Рішення

від 02.10.2017 по справі 908/1789/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 28/56/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.10.2017 Справа № 908/1789/17

за позовом Керівника Запорізької місцевої прокуратури №2 Запорізької області (69035, місто Запоріжжя, вул. Якова Новицького, 5) в інтересах держави

до відповідачів 1. Біленьківської сільської ради Запорізького району Запорізької області (70441, Запорізька область, Запорізький район, с. Біленьке, вул. Центральна, буд. 20)

2. селянського (фермерського) господарства «Мацько Володимир Олександрович» (53563, Дніпропетровська область, Томаківський район, с. Вищетарасівка, вул. Артеменка, буд. 26)

про 1. визнання недійсним договору оренди землі б/н від 15.02.2016р.;

2. зобов'язання повернути земельну ділянку на користь територіальної громади в особі Біленьківської сільської ради Запорізького району Запорізької області

Суддя Федорова О.В.

Представники сторін:

від відповідача-1: ОСОБА_1, довіреність б/н від 15.09.2017р.;

від відповідача-2: ОСОБА_2, паспорт серії АЕ 565024 від 19.06.1997р.;

прокурор: Михальчук І.В., посвідчення №035996 від 15.10.2015р.

СУТНІСТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області 04.09.2017 року звернувся Керівник Запорізької місцевої прокуратури №2 Запорізької області з позовною заявою до відповідачів - Біленьківської сільської ради Запорізького району Запорізької області та селянського (фермерського) господарства Мацько Володимир Олександрович про визнання недійсним договору оренди землі б/н від 15.02.2016р. та про зобов'язання повернути земельну ділянку на користь територіальної громади в особі Біленьківської сільської ради Запорізького району Запорізької області.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №908/1789/17 призначено до розгляду судді Федорової О.В.

Ухвалою суду від 05.09.2017 року порушено провадження у справі №908/1789/17, присвоєно справі номер провадження 28/56/17, судове засідання призначене на 18.09.2017 року. В порядку ст. 65 ГПК України, суд зобов'язав сторони надати документи для всебічного та повного з'ясування фактичних обставин справи. У зв'язку з перебуванням судді Федорової О.В. з 13.09.2017р. по 20.09.2017р. на лікарняному розгляд справи, призначений на 18.09.2017р., не відбувся. Ухвалою суду від 21.09.2017р. судове засідання призначено на 02.10.2017р.

Розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу, за наявними у справі матеріалами та закінчений 02.10.2017 р., судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Прокурор підтримав заявлені позовні вимоги, просив позов задовольнити в повному обсязі. Підставою для звернення з позовом зазначав порушення відповідачами приписів Земельного кодексу України під час передачі в оренду земельної ділянки та, як наслідок, відсутність правових підстав для укладання правочину і передачі земельної ділянки в довгострокове платне користування відповідача-2.

Представники відповідачів проти позову не заперечили, усно визнали наявність факту порушення земельного законодавства та безпідставність укладання договору оренди землі та подальшої її передачі в оренду відповідачу-2.

Заслухавши прокурора та представників відповідачів, вивчивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 21.11.2007р. по справі № 2-о-76/7 позовну заяву прокурора Запорізького району в інтересах територіальної громади с. Біленьке в особі Біленьківської сільської ради про визнання спадщини відумерлою задоволено. Визнано спадщину (земельну ділянку в розмірі 4,05 умовно кадастрових гектарів землі, що розташована на території Біленьківської сільської ради Запорізького району Запорізької області, ціна якої складає 40324грн.), яка відкрилися після смерті ОСОБА_3 відумерлою. Передано у власність територіальної громади с. Біленьке в особі Біленьківської сільської ради 4,05 умовно кадастрових гектарів землі.

На підставі вказаного рішення суду 18.01.2016р. у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право комунальної власності на земельну ділянку кадастровий номер 2322180800:02:001:0333 за територіальною громадою в особі Біленьківської сільської ради.

Територіальна громада сіл та селищ в особі Біленьківської сільської ради Запорізького району Запорізької області (орендодавець, відповідач-1) та селянське (фермерське) господарство Мацько Володимир Олександрович (орендар, відповідач-2) 15.02.2016р. уклали договір оренди землі (надалі - договір).

Відповідно до п. 1 договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер НОМЕР_1 02:001:0333, яка знаходиться на території Біленьківської сільської ради Запорізького району Запорізької області.

