Ухвала

від 09.10.2017 по справі 219/11806/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер 219/11806/16-ц Номер провадження 22-ц/775/1551/2017

Головуючий у 1-ій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Соломаха Л.І.

Категорія 47

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2017 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого-судді Соломахи Л.І.

суддів Дундар І.О., Мальованого Ю.М.

при секретарях Марченко Я.О., Ситнік Д.Л.

за участю:

представника позивача ОСОБА_2

представників відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмут Донецької області справу за позовом керівника Артемівської місцевої прокуратури Донецької області до Артемівської районної державної адміністрації Донецької області, ОСОБА_5, третя особа - Головне Управління Держгеокадастру в Донецькій області, про визнання незаконним та скасування розпорядження голови Артемівської районної державної адміністрації Донецької області № 451 від 26.07.2012 року, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, повернення земельної ділянки за апеляційною скаргою заступника прокурора Донецької області Н.Бойко на рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 20 липня 2017 року, -

В С Т А Н О В И В:

05 грудня 2016 року керівник Артемівської місцевої прокуратури Донецької областізвернувся до суду з позовом до Артемівської районної державної адміністрації Донецької області (далі Артемівська РДА), ОСОБА_5, третя особа - Головне Управління Держгеокадастру в Донецькій області, про визнання незаконним та скасування розпорядження голови Артемівської РДА № 451 від 26.07.2012 року, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянки.

Зазначав, що 26.07.2012 року Артемівська РДА розпорядженням № 451 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу земельних ділянок в оренду ОСОБА_5 для ведення фермерського господарства " передала відповідачу ОСОБА_5 в оренду на 5 років земельні ділянки загальною площею 289,1976 га із земель сільськогосподарського призначення (запас, резервний фонд) для ведення фермерського господарства за межами населених пунктів Берестівської сільської ради, в тому числі 76,6116га рілля та 212,5861га пасовищ.

На підставі цього розпорядження 31.07.2012 року між Артемівською РДА, як орендодавцем, та відповідачем ОСОБА_5, як орендарем, був укладений договір оренди земельних ділянок, який зареєстрований 17.08.2012 року за № 142090004004519.

Посилаючись на те, що:

1) при передачі землі в оренду проведена грошова оцінка лише земельної ділянки резервного фонду площею 20,8589 га, грошова оцінка решти земельних ділянок в порушення частини 1 ст. 15 Закону України "Про оренду землі " , частини 1 ст. 13 Закону України "Про оцінку земель " , статті 289 Податкового кодексу України не проводилася;

згідно п. 2.3 договору оренди орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі: у розмірі 324,18 грн. за 1 га на рік, що складає 4,0% від середньої грошової оцінки ріллі по колишньому КСП п/ф "Бахмутська " , всього 18 073,19 грн.; 209,09 грн. за 1 га на рік, що складає 6,0% від середньої грошової оцінки пасовищ по колишньому КСП п/ф "Бахмутська " , всього 44 449,62 грн.; 327,42 грн. за 1 га на рік, що складає 3,5% від грошової оцінки земельної ділянки (20,8589га), всього 6 829,62 грн.;

згідно п. 2 розпорядження голови Артемівської РДА № 451 від 26.07.2012 року орендна плата визначається додатковою угодою сторін згідно грошової оцінки землі, що проводиться орендарем за свій рахунок протягом двох перших місяців користування;

проте орендар грошову оцінку земельних ділянок відповідно до п. 2 розпорядження голови Артемівської РДА № 451 від 26.07.2012 року не здійснив; станом на 2016 рік загальна вартість 76,6116га рілля за інформацією відділу Держгеокадастру в Артемівському районі складає 1 634 248,70 грн., 212,5861га пасовищ - 1 110 396,70 грн.;

2) земельні ділянки передані в оренду відповідачу для ведення фермерського господарства;

в п. 4.3 розпорядження голови Артемівської РДА № 451 від 26.07.2012 року, п. 4.2 договору оренди зазначено про необхідність створення після укладення договору оренди фермерського господарства в порядку Закону України "Про фермерське господарство " ;

зазначений обов'язок відповідачем ОСОБА_5 не виконано;

11.07.2012 року, тобто до надання ОСОБА_5 в оренду земельних ділянок загальною площею 289,1976га, до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України включено Фермерське господарство "Бахмут-Вест " (далі ФГ "Бахмут-Вест " ), засновником якого є ОСОБА_5;

перед створенням ФГ "Бахмут-Вест " ОСОБА_5 на підставі розпорядження голови Артемівської РДА від 02.07.2012 року № 399 отримав в оренду для створення фермерського господарства земельну ділянку площею 527,9630га та між ним та Артемівською РДА щодо оренди цієї земельної ділянки укладено договір оренди від 10.07.2012 року, який зареєстрований у відділі Держкомзему в Артемівському районі Донецької області за № 142 090004004240;

відповідно на час прийняття розпорядження голови Артемівської РДА № 451 від 26.07.2012 року та укладення оспорюваного договору оренди від 31.07.2012 року ОСОБА_5 вже займався фермерським господарством і відповідно земельна ділянка площею 289,1976га фактично була передана у користування юридичній особі - ФГ "Бахмут-Вест " ;

