Постанова

від 10.10.2017 по справі 816/1336/17

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2017 року м. ПолтаваСправа № 816/1336/17

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Супруна Є.Б., розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Зіньківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області про визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

10 серпня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Зіньківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області (надалі - Зіньківський РВДВС) про визнання протиправною та скасування постанови начальника Зіньківського РВДВС Очкуренка В.М. від 25.07.2017 ВП №54292841 про відкриття виконавчого провадження.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на протиправність оскаржуваної постанови з огляду на те, що виконавче провадження відкрито за виконавчим документом після спливу строку пред'явлення його до виконання. Зазначив, що виконавчий документ - це вимога від 25.09.2012 №Ф-49, яка не містить обов'язкових реквізитів виконавчого документа. Вказував, що оскаржувана постанова не містить мотивувальної та резолютивної частини, а тому не відповідає формі виконавчого документу.

Позивач у судове засідання не з'явився, надав до суду заяву, в якій просив провести судове засідання за його відсутності.

Відповідач у судове засідання явку свого уповноваженого представника не забезпечив, про час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Зважаючи на відсутність перешкод для розгляду справи, визначених статтею 128 Кодексу адміністративного судочинства України, а також на відсутність потреби заслухати свідка або експерта, суд визнав за можливе здійснити розгляд справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

25.09.2012 начальником управління Пенсійного фонду України в Зіньківському районі на ім'я ОСОБА_1 була виставлена вимога №149 про сплату недоїмки з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 948,70 грн (а.с. 44), яка, відповідно до абзацу 2 частини четвертої статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI, є виконавчим документом.

Проте, лише 22.05.2017 разом із супровідним листом №974/06-14 Гадяцьким об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Полтавської області (правонаступник управління Пенсійного фонду України в Зіньківському районі) вказану вимогу направлено до Зіньківського РВДВС (а.с. 43) та вручено адресату 12.07.2017, про що свідчить вх. штамп №1897/14.6-36.

25.07.2017 начальником Зіньківського РВДВС Очкуренком В.М. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №54292841 з примусового виконання вимоги від 25.09.2012 №149 про сплату недоїмки з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (а.с. 45).

Позивач, не погодившись із правомірністю даної постанови, оскаржив її до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII (надалі - Закон №1404-VIII), який набрав чинності 05.10.2016, крім статей 8, 9 та положень, що стосуються діяльності приватних виконавців, які введено в дію через три місяці з дня набрання чинності Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (в редакції на дату відкриття виконавчого провадження) встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Пунктом 7 частини першої статті 3 вищевказаного закону передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, на підставі рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами.

Відповідно до вимог частини першої статті 4 Закону №1404-VIII у виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;

4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);

5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;

6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);

7) строк пред'явлення рішення до виконання. У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв'язку та адреси електронної пошти.

У відповідності до частини першої статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

За приписами частини п'ятої статті 26 вказаного Закону виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження , в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Згідно з частиною четвертою статті 4 Закону №1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо: 1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання); 2) пропущено встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання; 3) боржника визнано банкрутом; 4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; 5) юридичну особу - боржника припинено; 6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону; 7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень; 8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов'язковим; 9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем; 10) виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

Таким чином державний виконавець повинен не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа винести постанову про відкриття виконавчого провадження, за умови відсутності підстав повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, передбачених частиною четвертою статті 4 Закону №1404-VIII. При цьому пропущення встановленого законом строку пред'явлення виконавчого документа до виконання є однією з підстав повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання.

Так, судом встановлено, що 25.07.2017 начальником Зіньківського РВДВС Очкуренком В.М. була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження, якою відкрито виконавче провадження №54292841 з примусового виконання вимоги управління Пенсійного фонду України у Зіньківському районі від 25.09.2012 №149 про сплату недоїмки з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (а.с.45).

Зі змісту пункту 3 вимоги від 25.09.2012 №149 слідує, що у разі несплати недоїмки, зазначеної у пункті 1 вимоги, ця вимога передається до органу державної виконавчої служби для стягнення в примусовому порядку протягом року з дати, зазначеної в пункті 4 вимоги. Згідно з пунктом 4 цієї вимоги датою набрання чинності вимоги про сплату боргу значиться день отримання (а.с. 44).

