Ухвала

від 26.09.2017 по справі 802/628/15-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 вересня 2017 року м. Київ К/800/37444/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Юрченко В.П., суддів: Олендера І.Я., Цвіркуна Ю.І., секретар судового засідання - Іванов Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуНемирівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області на постанову на ухвалуВінницького окружного адміністративного суду від 19.05.2015 Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21.07.2015 у справі 802/628/15-а за позовомДочірнього підприємства Українська горілчана компанія Nemiroff доНемирівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,- ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство Українська горілчана компанія Nemiroff (далі - ДП Українська горілчана компанія Nemiroff , платник/позивач) звернулось до суду із вказаним адміністративним позовом, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Немирівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області (далі - ОДПІ, податковий орган/відповідач) від 23.02.2015 №№ 0000112200 та 0000122200.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 19.05.2015, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21.07.2015 позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити повністю у задоволені позову.

Від позивача позивач письмових заперечень на вказану касаційну скаргу не надходило, що не є перешкодою для розгляду дану справу по суті.

Заслухавши осіб, які прибули у судове засідання, переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем у період із 20.01.2015 по 03.02.2015 проведено позапланову виїзну перевірку позивача за наслідком якої 10.02.2015 складено акт №158/22-06-09/30805594 про результати дотримання вимог валютного законодавства з фірмами - нерезидентами: Oneil Trading (Канада), ООО Немирофф празник (Республіка Беларусь), ООО Немирофф Водка Рус (Російська Федерація), ООО Гагра-Плюс (Республіка Грузія), Nemirooff Investmentsl Limited (Кіпр), Monolith Mitte GmbH (ФРН).

Вказаною перевіркою встановлено, що позивачем допущено порушення вимог: статті 1 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті №185/94-ВР від 23.09.1994 (далі - Закон №185/94-ВР) в частині порушення законодавчих термінів надходження валютної виручки по контрактах №10/06-НП-2014 від 10.06.2014 з нерезидентом фірмою ООО Немирофф празник (Республіка Беларусь); №1 03-01/03/2011/GR від 01.03.2011 року (з додатковими угодами) з нерезидентом фірмою ООО Гагра-Плюс (Республіка Грузія); № 07-04-2014/Nivr-UGK від 23.04.2011 з нерезидентом фірмою Nemirooff Investmentsl Limited (Кіпр); №24-04-2014/DEV-UGK від 24.04.2014 року з нерезидентом фірмою Monolith Mitte GmbH (ФРН); статті 1 Указу Президента України Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами №319/94 від 18.06.1994 зі змінами та доповненнями, внесеними Указом Президента України від 06.11.1997 року №1246/97, та пункту 1 статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України Про системи валютного регулювання та валютного контролю №15/93 від 19.02.1993, в частині невиконання вимог щодо порядку декларування валютних цінностей.

На підставі акту перевірки, 23.02.2015, контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення №0000112200 про нарахування пені в сумі 2 692 001,58 грн. та №0000122200 про нарахування пені в сумі 340 грн.

Даний висновок відповідача ґрунтується на тому, що позивач вчасно не отримав валютної виручки від нерезидентів за наслідками відвантаженої продукції по вказаних міжнародних контрактах, а відступлення права вимоги третій особі по яким, суперечить приписам Закону №185/94-ВР.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанції виходили з того, з чим погоджується колегія суддів, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є необґрунтовані та підлягають скасуванню.

Відповідно до статті 1 Закону України №185/94-ВР виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Відповідно до статті 4 Закону України №185/94-ВР порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Відповідно до пункту 1, 2 статті 13 розділу III Декрету Кабінету Міністрів №15-93 від 19.02.1993 Про систему валютного регулювання і валютного контролю Національний банк України, є головним органом валютного контролю, що здійснює контроль за виконанням правил регулювання валютних операцій на території України з усіх питань, не віднесених цим Декретом до компетенції інших державних органів; забезпечує виконання уповноваженими банками функцій щодо здійснення валютного контролю, згідно з цим Декретом та іншими актами валютного законодавства України.