після державної реєстрації фермерське господарство має право на отримання додаткової земельної ділянки (ділянок), але як юридична особа, а не як громадянин з метою створення фермерського господарства;

передача земельних ділянок площею 289,1976га, що перебувають у державній власності, фактично в оренду юридичній особі - ФГ "Бахмут-Вест " без проведення земельних торгів суперечить ст. 124 ЗК України;

3) ОСОБА_5 фактично не мав на меті використання наданих земельних ділянок для ведення фермерського господарства;

через 20 днів після укладення договору оренди від 31.07.2012 року, а саме, 20.08.2012 року ОСОБА_5, як засновник ФГ "Бахмут-Вест " , уклав з ТОВ "Бахмут-Агро " договір суборенди земельних ділянок площею 289,1976 га на строк до 31.12.2013 року; договір суборенди зареєстровано у відділі Держкомзему в Артемівському районі Донецької області 13.09.2012 року за № 142090004004746;

пунктом 4.1 оспорюваного договору оренди не передбачено право орендаря на передачу земельних ділянок в суборенду;

в порушення ст. ст. 93, 125 ЗК України, ст. 8 Закону України "Про оренду землі " укладення договору суборенди з Артемівською РДА відповідачем ОСОБА_5 не погоджено.

4) в порушення частини 7 ст. 7 Закону України "Про фермерське господарство " передані в оренду відповідачу ОСОБА_5 земельні ділянки площею 289,1976га не мають ознак єдиного масиву;

5) незаконна передача земельних ділянок у власність (так зазначено в позові) порушує державні інтереси, унеможливлює правомірне отримання коштів за таке користування та перешкоджає законному розпорядженню земельними ділянками державної власності;

Артемівською РДА, як органом державної виконавчої влади, який виступає суб'єктом права власності на спірну земельну ділянку, до теперішнього часу стан виконання власного рішення не проконтрольовано, заходи щодо повернення земельної ділянки не вжито;

органи Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру України повноваженнями щодо звернення до суду з позовами про визнання незаконними рішень щодо надання земельних ділянок в оренду та визнання недійсними договорів оренди не наділені;

тривале невжиття заходів, спрямованих на здійснення належного контролю щодо повернення незаконно наданої у власність (так зазначено у позові) земельної ділянки, скасування державної реєстрації права приватної власності (так зазначено в позові) на земельну ділянку та повернення земельної ділянки до державної власності - є виключними випадками, що встановлені вимогами ст. 131 1 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру ",

керівник Артемівської місцевої прокуратури Донецької області просив:

- поновити строк позовної давності;

- визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Артемівської РДА № 451 від 26.07.2012 року "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу земельних ділянок в оренду гр. ОСОБА_5 для ведення фермерського господарства " ;

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 31.07.2012 року, укладений Артемівською РДА та ОСОБА_5, який зареєстрований у відділі Держкомзему в Артемівському районі Донецької області при Держкомземі України 17.08.2012 року за №142090004004519;

- зобов'язати ОСОБА_5 повернути до земель запасу Берестівської сільської ради Бахмутського району Донецької області земельні ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 289,1976га з кадастровими номерами 1420980500:01:033:0016 (рілля), 1420980500:01:028:0017 (рілля), 1420980500:01:045:0015 (рілля), 1420980500:01:104:0008 (пасовища), 1420980500:01:05:0023 (пасовища), 1420980500:01:110:0024 (пасовища), 1420980500:01:005:0024 (пасовища), 1420980500:01:036:0059 (пасовища), 1420980500:01:046:0001 (пасовища), 1420980500:01:028:0016 (пасовища), 1420980500:00:046:0002 (пасовища), 1420980500:01:028:0018 (пасовища), 1420980500:01:028:0019 (пасовища), 1420980500:01:028:0021 (пасовища), 1420980500:01:035:0011 (пасовища), які розташовані за межами населених пунктів (а.с. 2-16 т. 1).

Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 20.07.2017 року у задоволенні клопотання про поновлення строку позовної давності та у задоволенні позовних вимог керівника Артемівської місцевої прокуратури Донецької області відмовлено (а.с. 239-242 т. 1).

В апеляційній скарзі заступник прокурора Донецької області Н.Бойко, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права (ст. 261, ст. 267 ЦК України), просила рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги керівника Артемівської місцевої прокуратури в повному обсязі.

Зазначала, що судом першої інстанції невірно визначено початок перебігу строку позовної давності. У даній справі прокурор є позивачем, отже перебіг строків позовної давності починається з моменту, коли про порушення дізнався саме він.

Про спірні правопорушення прокурор дізнався лише 15 вересня 2016 року, коли отримав відповідь від Артемівської РДА щодо надання інформації про суб'єктів господарювання. Саме з цього часу і починається перебіг строку позовної давності і відповідно до суду прокурор звернувся в межах строку позовної давності (а.с. 1-5 т. 2).

