ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04.10.2017 року Справа № 904/6461/17
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Вечірка І.О. (доповідач)
суддів: Антоніка С.Г., Чимбар Л.О.
секретар: Мацекос І.М.
Представники сторін в судове засідання не з'явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дніпроважмаш"
на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.08.2017 року
у справі № 904/6461/17
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейлтранссервіс", м. Київ
до Публічного акціонерного товариства "Дніпроважмаш", м. Дніпро
про стягнення заборгованості в сумі 126 050, 39 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 15.08.2017 року у справі № 904/6461/17 задоволено частково позовні вимоги. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Дніпроважмаш" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейлтранссервіс" основний борг у сумі 50 000 грн., 54 009,70 грн. інфляційних втрат, і витрати по сплаті судового збору в сумі 1 728,61 грн. В решті позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із вказаним рішенням, Публічне акціонерне товариство "Дніпроважмаш" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.08.2017 року у даній справі, відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається на те, що господарським судом Дніпропетровської області порушено вимоги статей 4-2, 4-3, 22 Господарського процесуального кодексу України в частині забезпечення однієї з основних засад судочинства, а саме рівності прав сторін перед законом та судом й можливості реалізації своїх прав і охоронюваних законом інтересів в судовому процесі. Зокрема, як вважає скаржник, суд позбавив його права на подання пояснень та заперечень на позов, подання доказів в обґрунтування своєї правової позиції, пред'явлення зустрічного позову для спільного розгляду з первісним.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.09.2017 року апеляційну скаргу прийнято до розгляду і призначено в судовому засіданні на 04.10.2017 року.
Позивач в письмових поясненнях на апеляційну скаргу проти її задоволення заперечує, вважає що відповідач ухилився від обов'язку надання пояснень і недобросовісно користувався наданими йому правами та вдається до затягування процесу. Також, позивач просить суд визнати явку представника позивача необов'язковою та розглядати справу за наявними в ній матеріалами. При цьому, представником позивача заявлено клопотання про проведення наступного судового засідання в режимі відеоконференції в разі визнання обов'язкової явки представника позивача в судове засідання.
Сторони наданими їм процесуальними правами не скористались та не забезпечили явку в судове засідання своїх повноважних представників, хоча про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.
Беручи до увагу, що неявка в судове засідання представників сторін не перешкоджає перегляду справи по суті, матеріали справи є достатніми для розгляду апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи за відсутності представників сторін.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, колегія суддів апеляційного господарського суду приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Розглядаючи апеляційну скаргу суд апеляційної інстанції встановив наступне.
07.06.2017 року на адресу господарського суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейлтранссервіс" до Публічного акціонерного товариства "Дніпроважмаш" про стягнення заборгованості в розмірі 139 662,01 грн.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 09.06.2017 року прийнято позовну заяву до розгляду та призначено в судовому засіданні на 20.06.2017 року.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2017 року продовжено строк розгляду справи на 15 днів (до 22.08.2017 року). Розгляд справи відкладено на 15.08.2017 року.
01.08.2017 року на адресу Дніпропетровського апеляційного господарського суду надійшла заява позивача про зміну (уточнення) позовних вимог, в якому позивач просить стягнути з відповідача борг у розмірі 50 000,00 грн. із урахуванням індексу інфляції в розмірі 76 050,39 грн., всього 126 050,39 грн.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 15.08.2017 року задоволено частково позовні вимоги. Стягнуто з відповідача на користь позивача основний борг у сумі 50 000 грн., 54 009,70 грн. інфляційних втрат, і витрати по сплаті судового збору в сумі 1 728,61 грн. В решті позовних вимог відмовлено.
Оскаржуване рішення мотивовано тим, що позивач у повному обсязі виконав свої зобов'язання за укладеним 03.01.2013 року між ним та відповідачем договором-дорученням № 04-01/2013 про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів Замовника залізничним транспортом України, тоді як відповідач обумовлені договором зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати наданих послуг виконав частково, а саме у сумі 2 725 778,18 грн., через що заборгованість відповідача перед позивачем становить 50 000 грн. Заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача 76 050,39 грн. інфляційних втрат господарський суд задовольнив частково у розмірі 54 009,70 грн., у зв'язку з тим, що при розрахунку суми інфляції позивачем не було враховано приписи п.3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року за № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".
При з'ясуванні законності та обґрунтованості прийнятого місцевим господарським судом рішення, апеляційний господарський суд враховує наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 03.01.2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю (Експедитор) та Публічне акціонерне товариство "Дніпроважмаш" (Замовник) уклали договір № 04-01/2013 (далі – Договір), за умовами якого Експедитор за дорученням Замовника і за його рахунок зобов'язується організувати транспортно-експедиторське обслуговування експортно-імпортних, внутрішніх і транзитних вантажів Замовника залізничним транспортом України, країн СНД та інших держав (пункт 1.1. Договору).
