Постанова

від 26.09.2017 по справі 808/2535/17

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 вересня 2017 року о 16 год. 58 хв. Справа №  808/2535/17  м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді                                         Стрельнікової Н. В., за участю секретаря                                         Батигіна О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом:  приватної комерційно-виробничої фірми «Сорбполимер» до: Головного управління ДФС у Запорізькій області про:  визнання протиправним  та скасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ: Приватна комерційно-виробнича фірма «Сорбполимер» (надалі – позивач або ПКВФ «Сорбполимер») звернулася до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) з позовною заявою до Головного управління ДФС у Запорізькій області (надалі – відповідач, контролюючий орган або ГУ ДФС у Запорізькій області), в якій позивач просить суд скасувати в повному обсязі податкове повідомлення-рішення від 20.04.2017 №0005141401. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення про нарахування пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності відповідачем не враховано, що ця пеня є адміністративно-господарською санкцією. У зв'язку з цим позивач вважає, що при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідачем було пропущено строк, встановлений ст. 250 Господарського кодексу України, для застосування адміністративно-господарських санкцій. В обґрунтування своєї позиції позивач посилається на постанову Верховного Суду України від 04.11.2014 у справі №21-469а14. У зв'язку із вищевикладеним, позивач вважає прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню та просить задовольнити позов. В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити, виходячи із викладених в ньому підстав та з урахуванням додаткових пояснень до адміністративного позову від 21.09.2017 (вх. №25756). Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити в задоволенні позову з підстав, викладених в поданих до суду письмових запереченнях проти адміністративного позову (вх. №25518 від 19.09.2017) В обґрунтування заперечень зазначив, що позивач не спростовує встановлені перевіркою обставини та факт порушення строків розрахунку у сфері ЗЕД, а лише вказує на те, що застосовані до нього штрафні санкції за порушення валютного законодавства є адміністративно-господарськими санкціями у розумінні норм ст.ст. 238, 239 Господарського кодексу України, та вважає, що відповідачем був пропущений строк, встановлений статтею 250 Господарського кодексу України, для застосування таких санкцій. Однак, ГУ ДФС у Запорізькій області не може погодитися із такою думкою позивача, адже із набранням чинності Податковим кодексом України, положення статті 250 Господарського кодексу до спірних правовідносин не застосовуються. Представник відповідача вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є законним та скасуванню не підлягає у зв'язку із чим підстав для задоволення позовних вимог немає. Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає виходячи із наступного. Судом встановлено, що ПКВФ «Сорбполимер» зареєстроване Виконавчим комітетом запорізької міської ради 16.01.1996 як юридична особа із присвоєнням ідентифікаційного коду 23856614. Основними видами господарської діяльності підприємства є «46.90 Неспеціалізована оптова торгівля», «46.46 Оптова торгівля фармацевтичними товарами», «46.69 Оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням», «46.75 Оптова торгівля хімічними продуктами», «46.76 Оптова торгівля іншими проміжними продуктами», «33.13 Ремонт і технічне обслуговування електронного й оптичного устаткування». На підставі направлення №297 від 22.02.2017 та наказу ГУ ДФС у Запорізькій області №405 від 22.02.2017, пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України та згідно податкової інформації, отриманої від ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» №075-10/2278 від 02.10.2015 про факт порушення вимог валютного законодавства ПКВФ «Сорбполимер» (код ЄДРПОУ 23856614) по імпортному контракту №805 від 05.06.2015, фахівцем ГУ ДФС у Запорізькій області проведено позапланову документальну виїзну перевірку ПКВФ «Сорбполимер» з питань дотримання вимог валютного законодавства по зовнішньоекономічному імпортному контракту №805 від 05.06.2015 з нерезидентом «Skyfine Inc. Limited» (Гонконг) за період 05.06.2015 по 01.03.2017, результати якої викладені в акті перевірки №105/08-01-14-01/23856614 від 09.03.2017 (а.с.10-21). За результатами перевірки контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» №185/94-ВР від 23.09.1994 з урахуванням п. 1 Постанови Національного Банку України «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» №160 від 03.03.2015 по зовнішньоекономічному імпортному контракту №805 від 05.06.2015 у періоді з 16.09.2015 по 01.03.2017 (532 дні). Позивачем до ГУ ДФС у Запорізькій області були подані заперечення на акт перевірки від 09.03.2017 105/08-01-14-01/23856614, відповідь на які надана листом ГУ ДФС у Запорізькій області №3342/10/08-01-14-01-08 від 10.04.2017 (а.с.26-29). На підставі вищенаведеного акту перевірки 20.04.2017 ГУ ДФС у Запорізькій області у відношенні ПКВФ «Сорбполимер» прийнято податкове повідомлення-рішення форми «С» №0005141401, яким позивачу нараховану пеню за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 36 193,95 грн. (а.с.9). За результатами адміністративного оскарження вищевказаного податкового повідомлення-рішення скарга позивача залишена без задоволення, оскаржуване податкове повідомлення-рішення без змін (скарга ПКВФ «Сорбполимер» на податкове повідомлення-рішення від 20.04.2017 №0005141401 а.с.32-34, рішення ДФС України про результати розгляду скарги №15278/6/99-99-11-01-02-25 від 14.07.2017 а.с.35-36). Не погоджуючись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням №0005141401 від 20.04.2017 позивач звернувся до суду із вказаним позовом. Як суд вбачає зі змісту додатку №2 до акту перевірки №105/08-01-14-01/23856614 від 09.03.2017 «Розрахунок пені по зовнішньоекономічному імпортному контракту №805 від 05.06.2015 з нерезидентом «Skyfine Inc. Limited» (Гонконг)», позивачем було допущено прострочення сплати дебіторської заборгованості по вказаному зовнішньоекономічному імпортному контракту у розмірі 1 800 дол.