Рішення

від 02.10.2017 по справі 902/695/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02 жовтня 2017 р. Справа № 902/695/17

Господарський суд Вінницької області у складі судді Банаська О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю "АГЕНСТВО З ПІДБОРУ АВТОМОБІЛІВ "КОНСАЛТ-АВТО", м. Київ

до : Товариства з обмеженою відповідальністю "АРБОР ГРУП", м. Вінниця

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІМЛАЙН", с. Петропавлівська Борщагівка, Києво-Святошинський район, Київська область та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м.Рівне

про стягнення 64 186,43 грн

За участю секретаря судового засідання Василишеної Н.О.

За участю представників:

позивача: Степанченко Дар'я Андріївна, довіреність б/н від 06.12.2016 р.

відповідача: не з'явився.

третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІМЛАЙН" та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3: не з'явилися.

В С Т А Н О В И В :

До Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "АГЕНСТВО З ПІДБОРУ АВТОМОБІЛІВ "КОНСАЛТ-АВТО" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АРБОР ГРУП" про стягнення 84 186,43 грн заборгованості за надані транспортно-експедиційні послуги з яких 79 998,08 грн основного боргу, 681,00 грн 3% річних, 3 507,35 грн інфляційних втрат.

Ухвалою суду від 20.07.2017 р. за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/695/17 та призначено до розгляду на 13.09.2017 р. Одночасно ухвалою суду залучено до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "ДІМЛАЙН".

12.09.2017 р. до суду від відповідача надійшло клопотання (вх.канц. 06-52/8798/17 від 12.09.2017 р.) в якому останній в зв'язку з відсутністю можливості уповноваженого представника бути присутнім в судовому засіданні просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату.

13.09.2017 р. на адресу суду позивачем подано клопотання (вх.канц 06-52/8803/17 від 13.09.2017 р.) про долучення до матеріалів справи документів.

Ухвалою суду від 13.09.2017 р. відкладено розгляд справи 02.10.2017 р.

02.10.2017 р. через канцелярію суду представником позивача супровідними листом (б/н від 20.09.2017 р.) подано документи на виконання вимог ухвали суду.

Також, 02.10.2017 р. представником позивача подано заяву (б/н від 29.09.2017 р.) про зменшення розміру позовних вимог, в зв'язку з частковим погашенням відповідачем заборгованості останній просить суд стягнути з відповідача 64 186,43 грн., з яких 59 998,08 грн основного боргу, 681,00 грн 3% річних, 3 507,35 грн інфляційних втрат за заявками на транспортно-експедиційні послуги № 221 від 14.03.2017 р. та № 314 від 14.03.2017 р.

02.10.2017 р. на адресу суду від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 надійшли письмові пояснення № 1/26-09-17 від 26.09.2017 р. в яких останній підтримує заявлені позовні вимоги та просить суд задовольнити позов повністю.

В судове засідання 02.10.2017 р. представники відповідача та третіх осіб не з'явилися, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлялися належним чином - ухвалою суду, яка надсилалась рекомендованою кореспонденцією факт отримання якої підтверджується наявними у справі рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача та третіх осіб належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останніх в судове засідання для реалізації ними права на судовий захист своїх прав та інтересів.

При цьому суд враховує, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України").

Враховуючи те, що норми ст.ст.38, 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів.

Проте, відповідач та треті особи своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористалися, а тому, беручи до уваги приписи ч.1 ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника та третіх осіб та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, відповідно до приписів ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

В зв'язку з відсутністю поданого клопотання фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

В судовому засіданні 02.10.2017 р. розглянувши подану заяву б/н від 29.09.2017 р. про зменшення розміру позовних вимог в частині основного боргу, суд приймає її до розгляду, як так, що не суперечить нормам ст. 22 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

27.09.2016 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "АГЕНСТВО З ПІДБОРУ АВТОМОБІЛІВ "КОНСАЛТ-АВТО" (Експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АРБОР ГРУП" (Клієнт) укладено договір № 27-09 про організацію перевезення вантажів автомобільним транспортом (а.с. 13-17, т. 1).

Відповідно п. 2.1 Договору Експедитор зобов'язується за плату і за рахунок Клієнта організувати перевезення вантажу Клієнта автомобільним транспортом відповідно до умов чинного законодавства України, положень Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів, Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП, Європейської угоди про режим праці та відпочинку водіїв, Конвенції про транспортування небезпечних вантажів, а також на підставі погодженої сторонами заявки на організацію перевезення вантажу автомобільним транспортом, яка є невід'ємною частиною договору. Форма заявки, зазначена в додатку № 1 до даного договору, є обов'язковою для дотримання сторонами.