Пунктами 2, 3 договору встановлено, що в оренду передається земельна ділянка у розмірі 2,68га, у тому числі: 2,68га - ріллі. Місце розташування земельної ділянки: землі Біленьківської сільської ради Запорізького району Запорізької області.

Договір укладено на двадцять років без розроблення проекту землеустрою. Закінчення строку дії договору наступає після збору врожаю сільськогосподарської продукції в 2036 році (п. 6 договору).

Пунктом 16 договору встановлено, що передача земельної ділянки в оренду здійснюється без розроблення проекту її відведення.

Вищезазначена земельна ділянка 15.02.2016р. Біленьківською сільською радою передана в оренду С(Ф)Г ОСОБА_2, про що свідчить акт прийому-передачі об'єкта оренди (земельної ділянки) за договором оренди від 15.02.2016р.

На думку прокурора договір оренди землі б/н від 15.02.2016р. є таким, що суперечить вимогам ст. ст. 116, 124, 135 Земельного кодексу України, ст. 16 Закону України Про оренду землі , ст. 289 Податкового Кодексу України, ст. 13 Закону України Про оцінку землі та на підставі ст. ст. 203, 215 ЦК України підлягає визнанню судом недійсним із застосуванням наслідків недійсності правочину.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги про визнання недійсним договору оренди землі б/н від 15.02.2016р. та про зобов'язання повернути земельну ділянку на користь територіальної громади в особі Біленьківської сільської ради Запорізького району Запорізької області підлягають задоволенню виходячи з наступного:

Підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, серед яких вказано правочини і договори, визначено статтею 11 ЦК України.

Статей 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Частинами 1 та 2 статті 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Відповідно до ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Пунктами 2.1 та 2.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 р. Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними визначено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Враховуючи правову природу укладеного договору, кореспондуючи права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують земельні правовідносини.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до абзацу 2 п. 2.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. № 6 Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин у вирішенні спорів, пов'язаних з укладанням, зміною, розірванням, припиненням учасниками земельних відносин договорів оренди земельних ділянок, загальні положення глави 20 ГК України застосовуються, якщо відповідні відносини не врегульовано спеціальними нормами Земельного кодексу України, Закону України Про оренду землі .

Частиною 1 ст. 124 Земельного кодексу України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Згідно ч. 2 ст. 16 Закону України Про оренду землі укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Пунктами 2.24-2.25 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин від 17.05.2011 р. № 6 (з наступними змінами та доповненнями) встановлено, що для правильного вирішення спору про визнання недійсним договору оренди суттєве значення має з'ясування правового режиму спірної земельної ділянки та дотримання сторонами порядку передачі її в оренду згідно з вимогами статей 84, 118, 123, 124 ЗК України з урахуванням необхідності у певних випадках дотримання порядку її вилучення. З огляду на це судам потрібно встановлювати наявність у відповідної ради повноважень для вирішення питання щодо затвердження проекту відведення і передачі спірної земельної ділянки в оренду, а отже й дійсність укладеного договору, що оспорюється.

З огляду на це судам необхідно враховувати, що оскільки договір оренди укладається на виконання рішення органу місцевого самоврядування чи виконавчої влади, то без скасування таких рішень у встановленому законом порядку відсутні правові підстави для визнання відповідних договорів недійсними з підстав відсутності повноважень у відповідної місцевої ради чи органу виконавчої влади на затвердження проекту відведення та передачі спірної земельної ділянки в оренду.

У спорах про визнання договорів оренди землі недійсними судам належить ретельно з'ясовувати наявність відповідних повноважень у осіб, якими підписується договір. Звернути увагу судів на те, що відповідно до статті 42 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні повноваження міського голови закінчуються в момент вступу на цю посаду іншої обраної особи.

Тобто законодавець визначив правові підстави для передачі в оренду земельної ділянки комунальної власності, а саме: наявність рішення органу місцевого самоврядування, в якому вирішено питання про надання дозволу на розробку землевпорядної документації щодо передачі вказаної земельної ділянки в оренду, яка знаходиться в комунальній власності органу місцевого самоврядування.

В ході розгляду спору судом встановлено, що рішення щодо надання дозволу на розробку землевпорядної документації щодо передачі вказаної земельної ділянки в оренду Біленьківською сільською радою не приймалось, про що зазначено в листі Біленьківської сільської ради № 08-26/1915 від 17.07.2017 (арк. с. 26).

