Рішення

від 19.08.2010 по справі 2-1777/10

КАХОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-1777/10

(провадження № 2-1777/10)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2010 року м.Каховка

Каховський міськрайонний суд Херсонської області в складі

головуючого судді Єйбога І.М.,

при секретарі Лобак І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду м.Каховка цивільну справу за позовом ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_2, до Закритого акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк про визнання кредитного договору недійсним,

установив:

Позивач звернувся до суду з позовом до ЗАТ КБ ПриватБанк про визнання недійсним кредитного договору та укладені на підставі нього договори про надання траншу, поруки та застави.

Вимоги мотивовано тим, що 17.06.2008р. між позивачем та ЗАТ КБ ПриватБанк (далі - Банк) укладено договір № 12849 про надання відновлюваної кредитної лінії на суму 10 000 доларів США, у забезпечення виконання якого укладено договори застави товару в обігу та поруки ОСОБА_3 Вважає даний договір таким, що укладений з порушенням норм діючого законодавства, оскільки Банком перед укладенням договору не повідомлено його, як споживача, про переваги і недоліки пропонованих схем кредитування, він письмово не ознайомлений про умови і орієнтовну сукупну вартість кредиту. Підставою недійсності договору вважає надання кредиту, нарахування процентів та зобов'язання сплачувати кошти в іноземній валюті, хоча грошовою одиницею України є гривня.

В судовому засіданні позивач вимоги підтримав, пояснив, що ним 17.06.2008р. укладено договір з Банком, отримано 10 000 доларів США, що на день підписання становило еквівалент 48 543,00 грн. Вважає, що при наданні банком і отриманні ним кредиту в доларах США та здійсненні платежів у іноземній валюті порушені норми чинного законодавства. Просить в цілому визнати недійсним кредитний договір від 17.06.2008р. про надання відновлюваної кредитної лінії, договір від 17.06.2008р. про надання траншу, договір від 18.06.2008р. застави майна, укладені між ним та ЗАТ КБ ПриватБанк , а також договір поруки від 18.06.2008р., укладений між Банком та ОСОБА_3 у забезпечення виконання зобов'язань за основним договором, зобов'язати відповідача прийняти від нього в погашення кредиту суму в гривневому еквіваленті за вирахуванням сплачених банку сум, відшкодувати судові витрати.

Судом для участі у справі в якості третьої особи залучено ОСОБА_2.

Третя особа ОСОБА_2 пояснила, що чоловік отримав кредитні кошти у доларах, що на момент підписання складало 48 543 грн. Цю суму, а також 18% річних вони мали

змогу сплачувати, але восени 2008 року в кризовий період курс долара значно підвищився, це потягло за собою неможливість своєчасного і повного виконання зобов'язань за договором. Вимоги позивача стосовно недійсності договору через його укладення в доларах США просить задовольнити.

Представник відповідача позов не визнала, пояснила, що між сторонами кредитної угоди № 12849 від 17.06.2008р. в добровільному порядку, з дотриманням принципу свободи договору досягнута домовленість про отримання позичальником кредиту в доларах США. Договір є обов'язковим для виконання сторонами, ОСОБА_1 сам обрав валюту кредитування, а банк погодився, досягнуто згоди за усіма істотними умовами договору. Надання кредиту в іноземній валюті не суперечить нормам чинного законодавства, а поверненню підлягає сума у валюті зобов'язання за договором або еквівалент цієї суми у національній валюті на день платежу. У графіку погашення кредиту суми зазначені у доларах США, оскільки має місце коливання курсу валют, а погашенню підлягає еквівалент долара до гривні на день платежу. В задоволенні позову просила відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до кредитної угоди № 12849 від 17.06.2008р. та договору про видачу траншу № 12849 від 17.06.2008р., укладених між Банком як кредитодавцем та ОСОБА_1 як позичальником, предметом угоди є сума кредиту 10 000 доларів США на умовах строковості (до 15.06.2013р.), забезпеченості (порукою ОСОБА_3 відповідно до договору поруки № 12849 від 18.06.2008р., договору від 18.06.2008р. застави майна - товару в обороті та особистого майна), платності ( 18% річних ), при порушенні будь-якого з зобов'язань по погашенню траншу кредиту передбачена сплата 40% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

Додатком №1 до договору про видачу траншу є графік погашення кредиту, відповідно до якого щомісячна сума внесків має складати 255 доларів США (з конкретним визначенням суми траншу кредиту до сплати, суми процентів до сплати, сальдо за траншем кредиту), датою погашення (станом з 15.07.2008р. по 15.06.2013р.). З графіком відповідач ознайомлений під підпис.