Згідно п.4.1.1 Клієнт зобов'язується своєчасно за 3 дні до початку запланованого перевезення, надавати Експедитору заповнену заявку на перевезення вантажу із зазначенням усіх реквізитів, передбачених п. 3.2 договору та додатку № 1 до даного договору, а також у випадку необхідності - вичерпні доручення та інструкції, що забезпечують можливість організації перевезення і транспортно-експедиційного обслуговування вантажів.

Відповідно п. 4.1.9 Клієнт зобов'язується оплатити експедитору вартість послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажу.

Ціна договору складається із вартості наданих за договором послуг, яка обумовлюється сторонами в заявці, що є невід'ємною частиною договору, і коригується за фактично здійсненими обсягами перевезення та/або залежно від наявності додаткових документально підтверджених витрат Експедитора, пов'язаних з виконанням даного договору, при підписанні акту приймання-наданих послуг. Документи, що підтверджують фактично здійснені обсяги перевезення та наявність додаткових витрат Експедитора, є визначальними при визначенні вартості послуг в акті приймання-передачі наданих послуг (п.5.1 Договору).

Клієнт оплачує послуги експедитора на підставі погодженої сторонами заявки, згідно з встановленим рахунком (п.5.2 Договору).

Відповідно п.5.3 Договору остаточні розрахунки між сторонами з урахуванням положень п.5.1 договору здійснюється на підставі акта наданих послуг протягом до 7 банківських днів з моменту отримання оригіналів повного комплекту документів.

Договір набирає сили з моменту підписання і діє до 31.12.2016 р. або до повного виконання сторонами прийнятих на себе обов'язків. Строк дії договору автоматично пролонгується на один рік на тих же умовах за умови, якщо жодна із сторін не повідомить іншу про припинення договору за тридцять днів до дати його закінчення (п.10.1 Договору).

Передані по факсу, інтернет-зв'язку примірник даного договору та всі заявки підписані і погоджені двома сторонами, є офіційними документами і мають повну юридичну чинність з подальшою передачею оригіналів цих документів (п.10.5 Договору).

Згідно п. 10.6 Договору сторони також визнають юридичну значимість інших документів, отриманих за допомогою факсимільного та інтернет-зв'язку, вказаного у договорі.

Як слідує із матеріалів справи на виконання умов договору від 27.09.2016 р. на підставі заявок на транспортно-експедиційні послуги за період з 04.10.2016 р. по 24.03.2017 р. позивачем здійснено організацію перевезення вантажу на загальну суму 363 008,16 грн, що підтверджується наявними у справі актами надання послуг.

В свою чергу відповідачем проведено частково розрахунок на суму 302 991,72 грн за період з 12.10.2016 р. по 12.07.2017 р., в підтвердження чого додано копії платіжних доручень, які наявні в матеріалах справи.

Таким чином заборгованість відповідача становить 60 016,44 грн (363 008,16 - 302 991,72).

При цьому із змісту позовної заяви слідує, що залишились неоплаченими заявки від 14.03.2017 р. на транспортно-експедиційні послуги, а саме № 314 на суму 1 705 євро, що еквівалентно 55 596,33 грн та № 221 на суму 1 515 євро, що еквівалентно 44 401,75 грн відповідно до яких позивач зобов'язаний здійснити перевезення пиломатеріалів (вантажу) (а.с. 18,22, т.1).

Виконання позивачем зобов'язань за заявками на транспортно-експедиційні послуги № 314 та № 221 від 14.03.2017 р. підтверджується міжнародними товарно-транспортними накладними CMR 001414 та CMR 0001884, які містять відмітки про отримання вантажів та наявні в матеріалах справи.

На підставі актів наданих послуг № 371 від 24.03.2017 р. та № 376 від 27.03.2017 р. позивачем відповідачу виставлено рахунки за надані послуги № 382 від 24.03.2017 р. та № 385 від 27.03.2017 р. (а.с. 19-20, 23-24, т.1).

29.03.2017 р. з метою оплати виконаних робіт позивачем на адресу відповідача надіслано вказані акти та рахунки, які отримано відповідачем 31.03.2017 р., що підтверджується описом-вкладення в цінний лист, а також витягом із сайту ПАТ "Укрпошта" сервіс "Відстежити" (а.с.26-27, т.1).

Непроведення розрахунків відповідачем в добровільному порядку спонукало позивача звернутись з відповідним позовом до суду.

На підставі встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Надаючи правову кваліфікацію договору про організацію перевезення вантажів автомобільним транспортом № 27/09 від 27.09.2016 р., суд з огляду на його зміст та положення цивільного законодавства приходить до висновку, що останній є договором транспортного експедирування правовідносини за яким регулюються главою 65 Цивільного кодексу України "Транспортне експедирування".