В судовому засіданні апеляційного суду прокурор відділу забезпечення представництва в суді управління представництва інтересів громадян або держави в суді Прокуратури Донецької області ОСОБА_2 доводи апеляційної скарги підтримала, просила її задовольнити.

Представник відповідача - Артемівської районної державної адміністрації Донецької області ОСОБА_3, яка діє на підставі довіреності юридичної особи від 27.06.2017 року №24/0647вих. (а.с. 39 т. 2), проти задоволення апеляційної скарги заперечувала, просила її відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Відповідач ОСОБА_5 у судове засідання апеляційного суду не з'явився, у судове засідання з'явився його представник ОСОБА_4, який діє на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 23.07.2016 року (а.с. 108 т. 1), проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив її відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Представник третьої особи - Головного управління Держгеокадастру в Донецькій області у судове засідання апеляційного суду не з'явився, повістку про явку у судове засідання 04.09.2017 року згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (форма № 119) отримав 31.08.2017 року (а.с. 49 т. 2), про явку у судове засідання 09.10.2017 року - 22.09.2017 року (а.с. 60 т. 2), причини неявки у судові засідання суду не повідомив і відповідно до частини 2 ст. 77 ЦПК України вважається, що він не з'явився у судове засідання без поважних причин.

Відповідно до частини 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора, представників відповідачів, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга заступника прокурора Донецької області Н. Бойко задоволенню не підлягає з наступних причин:

Судом першої інстанції встановлено, що розпорядженням голови Артемівської РДА від 02.07.2012 року № 399 відповідачу ОСОБА_5 передано в оренду строком на 5 років для ведення фермерського господарства земельні ділянки загальною площею 527,9630га із земель сільськогосподарського призначення (запас) за межами населених пунктів Яковлівської сільської ради (а.с. 66 т. 1). На підставі цього розпорядження 02.07.2012 року між Артемівською РДА та ОСОБА_5 було укладено договір оренди земельних ділянок площею 527,9630га (а.с. 67-69 т. 1) та 11.07.2012 року ОСОБА_5 створено Фермерське господарство "БАХМУТ-ВЕСТ " з юридичною адресою: Донецька область, Артемівський район, с. Яковлівка, вул. Октябрьська, 25 (а.с. 81-82 т. 1).

Розпорядженням голови Артемівської РДА від 26.07.2012 року № 451 (оскаржуване розпорядження) затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду із земель сільськогосподарського призначення (запас, резервний фонд) ОСОБА_5 для ведення фермерського господарства в Донецькій області Артемівському районі за межами населених пунктів Берестівської сільської ради, передано ОСОБА_5 в оренду строком на 5 років земельні ділянки загальною площею 289,1976га із земель сільськогосподарського призначення (запас, резервний фонд) для ведення фермерського господарства за межами населених пунктів Берестівської сільської ради (а.с. 17 т. 1). На підставі вказаного розпорядження 31.07.2012 року між Артемівською РДА та ОСОБА_5 укладено договір оренди земельних ділянок площею 289,1976га (а.с. 18-24 т. 1).

Згідно договору суборенди земельних ділянок від 20.08.2012 року, який укладений між ОСОБА_5, засновником ФГ "БАХМУТ-ВЕСТ " , як орендарем, та ТОВ "БАХМУТ-АГРО " , як суборендарем, отримані в оренду земельні ділянки загальною площею 289,1976га із земель сільськогосподарського призначення (запас), які знаходяться за межами населених пунктів Берестівської сільської ради Артемівського району Донецької області, ОСОБА_5 передав у суборенду ТОВ БАХМУТ-АГРО (а.с. 58-63 т. 1).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги прокурора про визнання незаконним та скасування розпорядження Артемівської РДА №451 від 26.07.2012 року, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 31.07.2012 року, повернення земельних ділянок є обгрунтованими. Спірні земельні ділянки загальною площею 289,1976га із земель сільськогосподарського призначення фактично були надані в користування юридичній особі - ФГ БАХМУТ-ВЕСТ , оскільки як прийняття Артемівською РДА оскаржуваного розпорядження № 451, так і укладання договору оренди земельних ділянок відбулось вже після реєстрації відповідачем ОСОБА_5 ФГ "БАХМУТ-ВЕСТ". Надання фермерському господарству, як юридичній особі, в користування додаткової земельної ділянки можливо виключно на земельних торгах, за результатами яких укладається договір оренди земельної ділянки. На час прийняття Артемівською РДА оскаржуваного розпорядження № 451 від 26.07.2012 року питання проведення земельних торгів у формі аукціону законодавством врегульовано не було, однак відсутність визначеного законом порядку проведення земельних торгів не може бути підставою для надання органом державної влади земельної ділянки без проведення земельних торгів, за результатами яких має бути укладений договір оренди. Недотримання цієї процедури є порушенням органом державної влади своїх повноважень. Незаконність розпорядження Артемівської РДА № 451 від 26.07.2012 року є підставою для визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 31.07.2012 року, який був укладений на підставі зазначеного розпорядження. Оскільки спірні земельні ділянки загальною площею 289,1976 га були передані відповідачу ОСОБА_5 за актом прийому-передачі в натурі, вимога прокурора про зобов'язання ОСОБА_5 повернути земельні ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 289,1976га до земель запасу Берестівської сільської ради Бахмутського району Донецької області також є обгрунтованою.

