Тимоновицької сільської ради (далі-Балансоутримувач).

Відповідно до п.1.2. Договору Майно передається в оренду з метою для підприємницької діяльності.

Згідно з п. 2.1. Договору Орендар вступає у строкове платне користування Майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі Майна.

Відповідно до п.2.2. Договору передача Майна в оренду не тягне за собою виникнення в Орендаря права власності на це Майно. Власником Майна залишається сільська рада, а Орендар користується ним протягом строку оренди.

За умовами п.п.10.1. Договору цей Договір укладено строком на 2 роки, що діє з 07 вересня 2015р. до 06 вересня 2017р. включно.

Майно, визначене в Договорі, було передане Відповідачем Позивачу за актом приймання-передачі №1 від 07.09.2015, підписаним між сторонами.

Як зазначено у позовній заяві, п.10.1 суперечить ч.1 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", відповідно до якої термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п'ять років, якщо орендар не пропонує менший термін.

ФОП ОСОБА_1 бажав укласти договір оренди майна на 5 років, але Орендодавець проти його волі обмежив строк до 2 років, вчасно сплачував орендну плату, виконував всі умови договору і розраховував, що по закінченню строку його буде продовжено, тому 01.08.2017 звернувся з заявою до Відповідача про продовження договору №2 від 07.09.2015 оренди нерухомого майна.

Як вбачається з листа Тимоновицької сільської ради Семенівського району Чернігівської області №04-03 від 28.08.2017, копія якого міститься в матеріалах справи, на засіданні Тимоновицької сільської ради 17.08.2017 було розглянуто заяву Позивача від 01.08.2017 про продовження договору оренди приміщення в Тимоновицькому СБК, проте рішення з даного питання радою не було прийнято. До листа додана копія таблиці по поіменному голосуванню з питання "Про розгляд заяви ОСОБА_1 щодо продовження договору оренди приміщення у Тимоновицькому СБК".

З урахуванням поданої заяви про зміну предмета позову, Позивач просить спонукати Тимоновицьку сільську раду Семенівського району Чернігівської області до укладення договору оренди нерухомого майна, приміщення в Тимоновицькому СБК (надалі Майно) площею 42,35 кв.м, розміщене за адресою АДРЕСА_2, терміном на 5 років, що належить до комунальної власності Тимоновицької сільської ради Семенівського району Чернігівської області.

Оскільки майно, передане в оренду є комунальною власністю, то до правовідносин, що виникли між сторонами необхідно застосовувати як загальні положення законодавства про зобов'язання, так і норми спеціального в цій сфері правовідносин Закону України "Про оренду державного і комунального майна" від 10 квітня 1992 року N2269-XII.

Згідно з ч.1 ст.2 даного Закону:

"1. Орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності."

Відповідно до ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.763 Цивільного кодексу України

"1. Договір найму укладається на строк, встановлений договором.

2. Якщо строк найму не встановлений, договір найму вважається укладеним на невизначений строк.

Кожна із сторін договору найму, укладеного на невизначений строк, може відмовитися від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за один місяць, а у разі найму нерухомого майна - за три місяці. Договором або законом може бути встановлений інший строк для попередження про відмову від договору найму, укладеного на невизначений строк.

3. Законом можуть бути встановлені максимальні (граничні) строки договору найму окремих видів майна."

Відповідно до ч.1 ст.285 Господарського кодексу України орендар має переважне право перед іншими суб'єктами господарювання на продовження строку дії договору оренди.

Згідно з ч.1 ст.777 Цивільного кодексу України:

"1. Наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк.

Наймач, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору найму на новий строк, зобов'язаний повідомити про це наймодавця до спливу строку договору найму у строк, встановлений договором, а якщо він не встановлений договором, - в розумний строк."

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про оренду державного і комунального майна":

"1. Термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п'ять років, якщо орендар не пропонує менший термін.

2. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

3. Після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору. "

Відповідно до п.п.4.3 п.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №12 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна":

"4.3. Статтею 285 ГК України, статтею 777 ЦК України, частиною третьою статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" наявність у орендаря передбаченого переважного права, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий строк, якому відповідає обов'язок орендодавця щодо укладення такого договору, є підставою для обов'язкового укладення відповідного договору оренди згідно із законом за наявності обставин, зазначених у відповідних законодавчих приписах.

Отже, вирішуючи такі спори, господарські суди мають з'ясовувати наявність у орендаря переважного права на укладення договору оренди на новий строк з урахуванням наявності чи відсутності обставин, з якими закон пов'язує виникнення такого права, а також вчинення кожним з учасників спірних правовідносин певних дій на виконання вимог закону. При цьому судам слід також з'ясовувати, чи належним чином орендар виконував зобов'язання за договором.

Судом також мають досліджуватися обставини, пов'язані з наміром власника використовувати для власних потреб майно, стосовно якого виник спір, в тому числі наявність доказів, які однозначно свідчать про відповідний намір."

В постанові Верховного Суду України від 17 травня 2017 року по справі №3-122гс17 викладені наступні правові висновки:

У справі, що розглядається, суди усіх інстанцій, зосередившись на вирішенні питання пролонгації (припиненні) дії договору, не звернули уваги на положення статті 777 ЦК, статті 285 ГК, які регулюють переважне право наймача на укладання договору на новий строк.

Так, наведеними нормами передбачено, що орендар (наймач), який належно виконує свої обов'язки за договором оренди (найму), після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення цього договору на новий строк.

