Рішення

від 02.10.2017 по справі 912/2068/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2017 рокуСправа № 912/2068/17 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Колодій С.Б. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/2068/17

за позовом: Керівника Знам'янської місцевої прокуратури в інтересах держави, уповноваженим органами якої виступають:

1. Олександрівська районна державна адміністрація, Кіровоградська область, Олександрівський район, смт. Олександрівка

2. Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, м. Кропивницький

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Квінт-ЛТД", Київська область, Згурівський район, с. Мала Березанка

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Красносільської сільської ради, Кіровоградська область, Олександрівський район, с. Красносілля

про внесення змін до договору оренди

за участі представників сторін:

від прокурора - Сігіда Л.М., посвідчення № 042569 від 30.03.2016 р.;

від позивача 1 - участі не брали;

від позивача 2 - участі не брали;

від відповідача - участі не брали;

від третьої особи - участі не брали;

Керівник Знам'янської місцевої прокуратури звернувся до господарського суду із позовом в інтересах держави, уповноваженими органами якої виступають Олександрівська районна державна адміністрація та Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області до товариства з обмеженою відповідальністю "Квінт-ЛТД", у якому просить внести зміни до договору оренди землі від 18.12.2006, укладеного між Олександрівською районною державною адміністрацією та товариством з обмеженою відповідальністю "Квінт-ЛТД" в особі голови ОСОБА_1, зареєстрованого у Кіровоградській регіональній філії центру Державного земельного кадастру 18.12.2006 за № 431, зазначивши орендодавцем земельної ділянки (об"єкту оренди) Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області та виклавши пункт 2.1 вказаного договору у наступній редакції: "Орендна плата вноситься орендарем на рівні земельного податку у грошовій формі в розмірі 5 відсотків від середньої нормативної грошової оцінки 1 га ріллі по області, що становить 29 143,79 грн. на рік або 2428,65 грн. у місяць на розрахунковий рахунок Красносільської сільської ради". Також прокурор просить стягнути на його користь з відповідача 1600 грн. судового збору.

27.09.2017 на адресу господарського суду надійшла заява Керівника Знам'янської місцевої прокуратури № 20170000637602вих17 від 12.09.2017 про зміну позовних вимог, відповідно до змісту якої просить:

- пункт 2 прохальної частини позову викласти в такій редакції: "Внести зміни до договору оренди землі від 18.12.2006, укладеного між Олександрівською районною державною адміністрацією та товариством з обмеженою відповідальністю "Квінт ЛТД" в особі голови ОСОБА_1, зареєстрований у Кіровоградській регіональній філії центру Державного земельного кадастру 18.12.2006 р. за № 431, зазначивши орендодавцем земельної ділянки (об"єкту оренди) Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області та виклавши пункт 2.1 вказаного договору в такій редакції: "Орендна плата вноситься орендарем на рівні земельного податку у грошовій формі в розмірі 8 відсотків від середньої нормативної грошової оцінки 1 га ріллі по області, що становить 46 630,06 грн. на рік або 3885,84 грн. у місяць на розрахунковий рахунок Красносільської сільської ради".

Частиною 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

За змістом поданої прокурором заяви № 20170000637602вих17 від 12.09.2017 позивач фактично змінює лише предмет позову та залишає без змін підстави позовної вимог. Вказана заява подана до господарського суду до початку розгляду справи по суті.

Прокурор, згідно статті 29 Господарського процесуального кодексу України, несе обов'язки і користується правами сторони, в тому числі і на подання заяви про зміну предмета позову.

На підставі викладеного та з урахуванням прав позивача (прокурора), визначених статтею 22 Господарського процесуального кодексу України щодо зміни предмета позову до початку розгляду справи по суті, господарський приймає заяву про зміну № 20170000637602вих17 від 12.09.2017 та здійснює розгляд справи з урахуванням зміненого предмета позову.

Позовні вимоги прокурора щодо необхідності внесення змін до договору оренди землі, укладеного 18.12.2006 між Олександрівською районною державною адміністрацією Кіровоградської області та товариством з обмеженою відповідальністю "Квінт ЛТД" в частині встановлення орендної плати у розмір 8% від середньої нормативної грошової оцінки мотивовано тим, що згідно вимог п.п. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати не може бути меншою розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території.

