Постанова

від 03.10.2017 по справі 922/886/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2017 року Справа № 922/886/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Демидової А.М. (доповідач у справі), суддів:Владимиренко С.В., Шевчук С.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалуХарківського апеляційного господарського суду від 02.06.2017 у справі№ 922/886/14 господарського суду Харківської області за позовомПублічного акціонерного товариства "Дельта Банк" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Игнат" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_5 простягнення 402 373,27 грн., за участю представників: від позивачане з'явився від відповідачане з'явився від третьої особине з'явився

ВСТАНОВИВ:

У березні 2014 року Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк") звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Игнат" (далі - ТОВ "Игнат") про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором у розмірі 402 373,27 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 14.03.2014 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_5 (далі - ОСОБА_5.).

Рішенням господарського суду Харківської області від 24.06.2014 у справі № 922/886/14 позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду, 26.05.2017 ОСОБА_5 звернулася до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 02.06.2017 (колегія суддів у складі: Пелипенко Н.М. - головуючий, Барбашова С.В., Істоміна О.А.) відхилено заяву ОСОБА_5 про відновлення строку на подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Харківської області від 24.06.2014 у справі № 922/886/14; апеляційну скаргу повернуто заявнику на підставі п. 4 ч. 1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Не погоджуючись з ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 02.06.2017 у справі № 922/886/14, ОСОБА_4 звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд скасувати вказану ухвалу.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням норм процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 18.09.2017 колегією суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого (доповідач у справі), Владимиренко С.В., Шевчук С.Р. прийнято зазначену касаційну скаргу ОСОБА_4 до касаційного провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні на 03.10.2017 об 10 год. 00 хв.

Учасники судового процесу, згідно з приписами ст. 111 4 ГПК України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак передбаченим законом правом на участь у розгляді скарги касаційною інстанцією не скористались.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарським судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Нормами ч. 1 ст. 93 ГПК України передбачено, що апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 97 ГПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про поновлення цього строку або таке клопотання відхилено.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено апеляційним господарським судом, третя особа звернулась до Харківського апеляційного господарського суду з пропуском строку на оскарження судового акта, встановленого ч. 1 ст. 93 ГПК України.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 53 ГПК України за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку.

При цьому, виходячи зі змісту ст. 53 ГПК України, поважними визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними і пов'язані з дійсними істотними труднощами для вчинення процесуальних дій.

Отже, у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені в обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку. Клопотання чи заява про відновлення процесуального строку повинні містити роз'яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. У клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості.

Відновлення пропущеного процесуального строку є правом господарського суду, яким суд користується, виходячи із поважності причин пропуску строку скаржником.

Обґрунтовуючи заяву про поновлення строків на апеляційне оскарження рішення господарського суду Харківської області від 24.06.2014 у справі № 922/886/14, апелянт - ОСОБА_5 послалася на те, що оскаржуване рішення було проголошено без її участі і їй не було відомо про існування даної справи, оскільки вона ще у 2007 була знята з реєстрації за адресою, яка зазначена у позовній заяві, у зв'язку з чим не могла отримувати поштову кореспонденцію за цією адресою.

Як встановлено апеляційним господарським судом та підтверджується матеріалами справи, ухвали господарського суду Харківської області про порушення провадження у даній справі від 14.03.2014 та про відкладення розгляду справи направлялись на адресу ОСОБА_5 (АДРЕСА_1), яка зазначена у позовній заяві та у Кредитному договорі від 01.12.2006 № 836/06-КВ.

Зазначені ухвали господарського суду Харківської області були повернуті з відміткою поштового відділення "за закінченням терміну зберігання". Іншої адреси третьої особи в матеріалах справи не значиться, а сторони не повідомляли суд про зміну адреси третьої особи, яка є позичальником за Кредитним договором від 01.12.2006 № 836/06-КВ.

Відповідно до п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" за змістом зазначеної статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи викладене, апеляційна інстанція дійшла висновку про належне повідомлення третьої особи про час та місце проведення судових засідань місцевого господарського суду у даній справі.

Згідно із ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України", від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України" зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Доступ до правосуддя в контексті п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини не може бути абсолютним і підлягає державному регулюванню й обмеженню. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений Господарським процесуальним кодексом України.

У п. 41 рішення Європейського Суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" зазначено, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, як у цій справі, де нібито складне економічне становище перешкоджало відповідачу сплатити державне мито (див. пункти 19 та 20 вище), таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності, так як і перегляд в порядку нагляду. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків.

З урахуванням викладеного, не знайшовши підстав для відновлення строку для подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Харківської області від 24.06.2014 у справі № 922/886/14, апеляційний господарський суд обґрунтовано відхилив заяву ОСОБА_5 про відновлення строку на подання апеляційної скарги та правомірно повернув апеляційну скаргу скаржника.

Доводи заявника касаційної скарги про те, що вона у 2007 була знята з реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 та не могла отримувати поштову кореспонденцію за вказаною адресою є неспроможними, з огляду на наступне.

Відповідно до п.п. 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою КМ України від 05.03.2009 № 270, у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення, внутрішні поштові перекази зберігаються об'єктом поштового зв'язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження. Поштові відправлення, поштові перекази повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі його письмової заяви, письмової відмови адресата від одержання чи закінчення встановленого строку зберігання. Поштові відправлення, поштові перекази повертаються також у разі неможливості вручити їх через неправильно зазначену адресу або її відсутність (змита, відірвана чи пошкоджена в інший спосіб) та з інших причин, які не дають змоги оператору поштового зв'язку виконати обов'язки щодо пересилання поштових відправлень, поштових переказів.

Водночас, з матеріалів справи не вбачається та скаржником не доведено повернення поштою копій ухвал господарського суду Харківської області про порушення провадження у даній справі та про відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю адресата (одержувача) за зазначеною адресою.

Натомість, як встановлено апеляційною інстанцією, поштова кореспонденція поверталась на адресу місцевого господарського суду у зв'язку з "закінченням терміну зберігання".

Крім того, ОСОБА_4 як добросовісний позичальник зобов'язана була повідомити банк про зміну фактичної адреси, роботи тощо, про що зазначено у п. 4.2.4 Кредитного договору від 01.12.2006 № 836/06-КВ.

Згідно з ч. 2 ст. 111 13 ГПК України касаційні скарги на ухвали місцевого або апеляційного господарських судів розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення місцевого господарського суду, постанови апеляційного господарського суду.

Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень. Такі рішення можуть бути скасовані лише у виняткових обставинах, а не тільки з метою одержання іншого рішення у справі (вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 13.04.2016 у справі № 908/4804/14).

Твердження скаржника про безпідставне повернення судом апеляційної інстанції апеляційної скарги ОСОБА_5 не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваної ухвали апеляційного господарського суду колегія суддів не вбачає.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 , 111 13 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 02.06.2017 у справі № 922/886/14 залишити без змін.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді С.В. Владимиренко

С.Р. Шевчук