Проте зазначені вимоги прокурором заявлені поза межами строку позовної давності, про застосування якого заявлено як Артемівською РДА, так і відповідачем ОСОБА_5 Перебіг позовної давності щодо оскарження розпорядження голови Артемівської РДА № 451 від 26.07.2012 року розпочався з наступного дня після його прийняття, а саме з 27.07.2012 року, а щодо вимог про визнання договору оренди недійсним - з 01.08.2012 року. До спірних правовідносин застосовується загальна позовна давність. Прокурором не обґрунтована неможливість звернення до суду за захистом порушеного права протягом строку, визначеного законодавством, та не наведені поважні причини, з яких такий строк був пропущений. Нездійснення своєчасного прокурорського нагляду за актами місцевих органів виконавчої влади, що відповідно до ст. 1 Закону України "Про прокуратуру" є обов'язком органів прокуратури, призводить до наслідків, визначених частиною 2 ст. 12, частиною 4 ст. 267 ЦК України, тобто до відмови у задоволенні позовних вимог (а.с. 239-242 т. 1).

Відповідно до частини 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідачами рішення суду не оскаржується. Прокурором рішення суду оскаржується лише в частині застосування судом першої інстанції строків позовної давності.

Відповідно до частини 3 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Відповідно до п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року №12 "Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку" суд апеляційної інстанції при перевірці законності й обґрунтованості рішення суду першої інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги згідно з частинами третьою та четвертою статті 303 ЦПК лише в разі, якщо буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення. За цих умов апеляційний суд перевіряє справу в повному обсязі й зобов'язаний мотивувати в рішенні вихід за межі доводів апеляційної скарги, проведення перевірки справи в повному обсязі.

Апеляційний суд вважає, що підстави для виходу за межі доводів апеляційної скарги відсутні, а тому відповідно до частини 1 ст. 303 ЦПК України перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції лише в межах доводів апеляційної скарги прокурора, тобто правильність застосування судом першої інстанції норм статей 261, 267 ЦК України та наслідків спливу позовної давності.

Відповідно до частин першої - другої ст. 124 Земельного кодексу України (далі ЗК України) (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин - 26.07.2012 року) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої ст. 134 ЗК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі, зокрема, передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства.

Відповідно до ст. 7 Закону України від 19.06.2003 року № 973-IV "Про фермерське господарство" (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) земельні ділянки для ведення фермерського господарства передаються громадянам України у власність і надаються в оренду із земель державної або комунальної власності.

Для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі.

Заяву громадянина про надання земельної ділянки у власність або в оренду районна або міська державні адміністрації або орган місцевого самоврядування розглядають у місячний строк і в разі її задоволення дають згоду на підготовку землевпорядною організацією проекту відведення земельної ділянки.

Проект відведення земельної ділянки погоджується та затверджується відповідно до закону.

Земельні ділянки надаються громадянам для ведення фермерського господарства єдиним масивом з розташованими на них водними джерелами та лісовими угіддями, наближеними до існуючих шляхів, електро- і радіотелефонних мереж, газо- і водопостачальних систем та інших видів інженерної інфраструктури.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

При цьому відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Разом з тим згідно із частинами третьою, четвертою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

У справі, яка є предметом апеляційного перегляду, Артемівською РДА та відповідачем ОСОБА_5 заявлено про застосування позовної давності, про що подані відповідні письмові заяви (а.с. 129, а.с. 190 т. 1).

Частиною другою статті 2 ЦК України передбачено, що одним з учасників цивільних правовідносин є держава, яка згідно зі статтями 167, 170 цього Кодексу набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

За частиною другою статті 3 ЦПК України у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси.

Одним з таких органів є прокуратура, яка відповідно до п. 3 частини першої статті 131 1 Конституції України здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Статтею 45 ЦПК України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

У цій справі, яка є предметом апеляційного перегляду, прокурор в позовній заяві зазначив, що функції із здійснення державного нагляду (контролю) в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, родючості грунтів покладено на Державну службу з питань геодезії, картографії та кадастру. Проте Положенням про Державну службу з питань геодезії, картографії та кадастру не передбачено повноважень цього органу щодо звернення до суду з позовами цієї категорії, у зв'язку з чим з позовом звертається прокурор як позивач (а.с. 2-16 т. 1).

Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", яка набрала чинності для України 11.09.1997 року, передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення.

Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20.09.2011 року за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

Згідно правової позиції, яка викладена у постанові спільного засідання судових палат у цивільних та господарських справах Верховного Суду України від 29.10.2014 року у справі № 6-152цс14, для правильного застосування частини 1 статті 261 ЦК України при визначенні початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а і об'єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав.