Щодо вимоги прокурора про внесення змін до вказаного договору, в частині заміни сторони договору, а саме Орендодавця земельної ділянки з Олександрівської районної державної адміністрації на Головне управління Держгеокадастру, то вона обґрунтована тим, що відповідно до вимог частини 4 статті 122 Земельного кодексу України на даний час розпорядником земель, що перебувають в оренді відповідача на території Кіровоградської області, є Головне управління Держеокадастру у Кіровоградській області.

Ухвалою від 19.07.2017 господарським судом порушено провадження у справі № 912/2068/17 за даним позовом. Крім того, даною ухвалою до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача залучено Красносільську сільську раду Олександрівського району Кіровоградської області.

В судовому засіданні 02.10.2017 господарський суд перейшов до розгляду справи по суті.

Прокурор в судовому засіданні 02.10.2017 позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представники позивачів, відповідача та третьої особи в судове засідання 02.10.2017 р. не прибули, матеріали справи містять поштові повідомлення про вручення прокуратурі, позивачам та третій особі ухвали про відкладення розгляду справи від 19.09.2017 р. (а.с.101-102, 110-111), відповідач також належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, оскільки ухвалу про відкладення розгляду справи від 19.09.2017 р. відповідачу направлено за його юридичною адресою згідно відомостей ЄДР: 07642, Київська область, Згурівський район, с. Мала Березанка, вул. Шевченка, буд. 44 (а.с.41-47, 100), а також підтверджується відміткою канцелярії на звороті такої ухвали.

У підпункті 3.9.2 пункту 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що, розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи наведене та з метою запобігання безпідставному затягуванню розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 02.10.2017 без участі представників сторін за наявними в ній матеріалами (стаття 75 Господарського процесуального кодексу України).

06.09.2017 р. на адресу суду від Красносільської сільської ради надійшли письмові пояснення, за змістом яких остання просить припинити провадження у справі за відсутності предмету спору, в зв"язку з укладенням додаткової угоди між Олександрівською районною державною адміністрацією та ТОВ "Квінт ЛТД" від 26.07.2017 р. до договору оренди земельної ділянки від 18.12.2006 р., якою внесено зміни в пункт 2.1 Договору оренди земельної ділянки від 18.12.2006 р. Крім того, просить розглядати справу без участі представника сільської ради.

Поряд з цим, 07.09.2017 на адресу суду від Олександрівської районної державної адміністрації надійшла заява про припинення провадження у справі, в зв"язку з відсутністю предмету спору.

Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, відповідно до наданих письмових пояснень від 06.09.2017 та від 19.09.2017 р. підтримало позовні вимоги в повному обсязі.

02.10.2017 р. від представника Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області до суду надійшло клопотання в порядку частини 2 статті 83 Господарського процесуального кодексу України про вихід за межі позовних вимог, відповідно до якого позивач 2 просить визнати недійсною Додаткову угоду від 26.07.2017 р., укладену між Олександрівською районною державною адміністрацією та ТОВ "Квінт-ЛТД" до договору оренди земельної ділянки від 18.12.2006 р. № 431, а також просить розгляд справи провести без участі представника.

Розглянувши наявні у справі матеріали та оцінивши подані сторонами докази, заслухавши пояснення прокурора, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Між Олександрівською районною державною адміністрацією Кіровоградської області (Орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Квінт-ЛТД" (Орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки (далі - Договір, а.с. 21-22).

Укладений між сторонами договір зареєстрований у Кіровоградській регіональній філії центру Державного земельного кадастру 18.12.2006 за № 431.

Відповідно до пункту 1.1 Договору визначено, що на підставі намірів сторін Договору Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду користування земельну ділянку загальною площею 18,1601 га, у тому числі рілля 18,1601 га, у відповідності з планом землекористування.

Згідно пункту 1.2 Договору земельна ділянка надається строком на п"ятнадцять років для раціонального використання землі з метою товарного сільськогосподарського виробництва.

Грошова оцінка земельної ділянки розміром 18,1601 га становить 156667,18 грн. (пункт 1.3 Договору).

