Ухвала

від 06.10.2017 по справі 308/9860/17

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

308/9860/17

У Х В А Л А

06.10.2017 року м. Ужгород

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду ОСОБА_1 за участі слідчого ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Ужгород клопотання слідчого відділу розслідування злочинів у сфері службової та господарської діяльності слідчого управління Головного управління Національної поліції в Закарпатській області старший лейтенант поліції ОСОБА_2 про накладення арешту на майно,-

В С Т А Н О В И В :

Слідчий відділу розслідування злочинів у сфері службової та господарської діяльності слідчого управління Головного управління Національної поліції в Закарпатській області старший лейтенант поліції ОСОБА_2 за погодженням прокурора, звернувся до слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду з клопотанням про накладення арешту у вигляді заборони на прийняття рішень щодо передачі у приватну власність міні-готельного комплексу, який фактично збудований на земельній ділянці громадянки ОСОБА_3 з кадастровим номером 2123656200:08:001:0312, де займає площу 6 м 2 (0,0006 га) та земельної ділянки з кадастровим номером 2123656200:08:001:0248 де займає площу 124 м 2 (0,0124 га), розпорядником якої являється Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області та відноситься до земель запасу.

Обґрунтовуючи внесене клопотання сторона кримінального провадження зазначає, що 23 жовтня 2007 року ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_3 спільно купили земельну ділянку в урочищі Драгобрат поблизу смт. Ясіня Рахівського Району Закарпатської області, після чого спільно побудували готель " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", на який в подальшому невстановленою особою шляхом обману, без відома ОСОБА_6 та ОСОБА_5 було оформлено право власності на ОСОБА_3 , яка одноособово використовує будівлю на власний розсуд, чим самим ОСОБА_4 та ОСОБА_7 спричинено значної матеріальної шкоди.

Відомості про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено слідчим СВ Рахівського МВ УМВС України в Закарпатській області 14.03.2013 за №12013070140000377.

Під час досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_3 , у період часу з 2007 по 2009 роки, зведено будівлю міні-готельного комплексу частково на земельній ділянці, яканалежить їй на праві приватної власності відповідно до договору дарування земельної ділянки від 15.04.2009 та підтверджується державним актом на право власності серії ЯЕ №439194 від 27.10.2009 за кадастровим номером 2123656200:08:001:0312, яка розташована за адресою: смт. Ясіня, полонина Драгобрат, Рахівського району, Закарпатської області з цільовим призначення земельної ділянки «будівництво і обслуговування міні-готельного комплексу», площею 0,05 га. Однак, при будівництві міні-готельного комплексу на земельній ділянці за кадастровим номером 2123656200:08:001:0312, маючи умисел на самовільне зайняття земельної ділянки шляхом самовільного будівництва будівлі на ній, з корисливих мотивів, усвідомлюючи, що самовільно, з порушенням встановленого порядку протиправно займає (захоплює) чужу для неї земельну ділянку, знаючи, що законному володільцю державі буде спричинена значна шкода, бажаючи настання цих наслідків, розуміючи, що вчиняє відносно земельної ділянки певні дії як «власник» чи «законний користувач» і при цьому порушує суб`єктивні інтереси учасників земельних правовідносин у галузі правомірного використання, відтворення та охорони земель, діючи всупереч ст.14 Конституції України: «Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави», діючи всупереч вимогам Земельного кодексу України, а саме: ст.116«Підстави набуття права на землю із земель державної та комунальної власності», ст.118«Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами», ст.121«Норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам», ст.122«Повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування», ст.123 «Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування», ст.124 «Порядок передачі земельних ділянок в оренду», ст.125«Виникнення права на земельну ділянку», ст.126 «Оформлення речових прав на земельну ділянку», що регламентують набуття і реалізацію права на землю, не маючи рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування про передачу їй у власність чи надання у користування земельної ділянки», здійснила самовільне будівництво міні-готельного комплексу на самовільно зайнятій земельній ділянці за кадастровим номером 2123656200:08:001:248, де займає площу 124 м 2 (0,0124 га) власником якої є держава, яка є землями запасу, чим спричинила державі значну шкоду, відповідно до висновку судової земельно-технічної та оціночної-земельної експертизи № 06/17 від 17.09.2017, будівля міні-готельного комплексу розташована на території двох земельних ділянок: земельної ділянки громадянки ОСОБА_3 з кадастровим номером 2123656200:08:001:0312, де займає площу 6 м 2 (0,0006 га) та земельної ділянки з кадастровим номером 2123656200:08:001:0248 де займає площу 124 м 2 (0,0124 га). Експертна грошова вартість земельної ділянки під будівлею міні-готельного комплексу з урахуванням території яка використовується для його обслуговування, загальною площею 0,1913 га, що розташована на полонині Драгобрат Рахівського району Закарпатської області, на момент проведення експертизи, тобто станом на 23.06.2017, визначена в розмірі 1431000,00 грн., станом на 07.07.2012 експертна грошова вартість названої земельної ділянки могла складати 827000,00 грн. Отже, громадянка ОСОБА_3 самовільно зайняла земельну ділянку, яка знаходиться у державній власності, шляхом самовільного будівництва будівель та споруд на ній і таким чином поставила себе на місце власника, розпоряджалася ділянкою на свій розсуд, порушила встановлений порядок на зведення будівель і споруд та спричинила державі значну шкоду в сумі 827000,00 грн., що у сто і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян.

Відомості про це кримінальне правопорушення за ч. 3 ст. 197-1 КК України до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено слідчим відділу розслідування злочинів у сфері службової та господарської діяльності СУ ГУНП в Закарпатській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_2 за №12017070000000203.