Згідно правової позиції, яка викладена в постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 16.11.2016 року у справі № 6-2469цс16, порівняльний аналіз термінів довідався та міг довідатися , що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 60 ЦПК України, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

У позовній заяві прокурор зазначав, що про порушення чинного законодавства при передачі в оренду спірних земельних ділянок ОСОБА_5 прокурор дізнався, отримавши 26.10.2016 року інформацію з Артемівської РДА за вх. № 1192вх.16. Крім того, зазначав, що органи Держгеокадастру у Донецькій області про порушене право знати не могли, оскільки на той час органи Держземагенства, правонаступником якого є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру, не були наділені повноваженнями щодо перевірки законності розпорядження землями державної власності. Посилаючись на правову позицію, висловлену у постановах Верховного Суду України від 16.09.2015 року у справі № 6-68цс15, від 16.12.2015 року у справі № 6-2510цс10, згідно якої держава відповідальна за прийняті її органами незаконні правові акти та несе ризик спливу строку позовної давності на оскарження нею (державою) незаконних правових актів державних органів, якими порушено право власності чи інше речове право, вважав, що загальний трирічний строк позовної давності ним пропущено з поважних причин, а тому просив поновити строк позовної давності (а.с. 2-16 т. 1).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що перебіг позовної давності щодо оскарження розпорядження голови Артемівської РДА № 451 від 26.07.2012 року розпочався з наступного дня після його прийняття, а саме з 27.07.2012 року, а щодо вимог про визнання договору оренди недійсним - з 01.08.2012 року. До спірних правовідносин застосовується загальна позовна давність. Прокурором не обґрунтована неможливість звернення до суду за захистом порушеного права протягом строку, визначеного законодавством, та не наведені поважні причини, з яких такий строк був пропущений. Нездійснення своєчасного прокурорського нагляду за актами місцевих органів виконавчої влади призводить до наслідків, визначених частиною 2 ст. 12, частиною 4 ст. 267 ЦК України, тобто до відмови у задоволенні позовних вимог (а.с. 239-242 т. 1).

Такий висновок суду першої інстанції апеляційний суд вважає законним та обґрунтованим.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 05.11.1991 року № 1789-XII "Про прокуратуру", який був діяючим на час виникнення спірних правовідносин, прокурорський нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів Кабінетом Міністрів України, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, органами державного і господарського управління та контролю, ОСОБА_1 міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими ОСОБА_1, їх виконавчими органами, військовими частинами, політичними партіями, громадськими організаціями, масовими рухами, підприємствами, установами і організаціями, незалежно від форм власності, підпорядкованості та приналежності, посадовими особами та громадянами здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.

Відповідно до ст. 19 Закону України від 05.11.1991 року № 1789-XII "Про прокуратуру" (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) предметом нагляду за додержанням і застосуванням законів є, зокрема, відповідність актів, які видаються всіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами, вимогам Конституції України та чинним законам.

Наказом від 12.04.2011 року № 3гн "Про організацію правозахисної діяльності органів прокуратури України", який діяв на час виникнення спірних правовідносин, Генеральний прокурор України основним завданням правозахисної діяльності органів прокуратури визначив захист від неправомірних посягань гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, державних та суспільних інтересів (пункт 1 із змінами, внесеними згідно з наказами Генеральної прокуратури України від 04.10.2011 року № 3/2/1гн, від 12.07.2012 року № 1гн-2).

Із цією метою наказав правозахисну діяльність організовувати та здійснювати шляхом нагляду за додержанням і застосуванням законів Кабінетом Міністрів України, міністерствами та відомствами, іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади , органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами і організаціями, незалежно від форм власності, підпорядкованості та приналежності, посадовими особами та громадянами.

Аналогічні вимоги до підпорядкованих прокурорів містить і наказ Генерального прокурора від 07.11.2012 року № 3гн "Про організацію прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів", який був введений в дію з 1.12.2012 року після втрати чинності наказом Генерального прокурора України від 12.04.2011 N 3гн.

Пунктом п. 3 наказу від 07.11.2012 року № 3гн Генеральний прокурор України наказав підпорядкованим прокурорам забезпечити нагляд за додержанням і застосуванням законів Кабінетом Міністрів України, міністерствами та відомствами, іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади , органами місцевого самоврядування, органами державного нагляду (контролю) та управління, військовими частинами, підприємствами, установами й організаціями, незалежно від форм власності, підпорядкованості та приналежності, фізичними особами - підприємцями, посадовими особами та громадянами.

З цією метою не рідше одного разу на місяць відповідним прокурорам вивчати законність актів, які видаються Кабінетом Міністрів України, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами.

До заяви про застосування позовної давності представником Артемівської РДА додана вимога в.о. прокурора Артемівського району Донецької області від 18.10.2010 року №2102вих2010 до голови Артемівської РДА, згідно якої прокурор, посилаючись на проведення перевірок додержання вимог чинного законодавства в порядку ст. 20 Закону України "Про прокуратуру", вимагав надати до прокуратури Артемівського району Донецької області для перевірки копії розпоряджень голови Артемівської РДА з початку року, а в подальшому розпорядження голови РДА надавати до прокуратури щомісяця (а.с. 131 т. 1).

