Рішення

від 05.10.2017 по справі 916/1882/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" жовтня 2017 р.Справа № 916/1882/17 Господарський суд Одеської області у складі судді Власовій С.Г.,

при секретарі судового засідання Матвієнко А.С.

В судових засіданнях приймали участь представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, згідно довіреності №770 від 17.03.2017р.;

від відповідача: ОСОБА_2, згідно довіреності від 01.12.2016р.

В судовому засіданні 05.10.2017р. приймали участь представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, згідно довіреності №770 від 17.03.2017р.;

від відповідача: не з'явився.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Інфокс» в особі філії „Інфоксводоканал»

до відповідача: Благодійного фонду „Дитяче село «АСТР»

про спонукання до виконання мирової угоди шляхом примусового стягнення заборгованості у розмірі 65 669,64грн.

СУТЬ СПОРУ: про спонукання Благодійний фонд „Дитяче село «АСТР» до виконання мирової угоди від 28.03.2016р., затвердженої ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.04.2016р. у справі №916/1761/13 шляхом примусового стягнення заборгованості у розмірі 65 669,64грн. (шістдесят п'ять тисяч шістсот шістдесят дев'ять гривень 64 коп.) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Інфокс» в особі філії „Інфоксводоканал» .

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.08.2017р. справу №916/1882/17 розподілено до розгляду суддею Власовою С.Г.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.08.2017р. порушено провадження у справі №916/1882/17 та призначено до розгляду в засіданні суду.

Клопотання представників сторін за вх.№17960/17 від 17.08.2017р., від 07.09.2017р. за вх.№19244/17, від 03.10.2017р. за вх.№21186/17, від 05.10.2017р. за вх.№21370/17 про не здійснення фіксації судового процесу були судом задоволені.

Клопотання представника позивача за вх.№17972/17 від 17.08.2017р. про залучення додаткових документів до матеріалів справи, судом задоволено.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.10.2017р. за клопотанням представника відповідача від 07.09.2017р. строк розгляду справи продовжено до 18.10.2017р.

У судовому засіданні 03.10.2017р. оголошено перерву до 05.10.2017р. до 11год.30хв. в порядку статті 77 ГПК України.

Первинні позовні вимоги позивача складали: про стягнення з Благодійного фонду „Дитяче село «АСТР» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Інфокс» в особі філії „Інфоксводоканал» 105 659,64грн. заборгованості.

08.09.2017р. позивачем подано до канцелярії Господарського суду Одеської області заяву про уточнення позовних вимог за вх.№19383/17, згідно якої просив суд спонукати Благодійний фонд „Дитяче село «АСТР» (вул. Фонтанська дорога, 25, м. Одеса, 65009, код ЄДРПОУ 13924154) до виконання мирової угоди від 28.03.2016р., затвердженої ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.04.2016р. у справі №916/1761/13 шляхом примусового стягнення заборгованості у розмірі 105 659,64грн. (сто п'ять тисяч шістсот п'ятдесят дев'ять гривень 64 коп.) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Інфокс» в особі філії „Інфоксводоканал» (вул. Басейна,5, м. Одеса, 65039, код ЄДРПОУ 26472133).

02.10.2017р. за вх.№2-5224/17 позивач подав заяву про зменшення позовних вимог, в якій зазначив, що відповідачем 27.09.2017р. була здійснена оплата у розмірі 14 990,00грн. в рахунок виконання мирової угоди від 28.03.2016р., а тому просить суд спонукати Благодійний фонд „Дитяче село «АСТР» до виконання мирової угоди від 28.03.2016р., затвердженої ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.04.2016р. у справі №916/1761/13 шляхом примусового стягнення заборгованості у розмірі 90 669,64грн. (дев'яносто тисяч шістсот шістдесят дев'ять гривень 64 коп.) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Інфокс» в особі філії „Інфоксводоканал» , яка прийнята судом до розгляду по суті.