Таким чином, суд наголошує, що відсутність відповідного рішення органу місцевого самоврядування щодо вирішення питання про надання згоди на передачу земельної ділянки в оренду юридичній особі вказує на відсутність правових підстав для вчинення в подальшому будь-яких дій (правочинів), предметом яких виступає земля (земельні ділянки).

Згідно ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

У відповідності до ч. 2 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

При цьому, частинами другою та третьою статті 134 ЗК України не передбачено винятку щодо обов'язковості проведення земельних торгів при передачі земельної ділянки в оренду для вирощування сільськогосподарської продукції.

Частиною 1 ст. 135 ЗК України встановлено, що земельні торги проводяться у формі аукціону, за результатами проведення якого укладається договір купівлі-продажу, оренди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки з учасником (переможцем) земельних торгів, який запропонував найвищу ціну за земельну ділянку, що продається, або найвищу плату за користування нею, зафіксовану в ході проведення земельних торгів.

Отже, обов'язковою передумовою для передачі в оренду такої ділянки є проведення земельних торгів (аукціону).

Відповідачі доказів проведення земельних торгів, як того вимагають положення діючого законодавства, не здійснили, внаслідок чого суд дійшов висновку про порушення відповідачами процедури укладання договору оренди землі.

Про факт недотримання відповідачами вимог земельного законодавства суду наданий лист Біленьківської сільської ради № 08-26/1915 від 17.07.2017 (арк. с. 26).

Частинами 1, 2 ст. 93 Земельного кодексу України та ст. 1 Закону України Про оренду землі встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземним громадянам і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам. Відповідно до ст. 3 Закону України «Про оренду землі» об'єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Положеннями ст. 13 Закону України Про оренду землі встановлено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Частиною і ст. 15 Закону України Про оренду землі передбачено, що однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Орендна плата за землю відповідно до ст. 21 Закону України Про оренду землі - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Частиною першою пункту 289.1 статті 289 ПК України та ч. 1 ст. 13 Закону України Про оцінку земель передбачено, що для визначення розміру орендної плати для земель державної та комунальної власності обов'язково проводиться та використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, яка являє собою капіталізований рентний дохід (дохід, який можна отримати із землі, як фактора виробництва залежно від якості та місця розташування земельної ділянки), визначений за встановленими та затвердженими нормативами (ст. 1 Закону України Про оцінку земель ).

Виходячи з зазначеного слідує, що нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної та комунальної власності.

Між тим, незважаючи на вищенаведене, нормативна грошова оцінка даної земельної ділянки не проводилась, вартість земельної ділянки взята, як середня по Біленьківській сільській раді Запорізького району, про що також зазначено в листі Біленьківської сільської ради № 08-26/1915 від 17.07.2017.

З огляду на викладене слідує, що при укладанні оскаржуваного договору, сторонами не було дотримано приписів діючого законодавства в цій частині, що, в свою чергу, також є підставою для визнання даного правочину недійсним.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд України під час розгляду справ: №3-70гс15 постанова від 20.05.2015, № 3-297гс15 постанова від 01.07.2015, № 3-41гс15 постанова від 08.04.2015.

Крім того, Верховний Суд України у постанові від 11.05.2016 по справі №6-824цс16 акцентував увагу на тому, що дотримання належного економічного регулювання земельних правовідносин, забезпечення надходжень платежів з орендної плати до місцевих бюджетів у законодавчо визначених межах шляхом їх вірного правового врегулювання безпосередньо належить до інтересів держави, тому факт не проведення нормативної грошової оцінки у порядку, встановленому законодавством, не є суто формальною підставою для визнання спірного договору недійсним.

Приймаючи до уваги наведені норми права та визнання відповідачами фактів порушення приписів діючого законодавства, а саме відсутність рішення органу самоврядування щодо надання дозволу на розробку землевпорядної документації щодо передачі вказаної земельної ділянки в оренду, не проведення земельних торгів (аукціону) та укладання договору оренди землі без врахування нормативної грошової оцінки землі, суд погоджується з позицією прокурора, що оскаржуваний договір є таким, що суперечить приписам чинного законодавства та підлягає визнанню недійсним згідно із ч. 1 ст. 203 та ч. 1 ст. 215 ЦК України.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги в частині визнання недійсним договору оренди землі б/н від 15.02.2016р. є обгрунтованими, документально доведеними та підлягають задоволенню.

Положеннями ч. 1 ст. 216 ЦК України встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ст. 83 Земельного кодексу України територіальні громади набувають землю у комунальну власність у разі прийняття спадщини або переходу в їхню власність земельних ділянок, визнаних судом відумерлою спадщиною.