На вимозі є відмітка уповноваженої особи про надання прокуратурі Артемівського району копій розпоряджень голови Артемівської РДА, зокрема, 20.07.2012 року, 20.08.2012 року.

В суді першої та апеляційної інстанції, в апеляційній скарзі прокурор факт отримання розпоряджень голови РДА не заперечував, проте посилається на те, що на час прийняття спірного розпорядження не можливо було упевнено судити про наявність порушення законодавства, оскільки відповідні обставини можуть бути встановлені лише з урахуванням конкретних даних про характер вчиненого правопорушення, що лише зі змісту оскаржуваного розпорядження не можна встановити відомості, які б свідчили про порушення вимог закону при його прийнятті.

Проте з такими доводами апеляційної скарги погодитися не можливо.

Так з розпорядження голови Артемівської РДА від 26.07.2012 року № 451 вбачається, що ОСОБА_5 передано в оренду терміном на 5 років земельні ділянки загальною площею 289,1976га із земель сільськогосподарського призначення (запас, резервний фонд) для ведення фермерського господарства за межами населених пунктів Берестівської сільської ради, з них:

1) загальною площею 76,6116га ріллі, в тому числі:

- площею 19,8510 га (кадастровий номер 1420980500:01:033:0016), площею 35,9017 (кадастровий номер 1420980500:00:028:0017) з орендною платою 4,00% від середньої грошової оцінки ріллі по колишньому КСП п/ф "Бахмутська " , що склададє 324,18 грн. за 1га;

- площею 20,8589га (кадастровий номер 1420980500:01:045:0015) з орендною платою 3,5% від грошової оцінки земельної ділянки, що склададє 327,42 грн. за 1га на рік;

2) загальною площею 212,5861га пасовищ з орендною платою 6,00% від середньої грошової оцінки пасовищ по колишньому КСП п/ф "Бахмутська " , що складає 209,09 грн. за 1га, в тому числі площею 2,5га (кадастровий номер 1420980500:01:104:0008), площею 4,4017га (кадастровий номер 1420980500:01:05:0023), площею 5,2303га (кадастровий номер 1420980500:01:110:0024), площею 7,9211га (кадастровий номер 1420980500:01:005:0024), площею 8,5070га (кадастровий номер 1420980500:01:036:0059), площею 13,3061га (кадастровий номер 1420980500:01:046:0001), площею 16,7148га (кадастровий номер 1420980500:01:028:0016), площею 16,8078га (кадастровий номер 1420980500:00:046:0002), площею 41,2745га (кадастровий номер 1420980500:01:035:0011), площею 62,4609га (кадастровий номер 1420980500:01:028:0018), площею 29,3282га (кадастровий номер 1420980500:01:028:0019), площею 4,1326га (кадастровий номер 1420980500:01:028:0021), в перші 3 місяці оренди, а в подальшому - з орендною платою, яка визначається додатковою угодою сторін згідно грошової оцінки землі, яка виконується орендарем за свій рахунок протягом перших двох місяців оренди (а.с. 17 т. 1).

Тобто, зі змісту розпорядження вбачається, що з 15 земельних ділянок, які передані в оренду, стосовно 14 земельних ділянок нормативна грошова оцінка не проведена, що є однією з підстав позовних вимог прокурора у цій справі про визнання недійсним розпорядження голови Артемівської РДА № 451 від 26.07.2012 року.

Крім цього, зі змісту розпорядження вбачається, що для ведення фермерського господарства ОСОБА_5 надані земельні ділянки не єдиним масивом, а 15 окремих земельних ділянок загальною площею 289,1976га, що також зазначається прокуром у позові по цій справі як підстава для визнання розпорядження незаконним.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що прокурор мав об'єктивну можливість лише зі змісту розпорядження голови Артемівської РДА №451 від 26.07.2012 року довідатися про порушення чинного законодавства при передачі ОСОБА_5 в оренду земельних ділянок загальною площею 289,1976га та, вивчивши відповідно до п. 3 наказу Генерального прокурора від 07.11.2012 року № 3гн законність цього розпорядження, своєчасно відреагувати на порушення закону, зокрема, витребувати повну та достовірної інформацію щодо підстав передачі в оренду земельних ділянок ОСОБА_5, дотримання при цьому вимог ст. 7 Закону України "Про фермерське господарство", зокрема, дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого виду - виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках такої великої площі, чи не є така передача штучним використанням процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання громадянином ОСОБА_5 в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов'язковою процедурою - без проведення земельних торгів; на підставі своєчасно отриманої інформації вирішити питання щодо звернення до суду з позовом про визнання розпорядження незаконним.

Доводи апеляційної скарги про те, що до отримання 15.09.2016 року інформації лише зі змісту розпорядження прокурор не мав можливості дізнатися про порушення закону і відповідно пред'явити відповідний позов є необгрунтованими.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що перебіг трирічного строку позовної давності почався з 27.07.2012 року, тобто з наступного дня після ухвалення 26.07.2012 року оскаржуваного розпорядження. Апеляційний суд вважає, що перебіг позовної давності почався з 20.08.2012 року, тобто з моменту отримання прокурором копії розпорядження, проте це не впливає на висновки суду першої інстанції щодо пропуску прокурором строку позовної давності, оскільки з позовом до суду прокурор звернувся 05.12.2016 року.