05.10.2017р. за вх.№2-5284/17 позивачем подано до канцелярії Господарського суду Одеської області заяву про зменшення позовних вимог, в якій зазначив, що відповідачем 02.10.2017р. була здійснена оплата у розмірі 25 000,00грн. в рахунок виконання мирової угоди від 28.03.2016р., а тому просить суд спонукати Благодійний фонд „Дитяче село «АСТР» до виконання мирової угоди від 28.03.2016р., затвердженої ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.04.2016р. у справі №916/1761/13 шляхом примусового стягнення заборгованості у розмірі 65 669,64грн. (шістдесят п'ять тисяч шістсот шістдесят дев'ять гривень 64 коп.) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Інфокс» в особі філії „Інфоксводоканал» , яка прийнята судом в судовому засіданні до розгляду по суті.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.04.2016р. у справі №916/1761/13 затверджено мирову угоду між ТОВ „Інфокс» в особі філії „Інфоксводоканал» та Благодійним фондом „Дитяче село «АСТР» . В порушення умов вказаної мирової угоди відповідач не сплатив платежі в загальній сумі 65 669,64грн., тоді як всі платежі мав сплатити на протязі шести місяців, а саме з квітня 2016р. по вересень 2016р. включно. Позивачем було пред'явлено до примусового виконання мирову угоду, затверджену ухвалою суду від 11.04.2016р. у справі №916/1761/13, але державним виконавцем Приморського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_3 територіального управління юстиції в Одеській області від 19.05.2017р. винесено повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання через невідповідність ухвали вимогам ст. 4 Закону України „Про виконавче провадження» .

Відповідач відзив на позов та витребувані судом документи не надав, в судових засіданнях 07.09.2017р. та 03.10.2017р. усно суду повідомив, що позов позивача визнає повністю, визнає наявною у нього заборгованість перед позивачем за мировою угодою від 28.03.2016р., затверджену ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.04.2016р. у справі №916/1761/13, вказує, що після порушення провадження у справі частково оплачує заборгованість, а саме 27.09.2017р. здійснив оплату ще на суму 14 990,00грн., а 02.10.2017р. в розмірі 25 000,00грн., а від так станом на 03.10.2017р. несплаченою залишається заборгованість в розмірі 65 669,64грн.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.04.2016р. у справі №916/1761/13 затверджена мирова угода між ТОВ „Інфокс» в особі філії „Інфоксводоканал» та Благодійним фондом „Дитяче село «АСТР» на суму 133 659,64грн.

Згідно п.п.1.1, п.п.1.2., п.п.1.3., 2.1., 2.2. мирової угоди від 28.03.2016р. сторони домовились самостійно та добровільно врегулювати спір, який виник за надані боржнику послуги водопостачання та водовідведення, на стадії виконання рішення Господарського суду Одеської області від 29.08.2013р. по справі №916/1761/13 та закінчити виконавче провадження з виконання наказу господарського суду Одеської області №916/1761/13 від 10.09.2013 р., при цьому боржник зобов'язується погасити заборгованість в строки та на умовах, що передбачені цією Угодою, і погашення заборгованості не буде впливати на оплату поточних зобов'язань за наданими стягувачем послугами. Загальна сума заборгованості боржника перед стягувачем становить 133 659,64 грн., з яких заборгованість за послуги водопостачання та водовідведення складає 130 960,44грн., витрати по сплаті судового збору складають 2699,20 грн. Заборгованість боржника перед стягувачем виникла у зв'язку із неналежним виконанням боржником умов договору з надання послуг водопостачання та водовідведення №4475/3 від 01.11.2000р. Погашення заборгованості проводиться боржником щомісячно у відповідності до наведеного нижче графіка:

№Місяць оплати, рікСума, що сплачується разом із ПДВ (грн. )Призначення платежу 1Квітень 2016 р. 22 000 грн.погашення заборгованості по справі №916/1761/13 2Травень 2016 р. 22 000 грн.погашення заборгованості по справі №916/1761/13 3Червень 2016 р. 22 000 грн.погашення заборгованості по справі №916/1761/13 4Липень 2016 р. 22 000 грн.погашення заборгованості по справі №916/1761/13 5Серпень 2016 р. 22 000 грн.погашення заборгованості по справі №916/1761/13 6Вересень 2016 р. 20 960,44 грн. 2699,20погашення заборгованості по справі №916/1761/13 Оплата судового збору по справі №916/1761/13 Боржник сплачує зазначену в графіку суму заборгованості шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок стягувача не пізніше останнього робочого дня розрахункового місяця.

