Рішення

від 02.10.2017 по справі 910/12779/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.10.2017Справа №910/12779/17

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Технологія-М доТовариства з обмеженою відповідальністю Авантрейд простягнення 56 483,34 грн. за зустрічним позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Авантрейд до Товариства з обмеженою відповідальністю Технологія-М простягнення 104 088,75 грн. з яких: 3 920,00 грн. надмірно перерахованої попередньої оплати та 100 168,75 грн. збитків за неналежне виконання договору Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

позивача (відповідача за зустрічним позовом):Гафрали К.І., Дуліч В.М.; відповідача (позивача за зустрічним позовом):Мельничук І.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариства з обмеженою відповідальністю Технологія-М (надалі - ТОВ Технологія-М ) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Авантрейд (надалі - ТОВ Авантрейд ) про стягнення 56 483,34 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору № 06-01 від 03.06.2016 позивач виконав роботи з постачання та монтажу технологічного обладнання, а відповідач зобов'язання по оплаті наданих послуг виконав не належним чином, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 19 000,00 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача інфляційних у розмірі 1 286,96 грн., 3% річних у розмірі 278,00 грн. та пені у розмірі 35 918,38 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.08.2017 порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 28.08.2017.

28.08.2017 від ТОВ Авантрейд надійшли клопотання про відкладення розгляду справи, відзив на позовну заяву та зустрічна позовна заява до ТОВ Технологія-М про стягнення 104 088,75 грн., позовні вимоги якої обґрунтовані неналежним виконанням зобов'язання щодо виконання робіт з постачання та монтажу технологічного обладнання за договором № 06-01 від 03.06.2016, у зв'язку з чим ТОВ Авантрейд нанесено збитки у розмірі 100 168,75 грн. Крім того, заявлена до стягнення сума включає в себе переплату за вказаним договором у розмірі 3 920,00 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.08.2017 зустрічний позов ТОВ Авантрейд прийнято для спільного розгляду з первісним позовом та відкладено розгляд справи на 02.10.2017 відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

26.09.2017 через канцелярію суду від ТОВ Технологія-М надійшов відзив на зустрічну позовну заяву, відповідно до якого відповідач за зустрічним позовом заперечує проти позовних вимог з огляду на недоведеність понесення збитків та на те, що обставини на які посилається позивач за зустрічним позовом, спростовані рішенням господарського суду міста Києва від 26.06.2017 у справі № 910/2789/17.

Представники ТОВ Технологія-М в судове засідання з'явились, надали пояснення по суті спору, позовні вимоги по первісному позову підтримали та просили задовольнити їх повністю, проти зустрічних позовних вимог заперечили.

Представник ТОВ Авантрейд в судове засідання з'явилась, надала пояснення по суті спору, через канцелярію суду подала відзив на первісну позовну заяву, зустрічну позовну заяву підтримала, проти первісного позову заперечила.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складались протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позови, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

03.06.2016 року між ТОВ Авантрейд (замовник) та ТОВ Технологія-М (підрядник) був укладений договір № 06-01 (далі - Договір ) відповідно до п. 1.1 якого виконавець зобов'язується виконати власними та залученими силами і способами роботи з постачання та монтажу технологічного обладнання за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Чайки, за двома етапами: 1) поставка виконавцем технологічного обладнання та матеріалів, 2) виконання робіт по монтажу поставленого технологічного обладнання.

Відповідно до п. 2.1 Договору, вартість обладнання, матеріалів і робіт, доручених підряднику за цим договором визначена на підставі договірної ціни, яка складається з вартості базового обладнання, обумовленого в додатку № 1-і/або рахунках-фактурах; вартості робіт і матеріалів по даному об'єкту, які визначені в попередньому кошторисі ЛС-2-1-1 (форма 4 АВК-3). Договірна ціна змінюється за погодженням сторін і тільки в тій частині робіт, які ще не виконані, що оформлюється додатковими угодами до цього договору.

Згідно з п.п. 2.1- 2.4 Договору розрахунки за обладнання проводяться замовником у вигляді 100% передоплати за рахунком - фактурою, що виставляється підрядником, а за виконані роботи - у вигляді 50 % передоплати на підставі попереднього кошторису за рахунком-фактурою, що виставляється підрядником. Подальші розрахунки за виконані роботи проводяться замовником на підставі актів виконаних робіт шляхом перерахування коштів на поточний рахунок підрядника протягом 3-х банківських днів з моменту підписання актів виконаних робіт.