З позовної заяви (а.с. 2-16 т. 1), з письмових пояснень прокурора від 28.04.2017 року, які додані ним до матеріалів справи (а.с. 202-207 т. 1), вбачається, що прокурор під час розгляду справи судом першої інстанції визнавав факт порушення ним строку позовної давності, у зв'язку з чим просив поновити цей строк.

Проте після ухвалення оскаржуваного рішення, яким прокурору відмовлено в поновленні строку позовної давності, прокурор свою позицію змінив. Так, в апеляційній скарзі заступник прокурора Донецької області посилається на те, що судом першої інстанції неправильно визначено початок перебігу строку позовної давності, що про спірні порушення прокурор зміг дізнатися лише у вересні 2016 року: 08.09.2016 року заступник керівника Артемівської місцевої прокуратури спрямував Артемівський РДА запит за № 4-11вих16 щодо надання інформації про суб'єктів господарювання - фермерські господарства, їх земельні ділянки, правові підстави для їх отримання, факти проведення земельних торгів тощо; у відповідь Артемівською РДА надано інформацію від 13.09.2016 року № вк28/2409-2 щодо переліку фермерських господарств, їх земельних ділянок, позаконкурсного порядку їх отримання тощо. З цієї інформації вбачалося, що ОСОБА_5, як громадянин (без земельних торгів) отримав 2 земельні ділянки з метою створення нового фермерського господарства та здійснення цим підприємством сільськогосподарської діяльності. Замість цього, ОСОБА_5 отримані ділянки передав раніше створеному фермерському господарству з метою штучного розширення його земель (якщо б за землею звернулося існуюче господарство, то воно мало б її отримати лише після земельних торгів). Зазначену інформацію прокурор отримав 15.09.2016 року, з якого і почався перебіг строку позовної давності.

Верховний Суд України у постанові від 16.09.2015 у справі № 6-68цс15, яка була прийнята на спільному засіданні судових палат у цивільних та господарських справах зазначив, що оскільки держава зобов'язана забезпечити належне правове регулювання відносин і відповідальна за прийняті її органами правові акти, їх скасування не повинне ставити під сумнів стабільність цивільного обороту, підтримувати яку покликані норми про позовну давність, тому, на відміну від інших учасників цивільних правовідносин, держава несе ризик спливу строку позовної давності на оскарження нею правових актів державних органів, якими порушено право власності чи інше речове право.

Інше тлумачення закону щодо спірних правовідносин суперечить, як меті забезпечення стабільності цивільного обороту, так і правопорядку в державі в цілому. Зокрема, таке тлумачення повністю видозмінює інститут позовної давності, як засобу захисту стабільності обороту, оскільки, якщо пристати на таке тлумачення, прокурор має право на задоволення своїх вимог в будь-який проміжок часу, залежно від того, коли він довідався про порушення державних інтересів.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги про те, що перебіг строку позовної давності почався з 15.09.2016 року, коли прокурор отримав на свій запит відповідну інформацію, є необґрунтованими. Доводи апеляційної скарги щодо пов'язаності початку перебігу позовної давності у спірних правовідносинах з часом отримання інформації на запит прокурора (15.09.2016 року) не ґрунтуються на встановлених обставинах об'єктивної можливості для прокурора своєчасно ще в серпні 2012 року довідатися про порушення, допущені Артемівською РДА при передачі ОСОБА_5 в оренду земельних ділянок для ведення фермерського господарства.

Як вбачається з запитів заступника керівника Артемівської місцевої прокуратури Донецької області на адресу голови Артемівської РДА від 08.09.2016 року № 4-п-вих16, на адресу голови Берестівської сільської ради Бахмутського району від 04.10.2016 року № 80-5334вих16 (а.с. 208-209, а.с. 211 т. 1), інформація щодо використання земель для ведення фермерського господарства Артемівською місцевою прокуратурою витребовувалася на виконання завдання прокуратури Донецької області, тобто у зв'язку із перевіркою за власною ініціативою.

Прокурором не зазначено поважних причин, з яких така перевірка не була здійснена в період протягом трьох років після отримання розпорядження голови Артемівської РДА № 451 від 26.07.2012 року, а необхідність у її проведенні виникла лише в вересні 2016 року.

Враховуючи зазначене, доводи апеляційної скарги про те, що перебіг строку позовної давності у цій справі слід обчислювати з 15.09.2016 року, тобто з дня отримання прокурором інформації на виконання завдання прокуратури області, є необґрунтованими та суперечать положенням частини 1 ст. 11 ЦПК України, згідно якої суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Звертаючись до суду з позовом, прокурор просив в тому числі поновити йому строк позовної давності. Зміна позиції прокурора щодо строку позовної давності на стадії апеляційного перегляду справи є порушенням принципів диспозитивності і змагальності цивільного процесу (ст. ст. 10, 11 ЦПК України).