Згідно із ст. 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов'язки експедитора виконуються перевізником. Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст.931 ЦК України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вказувалось вище, відповідно п. 5.3 Договору остаточні розрахунки між сторонами з урахуванням положень п.5.1 договору здійснюються на підставі акта наданих послуг протягом до 7 банківських днів з моменту отримання оригіналів повного комплекту документів.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Дійшовши висновку про укладення між сторонами договору перевезення судом взято до уваги приписи ч.1 ст.207 ЦК України відповідно до якої правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

З врахуванням доведеності позивачем заявлених позовних вимог та відсутності доказів оплати боргу суд вважає, що позов в частині стягнення 59 998 грн 08 коп. основного боргу є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

При цьому суд зауважує, що виходячи із аналізу наявних у справі доказів розмір заборгованості відповідача становить 60 016,44 грн, однак вимога про стягнення заборгованості задовольняється у розмірі визначеному позивачем.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 681 грн 00 коп. 3% річних за періоди з 12.04.2017 р. по 07.06.2017 р. та з 08.06.2017 р. по 11.07.2017 р. ( заявка № 314), з 12.04.2017 р. по 11.07.2017 р. (заявка № 221) та 3 507 грн 35 коп. інфляційних втрат за період з квітня 2017 р. по травень 2017 р. та з червня 2017р. по липень 2017 р. (заявка № 314) та з квітня 2017. по червень 2017 р. (заявка № 221) за заявками на транспортно-експедиційні послуги № 314 та № 221 від 14.03.2017 р., за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення 3 % річних та інфляційних втрат у відповідності до ч.2 ст.625 ЦК України є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного договору та чинного законодавства.

Поряд з цим у п. 1.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" зазначено, що з урахуванням пункту 30.1 статті 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою, а згідно з пунктом 8.1 статті 8 цього Закону банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. При цьому порушення банком, що обслуговує платника (боржника), строку перерахування коштів до банку, який обслуговує кредитора, або несвоєчасне зарахування банками коштів на рахунок кредитора, в зв'язку з чим сталося прострочення виконання грошового зобов'язання, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання цього зобов'язання, однак надає боржникові право звернутися до банку, який його обслуговує, з вимогою щодо сплати пені відповідно до пункту 32.2 статті 32 названого Закону (див. також частину третю статті 343 ГК України).

Крім того, у п. 1.9 даної постанови пленуму вказано, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені . Якщо у договорі виконання грошового зобов'язання визначається до настання певного терміну, наприклад, до 1 серпня 2014 року (частина друга статті 252 ЦК України), то останнім днем виконання такого зобов'язання вважається день, що передує цьому терміну (в даному прикладі - 31 липня 2014 року)

Детально досліджуючи наданий позивачем розрахунок 3 % та інфляційних втрат, суд встановив, що позивачем помилково у період прострочення заборгованості включався останній день, у який відбувалася проплата. Проте враховуючи положення п.п. 1.4, 1.9. викладеної вище постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", день у який відбувається оплата заборгованості не вважається днем прострочення заборгованості. Тому, суд самостійно здійснив обрахунок заборгованості з 3% та інфляційних втрат річних виходячи із вказаних позивачем періодів за виключенням дня проплати.

Окрім того позивачем помилково взято за основу при обрахуванні останніх суму заборгованості згідно заявки № 314 від 14.03.2017 р.

Зокрема у розрахунку заборгованості зазначено кінцеву дату нарахування 3 % річних 07.06.2017 р., тоді як з урахуванням вищевказаних положень законодавства та умов Договору кінцевою датою їх нарахування має бути 06.06.2017 р. та помилково взято за основу при обрахуванні 3 % річних заборгованість в сумі 55 596 грн 67 коп., в той час як мало бути взято за основну заборгованість в розмірі 55 596 грн 33 коп , яка зафіксована в акті надання послуг № 371 від 24.03.2017 р.

Здійснивши за допомогою інтегрованого в систему інформаційно-правового забезпечення "Ліга:Закон Еліт 9.5.3" розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат згідно заявки № 314 від 14.03.2017 р. з урахуванням вищевказаного (стосовно кінцевої дати нарахування 3 % річних та суми заборгованості виходячи з якої нараховуються останні) судом визначено їх в розмірі: 255 грн 90 коп., які є меншими ніж ті, що заявлено позивачем ( 256 грн 00 коп. ), а тому задоволенні решти заявлених до стягнення 3 % річних в цій в сумі 00 грн 10 коп. слід відмовити.

При цьому при обрахунку інфляційних втрат у зазначеному періоді згідно заявки № 314 за допомогою інтегрованого в систему інформаційно-правового забезпечення "Ліга:Закон Еліт 9.5.3" отримано їх суму 1 229 грн 62 коп., яка є меншою ніж та, що заявлено позивачем ( 1 229 грн 63 коп. ), тому, у задоволенні решти заявлених до стягнення інфляційних втрат в цій частині в сумі 00 грн 01 коп. слід відмовити.