По закінченню строку договору оренди Орендар має переважне право на поновлення договору на новий строк. У цьому випадку зацікавлена сторона повинна повідомити письмово іншу сторону про бажання пролонгації договору на новий строк не пізніше, ніж за два місяці до закінчення строку договору (пункт 1.4 Договору).

В пункті 2.1 розділу "Орендна плата" сторони погодили, що орендна плата вноситься орендарем в розмірі 1,5 відсотка за кожен рік використання земельної ділянки, визначеної відповідно до законодавства вартості орендованої земельної ділянки, тобто 129,41 грн. за 1 гектар. Всього на рік 2350,10 грн. орендна плата вноситься в такі строки: кожен місяць до 30 числа рівними частинами.

За згодою сторін розмір орендної плати може бути переглянутий у випадках: зміни умов господарювання, передбачених договором, цін, тарифів тощо, погіршення стану земельної ділянки не з вини Орендаря, збільшення розмірів ставки земельного податку, в інших випадках, передбачених законодавчими актами України (пункт 2.2 Договору).

В розділі "Чинність договору" сторонами погоджено, що зміна умов договору можлива лише за взаємною згодою сторін.

Згідно акта прийому передачі земельної ділянки в оренду орендодавець передав, а орендар прийняв земельну ділянку площею 18,1601 га (а.с.23).

В зв'язку з тим, що граничний розмір земельного податку, встановлений Податковим кодексом України для даної категорії земель, не відповідає розміру орендної плати, встановленої в договорі оренди землі, укладеному між Олександрівською районною державною адміністрацією та товариством з обмеженою відповідальністю "Квінт ЛТД", виникла необхідність внесення змін до даного договору та приведення його у відповідність до вимог чинного законодавства.

Вирішуючи даний спір, господарський суд враховує наступне.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу закріплено статтею 16 вказаного Кодексу.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права, в свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі, щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Згідно з абзацом четвертим частини першої статті 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує справи за позовами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Частиною другою згаданої статті передбачено, що у позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, за відсутності ж такого органу або відсутності у нього повноважень зазначає про це в позовній заяві.

У статті 29 Господарського процесуального кодексу України визначено повноваження прокурора як учасника судового процесу у позовному провадженні, та передбачено, що у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор набуває статусу позивача.

Господарський суд повинен оцінювати правильність визначення прокурором органу, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах, пов'язаних із захистом інтересів держави.

Інтереси держави мають чітко формулюватися й умотивовуватися прокурором.

Звернувшись з даним позовом до господарського суду керівник Знам'янської місцевої прокуратури Кіровоградської області послався на те, що на виконання вимог Податкового кодексу України, Красносільською сільською радою рішенням затверджено Положення про розміри, порядок сплати та перерахування місцевих податків і зборів, яким врегульовано ставку земельного податку на земельні ділянки, розташовані за межами населених пунктів, нормативну грошову оцінку яких не проведено, що становить 5 % від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по області. Поряд з цим, в порушення норм Податкового кодексу України та пункту 2.1 договору, зміни до договору оренди в частині розміру орендної плати до цього часу не вносились.

Порушення інтересів держави прокурор вбачає в невжитті заходів Олександрівською районною державною адміністрацією, як орендодавцем та Головним управлінням Держгеокадасту у Кіровоградській, як розпорядником земель сільськогосподарського призначення державної власності, щодо внесення змін до договору в частині розміру орендної плати.

Конституційний Суд України у рішенні від 08.04.1999 у справі №1-1/99 зазначив, що із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносин. Під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах" потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Виходячи з положень чинного законодавства України, на прокурора покладається обов'язок при поданні позову обґрунтувати як наявність підстав для представництва в суді законних інтересів держави, так і неможливість здійснення або фактичне нездійснення захисту цих інтересів органом державної влади, органом місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях відстоює позицію про можливість участі прокурора у справі тільки за наявності на це підстав. Зокрема, Європейський суд у низці справ роз'яснював, що одна лише участь ("активна" чи "пасивна") прокурора або іншої співмірної посадової особи може розглядатися як порушення п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення у справі "Мартіні проти Франції" від 12.04.2006). Оскільки прокурор, висловлюючи думку з процесуального питання, займає одну зі сторін спору, його участь може створювати для сторони почуття нерівності (рішення у справі "Кресс проти Франції від 07.06.2001). Підтримка прокуратурою однієї зі сторін, безумовно, може бути виправданою за належних обставин, наприклад, зокрема, коли захисту потребують державні інтереси.

Згідно з статтею 13 Конституції України, статтею 373 Цивільного кодексу України, статтею 1 Земельного кодексу України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією (стаття 14 Конституції України).

Відповідно до частини 5 статті 122 Земельного кодексу України обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Місцеві державні адміністрації в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці, відповідно до вимог статей 2, 13 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" забезпечують підготовку та виконання відповідних бюджетів, вирішення питання щодо використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля.

Згідно з вимогами пункту 3 статті 16 вищевказаного Закону місцеві державні адміністрації в межах, визначених Конституцією і законами України, здійснюють на відповідних територіях державний контроль за використанням та охороною земель, лісів, надр, води та інших природних ресурсів.

Відповідно до статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно зі статтею 2 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві.

З наведених вище положень вбачається, що обов'язок зі сплати орендної плати є нормативно регульованим і не може визначатися чи змінюватися та припинятися сторонами договору за власним волевиявленням з порушенням умов та порядку, передбачених чинним законодавством; дотримання порядку визначення орендної плати відповідно до проведеної нормативної грошової оцінки є чинником економічного регулювання земельних відносин, визначення економічно обґрунтованих надходжень до місцевих бюджетів та можливості подальшої індексації відповідних надходжень, виконання вимог статті 627 Цивільного кодексу України щодо справедливості укладеного договору шляхом забезпечення застосування рівного підходу при визначенні орендної плати незалежно від особи - учасника правовідносин; порушення цього порядку суперечить частині 1 статті 13 Закону України "Про оцінку земель", частині 1 пункту 289.1 статті 289 Податкового кодексу України.

Окрім того, дотримання належного економічного регулювання земельних відносин, забезпечення надходжень платежів з орендної плати до місцевих бюджетів у законодавчо визначених межах шляхом їх вірного правового (в тому числі договірного) врегулювання, що виключає невизначеність у правовідносинах сторін, безпосередньо належить до інтересів держави. Вищевказані твердження містяться у Постанові Вищого господарського суду України від 02.12.2014 у справі №916/2287/14.

В той же час, органом державної влади - Олександрівською районною державною адміністрацією Кіровоградської області, як стороною договірних відносин, до цього часу не вжито будь-яких заходів щодо усунення вищевказаних порушень в частині ініціювання питання та приведення умов договору в частині розміру сплати орендної плати до вимог Податкового кодексу України, а також щодо виконання статті 21 Закону України "Про оренду землі", пункту 2.2 вищевказаного договору оренди землі щодо перегляду розмірів ставки земельного податку.

Вказаний факт свідчить про бездіяльність Олександрівської районної державної адміністрації.

Крім того, з 01.01.2013 до земельного законодавства в Україні було внесено зміни, відповідно до яких право передавати у власність або користування для всіх потреб земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності належить центральному органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальним органам, а саме Головному управлінню Держгеокадастру у Кіровоградській області.

Прокурором встановлено, що Головне управління Держгеокадастру як розпорядником земель не вжито всіх можливих заходів, направлених на перегляд розміру орендної ставки за спірним договором.

Таким чином, прокурор правомірно звернувся до суду з даним позовом в інтересах держави в особі Олександрівської районної державної адміністрації та Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, у зв'язку із тим, що вказаними органами відповідні заходи на виконання вимог вище перелічених законів, не вживаються.

Господарський суд враховує, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду землі", законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно статті 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Положеннями статті 13 названого Закону визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (стаття 13 Закону).

Істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату (стаття 15 Закону).

Частинами 1, 2 статті 21 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України.