Суд першої інстанції правильно зазначив, що визнання незаконним спірного розпорядження через більше ніж 4,5 років після його прийняття, несе загрозу стабільності цивільного обороту. Суб'єкт господарювання не повинен нести відповідальність та зазнавати будь-яких втрат внаслідок прийняття незаконних рішень органом державної влади.

Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що незаконність розпорядження Артемівської РДА № 451 від 26.07.2012 року є підставою для визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 31.07.2012 року, який був укладений на підставі зазначеного розпорядження.

Тобто, позовні вимоги прокурора про визнання недійсним договору оренди землі від 31.07.2012 року, укладеного між Артемівською РДА та ОСОБА_5, та повернення земельної діялнки є похідними від вимог про визнання незаконним розпорядження Артемівської РДА № 451 від 26.07.2012 року.

Доводи апеляційної скарги про те, що саме розпорядження не створює права оренди, що такі правовідносини виникають лише після укладення відповідного договору, що обов'язку перевіряти договори у прокурора не має і до отримання відповідної інформації за запитом він не міг знати про його укладення, не ґрунтуються на законі.

По-перше, відповідно до положень частини 1 ст. 123 ЗК України, ст. 16 Закону України від 06.10.1998 року № 161-XIV "Про оренду землі" (в редакції, яка була чинною станом на час виникнення спірних правовідносин) надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування, зокрема, укладення договору оренди земельної ділянки, здійснюється на підставі рішень відповідного органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

По-друге, в оспорюваному прокурором розпорядженні № 451 від 26.07.2012 року прямо зазначено, що відділ Держкомзему у Артемівському районі має в місячний термін підготувати договір оренди земельних ділянок та оформити передачу земельних ділянок актом прийому-передачі (а.с. 17 т. 1).

Враховуючи зазначене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про пропуск прокурором строку позовної давності щодо оскарження розпорядження голови Артемівської РДА № 451 від 26.07.2012 року та укладеного на його підставі договору оренди від 31.07.2012 року та наявність підстав для застосування наслідків її пропуску за заявами обох відповідачів (стаття 267 ЦК України).

Згідно з частинами четвертою та п'ятою статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності є підставою для відмови у позові, крім випадків, коли суд визнає поважними причини пропущеного строку та захистить порушене право.

При цьому закон не передбачає переліку причин, які можуть бути визнані поважними. Питання щодо поважності цих причин, тобто, наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

Суд першої інстанції правильно зазначив, що прокурор конкретних причин, через які він пропустив строк позовної давності, та доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку позовної давності не надав.

Доводи апеляційної скарги про те, що наказ Генерального прокурора України № 3гн від 12.04.2011 року скасовано наказом Генерального прокурора України від 31.12.2014 року № 159 та з того часу прокурор не мав обов'язку навіть вивчати правові акти місцевих органів виконавчої влади, не є поважними причинами пропуску строку позовної давності, оскільки від дати отримання оспорюваного розпорядження (20.08.2012 року) до дати припинення дії наказу Генерального прокурора України № 3гн від 12.04.2011 року (31.12.2014 року) пройшло 2 роки 4 місяці, протягом яких прокурор мав об'єктивну можливість своєчасно та повно відреагувати на порушення закону.

Посилання прокурора в позовній заяві на те, що Держгеокадастр про порушене право не міг знати, оскільки на той час органи Держземагенства, правонаступником якого є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру, не були наділені повноваженнями щодо перевірки законності розпорядження землями державної власності, не могли здійснювати контроль за законністю розпорядження землею іншими державними органами, також не є поважною причиною пропуску строку позовної давності, оскільки у цій справі прокурор діє саме як позивач, а не в інтересах Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру і на час виникнення спірних правовідносин прокурор мав повноваження щодо перевірки законності актів місцевих органів виконавчої влади, в тому числі щодо передачі земель державної власності в оренду.

Під час розгляду цієї справи апеляційний суд також враховує висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішенні від 20.10.2011 року в справі "Рисовський проти України" (заява № 29979/04). Зокрема, пункти 70, 71, в яких зазначено про особливу важливість принципу належного урядування , який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Принцип належного урядування , як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. З іншого боку, потреба виправити минулу помилку не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип належного урядування може не лише покладати на державні органи обов'язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку, а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові.

Виходячи з вище зазначеного, доводи апеляційної скарги прокурора про неправильне застосування судом першої інстанції статей 261, 267 ЦК України є необгрунтованими. Рішення суду першої інстанції відповідає встановленим у справі обставинам, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для скасування рішення суду в межах доводів апеляційної скарги не має.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З апеляційної скарги прокуратурою Донецької області сплачено судовий збір у розмірі 4 547,40 грн. (а.с. 17 т. 2).

Враховуючи, що апеляційний суд дійшов висновку про відхилення апеляційної скарги, підстави для відшкодування прокуратурі витрат по сплаті судового збору відповідно до частини 1 ст. 88 ЦПК України відсутні.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України, Апеляційний суд Донецької області,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу заступника прокурора Донецької області Н. Бойко відхилити.

Рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 20.07.2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: Л.І. Соломаха

Судді: І.О. Дундар

ОСОБА_6