Ухвала

від 05.10.2017 по справі 810/2838/15

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" жовтня 2017 р. м. Київ К/800/48143/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Черпака Ю.К. (судді-доповідача), Рецебуринського Ю.Й., Стародуба О.П., розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовом Управління Пенсійного фонду України у Кагарлицькому районі Київської області до Дочірнього підприємства "Агрофірма "Слобідська" Закритого акціонерного товариства "Міжнародна агропромислова Корпорація "МАК" про стягнення заборгованості,

за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України у Кагарлицькому районі Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 21 липня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2015 року,

встановив:

У липні 2015 року Управління Пенсійного фонду України у Кагарлицькому районі Київської області (далі - УПФУ у Кагарлицькому районі Київської області) звернулося з позовом до Дочірнього підприємства "Агрофірма "Слобідська" Закритого акціонерного товариства "Міжнародна агропромислова Корпорація "МАК" (далі - ДП "Агрофірма "Слобідська" ЗАТ "МАК") про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до пункту "ж" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за червень 2015 року в сумі 643,18 грн.

Позов обґрунтувало тим, що відповідач не сплатив заборгованість по відшкодуванню пільгових пенсій в сумі 643,18 грн згідно з розрахунком за червень 2015 року, обов'язок якого вчасно сплачувати фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та за списком №2, передбачений приписами Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. № 1058-IV.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 21 липня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2015 року, відмовлено в задоволенні позову.

У касаційній скарзі УПФУ у Кагарлицькому районі Київської області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити. Скаргу обґрунтовує доводами аналогічними, викладеним в позовній заяві.

В поясненнях на касаційну скаргу позивача ДП "Агрофірма "Слобідська" ЗАТ "МАК" зазначає, що є платником, віднесеним до четвертої групи платників єдиного податку, а тому відповідно до Закону України "Про внесення зміни до Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" щодо уточнення об'єкта оподаткування для платників, що обрали спрощену систему оподаткування" від 12 листопада 2015 року № 802-VIII не повинно відшкодовувати фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, оскільки сума зазначеної заборгованості, що утворилася в період з 1 січня 2015 року до дня набрання чинності цим Законом у платників єдиного податку четвертої групи, що визначені у підпункті 4 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України, підлягає списанню у порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах трудових відносин, соціального захисту населення.

Справа розглядається в порядку письмового провадження, оскільки сторони в судове засідання не з'явилися, хоч були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами встановлено, що відповідач є платником внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування і перебуває на обліку в УПФУ у Кагарлицькому районі Київської області з 21 лютого 2002 року № 1019040532-АОФ.

05 червня 2015 року УПФУ у Кагарлицькому районі Київської області сформовано та направлено на адресу відповідача розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування", в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", за червень 2015 року, яким визначено місячний розмір фактичних витрат ОСОБА_4 в сумі 643,18 грн.

Вказаний розрахунок вручений уповноваженій особі відповідача 09 червня 2015 року, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 09200035658505.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що позивачем порушено пункт 6.4 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України щодо невчасного направлення розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій і з 1 січня 2005 року покриття витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту "ж" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку.

Колегія суддів не погоджується із вказаним висновком судів попередніх інстанцій, виходячи з наступного.

Предметом даного спору є правомірність стягнення з ДП "Агрофірма "Слобідська" ЗАТ "МАК" на користь УПФУ у Кагарлицькому районі Київської області заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсії, призначеної ОСОБА_4 на пільгових умовах відповідно до пункту „ж" статті 13 Закону України „Про пенсійне забезпечення", за червень 2015 року в сумі 643,18 грн.

Відповідач не заперечував факт роботи ОСОБА_4 у ДП "Агрофірма "Слобідська" ЗАТ "МАК" та правомірність призначення їй пільгової пенсії. Вказані обставини сторонами не оспорюються.