Частиною 3 статті 17 Закону встановлено, що після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору.

При цьому сутністю переважного права є укладення договору найму на новий строк зі встановленням умов за домовленістю сторін, а не його автоматичне поновлення. Наймач повинен повідомити наймодавцю про своє переважне право у строк, визначений у договорі, або в розумний строк до закінчення строку договору найму.

У разі якщо наймач не надсилає повідомлення наймодавцю, він відмовляється від здійснення свого переважного права.

На виконання викладених вимог суд встановлює, з якою метою буде використовуватися нерухоме майно, що є предметом договору. Ця обставина, у разі з'ясування, що майно буде знову передаватися в оренду, свідчитиме про порушення власником вимог, встановлених частиною 3 статті 17 Закону.

Неврахування судом переважного перед іншими особами права наймача, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, на укладання договору найму на новий строк, свідчить про ігнорування національними судами практики Європейського суду з прав людини у розрізі захисту права власності та є підставою для констатації порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, у справі Стрейтч проти Сполученого Королівства , суд дійшов висновку, що заявника слід вважати особою, яка мала принаймні законне сподівання на реалізацію передбаченого договором права на продовження строку оренди, і - в цілях статті 1 Першого протоколу - таке законне сподівання можна вважати додатковою частиною майнових прав, наданих йому муніципалітетом Дорчестера за орендним договором (пункт 35).

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач письмового відзиву на позов не надав, у судовому засіданні представник Відповідача усно визнав позовні вимоги в повному обсязі.

На питання суду представник Відповідача усно пояснив, що Відповідач не має наміру використовувати майно, що є предметом договору оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності сел Тимоновицької сільської ради №2 від 07.09.2017, для власних потреб.

Доказів, що Позивач, як орендар, неналежним чином виконував свої обов'язки за вищевказаним договором оренди, Відповідачем суду не представлено.

Як зазначено вище, відповідно до ч.1 ст.17 Закону України "Про оренду державного і комунального майна" термін договору оренди не може бути меншим, ніж п'ять років, якщо орендар не пропонує менший термін.

Відповідачем не представлено суду доказів на спростування позиції Позивача, що останній не пропонував менший термін оренди, ніж 5 років.

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно з ч.ч.1,2,6 ст.49 Господарського процесуального кодексу України:

"Судовий збір покладається:

· у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

· у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

· при задоволенні позову - на відповідача;

· при відмові в позові - на позивача;

· при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. "

Відповідно до п.п.4.1. п.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" (із змінами) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; при задоволенні позову в повному обсязі відшкодування витрат позивача, що пов'язані зі сплатою судового збору, покладається на відповідача; в разі відмови у позові повністю ці витрати покладаються на позивача. Такі правила розподілу судового збору застосовуються у спорах як майнового, так і немайнового характеру.

З урахуванням викладеного, враховуючи повне задоволення позову, судовий збір у розмірі 1600,00 грн. підлягає стягненню з Відповідача.

Також Позивач просить стягнути з Відповідача витрати за оплату послуг адвоката у розмірі 8000,00 грн., пов'язані з розглядом даної справи.

Відповідно до п.6.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" (із змінами):

"Витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі. Аналогічну правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 6-рп/2013 у справі № 1-4/2013."

В обґрунтування витрат на послуги адвоката Позивачем надані: договір на юридичні послуги від 04.09.2017, ордер серія АА №076428 від 14.09.2017, копії свідоцтва серія ЧН №000024 про право на заняття адвокатською діяльністю Помаз А.П. від 26.12.2014, рекомендацій щодо застосування рекомендованих (мінімальних) ставок адвокатського гонорару, затверджених рішенням Ради адвокатів Чернігівської області від 10.02.2017 №43, акт приймання-передачі наданих послуг №03 від 03.10.2017 до Договору на надання юридичних послуг з представництва інтересів у господарському суді Чернігівської області від 04.09.2017, квитанцію до прибуткового касового ордера №03 від 03.10.2017 на суму 8000,00 грн.

З урахуванням викладеного, суд вважає належним чином обґрунтованою та співрозмірною суму витрат за оплату послуг адвоката, пов'язаних з розглядом даної справи, в розмірі 8000,00 грн., що підлягає стягненню з Відповідача.

Керуючись ст.ст.22, 33, 44, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Спонукати Тимоновицьку сільську раду Семенівського району Чернігівської області (вул. Перемоги, 1, с. Тимоновичі, Семенівський район, Чернігівська область, 15410, ідентифікаційний код 04416223) до укладення з Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки фізичної особи-платника податків НОМЕР_1) договору оренди нерухомого майна, приміщення в Тимоновицькому СБК (надалі Майно) площею 42,35 кв.м, розміщене за адресою АДРЕСА_2, на першому поверсі будинку АДРЕСА_2 терміном на 5 років.

3. Стягнути з Тимоновицької сільської ради Семенівського району Чернігівської області (вул. Перемоги, 1, с. Тимоновичі, Семенівський район, Чернігівська область, 15410, ідентифікаційний код 04416223) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки фізичної особи-платника податків НОМЕР_1) 1600 грн. 00 коп. на відшкодування судового збору та 8000 грн. 00 коп. на відшкодування витрат за оплату послуг адвоката.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 06 жовтня 2017 року.

Суддя І.В. Кушнір