Договором № 12849 від 18.06.2008р. ОСОБА_2 надала поруку ЗАТ КБ ПриватБанк за виконання ОСОБА_1 своїх обов'язків за кредитним договором від 17.06.2008р. № 12849.

Згідно договору від 18.06.2008р. в забезпечення виконання ОСОБА_1 своїх зобов'язань за кредитним договором в заставу надано товар в обороті та особисте майно, перелік якого міститься в п.6 даного договору.

З наданої суду квитанції ПриватБанку від 14.08.2008р. про оплату ОСОБА_1 255 доларів США в погашення кредиту № 12849 від 17.06.2008р. зазначена і сума оплати в гривневому еквіваленті на день платежу.

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.І ст. 628 ЦК України).

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.2 ст.И Закону України Про захист прав споживачів перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про особу та місцезнаходження кредитодавця, кредитні умови (мету, для якої кредит може бути витрачений, форми його забезпечення, тип відсоткової ставки, суму, на яку кредит може бути виданий, переваги та недоліки пропонованих схем кредитування та ін).

Відсутність такого письмового повідомлення не тягне за собою визнання кредитного договору недійсним, тим більше, що уся зазначена в ч.2 ст.11 даного Закону інформація визначена в тексті кредитної угоди, договору про видачу траншу, у графіку погашення кредиту. Укладений між сторонами договір відповідає положенням ч.4 ст.11 Закону України Про захист прав споживачів .

Відповідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти, що відповідає і положенням ч.І ст. 11 Закону України Про захист прав споживачів .

Згідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і у порядку, встановлених законом (ч.2 ст. 192 ЦК України).

Згідно ч.І ст. 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні, але сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті ( ч.2 ст. 524 ЦК України).

Зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, що відповідає положенням ст. 526 ЦК України.

Грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях ( ч.І ст. 533 К України), якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом (ч.2 ст. 533 ЦК України).

Закон України Про банки та банківську діяльність , інші нормативно - правові акти у сфері банківської діяльності не містить заборони банкам надавати кредити в іноземній валюті.

Постанова НБУ № 168, на яку посилається позивач, прямо передбачає право банку надавати кредити в іноземній валюті.

Таким чином, надання банком кредиту і розрахунок процентів за його користування в іноземній валюті не суперечить нормам цивільного законодавства. Розрахунок з банком дійсно має бути проведений у національній валюті - гривні, але за курсом іноземної валюти до гривні на день платежу.

Суду не надано доказів, що Банком вимагається сплата боргу лише в іноземній валюті і відмова від прийняття коштів в гривні.

Виконання основного зобов'язання забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню; недійсність основного зобов'язання спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення; недійсність правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання не спричиняє недійсність основного зобов'язання, що слідує із ст. 548 ЦК України.

Згідно ст. 215 ч.І ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.І-З, 5, 6 ст.203 ЦК України.

Згідно наданого кредитного договору від 17.06.2008р. його зміст не суперечить вимогам ЦК України, сторони договору наділені необхідним обсягом цивільної дієздатності, волевиявлення учасників є вільним (доказів протилежного суду не надано),

не надано також доказів недодержання в момент вчинення правочину п.п.5, 6 ст. 203 ЦК України.

Таким чином, підстав, передбачених ст. ст. 215, 203 ЦК України для визнання кредитної угоди № 12849 від 17.06.2008р. та договору про видачу траншу № 12849 від 17.06.2008р., укладених між ЗАТ КБ ПриватБанк та ОСОБА_1, немає. Відсутні також підстави для визнання недійсними договорів, укладених у забезпечення основного зобов'язання - договорів поруки і застави, оскільки позивачем у позові ставиться питання про визнання недійсними договорів, якими забезпечено виконання основного зобов'язання через недійсність саме основного зобов'язання, а не через недійсність правочину щодо його забезпечення.

Керуючись ст. ст. 13, 16, 192, 203, 215, 216, 524, 526, 533, 627, 628, 629, 638, 1046, 1049,1054 ЦК України, ст.ст. З, 4,11,14,15, 57-60, 208, 209, 212-215 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк про визнання кредитного договору недійсним - відмовити у повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Херсонської області через Каховський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.

Суддя: І. М. Єйбог