Відповідно до п.п.3.1., п.п.3.4. боржник зобов'язався проводити оплату заборгованості виключно в терміни та на умовах, що передбачені в п.2.1. та 2.2 цієї угоди. При порушенні боржником строків погашення заборгованості, які закріплені у цій угоді, стягувач звертається до суду із стягненням всієї суми заборгованості із нарахуванням на неї також всіх штрафів та пені, які передбачені умовами договору №4475/3 від 01.11.2000 р.

Так, відповідно до п.п. 3, 5 затвердженої судом мирової угоди відповідач визнав наявною у нього заборгованість перед позивачем в сумі 133 659,64грн. та зобов'язався сплатити її загалом у строк з квітня 2016р. по вересень 2016р., рівними платежами по 22 000,00грн. щомісячно відповідно до затвердженого графіку.

На виконання затвердженої судом мирової угоди відповідач в лютому 2016р. сплатив 4000,00грн., в травні 2016р. - 5000,00грн., в червні 2016р. - 10 000,00грн., в серпні 2016р. - 5000,00грн., в жовтні 2016р. - 8000,00грн., у вересні 2017р. - 14 990,00грн., у жовтні 2017р. - 25 000,00грн.

Повідомленням Приморського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_3 територіального управління юстиції в Одеській області від 19.05.2017р. повернуто стягувачу ухвалу Господарського суду Одеської області від 11.04.2016р. по справі №916/1761/13 без прийняття до виконання, у зв'язку з тим, що у виконавчому документі відсутній строк пред'явлення виконавчого документу до виконання.

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи документи, подані позивачем докази, викладену ним правову позицію та визнання відповідачем позову, суд вважає заявлені ТОВ „Інфокс» в особі філії „Інфоксводоканал» позовні вимоги про спонукання Благодійний фонд „Дитяче село «АСТР» до виконання мирової угоди, затвердженої ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.04.2016р. у справі №916/1761/13, шляхом примусового стягнення заборгованості у сумі 65 669,64грн., правомірними, такими, що відповідають дійсним обставинам справи з огляду на наступні положення законодавства.

Відповідно до ч. 4 ст. 121 ГПК України мирова угода, укладена сторонами у процесі виконання судового рішення, подається на затвердження господарського суду, який прийняв відповідне судове рішення. Про затвердження мирової угоди господарський суд виносить ухвалу.

Відповідно до абз. 1, 4, 5, 6, 8, 9 п.7.9. Постанови Пленуму ВГСУ «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» від 17.10.2012р. №9 відповідно до частини четвертої статті 121 ГПК мирова угода, укладена сторонами у процесі виконання судового рішення, подається на затвердження господарського суду, який прийняв відповідне судове рішення. Про затвердження мирової угоди господарський суд виносить ухвалу. Наказ господарського суду про примусове виконання мирової угоди не може бути видано, оскільки провадження у справі припинено. Ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом згідно з пунктом 2 частини другої статті 17 Закону України "Про виконавче провадження" і як виконавчий документ повинна містити у своїй резолютивній частині не лише вказівку про затвердження мирової угоди, а й інші передбачені законодавством (статтею 86 ГПК та статтею 18 названого Закону) ознаки та відомості, зокрема, щодо умов, розміру і строків виконання зобов'язань сторін тощо. За недодержання відповідних вимог ухвала про затвердження мирової угоди не може вважатися виконавчим документом, що підлягає виконанню державною виконавчою службою.Якщо ухвала про затвердження мирової угоди не відповідає вимогам, встановленим для виконавчих документів (стаття 18 Закону України "Про виконавче провадження"), і державним виконавцем з цих підстав буде відмовлено у відкритті виконавчого провадження, заінтересована сторона вправі звернутися до господарського суду з позовом про спонукання до виконання мирової угоди, в разі задоволення якого господарським судом видається відповідний наказ.Внесення в подальшому змін чи доповнень до укладеної й затвердженої судом мирової угоди чинним законодавством не передбачено.