За умовами пунктів 1.2., 1.3. Договору експедитор надає Замовнику послуги з організації перевезень вантажів власним, орендованим або тим що належить Експедитору на іншій законній підставі залізничним рухомим складом на умовах, зазначених у Договорі і додаткових угодах до нього.
Підпунктом 3.2.1. Договору на Замовника покладено обов'язок своєчасно перераховувати Експедитору кошти, необхідні для проведення розрахунків з відповідними залізницями і іншими підприємствами, послуги яких необхідні для транспортування вантажів Замовника, а також виплачувати винагороду Експедитору, у порядку, погодженому в цьому Договорі.
Сторони погоджують, який саме вантаж Замовника буде обслуговуватися Експедитором, маршрути його транспортування й розмір винагороди в додаткових угодах до цього Договору (пункт 2.1. Договору).
Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2013 року, а в частині взаєморозрахунків – до їх повного завершення, з подальшою його пролонгацією на кожний наступний рік, якщо жодна із сторін до закінчення зазначеного терміну не заявила про його розірвання (пункт 8.1. Договору).
Сторонами, у період з січня 2013 року по серпень 2016 року було укладено 26 додаткових угод до Договору.
Оплата послуг, наданих в межах даних додаткових угод до Договору, передбачена пунктом 2 цих угод і здійснюється Замовником на протязі п'яти банківських днів з моменту складання акту здачі-приймання.
Відповідно до актів здачі-приймання послуг, які знаходяться в матеріалах справи (а. с. 41-105), позивач надав відповідачу транспортно-експедиторські послуги на загальну суму 2 775 778,18 грн.
Дані акти здачі-прийому послуг засвідчені підписами представників сторін і скріплено їх печатками.
В силу приписів частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Стаття 526 Цивільного кодексу України встановлює вимогу щодо виконання зобов'язань належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.
Положення глави 65 "Транспортне експедирування" поширюються також на випадки, коли обов'язки експедитора виконуються перевізником.
За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (частина 1 статті 909 Цивільного кодексу України).
За перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами (частина 1 статті 916 Цивільного кодексу України).
Враховуючи встановлені обставини справи, умови Договору з урахуванням додаткових угод, строк оплати наданих позивачем послуг з перевезення вантажу за актами здачі-приймання на дату звернення позивача з позовом до місцевого господарського суду є таким, що настав.
Відповідачем було проведено часткову оплату за надані послуги, а саме здійснено оплату в розмірі 2 725 778,18 грн..
Таким чином, несплаченими залишаються надані послуги в розмірі 50 000 грн., несплата яких і стала причиною спору.
За наведених обставин, місцевий господарський суд дійшов до обґрунтованого висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу за Договором підлягають задоволенню в розмірі 50 000,00 грн.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат за період з червня 2014 року по травень 2017 року у сумі 76 050,39 грн. колегія суддів враховує наступне.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При розрахунку інфляційних втрат, позивач не взяв до уваги положення пункту 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", в зв'язку з чим судом першої інстанції обґрунтовано проведено стягнення інфляційних втрат в розмірі 54 009,70 грн.
Колегія суддів критично ставиться до доводів скаржника, викладених в апеляційній скарзі, на які останній посилається як на підставу скасування рішення суду першої інстанції і відмову у задоволенні позову, з огляду на наступне.
В статті 4-2 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Дана норма кореспондується зі статтею 22 цього Кодексу, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.
Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.
Відповідно до статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.
Відповідачем проігноровано вимоги ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 09.06.2017 року про порушення провадження у справі, якою відповідача було зобов'язано надати відзив на позовну заяву. Розгляд даної справи судом першої інстанції відбувся після відкладення судового засідання за клопотанням відповідача відповідно до приписів статті 75 Господарського процесуального кодексу України – за наявними в справі матеріалами.
Згідно зі статтями 32-34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідач не зазначив про порушення судом норм матеріального права, не надав доказів, які б спростовували висновки місцевого господарського суду і свідчили про прийняття неправильного рішення у даній справі.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду приходить до висновку, що рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.08.2017 року відповідає фактичним обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права, а відтак підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга має бути залишена без задоволення.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дніпроважмаш" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.08.2017 року у справі № 904/6461/17 залишити без змін.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку у двадцятиденний строк до Вищого господарського суду України.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 09.10.2017 року.
Головуючий суддя І.О. Вечірко
Суддя С.Г. Антонік
Суддя Л.О. Чимбар
Суд | Дніпропетровський апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 04.10.2017 |
Оприлюднено | 12.10.2017 |
Номер документу | 69406169 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Дніпропетровський апеляційний господарський суд
Вечірко Ігор Олександрович
Господарське
Дніпропетровський апеляційний господарський суд
Вечірко Ігор Олександрович
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Мельниченко Ірина Федорівна
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Мельниченко Ірина Федорівна
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Мельниченко Ірина Федорівна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні