Рішення

від 03.10.2017 по справі 914/1602/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.10.2017р. Справа № 914/1602/17

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Трейдізол , м. Кривий Ріг

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ТБ ОСОБА_1 , м. Городок, Львівська область

про стягнення 65 925, 00 грн.

Суддя Н. Мороз

При секретарі М.Бурак

Представники:

Відпозивача: ОСОБА_2

Від відповідача: ОСОБА_3

Суть спору:

Позовну заяву подано товариством з обмеженою відповідальністю Трейдізол , м. Кривий Ріг до товариства з обмеженою відповідальністю ТБ ОСОБА_1 , м. Городок, Львівська область про стягнення 65 925, 00 грн.

Ухвалою господарського суду від 03.08.2017р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 05.09.2017р.

Для всебічного, повного та об'єктивного вирішення спору, з'ясування всіх обставин справи, 05.09.2017р. розгляд справи відкладався з підстав, викладених у відповідній ухвалі суду.

В судове засідання 03.10.2017р. представник позивача з'явився, надав усні пояснення по суті спору. Зазначив, що позивачем на виконання умов договору поставки №РТ/2016/04 від 19.12.2016р., було передано у власність відповідача продукцію. Проте, внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором по оплаті поставленої продукції, у останнього виникла заборгованість перед позивачем. Позов просить задоволити.

Представник відповідача в судове засідання з'явився. Подав письмовий відзив на позов, згідно якого просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних нарахувань.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, створивши у відповідності до ч. 3 ст. 4-3 ГПК України сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, суд встановив:

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов»язанням є правовідношення, в якому одна стороназ обов»язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов»язку. Однією з підстав виникнення зобов»язань, згідно ст.11 ЦК України, зокрема є договори та інші правочини.

19.12.2016р. між товариством з обмеженою відповідальністю Трейдізол (позивач, за договором - постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю ТБ ОСОБА_1 (відповідач, за договором - покупець) укладено договір поставки №РТ/2016/04.

Відповідно до умов п.1.1. договору, постачальник зобов'язується передати у власність покупця продукцію, а покупець зобов'язується своєчасно прийняти і сплатити продукцію для проведення ізоляції трубопроводів та фасонних виробів.

Найменування, асортимент, кількість, одиниці виміру, якість, ціна продукції, зазначаються сторонами у специфікації до договору, які є його невід'ємною частиною (п. 1.2 договору поставки №РТ/2016/04).

Відповідно до п. 3.2.1 зазначеного договору, покупець здійснює попередню оплату, що складає 121 798, 63 грн., в т.ч. ПДВ 20 299, 76 грн. після укладення даного договору.

Крім того, 19.12.2016р. між товариством з обмеженою відповідальністю Трейдізол (позивач, за договором - підрядник) та товариством з обмеженою відповідальністю ТБ ОСОБА_1 (відповідач, за договором - замовник) укладено договір №2016/PS/02, згідно якого, замовник доручає, а підрядник зобов'язується на свій ризик, власними і залученими силами та засобами виконати наступні роботи: виготовлення та монтаж теплоізоляції, захисних кожухів трубопроводів за адресою: 81500, Львівська обл., м. Городок, вул. Артищівська, буд.9, корпус 01, що передбачені в технічному завданні (Додаток №1), здати об'єкт в експлуатацію, ліквідувати недоробки і дефекти, що виникли з його вини і виявлені в ході приймання робіт.

Згідно п. 3.2.2 договору поставки №РТ/2016/04 від 19.12.2016р., покупець здійснює оплату, що складає 60 899, 32 грн. в т.ч. ПДВ 10 149, 89 грн. після виконання 50% робіт, передбачених договором підряду №2016/PS/02 від 19.12.2016р., укладеним між покупцем та постачальником.

Покупець здійснює остаточну оплату, що складає 60 899, 32 грн., в т.ч. ПДВ 10 149, 89 грн. протягом 3 банківських днів з моменту підписання сторонами акту здачі-приймання виконаних робіт згідно з договором підряду №2016/PS/02 від 19.12.2016р., укладеним між покупцем та постачальником.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з рахунку-фактури №201 від 20.12.2016р. та рахунку-фактури №27 від 30.01.2017р., а також банківської виписки за особовим рахунком ТзОВ Трейдізол , останнім належним чином виконано всі умови договору поставки від 19.12.2016р.

Крім того, належне виконання позивачем своїх обов'язків за договором підряду №2016/PS/02 від 19.12.2016р., підтверджується актом приймання-передачі від 02.03.2017р., підписаним та скріпленим печатками сторін.

Проте, відповідач в порушення умов договору взяті на себе зобов'язання не виконав, за поставлений позивачем товар протягом передбаченого договором строку не сплатив, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 60 899, 31 грн.

З метою досудового врегулювання спору, 14.04.2017р. позивачем на адресу відповідача було надіслано претензію №2 про сплату заборгованості за договорами, однак зазначена претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Внаслідок неналежного виконання ТзОВ ТБ ОСОБА_1 взятих на себе зобов'язань щодо оплати за поставлений товар, позивач звернувся до господарського суду з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 60 899, 32 грн. за поставлену продукцію згідно договору поставки №РТ/2016/04 від 19.12.2016р.

Відповідно до ст.526 ЦК України та ст.193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Укладений між сторонами договір №РТ/2016/04 від 19.12.2016р, на підставі якого у сторін виникли взаємні права та обов'язки за своєю правовою природою відноситься до договорів поставки.

Згідно ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з приписами ч.1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. За умовами ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

У відповідності до приписів ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Таким чином, позивач взяті на себе зобов'язання щодо поставки товару виконав повністю, проте, відповідач,в порушення умов договору, належним чином взяті на себе зобов'язання не виконав, за поставлений товар не оплатив, внаслідок чого виникла заборгованість, яка станом на день розгляду справи не погашена, становить 60 899, 31 грн. та підлягає стягненню. Доказів зворотнього суду не надано.

Як передбачено ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування саме до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених законами та договором. При цьому, у відповідності до ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. Відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язання контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Згідно ч.3 ст.549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.2 ст.551 ЦК України).

Відповідно до п. 5.1 договору поставки РТ/2016/04 від 19.12.2016р., у разі несвоєчасної або не в повному об'ємі оплати покупцем продукції, поставленої згідно договору, покупець сплачує постачальникові пеню у розмірі 0, 01% від суми заборгованості, але у будь-якому випадку не більше подвійної облікової ставки НБУ, за кожен день прострочення.

Відтак, на підставі п. 5.1 договору, у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань по оплаті товару, позивачем правомірно нараховано відповідачу пеню у розмірі 846, 50 грн., за період з 09.03.2017р. по 25.07.2017р.

Відповідно до ч.2. ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п. 4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань роз'яснено, сплата трьох процентів річних від простроченої суми не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. При цьому, кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних як разом зі сплатою суми основного боргу, так і окремо від неї.

На підставі вищенаведеного, позивачем за прострочення виконання зобов'язання нараховано відповідачу 3% річних в розмірі 695, 75 грн. та інфляційні втрати на суму 3 483, 44 грн. за період з 09.03.2017р. по 25.07.2017р. відповідно до поданого розрахунку (в матеріалах справи).

Згідно відзиву на позовну заяву та наданих в судовому засіданні пояснень, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних нарахувань. Зокрема, відповідач посилається на те, що до позовної заяви позивачем не долучено доказів, які б підтверджували наявність збитків, завданих йому несвоєчасним виконанням відовідачем своїх зобов'язань.

Статтею 233 ГК України закріплено право суду зменшувати розмір штрафних санкцій у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Наведені відповідачем підстави для відмови у стягненні з останнього штрафних санкцій, не є тим винятковим випадком, який є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з останнього пені, 3% річних та інфляційних нарахувань, оскільки в разі задоволення заявленого клопотання, будуть порушені матеріальні інтереси позивача, що може призвести до негативних наслідків для нього та матиме дискримінаційний характер відносно його прав та інтересів.

Крім того, суд звертає увагу відповідача на приписи ч.1 ст.96 ЦК України згідно якої, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а також ст. 525 ЦК України та ст. 193 ГК України якими встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Об'єктивно оцінюючи матеріали справи, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неможливості належного виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо здійснення вчасного розрахунку за поставлений товар, суд приходить до висновку про відсутність передбачених законом підстав для відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з останнього пені, 3% річних та інфляційних нарахувань, в зв'язку з чим зазначена заява відповідача залишається без задоволення.

Таким чином, загальна сума заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, у зв'язку з невиконанням своїх зобов'язань по оплаті за поставлений товар, підтверджена матеріалами справи та становить 60 899, 31 грн. - основного боргу, 846, 50 грн. - пені, 695, 75 грн. - 3 % річних та 3 483, 44 грн. - інфляційних втрат. Доказів зворотнього суду не надано.

Згідно ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статей 33, 38 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 4-3 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового засідання, відтак, позовні вимоги підлягають до задоволення повністю.

З огляду на те, що спір виник з вини відповідача, судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на останнього.

Керуючись ст.ст. 11, 96, 509, 526, 530, 549, 551, 599, 612, 625, 629, 692 ЦК України, ст.ст. 193, 216, 218, 233, 265 ГК України, ст.ст.4 3 , 32, 33, 38,49, 82, 84, 116, 117 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю ТБ ОСОБА_1 , Львівська область, м. Городок, вул. Артищівська, буд.9, корпус 1 (код ЄДРПОУ 39878629) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Трейдізол , м. Кривий Ріг, вул. Леоніда Бородича, буд. 2А (код ЄДРПОУ 39648370) - 60 899, 31 грн. - основного боргу, 846, 50 грн. - пені, 695, 75 грн. - 3 % річних, 3 483, 44 грн. - інфляційних втрат та 1 600, 00 грн. - судового збору.

3. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Рішення складено 06.10.2017р.

Суддя Мороз Н.В.