Відповідно до положень частин 1, 2 статті 22 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-XIV, який втратив чинність з 05.10.2016, крім статті 4, яка втратила чинність з 05.01.2017 (у редакції на дату видачі виконавчого документа) виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом .

Строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для: 1) виконання судових рішень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення; 2) виконання рішень комісій по трудових спорах - з дня видачі посвідчення на примусове виконання рішення; 3) інших виконавчих документів з наступного дня після набрання ними юридичної сили, якщо інше не передбачено законом .

А відповідно до частин 1, 2 статті 12 Закону №1404-VIII (у редакції на дату винесення оскаржуваної постанови) виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців .

Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

При цьому згідно з пунктом 5 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1404-VIII виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред'являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Таким чином, Законом №1404-VIII змінено в бік скорочення строки пред'явлення до виконання виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно з висновками Конституційного Суду України у рішенні № 1-рп/99 від 09.02.1999 у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб.

Але це не означає, що цей конституційний принцип не може поширюватись на закони та інші нормативно-правові акти, які пом'якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб. Проте надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

Виходячи з імперативних норм Прикінцевих та перехідних положень Закону №1404-VIII, враховуючи рішення Конституційного Суду України № 1-рп/99 від 09.02.1999, суд зазначає, що після набрання чинності Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, за якими стягувачем є держава або державний орган, можуть бути пред'явлені до примусового виконання у строки, встановлені цим Законом, при цьому беручи до уваги конституційний принцип, що закони не мають зворотної дії в часі, цей строк складає - три місяці з наступного дня після набрання чинності цим Законом - 05.10.2016, за умови, що річний строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, що був встановлений Законом України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-XIV, не закінчився раніше 05.10.2016.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що на дату звернення (12.07.2017) до виконавчої служби із заявою про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання вимоги №149, стягувач пропустив встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, а відтак існувала підстава для повернення виконавчого документа стягувачеві без прийняття до виконання згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 4 Закону №1404-VIII.

Крім того, відповідачем не дотримано вимоги частини п'ятої статті 26 Закону №1404-VIII, оскільки виконавче провадження з примусового виконання вимоги №149 відкрито не на наступний день після надходження виконавчого документа до виконавця.

Також необхідно зазначити, що згідно з пунктом 7 розділу 1 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 за №9489/20802 (далі - Інструкція), постанова, як окремий документ, містить такі обов'язкові реквізити: номер виконавчого провадження; вступну частину із зазначенням: назви постанови, дати видачі постанови та місця її винесення; найменування органу державної виконавчої служби, прізвища, імені та по батькові державного виконавця, який виніс постанову або прізвища, імені та по батькові приватного виконавця, який виніс постанову, найменування виконавчого округу, в якому він здійснює діяльність; назви виконавчого документа, коли та ким виданий, резолютивної частини документа (далі - реквізити виконавчого документа); за зведеним виконавчим провадженням - прізвища, імені та по батькові боржника - фізичної особи, повного найменування боржника - юридичної особи та дати об'єднання виконавчих проваджень у зведене; мотивувальну частину із зазначенням мотивів, з яких виконавець прийняв відповідне рішення (дійшов певних висновків), і посилання на норму закону, на підставі якого винесено постанову; резолютивну частину із зазначенням: прийнятого виконавцем рішення; строку і порядку оскарження постанови. До постанов можуть вноситись також інші відомості, визначені Законом, цією Інструкцією та іншими нормативно-правовими актами. Постанова підписується виконавцем та скріплюється печаткою. Постанова складається у необхідній кількості примірників, один з яких залишається у виконавчому провадженні, а інші надсилаються за належністю. Якщо постанова надсилається у формі електронного документа, вона підписується електронним цифровим підписом. У разі якщо постанова виконавця є виконавчим документом, вона повинна відповідати вимогам до виконавчого документа, визначеним статтею 4 Закону. Інші посадові особи органів державної виконавчої служби у випадках, передбачених Законом та цією Інструкцією, виносять постанови з урахуванням вимог, визначених цим пунктом.