США та 214,54 дол. США у період з 16.09.2015 по 01.03.2017, кількістю днів - 532, та у період з 16.09.2015 по 17.12.2015, кількістю днів 93 відповідно. У зв'язку із цим, відповідачем розраховану суму пені, виходячи із суми дебіторської заборгованості, кількості днів прострочення, ставки пені у розмірі 0,3% суми неодержаної виручки, та курсу валют станом на день виникнення заборгованості. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи суд виходить із наступного. Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» №185/94-ВР від 23.09.1994 (надалі – Закон №185/94-ВР). Згідно з ст. 2 Закону №185/94-ВР, імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку. При застосуванні розрахунків щодо імпортних операцій резидентів у формі документарного акредитиву строк, передбачений частиною першою цієї статті, діє з моменту здійснення уповноваженим банком платежу на користь нерезидента. Строк та умови завершення імпортної операції без увезення товару на територію України визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Національним банком України. Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті. Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону №185/94-ВР, порушення резидентами, крім суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару). Частиною шостою статті 4 Закону №185/94-ВР передбачено, що органи доходів і зборів вправі за наслідками документальних перевірок безпосередньо стягувати з резидентів пеню, передбачену цією статтею. Як встановлено судом зі змісту позовної заяви, позивачем не спростовуються виявлені під час перевірки обставини та факти порушення ним вимог статті 2 Закону №185/94-ВР. Натомість позивач вважає, що при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідачем було пропущено строк, встановлений ст. 250 Господарського кодексу України, для застосування адміністративно-господарських санкцій. Позивач обґрунтовує свою позицію постановою Верховного Суду України від 04.11.2014 у справі №21-469а14. Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, висловленою в постанові від 04.11.2014 у справі №21-469а14, порушення статті 1 Закону №185/94-ВР є порушеннями валютного законодавства, що підпадають під визначення порушень, за які застосовуються адміністративно-господарські санкції, передбачені статтею 238 Господарського кодексу України, і на них не поширюються штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначається податковим законодавством. Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 244-2 КАС України, висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів. Користуючись правом, наданим суду статтею 244-2 КАС України, суд вважає за необхідне відступити від правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 04.11.2014 у справі №21-469а14, та зазначає наступне. Згідно з ст. 238 Господарського кодексу України №436-IV від 16.01.2003 (надалі – ГК України), за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами. Виходячи із змісту статті 238 ГК України санкції, передбачені за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, є адміністративно-господарськими санкціями. Пеня, стягнення якої передбачено статтею 4 Закону №185/94-ВР за порушення резидентом термінів, визначених у статтях 1 та 2 цього Закону, належить до адміністративно-господарських санкцій (ст. ст. 239, 241 ГК України). Відповідно до ч.1 ст.250 ГК України, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом. Відповідно до ч. 2 ст.250 Господарського кодексу України, дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби та митні органи. При цьому, редакція ч. 2 ст. 250 ГК України набрала чинності з 01.01.2011 року згідно з доповненнями, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України» № 2756-VI від 02.12.2010 року. Відповідно до пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 (надалі – ПК України), контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган. Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що з набранням чинності ПК України, положення ст. 250 ГК України щодо строків застосування адміністративно-господарських санкцій, на нарахування штрафних санкцій (пені) за порушення валютного законодавства, в тому числі на нарахування пені за порушення резидентами термінів розрахунків в іноземній валюті у сфері зовнішньоекономічної діяльності, не розповсюджуються. Статтею 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Цей принцип треба розуміти так, що дія закону починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 9 лютого 1999 року). Зовнішньоекономічний імпортний контракт №805 від 05.06.2015 з нерезидентом «Skyfine Inc. Limited» (Гонконг) позивач уклав вже під час дії норм ПК України та на час набрання чинності змін, внесених до Господарського кодексу України. За таких обставин, суд дійшов висновку, що при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення орган доходів і зборів діяв обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, які мають значення при прийнятті рішення, в межах наданих повноважень та у відповідності до приписів чинного законодавства, у зв'язку з чим підстави для скасування такого рішення відсутні, а позовні вимоги задоволенню не підлягають. Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою  це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Згідно з частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень. Разом з тим, відповідно до принципу змагальності, суб'єкт господарювання зобов'язаний заперечувати проти доводів суб'єкта владних повноважень. Підсумовуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог належить відмовити. За приписами статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати на користь позивача не присуджуються. Керуючись статтями 2, 11, 17, 71, 94, 160, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, -  ПОСТАНОВИВ: У задоволенні адміністративного позову відмовити у  повному обсязі. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо  його не скасовано, набирає законної сили після повернення  апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного  провадження. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Суддя                                                                 Н.В. Стрельнікова