Так, наведені вище положення Постанови Пленуму ВГСУ «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» від 17.10.2012р. №9 стосуються укладення мирової угоди на стадії виконання судового рішення (ст.121 ГПК України), тому з огляду на те, що спірну мирову угоду, затверджену ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.04.2016р. по справі №916/1761/13, укладено в процесі виконання рішення Господарського суду Одеської області від 29.08.2013р. по справі №916/1761/13, до спірних правовідносин підлягає застосуванню вказані положення Постанови Пленуму ВГСУ.

Таким чином, мирова угода - це договір, який укладається сторонами з метою припинення спору, виконання судових рішень, на умовах, погоджених сторонами. Мирова угода не призводить до вирішення спору по суті. Сторони не вирішують спору, не здійснюють правосуддя, що є прерогативою судової влади, а, досягнувши угоди між собою, провадять виконання судового рішення. Тобто, відмовившись від судового захисту, сторони ліквідують наявний правовий конфлікт через самостійне (без державного втручання) врегулювання розбіжностей на погоджених умовах. Спір може бути врегульований укладенням мирової угоди на будь-якій стадії процесу, в тому числі в процесі виконання виконавчого документа. Така позиція суду базується на аналізі чинного законодавства та спірних правовідносин сторін у даній справі, із врахуванням висновків, викладених Вищим господарським судом України у постанові від 24.05.2011р. по справі №5002-7/5513-2010.

Згідно ст.115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому ГПК України та Законом України «Про виконавче провадження» .

Згідно ст.1 Закон України «Про виконавче провадження» , Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України , цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Положення ч. ч. 1, 3, 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» передбачають вимоги до виконавчого документа, зокрема, у виконавчому документі зазначаються назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); строк пред'явлення рішення до виконання. У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв'язку та адреси електронної пошти. Виконавчий документ підписується уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплюється печаткою. Скріплення виконавчого документа печаткою із зображенням Державного Герба України є обов'язковим, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, згідно із законом зобов'язаний мати таку печатку. Виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо: рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання); пропущено встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання; боржника визнано банкрутом; Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; юридичну особу - боржника припинено; виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону; виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень; стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов'язковим; виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем; виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю. У разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим цією статтею, стягувач має право звернутися до суду чи іншого органу (посадової особи), що видав виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність із зазначеними вимогами.

Приписи ч. 1 ст.5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" .

Суд встановив, що ухвала Господарського суду Одеської області від 11.04.2016р. по справі №916/1761/13 про затвердження мирової угоди, укладеної між ТОВ „Інфокс» в особі філії „Інфоксводоканал» та Благодійним фондом „Дитяче село «АСТР» , не містить дати пред'явлення її до виконання.

За відсутності в ухвалі суді від 11.04.2016р. всієї сукупності реквізитів, передбачених ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» , суд доходить висновку щодо відсутності у позивача підстав для звернення вказаної ухвали до примусового виконання у рамках виконавчого провадження.

Таким чином, положення Закону України «Про виконавче провадження» передбачають порядок виконання судових рішень на умовах примусу, тоді як мирова угода, затверджена судом, у першу чергу спрямована на добровільне її виконання, отже ухвала про її затвердження, як було зазначено вище, може не відповідати ст.4 Закону України «Про виконавче провадження» , але у випадку невиконання стороною умов такої мирової угоди, заінтересована сторона не позбавлена права звернутись до господарського суду із відповідною позовною заявою про спонукання відповідача до її виконання.

Засадами чинного Цивільного кодексу України в редакції від 16.01.03р. передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. (ст. 15 ЦК України).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.

