Постанова

від 26.09.2017 по справі 37/168

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" вересня 2017 р. Справа№ 37/168

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мартюк А.І.

суддів: Калатай Н.Ф.

Алданової С.О.

при секретарі Позюбан А.С.

за участю представників

від позивача: Шевченко О.М., дов. № 582 від 05.05.2017р.

від відповідача: Сенчило В.В., дов. № 03-С від 11.05.2017р.

Тібеж М.М. - голова правління

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

скаргу Приватного акціонерного товариства "Акціонерна

компанія "Київводоканал"

на рішення Господарського суду м. Київ від 03.07.2017 р.

у справі № 37/168 (суддя Спичак О.М.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Акціонерна

компанія "Київводоканал"

до Житлово-будівельного кооперативу "Авіатор-15"

про стягнення 94 822,41 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду м. Києва від 03.07.2017р. у справі № 37/168 припинено провадження у справі в частині стягнення з Житлово-будівельного кооперативу "Авіатор-15" заборгованості в сумі 45 615,35 грн. на підставі п.1-1. ч.1 ст. 80 ГПК України. Позов задоволено частково. Стягнуто з Житлово-будівельного кооперативу "Авіатор-15" на користь Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" 256 (двісті п'ятдесят шість) грн. 33 коп. інфляційних втрат, 458 (чотириста п'ятдесят вісім) грн 72 коп. державного мита, 57 (п'ятдесят сім) грн 08 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду судового процесу та 4 092 (чотири тисячі дев'яносто дві) грн 64 коп. витрат за проведення судової експертизи. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 03.07.2017р. у справі № 37/168 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 03.08.2017 р. апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" у справі № 37/168 було передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Мартюк А.І., судді: Калатай Н.Ф., Пашкіна С.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.08.2017 у справі № 37/168 у складі колегії суддів: головуючий суддя Мартюк А.І., судді: Калатай Н.Ф., Пашкіна С.А. апеляційну скаргу прийнято до провадження та розгляд справи призначено на 26.09.2017 р.

Розпорядженням Київського апеляційного господарського суду від 25.09.2017 р. по справі № 37/168 було призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи, у зв'язку із перебування судді Пашкіної С.А. у відпустці.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 25.09.2017 р. для розгляду справи № 37/168 було сформовано склад колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Мартюк А.І., судді: Калатай Н.Ф., Алданова С.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.09.2017 р. колегією суду у складі головуючого судді Мартюк А.І., суддів Калатай Н.Ф., Алданова С.О. прийнято апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" у справі № 37/168 до провадження колегії суддів у названому складі.

26.09.2017р. через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якій останній зазначає, що оскаржуване рішення прийнято з дотриманням норм чинного законодавства, тому просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 03.07.2017р. у справі № 37/168 без змін.

Представник позивача у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі та просив її задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечували та просили у її задоволенні відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

26.09.2001 між Державним комунальним об'єднанням "Київводоканал" (яке перейменовано на Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал") (постачальник) та Житлово-будівельним кооперативом "Авіатор-15" (абонент) було укладено договір № 09729/4-11-С на послуги з водопостачання та водовідведення, відповідно до якого постачальник зобов'язується надавати абоненту послуги з постачання питної води та прийняти від абонента каналізаційні стоки, а абонент зобов'язується розраховуватись за вищезазначені послуги згідно умов договору та Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених Наказом №65 від 01.07.1994 Держжитлокомунгоспу України.

За умовами п.2.2 укладеного між сторонами правочину абонент: сплачує вартість наданих послуг за тарифами постачальника, узгодженим з власником водопровідно-комунальних споруд міста. У разі зміни тарифів сплата послуг абонентом здійснюється за новими тарифами з часу їх введення в дію без інших змін до договору; оформитись як абонент у підприємстві водозбуд в порядку, визначеному Правилами. Без такого оформлення водокористування вважається самовільним; представляє перелік об'єктів, в тому числі субабонентів, яким подається вода (приймаються стоки) у відповідності з вимогами п. 11.8 Правил, а також технічну документацію до них; відповідає за збереження водо лічильників, водомірних вузлів, санітарний стан приміщення водомірного вузла, тощо.