Поряд з цим перевіркою розрахунку 3 % річних та інфляційних втрат нарахованих згідно заявки № 314 від 14.03.2017 р. у період з 08.06.2017 р. по 11.07.2017 р. судом встановлено, що позивачем при їх розрахунку невірно взято суму заборгованості виходячи з якої слід обраховувати останні. Так позивачем нараховано 3 % річних та інфляційні втрати у даний період виходячи із суми заборгованості 35 596 грн 67 коп ., тоді як мало бути взято за основу розмір заборгованості 35 596 грн 33 коп.

Здійснивши розрахунок за допомогою інтегрованого в систему інформаційно-правового забезпечення "Ліга:Закон Еліт 9.5.3" розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат згідно заявки № 314 з урахуванням вищевказаного (стосовно суми заборгованості виходячи з якої нараховуються останні) судом визначено їх в розмірі: 3% річних 99 грн 47 коп., які є більшими ніж ті, що заявлено позивачем ( 97 грн 00 коп. ), тому, враховуючи, що визначення ціни позову є правом та прерогативою позивача, суд задовольняє 3 % річних в цій частині у заявленому позивачем розмірі.

В той же час при обрахунку за допомогою інтегрованого в систему інформаційно-правового забезпечення "Ліга:Закон Еліт 9.5.3" інфляційних втрат у вказаному періоді нарахованих згідно заявки № 314 від 14.03.2017 р. з урахуванням вищевказаного (стосовно суми заборгованості виходячи з якої нараховуються останні) судом визначено їх в розмірі: 569 грн 54 коп., які є меншими ніж ті, що заявлено позивачем ( 569 грн 55 коп. ), а тому задоволенні решти заявлених до стягнення інфляційних втрат в цій в сумі 00 грн 01 коп. слід відмовити.

При перевірці за допомогою інтегрованого в систему інформаційно-правового забезпечення "Ліга:Закон Еліт 9.5.3" розрахунку 3 % річних нарахованих згідно заявки № 221 від 14.03.2017 р. судом визначено їх розмір: 332 грн 10 коп., які є більшими ніж ті, що заявлені позивачем (328 грн 00 коп.), тому, враховуючи, що визначення ціни позову є правом та прерогативою позивача, суд задовольняє 3 % річних в цій частині у заявленому позивачем розмірі.

Перевіркою за допомогою інтегрованого в систему інформаційно-правового забезпечення "Ліга:Закон Еліт 9.5.3" інфляційних втрат у вказаний період помилок не виявлено, з огляду на що останні підлягають задоволенню судом у заявленому позивачем розмірі.

З урахуванням вищевикладеного до стягнення з відповідача підлягають 3 % річних в сумі 680 грн 90 коп. (352 грн 90 коп. згідно заявки № 314 від 14.03.2017 р. + 328 грн згідно заявки № 221 від 14.03.2017 р.) та інфляційні в трати в розмірі 3 507 грн 33 коп. (1 799 грн 16 коп. згідно заявки № 314 від 14.03.2017 р. + 1 708 грн 17 коп. згідно заявки № 221 від 14.03.2017 р.).

В задоволенні 00 грн 10 коп. - 3 % річних та 00 грн 02 коп. інфляційних втрат слід відмовити як заявлених безпідставно.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст.33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч вимогам ухвали суду та наведеним вище процесуальним нормам відповідачем не подано до суду жодного доказу в спростування обґрунтованості заявленого позову.

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з врахуванням вищевикладених мотивів щодо часткової відмови в стягненні 3 % річних та інфляційних втрат.

Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

02.10.2017 р. в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 87, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АРБОР ГРУП", проспект Юності, 61, м. Вінниця, 21030 (ідентифікаційний код - 39990632) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АГЕНСТВО З ПІДБОРУ АВТОМОБІЛІВ "КОНСАЛТ-АВТО", вул. Польова, 21, офіс 114, м. Київ, 03056 (ідентифікаційний код - 34805514) - 59 998 грн 08 коп. - боргу, 680 грн 90 коп. - 3 % річних, 3 507 грн 33 коп. - інфляційних втрат, 1 599 грн 99 коп. - відшкодування витрат на сплату судового збору.

3. У стягненні 00 грн 10 коп. 3 % річних, 00 грн 02 коп. інфляційних втрат відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення надіслати відповідачу та третім особам рекомендованим листом з поштовим повідомленням про вручення поштової кореспонденції.

Повне рішення складено 09 жовтня 2017 р.

Суддя О.О. Банасько

віддрук. 4 прим.:

1 - до справи.

2 - відповідачу - проспект Юності, буд. 61, м. Вінниця, 21030.

3 - ТОВ "ДІМЛАЙН" - вул.Авіаторів, 64, с.Петропавлівська Борщагівка, Києво-Святошинський район, Київська область, 08130.

4 - ФОП ОСОБА_3 АДРЕСА_1