Приписи ст.12 ГПК України, зокрема п.1, встановлюють, що господарським судам підвідомчі: 1)справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів.

Проте, у разі якщо ухвала суду про затвердження мирової угоди не містить усіх даних, зазначених у ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження", то така ухвала не має статусу виконавчого документу і інша сторона у справі не позбавлена права звернутися з позовом про зобов'язання виконати мирову угоду.

Частина 1 ст.55 Конституції України містить імперативний припис, згідно якої кожен має право звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

Зазначена норма зобов'язує суди приймати заяви до розгляду навіть у випадку відсутності в законі спеціального положення про судовий захист.

Вказана правова позиція викладена в рішенні Конституційного Суду України у справі " За конституційним зверненням громадян ОСОБА_5, ОСОБА_6 та інших громадян щодо офіційного тлумачення статей 55, 64, 124" від 25.12.1997 року N 9-зп.

З врахування наведених положень чинного законодавства суд дійшов висновку, що згідно укладеної між сторонами спору мирової угоди, затвердженої ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.04.2016р. по справі №916/1761/13 про затвердження мирової угоди, укладеної між ТОВ „Інфокс» в особі філії „Інфоксводоканал» та Благодійним фондом „Дитяче село «АСТР» , у сторін виникли зобов'язання, в т.ч. у відповідача щодо порядку та строків погашення заборгованості, визначеної мировою угодою.

Звідси, згідно ст.509 Цивільного кодексу України , зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу , а саме: цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України , ст.ст. 525 , 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України , є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України , якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, суд дійшов висновку, що право позивача на примусове виконання ухвали суду від 11.04.2016р. по справі №916/1761/13 про затвердження мирової угоди, укладеної між ТОВ „Інфокс» в особі філії „Інфоксводоканал» та Благодійним фондом „Дитяче село «АСТР» на стадії виконання судового рішення, може бути реалізовано в межах окремого позовного провадження, саме за рахунок спонукання відповідача до виконання мирової угоди шляхом примусового стягнення заборгованості у сумі 65 669,64грн., з огляду на відсутність можливості у позивача захистити порушене право у спосіб, встановлений для виконання ухвали про затвердження мирової угоди у примусовому порядку за невідповідності цієї ухвали вимогам, що пред'являються до виконавчого документа згідно із положеннями Закону України „Про виконавче провадження» , отже, позовні вимоги позивача підлягають судом задоволенню.

Таких висновків суд дійшов ще й з врахуванням постанов ВГСУ від 18.06.2012р. у справі №5015/4702/11; від 15.03.2017р. у справі № 904/4919/16.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 ГПК України).

Враховуючи вищенаведене, а також визнання відповідачем позову, суд задовольняє позовні вимоги ТОВ „Інфокс» в особі філії „Інфоксводоканал» про спонукання Благодійний фонд „Дитяче село «АСТР» до виконання мирової угоди, затвердженої ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.04.2016р. у справі №916/1761/13, шляхом примусового стягнення заборгованості у сумі 65 669,64грн.

За таких обставин, згідно ст.49 ГПК України судові витрати, а саме, судовий збір в сумі 1600,00грн. покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст.49, 82- 85 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1.Задовольнити позов позивача повністю.

2. Спонукати Благодійний фонд „Дитяче село „АСТР» (65009, м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 25, код 13924154) до виконання мирової угоди, затвердженої ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.04.2016р. у справі №916/1761/13, шляхом примусового стягнення заборгованості у сумі 65 669 (шістдесят п'ять тисяч шістсот шістдесят дев'ять) грн. 64коп.

3. Стягнути з Благодійного фонду „Дитяче село „АСТР» (65009, м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 25, код 13924154) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Інфокс» в особі філії „Інфоксводоканал» (65039, м. Одеса, вул. Басейна, 5, код 26472133) 1600 (одну тисячу шістсот) грн. 00 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст. 85 ГПК України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Накази видати згідно ст.116 ГПК України.

Повне рішення складено 09 жовтня 2017 р.

Суддя С.Г. Власова