Розрахунки по кожному етапу виконаних робіт проводяться замовником на підставі акту виконаних робіт шляхом перерахування коштів на поточний рахунок підрядника протягом 3- х банківських днів з моменту підписання актів виконаних робіт.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті постачання та монтажу технологічного обладнання за Договором, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 19 000,00 грн.

Судом встановлено, що укладений Договір є змішаним договором, оскільки містить в собі елементи як договору поставки, так і договору підряду.

Згідно з ч. 2 ст. 628 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

При цьому частиною 2 ст. 693 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Також згідно з ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з ч. 1 ст. 838 Цивільного кодексу України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи.

Відповідно до ч. 1 ст. 839 Цивільного кодексу України підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором. У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення, строки виконання роботи або її окремих етапів (ст.ст. 843, 846 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Із матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору позивачем був поставлений відповідачу товар та надані монтажні послуги, що підтверджується актом прийняття виконаних будівельних робіт за листопад 2016 року від 12.11.2016 (надалі - Акт ) на загальну суму 279 000,00 грн.

В свою чергу, ТОВ Авантрейд виконуючи зобов'язання за Договором здійснювало оплати, що підтверджується платіжним дорученням № 275 від 06.06.2016 на суму 120 000,00 грн., платіжним дорученням № 25 від 19.07.2016 на суму 30 000,00 грн., платіжним дорученням № 84 від 05.09.2016 на суму 60 000,00 грн., платіжним дорученням № 161 від 08.11.2016 на суму 50 000,00 грн. та платіжним дорученням № 138 від 22.10.2016 на суму 22 920,00 грн.

Заперечуючи проти позову, відповідач посилається на те, що в позовній заяві не враховано платежу, який здійснений платіжним дорученням № 138 від 22.10.2016, що призвело до необґрунтованого пред'явлення позову.

Відповідач вказує, що здійснені оплати за Договором на загальну суму 282 920,00 грн., повністю покривають визначену в акті вартість наданих послуг та утворюють переплату у розмірі 3 920,00 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 26.06.2017 у справі № 910/2789/17 встановлено, що ТОВ Авантрейд додатково замовив ТОВ Технологія-М встановлення термопринтеру в корпусі в комплекті з блоком живлення і електрообігрівачем, а також ідентифікатори (електронні ключі), у зв'язку з чим, підрядник виставив замовнику відповідний рахунок-фактура № ТМ-10-07 від 21.10.2016 на суму 22 920,00 грн., який оплачено замовником платіжним дорученням № 138 від 22.10.2016.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Пунктом 2.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2013 р. Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій).

Отже, рішення господарського суду міста Києва від 26.06.2017 у справі № 910/2789/17 має преюдиціальне значення, а встановлені ним факти повторного доведення не потребують.

Таким чином, оплачені платіжним дорученням № 138 від 22.10.2016 роботи є додатково замовленими та не входять до Акту, що спростовує посилання відповідача на відсутність заборгованості.

Крім того, умовами Договору передбачено, що розрахунки здійснюються по кожному етапу виконаних робіт на підставі акту виконаних робіт (п. 2.4 Договору).

Відповідно до п. 4.1 Договору приймання робіт здійснюється шляхом підписання відповідного Акту / актів. Замовник зобов'язаний протягом 3 робочих днів з дати отримання акта підписати його або надати мотивовану відмову від підписання.

Згідно п. 4.2 Договору у разі мотивованої відмови замовника від приймання робіт сторони складають двосторонній акт з переліком необхідних доопрацювань (недоліків та/або дефектів) і термінів їх виконання / усунення.

Як вбачається з матеріалів справи, Акт не підписаний з боку ТОВ Авантрейд .

Натомість, рішенням господарського суду міста Києва від 26.06.2017 у справі № 910/2789/17 також встановлено, що акт прийняття виконаних будівельних робіт за листопад 2016 року від 12.11.2016 був направлений ТОВ Авантрейд листом від 26.01.2017 і не був підписаний замовником, але зважаючи на встановлені обставини та відсутність мотивованої відмови від підписання акту, виконані підрядником роботи фактично відповідають домовленості сторін за Договором та є прийняті замовником.

