Рішення

від 02.10.2017 по справі 908/1589/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 15/96/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.10.2017 Справа № 908/1589/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Сонячне диво , 51142, Дніпропетровська область, Магдалинівський район, с. Жданівка, вул. Робоча, б. 6-Б

до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства Відрадненське , 70406, Запорізька область, Запорізький район, с. Відрадне, вул. Перемоги, б. 3

про стягнення коштів

Суддя Горохов І.С.

Секретар судового засідання Чернетенко А.С.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2, довіреність б/н від 24.07.2017;

від відповідача: не з'явився; у попередньому судовому засіданні: ОСОБА_3, довіреність № 51 від 27.01.2017;

суть спору:

До господарського суду Запорізької області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю Сонячне диво , Дніпропетровська область, Магдалинівський район, с. Жданівка до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства Відрадненське , Запорізька область, Запорізький район, с. Відрадне про стягнення суми боргу за договором поставки у розмірі 154 806,84 грн.

01.08.2017 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу розподілено судді Горохову І.С.

Ухвалою суду від 01.08.2017 порушено провадження у справі № 908/1589/17, присвоєно справі номер провадження 15/96/17, судове засідання призначене на 17.08.2017.

В судових засіданнях 17.08.2017 та 05.09.2017 в порядку ст. 77 Господарського кодексу України оголошувалися перерви до 05.09.2017 та 02.10.2017.

Розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу, за наявними у справі доказами.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач належним чином не виконав зобов'язання щодо своєчасної оплати поставленої на підставі договору поставки продукції, у зв'язку з чим за ПАТ Відрадненське утворилась заборгованість у розмірі 154 806,84 грн. У зв'язку з цим позивач просить стягнути з відповідача зазначену заборгованість, а також нараховані на суму боргу 3% річних в розмірі 2485,54 грн. за період з 17.03.2017 по 24.07.2017, суму інфляційних втрат в розмірі 11 273,40 грн. за період березень - липень 2017 та пеню у розмірі 21 047,90 грн. за період з 17.03.2017 по 24.07.2017. Обґрунтовуючи позовні вимоги посилається на ст. ст. 11, 258, 525, 526, 610, 611, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 7, 20, 173, 174, 193, 216, 230, 231, 232, 343 Господарського кодексу України та ст. ст. 1, 2, 44 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 03.10.2017 представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання 03.10.2017 не з'являвся, письмовий відзив та витребувані судом документи не надав. Про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України. В минулому судовому засіданні просив розгляд справи відкласти для врегулювання спору мирним шляхом, однак на час прийняття судом рішення доказів укладення мирової угоди не надав, в судове засідання представник не з`явився.

У постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 роз'яснено, що за змістом статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Про причини своєї неявки відповідач суд не повідомив, будь-яких клопотань, заяв від нього не надійшло.

Суд визнав можливим розглянути справу на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України у відсутність відповідача за наявними в ній матеріалами, оригінали яких оглянуті в судовому засіданні.

В судовому засіданні 03.10.2017 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши доводи представника позивача, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд встановив наступне.

28.02.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю Сонячне диво , Дніпропетровська область, Магдалинівський район, с. Жданівка (ТОВ Сонячне диво , позивач, постачальник) та ОСОБА_1 акціонерним товариством Відрадненське , Запорізька область, Запорізький район, с. Відрадне (ПАТ Відрадненське , відповідач, покупець) підписано договір поставки № 19.

Відповідно до п. 1.1 договору за цим договором постачальник зобов'язується в порядку та строки, встановлені цим договором, передати у власність покупцеві макуху соняшника (товар), в певній кількості, відповідної якості і за узгодженою ціною, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити поставлений товар згідно з умовами цього договору.

Згідно з п. 1.2 договору кількість товару, що поставляється однією партією, його ціна і загальна вартість, якісні характеристики товару, а також строки поставки кожної партії товару визначаються згідно двосторонній узгодженій специфікації, яка є невід'ємною частиною цього договору і не підлягає перегляду в односторонньому порядку (типова форма специфікації передбачена додатком № 1, який є невід'ємною частиною цього договору).