У зв'язку з цим суд не погоджується з доводами позивача про недотримання державним виконавцем форми постанови про відкриття виконавчого провадження. Так, начальником Зіньківського РВДВС Очкуренком В.М. зазначено норми закону, якими він керувався при прийняті спірної постанови, що свідчить про дотримання вимог Інструкції в частині зазначення мотивувальної частини постанови. Щодо відсутності резолютивної частини виконавчого документа в постанові державного виконавця, то суд зауважує, що вимога про сплату боргу має особливу бланк-форму, встановлену Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010 №21-5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 27.10.2010 за № 994/18289, та не містить резолютивної частини як такої.

Крім того суд вважає за необхідне зазначити, що у вимозі від 25.09.2012 про сплату недоїмки з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування зазначено про необхідність сплати визначених у вимозі сум в десятиденний строк з дня одержання вимоги на зазначені рахунки у відділенні Державного казначейства: р/р 37190101001606, МФО 831019, код ЄДРПОУ 22534570 , що відповідає управлінню Пенсійного фонду України в Зіньківському районі Полтавської області .

Тобто, вказаним рішенням пенсійного органу визначено особу, яка в майбутньому повинна бути стягувачем у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого документа.

Постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання функціонування територіальних органів Пенсійного фонду України" від 21.12.2016 № 988, встановлено реорганізувати деякі територіальні органи Пенсійного фонду України шляхом злиття окремих органів Пенсійного фонду України за переліком згідно з додатком 1.

Згідно з Переліком територіальних органів Пенсійного фонду України, які реорганізуються шляхом злиття (додаток 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2016 №988) Управління Пенсійного фонду України в Гадяцькому районі Полтавської області та Управління Пенсійного фонду України в Зіньківському районі Полтавської області реорганізуються шляхом злиття та утворюється Гадяцьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області.

Відповідно до частини першої статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.

Судом встановлено, що 30.03.2017 проведено державну реєстрацію юридичної особи Гадяцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області (ідентифікаційний код 41247075, місцезнаходження: площа Миру, будинок 12, м. Гадяч Полтавська область, 37300), що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, копія якого наявна у матеріалах справи (а.с.53-55).

У свою чергу, управління Пенсійного фонду України в Зіньківському районі Полтавської області (ідентифікаційний код 22534570) припинено в результаті реорганізації, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30.03.2017 внесено запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи №15641120005000251 (а.с.13-15).

Отже, управління Пенсійного фонду України в Зіньківському районі Полтавської області 30.03.2017 припинено, в результаті реорганізації його права та обов'язки перейшли до Гадяцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області.

Враховуючи вищевикладене, державний виконавець мав би прийти до висновку про неможливість звернення (12.07.2017) управління Пенсійного фонду України в Зіньківському районі Полтавської області в якості стягувача із заявою про примусове виконання рішення, оскільки управління припинено 30.03.2017.

У спірній постанові зазначено код ЄДРПОУ 41247075, що належить Гадяцькому об'єднаному управлінню Пенсійного фонду України Полтавської області.

Частиною першою статті 264 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд може замінити сторону виконавчого провадження її правонаступником.

А відповідно до частини п'ятої статті 15 Закону №1404-VIII у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Разом з тим, матеріали виконавчого провадження №54292841 не містять доказів звернення державного виконавця до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження.

Вищевикладене свідчить про порушення відповідачем вимог Закону №1404-VIII.

Враховуючи наведене, постанова про відкриття виконавчого провадження від 25.07.2017 ВП №54292841 не ґрунтується на вимогах Закону №1404-VIII, прийнята без урахування усіх обставин, які мають значення для прийняття такого рішення, тому підлягає скасуванню.

Відтак позовні вимоги є правомірними та підлягають задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7-11, 71, 128, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову начальника Зіньківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Очкуренка В.М. від 25.07.2017 ВП №54292841 про відкриття виконавчого провадження.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Зіньківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області (код ЄДРПОУ 34463427) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) витрати зі сплати судового збору в розмірі 640,00 (шістсот сорок гривень).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови в повному обсязі.

Суддя Є.Б. Супрун