Пунктом „ж" статті 13 Закону України „Про пенсійне забезпечення" встановлено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають жінки, які працюють у сільськогосподарському виробництві та виховали п'ятеро і більше дітей, - незалежно від віку і трудового стажу, в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України „Про призначення пенсії на пільгових умовах жінкам, які працюють в сільськогосподарському виробництві та виховали п'ятеро і більше дітей" від 16.05.1992 р. №244, жінкам, які працюють в сільськогосподарському виробництві та виховали п'ятеро або більше дітей до 14-річного віку, в тому числі усиновлених, пенсії на пільгових умовах призначаються незалежно від віку та наявного трудового стажу.

Згідно з абзацом першим пункту 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який набрав чинності з 1 січня 2004 року, пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди пенсії вказаним особам призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення". При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом (абзаци перший і третій підпункту 1 пункту 2 розділу VI "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування").

В силу абзацу 5 підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів „в"" - „е" та „ж" статті 13 Закону України „Про пенсійне забезпечення", здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку про те, що витрати на виплату та доставку пенсій особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів „в" - „е" та „ж" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", покриваються підприємствами та організаціями.

Винятком із цього правила є лише порядок покриття витрат на виплату та доставку пенсій особам, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, оскільки за змістом абзацу п'ятого підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV виплата пенсій таким особам здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів ПФУ, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, а отже, і витрати на виплату та доставку пільгових пенсій покриваються за рахунок ПФУ та Державного бюджету України відповідно.

Однак специфіка такого порядку полягає в особливостях пенсійного забезпечення зазначених осіб.

Так, згідно зі статтею 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення" працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років.

Аналіз положень пункту 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у контексті статті 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення" дає підстави для висновку про те, що порядок, за якого витрати на доставку пільгових пенсій покриваються до 1 січня 2005 року за рахунок коштів ПФУ, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України, стосується лише витрат на виплату та доставку пенсій, призначених особам на підставі статті 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення" .

Таку правову позицію висловив Верховний Суд України в постанові від 07 липня 2015 року (справа № 21-735а15).

Відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, здійснюється у порядку, визначеному Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за № 64/8663 (далі - Інструкція).

Згідно з пунктом 6.1 Інструкції відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" для платників, зазначених у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 цієї Інструкції (крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку), в розмірі 100 відсотків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до абзацу першого частини 2 Прикінцевих положень Закону застрахованим особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

За приписами пункту 6.4 Інструкції розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами доходів органів ПФУ щорічно у повідомленнях про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом десяти днів з новопризначених пенсій.

Пунктом 6.5 Інструкції передбачено, що розрахунки складаються на підставі відомостей відділів з призначення пенсій органів Пенсійного фонду України, які подаються до 1 січня поточного року та протягом 10 днів з дня прийняття рішення про призначення нової пенсії.

Відповідно до абзацу першого пункту 6.8 Інструкції підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Посилання відповідача на порушення пункту 6.4 Інструкції є непереконливим аргументом, оскільки невчасне направлення розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій не звільняє відповідача від обов'язку відшкодувати зазначену заборгованість у строки і відповідно до пункту 6.8 Інструкції.

Таким чином, наведена судами мотивація для відмови в задоволенні позову не є такою, що ґрунтується на вимогах закону та фактичних обставинах справи.

Порушення судами обох інстанцій норм матеріального права і неповне встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, згідно із статтею 227 КАС України є підставою для скасування ухвалених судових рішень і направлення справи до суду першої інстанції на новий розгляд.

При новому розгляді справи необхідно врахувати наведене та перевірити доводи відповідача про те, що ДП "Агрофірма "Слобідська" ЗАТ "МАК" є платником, віднесеним до четвертої групи платників єдиного податку, а тому відповідно до Закону України "Про внесення зміни до Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" щодо уточнення об'єкта оподаткування для платників, що обрали спрощену систему оподаткування" від 12 листопада 2015 року № 802-VIII не повинно відшкодовувати фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку.

Керуючись статтями 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Кагарлицькому районі Київської області задовольнити частково.

Скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 21 липня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2015 року, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Судді:Черпак Ю.К. Рецебуринський Ю.Й. Стародуб О.П.