04.10.2017 процесуальним керівником прокурором відділу прокуратури Закарпатської області юристом 1 класу ОСОБА_8 , кримінальні провадження №12017070000000203 та №12013070140000377 об`єднано в одне кримінальне провадження та присвоєно єдиний реєстраційний номер №12013070140000377.

05.10.2017 слідчим відділу розслідування злочинів у сфері службової та господарської діяльно ті повідомлено про підозру ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.197-1 КК України.

Таким чином, внаслідок умисних дій ОСОБА_3 яка здійснила самовільне будівництво міні-готельного комплексу на самовільно зайнятій земельній ділянці за кадастровим номером 2123656200:08:001:248, де займає площу 124 м 2 (0,0124 га) власником якої є держава, яка є землями запасу, чим спричинила державі значну шкоду, відповідно до висновку судової земельно-технічної та оціночної-земельної експертизи № 06/17 від 17.09.2017, будівля міні-готельного комплексу розташована на території двох земельних ділянок: земельної ділянки громадянки ОСОБА_3 з кадастровим номером 2123656200:08:001:0312, де займає площу 6 м 2 (0,0006 га) та земельної ділянки з кадастровим номером 2123656200:08:001:0248 де займає площу 124 м 2 (0,0124 га). Експертна грошова вартість земельної ділянки під будівлею міні-готельного комплексу з урахуванням території яка використовується для його обслуговування, загальною площею 0,1913 га, що розташована на полонині Драгобрат Рахівського району Закарпатської області, на момент проведення експертизи, тобто станом на 23.06.2017, визначена в розмірі 1431000,00 грн., станом на 07.07.2012 експертна грошова вартість названої земельної ділянки могла складати 827000,00 грн.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру прав на нерухоме майно за №99499691, власником земельної ділянки за кадастровим номером 2123656200:08:001:0312 являється ОСОБА_3 .

Відомості, щодо власника земельної ділянки за кадастровим номером 2123656200:08:001:0248, згідно інформаційної довідки з Державного реєстру прав на нерухоме майно за №99499510 відсутні.

Слідчий зазначає у клопотанні, що зазначена земельна ділянка та будівля міні-готельного комплексу фактично є речовим доказом у даному кримінальному провадженні, оскільки була безпосереднім об`єктом протиправних злочинних дій. Не вжиття заходів щодо організації заборони відчуження вказаних земельних ділянок може призвести до їх продажу, що порушить права осіб, які купуватимуть земельні ділянки та перешкодить подальшому поверненню земельних ділянок у колективну власність для використання за відповідним цільовим призначенням.

У засіданні слідчий підтримав клопотання та просив його задовольнити з підстав, викладених у змісті клопотання.З метою недопущення продажу та зміни власника земельних ділянок, у відповідності до ч.2 ст. 172 КПК України просимо провести розгляд без залучення фактичних власників земельних ділянок.

Заслухавши пояснення слідчого, вивчивши зміст клопотання та оглянувши додані до нього письмові докази, слідчий суддя приходить до наступного.

Положеннями ч. 1 ст. 170 КПК України визначено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Ч. 2 вказаної норми закону передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру

щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Ч. 2 ст. 173 КПК України визначено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:

1) правову підставу для арешту майна;

2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);

4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;

6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Слідчий в судовому засіданні вказує на те, що вказана у клопотанні земельна ділянка відповідає вимогам ст. 98 КПК України.

Положеннями ст. 98 КПК України законодавцем визначено, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Частинами другою та третьою ст.170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів та може накладатись на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям зазначених у статті 98 КПК України.

У відповідності до п. 5 ч. 2 ст. 173 КПК України суд зобов`язаний при розгляді клопотання про накладення арешту на майна враховувати розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Згідно Першого протоколу доЄвропейської конвенції з прав людинипередбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або за загальними принципами міжнародного права.

З матеріалів клопотання вбачається, що будівля міні-готельного комплексу, на яку просить накласти арешт сторона кримінального провадження, була безпосереднім об`єктом кримінального правопорушення.

Відтак матеріали провадження містять достатньо даних, які вказують на відповідність зазначеного слідчим майна ( в даному випадку автомобіля) критеріям ст. 98 КПК України, а відтак і можливості його використання стороною обвинувачення як доказу у кримінальному провадженні та доведено, що не вжиття заходів заборони відчуження вказаних земельних ділянок може призвести до їх продажу, що порушить права осіб, які купуватимуть земельні ділянки та перешкодить подальшому поверненню земельних ділянок у колективну власність для використання за відповідним цільовим призначенням.

На підставі викладеного слідчий суддя приходить до переконання, що клопотання є обґрунтоване та таке, що підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 170, 171-173, 309 КПК України, слідчий суддя, -

У Х В А Л И В :

Клопотання задовольнити.

Накласти арешт у вигляді заборони на прийняття рішень щодо передачі у приватну власність міні-готельного комплексу, який фактично збудований на земельній ділянці громадянки ОСОБА_3 з кадастровим номером 2123656200:08:001:0312, де займає площу 6 м 2 (0,0006 га) та земельної ділянки з кадастровим номером 2123656200:08:001:0248 де займає площу 124 м 2 (0,0124 га), розпорядником якої являється Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області та відноситься до земель запасу.

Апеляційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції можна подати протягом п`яти днів з дня її проголошення до апеляційного суду Закарпатської області. ( особою, яка не була присутньою на оголошенні протягом п`яти днів з дня отримання її копії).

Слідчий суддя Ужгородського

міськрайонногосуду ОСОБА_1