З 1 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України (далі - ПК), який відповідно до пункту 1.1 статті 1 регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, і, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За змістом підпункту 9.1.10 пункту 9.1 статті 9 ПК (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів, яка в силу вимог підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 цього ж Кодексу є податком і справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до пункту 269.1 статті 269 ПК платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Останні ж, як визначає зміст підпункту 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, це особи, яким, зокрема, на умовах оренди надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності. Отже, ПК визначив обов'язок й орендаря сплачувати земельний податок у формі орендної плати.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК).

Справляння плати за землю, в тому числі й орендної плати, здійснюється відповідно до положень розділу ХIII ПК.

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем, а підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (пункт 288.1 статті 288 ПК).

Підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 зазначеного Кодексу встановлено, що розмір орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється розділом ХIII ПК; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом, та не може перевищувати, зокрема, для інших земельних ділянок, наданих в оренду, 12 відсотків нормативної грошової оцінки (підпункт 288.5.2 зазначеного пункту).

Тобто, законодавець визначив нижню граничну межу річної суми платежу з орендної плати за земельні ділянки, незалежно від того, чи співпадає її розмір із визначеним у договорі.

Проаналізувавши наведені норми господарський суд дійшов висновку, що з набранням чинності Податкового кодексу України річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 цього Кодексу та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати.

При цьому виходячи із принципу пріоритетності норм ПК над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 ПК, до моменту внесення до такого договору відповідних змін розмір орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлений підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, зокрема, у постанові від 2 грудня 2014 року (справа № 21-274а14).

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002 №15-рп/2002 (справа про досудове врегулювання спорів) було визначено, що положення частини 2 статті 124 Конституції України стосовно поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно - правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.

Отже, надсилання відповідачу пропозицій про внесення змін до спірного договору оренди є виключно правом, а не обов'язком позивача, тому недотримання позивачем вимог частини 2 статті 188 Господарського кодексу України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про зміну умов договору оренди земельної ділянки не позбавляє його права звернутися до суду з позовом до відповідача про зміну умов договору за наявності спору, тобто відсутності згоди на зміну умов договору.

Оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 06.12.2010 у справі №2-1/10068-2008, від 23.05.2011 у справі №7/105-10 (30/234-09), від 04.07.2011 у справі №41/81пд.

Стаття 30 Закону України "Про оренду землі" передбачає, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Отже, положеннями спірного договору та нормами чинного законодавства передбачена можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках встановлених договором або законом. Оскільки сторонами в договорі оренди передбачена можливість внесення змін до договору, а орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати може бути підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору (пункт 2.19 постанови пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011 з подальшими змінами).

Відповідно частини 1 статті 144 Конституції України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Згідно частини 1 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Відповідно до частини 1 статті 73 цього Закону акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Згідно статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Затвердження ставок земельного податку відповідно до Податкового кодексу України входить до повноважень органів місцевого самоврядування (пункт 35 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування").

З матеріалів справи вбачається, що рішенням третьої сесії сьомого скликання Красносільської сільської ради №40 від 11.02.2016 затверджено ставки земельного податку на 2017 рік.

Пунктом 7 підпункту 7.1 вказаного рішення встановлено, що ставка земельного податку на земельні ділянки, розташовані за межами населених пунктів, нормативно-грошову оцінку яких не визначено, встановлюється у розмірі 5% від нормативно - грошової оцінки одиниці площі ріллі по області.

Відповідно до даних Довідника показників нормативної грошової оцінки земель населених пунктів середня нормативна грошова оцінка 1 га ріллі станом на 01.01.2017 року по Кіровоградській області становить 32 096,51 грн.

З урахуванням середньої нормативно-грошової оцінки по області така оцінка для 18,1601 га (рілля) становить 582 875,83 грн.

Таким чином мінімальний річний розмір орендної плати за використання земельної ділянки площею 18,1601 га (рілля) за межами населеного пункту становить 29 143,79 грн., тобто 1604,82 грн. за 1 га, або 2428,65 грн. в місяць з усієї площі.

Вказані положення відповідають нормам статті 288 Податкового кодексу України.

Оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною і відповідно зміна ставки земельного податку за земельні ділянки, які розташовані за межами населених пунктів є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору, то прокурор обґрунтовано звернувся до господарського суду з позовом про внесення змін до спірного договору.