Пунктами 2.2, 2.3 договору передбачено, що терміни поставки товару встановлюється відповідно до спеціфікації, яка є невід'ємною частиною цього договору. Спеціфікація на кожну партію товару підписується уповноваженими представниками сторін за умови погодження (письмового чи усного) постачальником специфікації покупця.

Постачальник зобов'язаний здійснити поставку товару виключно за узгодженою належним чином специфікацією. Постачальник не має права самостійно зменшувати або збільшувати (змінювати) кількість і асортимент товару у відповідності зі специфікацією без письмового дозволу від покупця про таке зменшення або збільшення (зміну)(п. 2.4. договору).

У пунктах 2.7, 2.8 договору сторони погодили, що датою поставки партії товару є дата фактичної передачі покупцеві товару, зазначеного в специфікації, а також товаросупровідної документації (накладної на товар та інших документів,підписаних уповноваженими представниками та скріплені печаткою постачальника, а також документів, що підтверджують якість товару).

Право власності на товар переходить від постачальника до покупця при його прийманні на території покупця. Передача (приймання) кожної партії товару оформляється накладними. Накладні по кожній партії товару підписуються повноважними представниками постачальника і покупця або спрямованого ним перевізника.

Згідно з п. 5.2 договору оплата товару за цим договором здійснюється покупцем протягом 14 календарних днів по факту поставки, на підставі виставлених постачальником рахунків або підписаних специфікацій. За домовленістю сторін можливий інший порядок оплати, про що зазначається у специфікації. Ціна товару після передоплати змінюватись не може.

Відповідно до п. 6.1. договору за невиконання або не належне виконання зобов'язань, сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України з урахуванням умов цього договору.

Пункти 8.1 договору встановлено, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і скріплення печатками.

Термін дії договору встановлюється до 31 грудня 2017 року, але не раніше повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором. У випадку, якщо жодна з сторін не заявить про свій намір розірвати або змінити договір за один місяць до його закінчення, даний договір вважається пролонгованим на один рік (п. 8.2. договору).

Договір може бути розірваний достроково або змінений за згодою сторін, а також у порядку, передбаченому чинним законодавством України (п. 9.1 договору).

Доказів припинення договору сторони не надали, отже на час розгляду справи його умови є чинними.

28.02.2017 між постачальником та покупцем підписано специфікацію № 1 за умовами якої протягом 2 днів ТОВ Сонячне диво повинно поставити покупцеві макуху соняшникову кількістю 30 тон загальною вартістю 159 000,00 грн.

01.03.2017 на виконання взятих на себе обов'язків ТОВ Сонячне диво передало у власність (поставило), а покупець прийняв макуху соняшника у кількості 39,12 тон загальною вартістю 130 910,00 грн., що підтверджується Товарно-транспортною накладною № 01/02 від 01.03.2017 підписану представником покупця, видатковою накладною № РН-0000016 від 02.03.2017.

Оплата товару здійснюється відповідно до п. 5.1-5.4 договору (п. 3 Специфікації №1).

Таким чином, факт поставки товару підтверджується підписаними уповноваженими представниками сторін та скріпленими їх печатками зазначеними вище документами.

10.04.2017 між постачальником та покупцем укладено специфікацію № 2 згідно умов якою протягом 2 днів ТОВ Сонячне диво повинно поставити покупцеві макуху соняшника кількістю 30 тон загальною вартістю 159 000,00 грн.

12.04.2017 на виконання взятих на себе обов'язків ТОВ Сонячне диво передало у власність (поставило), а покупець прийняв макуху соняшника у кількості 42,70 тон загальною вартістю 144 796,00 грн., що підтверджується Товарно-транспортною накладною № 1 від 12.04.2017 підписану представником покупця, видатковою накладною № РН-0000048 від 13.04.2017.

Оплата Товару здійснюється відповідно до п. 5.1-5.4 договору (п. 3 Специфікації №2).

Таким чином, факт поставки товару підтверджується підписаними уповноваженими представниками сторін та скріпленими їх печатками зазначеними вище документами.

В порушення взятого на себе зобов'язання за договором, заборгованість за отриманий товар відповідачем сплачена не в повному обсязі.

Відповідно до п. 9.2 договору, усі суперечки та розбіжності за даним договором сторони будуть вирішувати шляхом переговорів. У разі недосягнення згоди спір буде переданий на розгляд до господарського суду відповідно до чинного законодавства України.