Пунктом б ч. 1 ст. 80 Земельного кодексу України визначено, що суб'єктами права власності на землю є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.

Частиною 5 ст. 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності. Тобто, територіальна громада як власник спірного об'єкта нерухомості чи землі делегує сільській раді повноваження щодо здійснення права власності від її (громади) імені, в її інтересах.

Як вже зазначалося судом спірна земельна ділянка на підставі рішення Запорізького районного суду від 21.11.2007 по справі № 2-о-76/07 перейшла у комунальну власність та в силу положень ст. 83 Земельного кодексу України є власністю територіальної громади в особі Біленьківської сільської ради.

Відповідно до інформації, наявної у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, власником цієї земельної ділянки зазначена Біленьківська сільська рада.

Оскільки під час розгляду справи судом встановлені факти порушення відповідачами приписів чинного законодавства щодо порядку передачі землі в оренду та укладання відповідного правочину, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для користування відповідачем-2 (С(Ф)Г ОСОБА_2О. ) земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1 02:001:0333, яка знаходиться на території Біленьківської сільської ради Запорізького району Запорізької області та необхідністю повернення її власнику - територіальній громаді в особі Біленьківської сільської ради.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги про повернення спірної земельної ділянки також є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України, ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтями 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський судовий процес здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. При цьому принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень; вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Прокурором доведено належними доказами факти порушення відповідачами приписів діючого законодавства, яке регулює земельні правовідносини.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог, заявлених прокурором.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається на відповідачів пропорційно.

Керуючись ст. ст. 80, 93, 116, 124, 135 Земельного кодексу України, ст. ст. 15, 21 Закону України Про оренду землі , ч. 1 п. 289.1 ст. 289 ПК України, ст. ст. 203, 215, 216 ЦК України, ст. ст. 22, 33, 44, 49, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним договір оренди землі б/н від 15.02.2016, укладений між Біленьківською сільською радою Запорізького району Запорізької області (70441, Запорізька область, Запорізький район, с. Біленьке, вул. Центральна, буд. 20, ідентифікаційний номер 04353008) та Селянським (фермерським) господарством Мацько Володимир Олександрович (53563, Дніпропетровська область, Томаківський район, с. Вищетарасівка, вул. Артеменка, буд. 26, ідентифікаційний номер 30847325) щодо оренди земельної ділянки площею 2,68 га, кадастровий номер 2322180800:02:001:0333, яка знаходиться на території Біленьківської сільської ради Запорізького району Запорізької області, який 25.02.2016 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 13478049.

3. Зобов'язати Селянське (фермерське) господарство Мацько Володимир Олександрович (53563, Дніпропетровська область, Томаківський район, с. Вищетарасівка, вул. Артеменка, буд. 26, ідентифікаційний номер 30847325) повернути земельну ділянку площею 2,68 га, кадастровий номер 2322180800:02:001:0333, яка знаходиться на території Біленьківської сільської ради Запорізького району Запорізької області на користь територіальної громади в особі Біленьківської сільської ради Запорізького району Запорізької області (70441, Запорізька область, Запорізький район, с. Біленьке, вул. Центральна, буд.20, ідентифікаційний номер 04353008).

4. Стягнути з Біленьківської сільської ради Запорізького району Запорізької області (70441, Запорізька область, Запорізький район, с. Біленьке, вул. Центральна, буд.20, код ЄДРПОУ 04353008) на користь прокуратури Запорізької області (юридична адреса: вул. Матросова 29а, м. Запоріжжя, 69057, розрахунковий рахунок № 35217095000271, код класифікації видатків бюджету - 2800, відкритий в Державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, отримувач: прокуратура Запорізької області, ідентифікаційний код 02909973) кошти, витрачені у 2017 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави у розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп. Видати наказ.

5. Стягнути з Селянського (фермерського) господарства Мацько Володимир Олександрович (53563, Дніпропетровська область, Томаківський район, с. Вищетарасівка, вул. Артеменка, буд. 26, ідентифікаційний код 30847325) на користь прокуратури Запорізької області в особі Запорізької місцевої прокуратури № 2 (адреса: вул. Якова Новицького, 5, м. Запоріжжя, 69035, розрахунковий рахунок №35217095000271, відкритий в Державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, отримувач: прокуратура Запорізької області, ідентифікаційний код 02909973) кошти, витрачені у 2017 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави, у розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп. Видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 06 жовтня 2017 р.

Суддя О.В. Федорова