Таким чином, господарський суд вважає позовні вимоги прокурора щодо внесення змін до договору оренди землі від 18.12.2006, зареєстрованого у Кіровоградській регіональній філії центру Державного земельного кадастру 18.12.2006 за № 431, укладеного між Олександрівською районною державною адміністрацією Кіровоградської області та товариством з обмеженою відповідальністю "Квінт ЛТД", виклавши пункт 2.1 договору у наступній редакції: "Орендна плата вноситься орендарем на рівні земельного податку у грошовій формі в розмірі 8 відсотків від середньої нормативної грошової оцінки 1 га ріллі по області, що становить 46630,06 грн. на рік або 3885,84 грн. у місяць на розрахунковий рахунок Красносільської сільської ради" обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, господарський суд враховує, що як вбачається з Договору, сторонами Договору є Олександрівська районна державна адміністрація та товариство з обмеженою відповідальністю "Квінт ЛТД".

В той же час, на підставі змін в законодавстві цивільні права та обов'язки щодо розпорядження землями державної власності перейшли до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області як до органу, уповноваженого державою здійснювати функції розпорядження земельними ділянками державної власності.

Таким чином, на даний час розпорядником земель є Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області. Отже, повноваження щодо розпорядження землями державної власності перейшли до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області відповідно до припису закону, однак умови договору щодо заміни орендодавця як сторони у зобов'язанні, не приведено у відповідність з вимогами законодавства.

Положеннями статті 4 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є органи виконавчої влади, які відповідно до закону передають земельні ділянки у власність або користування.

За приписами частини 2 статті 175 Господарського кодексу України визначено, що якщо майново-господарське зобов'язання виникає між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами, зобов'язаною та управненою сторонами зобов'язання є відповідно боржник і кредитор.

Заміна кредитора у зобов'язанні відповідно до статті 516 Цивільного кодексу України здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Крім того, стороною у спорах щодо виконання договорів, внесення змін може бути виключно сторона правочину. Як вбачається з матеріалів справи Олександрівська районна державна адміністрації Кіровоградської області на даний час виступає стороною даного договору оренди земельної ділянки, що не відповідає її правовому статусу відповідно до законодавства.

За таких обставин, позовні вимоги в частині заміни за текстом договору сторони договору оренди землі підлягають задоволенню шляхом внесення відповідних змін до Договору оренди землі від 18.12.2006, визначивши Орендодавцем земельної ділянки Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, замість Олександрівської районної державної адміністрації.

Відповідно до частини 3 статті 653 Цивільного кодексу України у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Аналогічні положення містяться в частині 5 статті 188 Господарського кодексу України.

З викладеного вбачається, що зазначені зміни для сторін набирають сили з моменту набрання чинності рішенням суду.

Щодо клопотання Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 02.10.2017 про вихід за межі позовних вимог з посиланням на частину 2 статті 83 Господарського процесуального кодексу України про визнання недійсною додаткову угоду від 26.07.2017 р., укладену між Олександрівською районною державною адміністрацією та товариством з обмеженою відповідальністю "Квінт ЛТД" до договору оренди землі зареєстрованого 18.12.2006 р. № 431 господарський суд вказує таке.

Положення статті 83 Господарського процесуального кодексу України надають господарському суду право при прийнятті рішення, зокрема, виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.07.2017 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Квінт ЛТД" (Орендар) та Олександрівською районною державною адміністрацією (Орендодавець) укладено додаткову угоду до договору оренди землі зареєстрованого 18.12.2006 р. за № 431 (а.с. 69).

У пункті 2 Додаткової угоди сторони погодили внести зміни до пункту 2.1 Договору, виклавши його в такій редакції: "Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 8 відсотків від середньої нормативної грошової оцінки 1 га ріллі по області, що становить 46630,07 грн. на рік або 3885,84 грн. у місяць на розрахунковий рахунок Красносільської сільської ради. Орендна плата змінюється відповідно до зміни середньої нормативної грошової оцінки 1 га ріллі по області.

Орендна плата обчислюється з урахуванням коефіцієнтів індексації та відповідно до вимог статті 287 Податкового кодексу України, сплачується рівними частками Орендарем за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця у розмірі - одної дванадцятої (1/12) від річного розміру орендної плати, встановленого даним пунктом Договору".