Як вказує позивач, з метою досудового врегулювання спору, позивач неодноразово звертався як з усною вимогою так і у письмовій формі до відповідача з вимогою погасити борг, але звернення залишені з боку відповідача без реагування.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за основним зобов'язанням складає 120 000,00 грн.

З урахуванням вищевикладеного, позивач звернувся за захистом своїх порушених прав до суду.

Аналіз норм чинного законодавства та наданих матеріалів, дає суду можливість зробити висновки, що правовідносини сторін врегульовані договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України господарські зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні приписи містить стаття 193 Господарського кодексу України.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

В порушення умов п. 5.1-5.4 договору та п. 1 специфікацій до договору відповідач свої зобов'язання з оплати вартості товару в строк не виконав.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З урахуванням вимог ст. 638 Цивільного кодексу України, сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору а відтак договір є укладеним.

Доказів розірвання договору, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, або визнання недійсним договору внаслідок недодержання сторонами в момент його вчинення вимог чинного законодавства України, сторонами у справі не надано. Не надано також і доказів того, що сторони відмовились від виконання договору в силу певних об'єктивних обставин.

Неналежне виконання відповідачем зобов'язань підтверджено матеріалами справи. Доказів повної оплати основного боргу у розмірі 120 000,00 грн. відповідачем суду не надано, обґрунтованого відзиву не подано.

Враховуючи часткову оплату відповідачем під час розгляду справи, що підтверджується платіжним дорученням № 667 від 02.08.2017 на суму 10 000,00 грн., в цій частині провадження підлягає припиненню відповідно до п. 1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Вимога про стягнення основної заборгованості за договором поставки № 19 від 28.02.2017 в розмірі 110 000,00 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Крім того позивачем нараховано відповідачу пеню у розмірі 21 047,90 грн. за період з 17.03.2017 по 24.07.2017.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.

Згідно із ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частинами першою та четвертою ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Згідно із ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до вимог Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно зі ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 625. Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 6.3. договору визначено, що у разі порушення термінів та (або) умов оплати, встановлених цим договором, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі , подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення, яка діяла в період , за який нараховується пеня.

Перевіривши за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи Законодавство правильність нарахування пені судом встановлено, що на користь позивача підлягають стягненню пеня у розмірі 21 004,18 грн. за період з 17.03.2017 по 24.07.2017. У стягненні пені в розмірі 43,72 грн. суд відмовляє.

Також позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 2 485,54 грн. за період з 17.03.2017 по 24.07.2017 та суму інфляційних втрат в розмірі 11 273,40 грн. за період березень - липень 2017.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні витрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, завдані знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних - є платою за користування коштами, які не були своєчасно сплачені боржником. Вказана правова позиція викладена в інформаційному листі Верховного Суду України № 3.2-2005 від 15.07.2005.

Наданий позивачем розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат суд визнав виконаними вірно, а вимоги про стягнення 3 % річних у розмірі 2485,54 грн. та суми інфляційних втрат в розмірі 11 273,40 грн. такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 75, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 акціонерного товариства Відрадненське (70406, Запорізька область, Запорізький район, с. Відрадне, вул. Перемоги, буд. 3; ідентифікаційний код 00852186) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Сонячне диво (51142, Дніпропетровська область, Магдалинівський район, с. Жданівка, вул. Робоча, б. 6-Б; ідентифікаційний код 39831659) основну заборгованість у розмірі 110 000,00 грн. (сто десять тисяч гривень 00 коп.), пеню у розмірі 21 004,18 грн. (двадцять одна тисяча чотири гривні 18 коп.), суму інфляційних втрат в розмірі 11 273,40 грн. (одинадцять тисяч двісті сімдесят три гривень 40 коп.), 3% річних у розмірі 2485,54 грн. (дві тисячі чотириста вісімдесят п'ять гривень 54 коп.), 2171,44 грн. (дві тисячі сто сімдесят одна гривня 44 коп.) судового збору.

Провадження в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 10 000,00 грн. припинити.

В іншій частині позову відмовити.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 09 жовтня 2017 року.

Суддя І.С. Горохов