Згідно з Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень затверджених наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013, нормативні строки пересилання місцевої простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку) складають три дні, а отже акт прийняття виконаних будівельних робіт за листопад 2016 року від 12.11.2016 замовник мав отримати до 31.01.2017, а відтак підписати або надати мотивовану відмову від підписання акту згідно п. 4.1 Договору мав до 03.02.2017.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про те, що прийнятими роботи вважаються 03.02.2017, а сплатити грошові кошти за такі роботи враховуючи п. 2.4 Договору, замовник мав до 08.02.2017.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 2.4 Договору грошове зобов'язання замовника за виконані роботи повинно було бути виконане до 08.02.2017.

Таким чином, за Актом відповідачем сплачено 260 000,00 грн. (платіжне доручення № 275 від 06.06.2016 на суму 120 000,00 грн., платіжне доручення № 25 від 19.07.2016 на суму 30 000,00 грн., платіжне доручення № 84 від 05.09.2016 на суму 60 000,00 грн. та платіжне доручення № 161 від 08.11.2016 на суму 50 000,00 грн.), а заборгованість ТОВ Авантрейд становить 19 000,00 грн., і строк виконання грошового зобов'язання по оплаті виконаних робіт на момент звернення позивача із позовом до суду настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у ТОВ Авантрейд грошового зобов'язання по сплаті на користь ТОВ Технологія-М на підставі Договору за виконані роботи згідно акту прийняття виконаних будівельних робіт за листопад 2016 року від 12.11.2016 станом на момент звернення до суду із позовною заявою у розмірі 19 000,00 грн. ТОВ Авантрейд вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

За таких обставин, первісні позовні вимоги ТОВ Технологія-М про стягнення з ТОВ Авантрейд заборгованості у розмірі 19 000,00 грн. є правомірними та обґрунтованим.

Також позивачем за первісним позовом заявлено вимогу про стягнення з відповідача інфляційних у розмірі 1 286,96 грн., 3% річних у розмірі 278,00 грн. та пені у розмірі 35 918,38 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання у період з 04.02.2017 по 01.08.2017.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.4.3 Договору при несвоєчасній оплаті замовником виконаних і прийнятих робіт за актом виконаних робіт замовник сплачує підряднику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який нараховується пеня від Договірної ціни за кожен день, понад дати, обумовленої п 2.3 Договору.

Відповідно до ст.ст. 1, 2 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, яка обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Натомість, позивач нараховує пеню на договірну ціну, що є неправомірним у розумінні ст. 2 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань .

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи встановлений судом строк для оплати виконаних робіт (до 08.02.2017), прострочка виконання зобов'язання за Договором починається з 09.02.2017, а тому позивачем неправомірно нараховані штрафні санкції у період з 04.02.2017 по 08.02.2017.

Враховуючи викладене та відсутність підстав для виходу за межі позовних вимог в частині нарахування інфляційних, правомірним та обґрунтованим є стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 2 386,19 грн., 3 % річних у розмірі 271,73 грн. та інфляційних витрат у розмірі 1 286,96 грн.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення первісних позовних вимог та стягнення з ТОВ Авантрейд на користь ТОВ Технологія-М заборгованості у розмірі 19 000,00 грн., пені у розмірі - 2 386,19 грн., інфляційних у розмірі 1 286,96 грн., 3% річних у розмірі 271,73 грн. В задоволенні інших позовних вимог (пеня у розмірі - 33 532,19 грн. та 3% річних у розмірі - 6,27 грн.) необхідно відмовити з викладених підстав.

Стосовно зустрічних позовних вимог суд відзначає наступне.

На думку позивача за зустрічним позовом, йому завдано збитки у розмірі 104 088,75 грн., які винили у зв'язку з тим, що відповідач за зустрічним позовом не виконав умов Договору, порушивши строки здійснення поставки та монтажу резервуару неналежної якості, який є непридатним для використання, не передав сертифікатів якості, документів про градуювання та калібровку, включив в акт № КБ-2в придбання та установку програмного забезпечення, яке придбавалось самостійно.

Як встановлено судом, сплачені платіжним дорученням № 138 від 22.10.2016 кошти у розмірі 22 920,00 грн. жодним чином не стосуються Акта, а відносяться до додатково замовлених робіт, які виконані ТОВ Технологія-М , що підтверджується видатковою накладною № ТМ-11-02 від 23.11.2016.