Відповідно до пункту 3.1 договору № 09729/4-11-С від 26.09.2001 кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показань водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента.

Умовами п.3.4 договору № 09729/4-11-С від 26.09.2001 передбачено, що кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначаються за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно із показниками водолічильника.

Пунктом 3.6 договору № 09729/4-11-С від 26.09.2001 визначено, що абонент розраховується за користування водою і послугами каналізації в порядку, встановленому чинним законодавством, у п'ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів.

Згідно з п.5.1 договору № 09729/4-11-С від 26.09.2001, цей договір є безстроковим, діє на весь час надання послуг до моменту його розірвання і набуває чинності з моменту його підписання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, для обліку послуг з холодного водопостачання та водовідведення за договором № 09729/4-11-С від 26.09.2001 позивачем було відкрито відповідачу код № 8-674. З метою обліку послуг з постачання води, яка йде на підігрів та стоків води, що йде на підігрів заявником було відкрито код № 8-50674.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що у період з листопада 2004 по лютий 2007 Відкритим акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал" було надано відповідачу послуги з водопостачання та водовідведення за зазначеними вище кодами на загальну суму 216 187,34 грн.

Позивач зазначає, що на момент подачі позовної заяви, відповідачем послуги з водопостачання та водовідведення не було в повному обсязі сплачено, в результаті чого у останнього утворилась заборгованість в розмірі 94142,91 грн.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволені позовних вимогах в частині стягнення 37 939,56 грн вартості холодної води, яка використовується для виготовлення гарячої води, виходячи з наступного.

За приписами статті 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Стаття 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" передбачає надання послуг з питного водопостачання на підставі договору з підприємством питного водопостачання.

Судом встановлено, що у спірний період були чинні Правила користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затвердженні наказом Держжитлокомунгоспа від 01.07.1994 № 65, які регулюють порядок користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод до комунальної каналізації та визначають взаємовідносини між об'єднаннями, виробничими управліннями водопровідно-каналізаційного господарства або іншими експлуатаційними організаціями, комбінатами комунальних підприємств та абонентами міських, районних, селищних водопроводів і каналізацій на території України.

Пунктом 12.2. правил передбачено, що для оформлення договору або особового рахунку (абонентської картки) абоненти (крім громадян) подають до Водоканалу заяву та розрахунок-заяву на потрібну кількість води для кожного вводу, акт межобслуговування та схему зовнішніх мереж з прив'язкою до місцевості. Без оформлення підприємств, а також громадян у водоканалі як абонентів, водокористування ними вважається самовільним. Водоканал має право застосовувати до них заходи впливу, передбачені правилами.

Умовами договору № 09729/4-11-С від 26.09.2001 не регулюється питання постачання позивачем відповідачу холодної води для виготовлення гарячої води і вказаний договір не передбачає обов'язку відповідача сплачувати за послуги з постачання холодної води, що використовується для виготовлення гарячої води, облік якої здійснюється за кодом № 3-50674.

Доказів укладення між сторонами додаткової угоди про постачання питної води, що йде на підігрів, суду не надано.

Пунктом 12.17 правил передбачалось, що розрахунки за воду, яка відпускається для централізованого гарячого водопостачання, та за відповідний обсяг стічних вод здійснюються з підприємствами, які споживають воду. Порядок взаємовідносин встановлюється Водоканалом.

Відповідно до підпункту "б" пункту 12.3 цих Правил житлово-експлуатаційні організації та ЖЕК зобов'язані були один раз на місяць здійснювати розрахунки з водоканалом, у тому числі за холодну воду, що йде на гаряче водопостачання.

До моменту набрання чинності Правил користування системами централізованого водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства від 27.06.2008 р. № 190 розрахунки за спожиту гарячу воду повинно проводитися безпосередньо з підприємством, яке здійснює споживання зазначеної води.

Разом з тим, матеріали справи не містять первинних доказів споживання (копії маршрутних листів, актів про зняття показань з водолічильників) відповідачем гарячої води за заявлений до стягнення період з жовтня 2005 по лютий 2007, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про недоведеність позивачем, всупереч статей 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України, об'ємів споживання води.