Уповноважені банки, фінансові установи та національний оператор поштового зв'язку, які отримали від Національного банку України генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, здійснюють контроль за валютними операціями, що проводяться резидентами і нерезидентами через ці установи.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, та не спростовано відповідачем право вимоги сплати грошових зобов'язань за поставлений, згідно вищезазначених контрактів, товар нерезидентам ООО Немирофф празник (Республіка Беларусь), ООО Гагра-Плюс (Республіка Грузія), Nemirooff Investmentsl Limited (Кіпр), Monolith Mitte GmbH (ФРН), на підставі договорів про відступлення права вимоги, перейшло до ТОВ ЛВН-ТРЕЙДІНГ . Дебіторська заборгованість по вказаних міжнародних контрактах отримана ТОВ ЛВН-ТРЕЙДІНГ (резидент), що підтверджується відповідними первинними документами, характерними для даного виду правовідносин, що вказує на їх виконання належним чином.

Відповідно до частини 4 статті 6 Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність № 959-XII від 16.04.1991, суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.

Відповідно до статті 197 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) уступка вимоги кредитором іншій особі допускається, якщо вона не суперечить закону (нормативному акту) або договору (контракту), що регулює конкретні взаємовідносини.

До набувача вимоги (нового резидента-кредитора) переходять права, що забезпечують виконання зобов'язань за договором (контрактом).

Як випливає із статті 197 ЦК України, у разі уступки вимоги до нового резидента-кредитора від первісного резидента-кредитора право вимоги переходить у повному обсязі, в тому числі і всі права, що забезпечують виконання цих вимог (право на стягнення неустойки, штрафу, пені).

Згідно зі статтею 198 ЦК України первісний резидент-кредитор, який уступив вимогу новому резиденту-кредитору, зобов'язаний передати йому всі необхідні документи, що підтверджують право вимоги. Такими документами є: зовнішньоекономічний договір (контракт), фінансові документи про суму боргу, вантажна митна декларація, акти про виконані роботи (надані послуги), довідки-підтвердження банків тощо.

На підставі вищезазначеного, слід вважати, що передбачена цивільним законодавством України можливість здійснення уступки вимоги не суперечить Закону №185/94-ВР, якщо право вимоги переходить до іншого резидента. Оскільки при уступці вимоги до нового резидента-кредитора право вимоги переходить у повному обсязі, то і відповідальність за порушення законодавчо встановлених термінів розрахунків за експортно-імпортними операціями покладається на нього.

Даний висновок узгоджується із роз'ясненнями Національного банку України №13-112/1358-4887 від 28.08.1996 Щодо суперечностей між Законом України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" та Цивільним кодексом України , на які вірно зроблено посилання судами попередніх інстанцій, так як Національних банк України, виходячи із зазначеного законодавства, в даних правовідносинах є головним органом валютного контролю. Так і висновкам Верховного Суду України, викладеним у постанові від 06.05.2008 (номер рішення в ЄДРСР 3402031; справа №21-1518во07) про гарантування суб'єктам господарювання-резидентам свободу підприємницької діяльності, яка здійснюється у порядку та у спосіб, що не заборонені законом.

Отже, враховуючи дослідженні судами попередніх інстанцій договори про відступлення права вимоги по міжнародним контрактам позивача до ТОВ ЛВН-ТРЕЙДІНГ , інформації уповноваженого банка суду, де розміщений валютний рахунок позивача (отриману на вимогу суду), про існування даних догорів, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що у відповідача відсутні підстави для нарахування пені відносно нього, згідно податкового повідомлення-рішення №0000112200. При цьому, право на винесення податкового повідомлення-рішення №0000122200 у відповідача відсутнє, так як і відсутнє належне обґрунтування в касаційній скарзі обставин порушень судами передніх інстанцій норм матеріального чи процесуального права під час вирішення питання щодо його незаконності (постанова Верховного Суду України від 07.02.2012 № 21-904во10).

Інші доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду. Зокрема посилання на неврахування судами під час розгляду даної справи вимог пункту 2.5 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 24.03.1999 №136 в частині виконання уповноваженого банка функції валютного контролю, не приймаються до уваги оскільки дані повноваження стосуються та покладаються на такий банк, який у разі можливих порушень несе відповідальність згідно з чинним законодавством України (розділ 6 цієї Інструкції).

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Немирівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 19.05.2015 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21.07.2015 залишити без змін.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя В.П. Юрченко Судді І.Я. Олендер Ю.І. Цвіркун