27.07.2017 р. у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" зміни до Договору додатковою угодою від 26.07.2017 р. проведено державну реєстрацію речового права на нерухоме майно шляхом внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 70).

Поряд з цим, з 01.01.2013 р. до земельного законодавств в Україні було внесено зміни, відповідно до яких право передавати у власність або користування для всіх потреб земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності належать центральному органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальним органам, а саме Головному управлінню Держгеокадастру у Кіровоградській області.

Таким чином орендодавець за договором на даний час позбавлений повноважень ініціювати та укладати будь-які додаткові угоди до договору оренди землі у тому числі і щодо зміни розміру орендної плати.

Наведені умови свідчать, що під час укладання даної додаткової угоди Олександрівською районною державною адміністрацією перевищено свої повноваження передбачені законом, що говорить про недійсність укладеної додаткової угоди від 26.07.2017 р. до договору оренди земельної ділянки, зареєстрованої 18.12.2006 р. за № 431.

За таких обставин, господарський суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати недійсною Додаткову угоду від 26.07.2017 р. до Договору оренди землі від 18.12.2006 року, укладеного між Олександрівською районною державною адміністрацією та товариством з обмеженою відповідальністю "Квінт ЛТД" в особі голови ОСОБА_1, зареєстрований у Кіровоградській регіональній філії центру Державного земельного кадастру 18.12.2006 року за № 431.

Відносно клопотань про припинення провадження у справі в зв"язку з відсутністю предмету спору, слід зазначити наступне.

В поданих заявах підставою для припинення провадження у справі заявники зазначили про укладання Додаткової угоди від 26.07.2017 р. до Договору оренди землі від 18.12.2006 року, укладеного між Олександрівською районною державною адміністрацією та товариством з обмеженою відповідальністю "Квінт ЛТД" про внесення змін у пункт 2.1 вказаного Договору.

Оскільки, господарським судом визнано недійсною Додаткову угоду від 26.07.2017 р. до Договору оренди землі від 18.12.2006 року, укладеного між Олександрівською районною державною адміністрацією та товариством з обмеженою відповідальністю "Квінт ЛТД" в особі голови ОСОБА_1, зареєстрований у Кіровоградській регіональній філії центру Державного земельного кадастру 18.12.2006 року за № 431, то підстави для припинення провадження у справі у суду відсутні.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 22, 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82, 83, 84, 85, 87, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсною Додаткову угоду від 26.07.2017 р. до Договору оренди землі від 18.12.2006 року, укладеного між Олександрівською районною державною адміністрацією та товариством з обмеженою відповідальністю "Квінт ЛТД" в особі голови ОСОБА_1, зареєстрований у Кіровоградській регіональній філії центру Державного земельного кадастру 18.12.2006 року за № 431.

Внести зміни до договору оренди землі від 18.12.2006 року, укладеного між Олександрівською районною державною адміністрацією та товариством з обмеженою відповідальністю "Квінт ЛТД" в особі голови ОСОБА_1, зареєстрований у Кіровоградській регіональній філії центру Державного земельного кадастру 18.12.2006 року за № 431, зазначивши орендодавцем земельної ділянки (об'єкту оренди) Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області та виклавши п. 2.1 вказаного договору в такій редакції: "Орендна плата вноситься орендарем на рівні земельного податку у грошовій формі в розмірі 8 відсотків від середньої нормативної грошової оцінки 1 га ріллі по області, що становить 46 630,06 грн. на рік або 3885,84 грн. у місяць на розрахунковий рахунок Красносільської сільської ради.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Квінт-ЛТД" (07642, Київська область, Згурівський район, с. Мала Березанка, вул. Шевченка, буд. 44, код ЄДРПОУ 23585256) на користь прокуратури Кіровоградської області (25006, м. Кропивницький, вул. В.Пермська, 4, код ЄДРПОУ 02910025, Банк - Державна казначейська служба України м. Київ, МФО 820172, р/р 35215073004600, код класифікації видатків бюджету 2800) 1600,00 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга на рішення подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 09.10.2017 р.

Суддя С.Б. Колодій