Також матеріали справи не містять належних доказів наявності на балансі відповідача теплових пунктів (бойлерів), на які постачалась питна вода для підігріву.

В пункті 3.1. договору зазначено, що кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником.

Проте матеріали справи не містять доказів на підтвердження реєстрації ПрАТ "АК "Київодоканал" водолічильників ЖБК "Авіатор-15".

Враховуючи те, що позивачем не доведено споживання відповідачем питної води для підігріву та і її об'ємів (код 5-50674), таким чином підстави для стягнення з останнього 37 939,56 грн. відсутні.

Щодо наявного в матеріалах справи експертного висновку судом зазначається наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України висновок судового експерта, як один із видів доказів, для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.

Суд зазначає, що висновок експерта є рівноцінним з іншими видами доказів і не має заздалегідь установленої сили, а підлягає оцінці слідчим (судом) з точки зору належності, допустимості, достовірності.

Наявний в матеріалах справи висновок експерта та обставини встановлені в ньому не доводять факту споживання відповідачем холодної води, що йде на підігрів, оскільки до проведення експертного дослідження експерт підійшов однобічно по наданих позивачем даних, без оцінки первинних документів. Зокрема, в експертному висновку експерт не здійснює посилання на первинні документи, що доводять факт споживання холодної води, що йде на підігрів (немає посилань на сторінки матеріалів справи, що доводять даний факт ).

Щодо стягнення заборгованості за період з листопада 2004 по лютий 2007 за кодом № 8-674, суд зазначає наступне.

За умовами п.2.2 укладеного між сторонами правочину абонент: сплачує вартість наданих послуг за тарифами, встановленими у порядку, передбаченому чинним законодавством. У разі зміни тарифів сплата послуг абонентом здійснюється за новими тарифами з часу їх введення в дію без інших змін до договору.

Позивач зазначає, що останнім здійснювалось виставлення рахунків відповідачу за період з грудня 2006 по лютий 2007 з урахуванням тарифів на послуги водопостачання та водовідведення, що затверджені Розпорядженням № 1127 від 28.08.2007 Київської міської державної адміністрації.

Згідно ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

За змістом підпункту 2 пункту "а" частини першої статті 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить встановлення в порядку та межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади; погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності.

За змістом ст.ст.14, 16 Закону України "Про столицю України - місто-герой Київ" однією з особливостей здійснення виконавчої влади і місцевого самоврядування в м. Києві є зосередження у Київської міської державної адміністрації функцій у сферах виконавчої влади і місцевого самоврядування.

Конституційний Суд України у рішенні №21-рп/2003 від 25.12.2003 вказав, що Київська міська державна адміністрація є єдиним в організаційному відношенні органом, який виконує функції виконавчого органу Київської міської ради та паралельно функції місцевого органу виконавчої влади.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.6 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, які є обов'язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.

Відповідно до ст.1 Указу №493/92 від 03.10.1992 Президента України "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" нормативно-правові акти, які видаються органами виконавчої влади, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації. Такі нормативно-правові акти набувають чинності через 10 днів після їх реєстрації, якщо в них не встановлено пізнішого строку надання їм чинності.

Згідно пункту 1 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади, затвердженого Постановою №731 від 28.12.1992р. Кабінету Міністрів України, державна реєстрація нормативно-правового акта полягає у проведенні правової експертизи на відповідність його Конституції та законодавству України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколам до неї, міжнародним договорам України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, а також з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, прийнятті рішення про державну реєстрацію цього акта, присвоєнні йому реєстраційного номера та занесенні до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів.

У абз.2 п.15 вказаного Положення зазначено, що нормативно-правові акти, які не пройшли державну реєстрацію, вважаються такими, що не набрали чинності, і не можуть бути застосовані.

Системний аналіз наведених норм права в контексті конкретних обставин справи дає підстави дійти наступного висновку. Якщо Голова Київської міської державної адміністрації, посада якого поєднує в одній особі повноваження керівника органу державної влади і керівника виконавчого органу міської ради, видає нормативно-правовий акт з питань, які організаційно віднесені до відання органів місцевого самоврядування, як-от щодо питань встановлення та/чи затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, і виражає його у формі розпорядження як одного з виду актів органу державної влади, то такі розпорядження підлягають обов'язковій державній реєстрації.