Тобто, посилання відповідача на наявність переплати за Договором у розмірі 3 920,00 грн. не відповідає дійсності та спростовується встановленими вище обставинами.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відшкодування майнової шкоди за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди втілено у статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана її майну, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно із ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:

1) протиправної поведінки;

2) розміру збитків;

3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками;

4) вини.

Отже, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. Тобто, протиправна дія є причиною, а шкода -наслідком протиправної дії. Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов'язку з відшкодування збитків.

Таким чином, позивач повинен довести протиправність дій відповідачів і їх вину, наявність та розмір збитків, наявність причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою та спричиненням шкоди.

Суд відзначає, що посилання ТОВ Авантрейд на неналежне виконання Технологія-М зобов'язань за Договором (порушення строків поставки та здійснення монтажу резервуару неналежної якості, який є непридатним для використання, не передання сертифікатів якості, документів про градуювання та калібровку), спростовується фактами встановленими в рішенні господарського суду міста Києва від 26.06.2016 у справі № 910/2789/17, згідно якого ТОВ Технологія-М фактично виконало свої зобов'язання з поставки та виконанню монтажних робіт за Договором належним чином.

Посилання ТОВ Авантрейд на неправомірне включення до Акту спеціального програмного забезпечення, яке купувалось ним самостійно, спростовується наданими ТОВ Технологія-М копіями видаткової накладної № 274 від 19.07.2017 та платіжного доручення № 154 від 25.07.2016, з яких вбачається, що саме підрядник придбав зазначене програмне забезпечення, а посилання на Договір № ZHV-SVR/10012017-sw про поставку програмного забезпечення від 10.01.2017 не може бути прийнятий судом в якості належного доказу, оскільки відсутні будь-які докази його виконання.

Більш того, Договір № ZHV-SVR/10012017-sw про поставку програмного забезпечення датований 10.01.2017, тоді як Акт датований 12.11.2016 та передбачає роботи за листопад 2016 року.

Наданий до суду дефектний акт № 2864 від 25.10.2016 також не може бути прийнятий в якості належного та допустимого доказу виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 853 Цивільного кодексу України, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Як вже зазначалось, та встановлено в рішенні господарського суду міста Києва від 26.06.2017 у справі № 910/2789/17, роботи виконані підрядником згідно Договору є прийнятими замовником.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 853 Цивільного кодексу України, якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов'язаний негайно повідомити про це підрядника; у разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин на вимогу будь-кого з них має бути призначена експертиза.

Згідно з ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, виходячи з встановленого законом правилом допустимості доказів, встановлення факту недоліків виконаних робіт за Договором, повинно було бути здійснено сторонами шляхом проведення експертизи, висновок якої, в даному випадку, є допустимим доказом, а дефектний акт, що складений за відсутності ТОВ Технологія-М , в розумінні закону не є таким доказом.

Крім того, позивачем за зустрічним позовом жодним чином не обґрунтовано суму збитків, будь-якого розрахунку суду не надано.

Викладені обставини свідчать про недоведеність позивачем за зустрічним позовом факту понесення збитків у розмірі 104 088,75 грн., а також наявності повного складу цивільного правопорушення, з яким приписи чинного законодавства України пов'язують можливість стягнення збитків.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність відмови в задоволенні зустрічних позовних вимогах з викладених підстав.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами за правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Первісні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Технологія-М задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Авантрейд (01601, м. Київ, Печерський Узвіз, будинок 3; ідентифікаційний код 37318988) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Технологія-М (03110, м. Київ, вул. Андрія Головка, будинок 25, офіс 2; ідентифікаційний код 31984532) заборгованість у розмірі 19 000 (дев'ятнадцять тисяч) грн. 00 коп., пеню у розмірі 2 386 (дві тисячі триста вісімдесят шість) грн. 19 коп., 3% річних у розмірі 271 (двісті сімдесят одна) грн. 73 коп., інфляційні у розмірі 1 286 (одна тисяча двісті вісімдесят шість) грн. 96 коп. та судовий збір у розмірі 352 (триста п'ятдесят дві) грн. 70 коп. Видати наказ.

3. В задоволенні інших первісних позовних вимогах відмовити.

4. В задоволенні зустрічних позовних вимогах Товариства з обмеженою відповідальністю Авантрейд відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 06.10.2017.

Суддя В.П. Босий