Аналогічна позиція до застосування норм права, які регулюють відносини з питань державної реєстрації нормативно-правових актів, виданих Київським міським головою, Верховний Суд України висловлює у постановах від 28.11.2011р. у справі №21-246а11 та від 02.12.2014 по справі №21-470а14.

Розпорядження № 1127 від 28.08.2007 Київської міської державної адміністрації не було подане на державну реєстрацію до відповідних органів юстиції та не зареєстровані за ними, а отже не набрали чинності у встановленому законом порядку.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що місцевим судом правомірно не застосовано тарифи, які затверджені Розпорядженням № 1127 від 28.08.2007 Київської міської державної адміністрації, оскільки дане розпорядження не зареєстроване в установленому порядку, не набрало чинності та не відповідає законодавству України.

Крім того, чинними в зазначений період були тарифи, затверджені Розпорядженням № 1680 від 28.08.2002 Київської міської державної адміністрації "Про встановлення тарифів на послуги водопостачання та водовідведення" (зареєстровано в Київському міському управління юстиції 30.08.2002 за №66/449). Вказаним актом передбачено тариф для житлово-експлуатаційних організацій в розмірі 0,43 грн (без ПДВ) за 1 м3 наданих послуг з водопостачання та 0,25 грн (без ПДВ) за 1 м3 наданих послуг з водовідведення, що мали застосовуватися у розрахунках сторін.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення заборгованості, в тому числі, за кодом № 5-674 за період з грудня 2006 по лютий 2007 в час дії Розпорядження № 1680 від 28.08.2002 "Про встановлення тарифів на послуги водопостачання та водовідведення", то розрахунок вартості наданих послуг повинен був здійснюватися згідно тарифів, встановлених даним розпорядженням, за яким тариф для житлово-експлуатаційних організацій визначений в розмірі 0,43 грн. (без ПДВ) за 1 м3 наданих послуг з водопостачання та 0,25 (без ПДВ) за 1 м3 наданих послуг з водовідведення.

Колегія суддів погоджується з перерахунком місцевого суду послуг з водопостачання та водовідведення холодної води та води, що йде на підігрів на підставі тарифів, що затверджені Розпорядженням № 1680 від 28.08.2002 "Про встановлення тарифів на послуги водопостачання та водовідведення", що заборгованість відповідача на момент подачі позовної заяви за період з листопада 2004 по лютий 2007 за надані послуги водопостачання та водовідведення води за кодом № 8-674, а також стоків води, що йде на підігрів, становить 45 615,35 грн.

Судом першої інстанції правомірно припинено провадження у справі, оскільки як вбачається з матеріалів справи, відповідачем після порушення провадження по справі повністю була погашена заборгованість за надані послуги водопостачання та водовідведення води за кодом № 8-674, а також стоків води, що йде на підігрів.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

В задоволенні іншої частини позовних вимог по стягненню заборгованості за надані послуги з водопостачання та водовідведення води за кодом № 8-674, а також стоків води, що йде на підігрів суд відмовляє з огляду на їх необґрунтованість та безпідставність.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст. ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача 679,50 грн інфляційних втрат.

Оскільки відмовлено в задоволенні вимог в частині стягнення суми боргу за питну воду для підігріву (код 8-50674), то підстави для нарахування інфляційних нарахувань на зазначену суму відсутні.

Колегія суддів погоджується з перерахунком інфляційних втрат по коду № 8-674, з урахуванням умов Договору, порядку розрахунків встановленого в договорі та з урахуванням здійсненого перерахунку вартості наданих послуг у відповідності до Розпорядженням № 1680 від 28.08.2002, здійснених проплат та прострочення відповідачем сплати грошового зобов'язання, отже позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню частково в сумі 256,33 грн.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обставини, викладені скаржником в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду м. Києва від 03.07.2017р. у справі № 37/168 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга скаржника задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 32-34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 03.07.2017р. у справі № 37/168 - без змін.

2. Матеріали справи № 37/167 повернути до Господарського суду м. Києва.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду протягом двадцяти днів у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя А.І. Мартюк

Судді Н.Ф. Калатай

С.О. Алданова