Постанова

від 02.10.2017 по справі 825/1305/17

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 жовтня 2017 року м. Чернігів Справа № 825/1305/17

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Падій В.В.,

за участю секретаря Кондратенко О.В.,

представника позивача ОСОБА_1,

представників відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Промоушн Груп до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Промоушн Груп (далі - ТОВ Промоушн Груп ) звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області (далі - ГУ ДФС у Чернігівській області), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.07.2017 № НОМЕР_1, яким до ТОВ Промоушн Груп застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності, у сумі 277950,80 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що від ГУ ДФС у Чернігівській області, у порушення вимог Податкового кодексу України, до ТОВ Промоушн Груп не надходило жодних письмових запитів щодо обставин, які були предметом дослідження при проведенні документальної позапланової перевірки та відповідачем не було заздалегідь повідомлено товариство про проведення вищевказаної перевірки рекомендованим листом або під розписку керівнику/уповноваженій особі. Крім того, позивач звернув увагу суду на той факт, що відповідачем, при застосуванні до ТОВ Промоушн Груп суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені, порушено строки притягнення платника до відповідальності за порушення законодавчо встановленого строку здійснення валютних розрахунків і порушено порядок надання рекомендацій до відповідних органів щодо застосування до товариства спеціальної санкції режиму індивідуального ліцензування .

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі та просив його задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представники відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечували у повному обсязі, просили у їх задоволенні відмовити, оскільки ГУ ДФС у Чернігівській області у оскаржуваних правовідносинах діяло у межах та у спосіб, передбачений чинним законодавством України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що ТОВ Промоушн Груп (код ЄДРПОУ 36258656) зареєстровано в якості юридичної особи, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 02.10.2017 (а.с. 95-101) та перебуває на обліку в ГУ ДФС у Чернігівській області.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.04.2017 та 27.04.2017, у зв'язку із виявленням ГУ ДФС у Чернігівській області фактів, що свідчать про порушення ТОВ Промоушн Груп Закону України від 23.09.1994 № 185/94-ВР Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті , у частині порушення встановлених термінів розрахунків при здійсненні експортних операцій, згідно інформації отриманої від ПАТ Укрсиббанк , на адресу позивача направлено запити №№ 1566/10/25-01-14-02-08, 1586/10/25-01-14-02-08, в яких вимагалось від позивача надати ГУ ДФС у Чернігівській області пояснення щодо виконання умов контрактів: від 21.04.2015 № 21-0415, від 07.07.2015 № 14-0715, від 28.08.2015 № 2808-2015, від 24.02.2016 № 2402-16 та від 17.10.2016 № 30/16, а також документи відповідно до переліків, зазначених у запитах (а.с.67,68).

18.05.2017 ГУ ДФС у Чернігівській області отримані від позивача листи від 11.05.2017 №№ 36,37 з копіями документів для підтвердження виконання умов контрактів (а.с.69,70).

При цьому, як зазначив представник відповідача у судовому засіданні, позивачем, на письмові запити ГУ ДФС у Чернігівській області від 26.04.2017 та від 27.04.2017 №№ 1566/10/25-01-14-02-08, 1586/10/25-01-14-02-08, не надано обґрунтованих пояснень з приводу порушень норм чинного законодавства України та всього обсягу запитуваних документів.

У зв'язку з чим, 30.05.2017 начальником ГУ ДФС у Чернігівській області ОСОБА_4 видано наказ № 763 Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Промоушн Груп , відповідно до якого призначено проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Промоушн Груп за період з 21.04.2015 по 05.06.2017, тривалості 5 робочих днів, з 30.05.2017 (а.с.72).

З 30.05.2017 по 06.06.2017 працівником ГУ ДФС у Чернігівській області, на підставі направлення на перевірку від 30.05.2017 № 997 (а.с. 71) та відповідно до наказу від 30.05.2017 № 763, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Промоушн Груп з питань дотримання вимог валютного законодавства за період з 21.04.2015 по 05.06.2017.

За результатами перевірки складено акт від 13.06.2017 № 301/14/36258656 (а.с. 28-40), яким встановлено порушення ТОВ Промоушн Груп вимог податкового законодавства:

- статті 1 Закону України від 23.09.1994 № 185/94-ВР Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті , постанов Правління Національного банку України від 03.06.2015 № 354, від 03.09.2015 № 581, від 04.12.2015 № 863, від 03.03.2016 № 140, від 28.07.2016 № 362, від 14.09.2016 № 386, від 13.12.2016 № 410 Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України щодо прострочення термінів надходження валютної виручки та встановлення простроченої дебіторської заборгованості по експортним контрактам: 21.04.2015 № 21-0415 з нерезидентом Bayrak Grup Orm. Urun (Туреччина) в сумі 4819,55 доларів США; від 07.07.2015 № 14-0715 з нерезидентом VILDIZ ORMAN URUNLERI INS.TURZ.NAK.ve DIS.TIC.LTD.STI (Туреччина) у сумі 552,16 доларів США; від 28.08.2015 № 2808-2015 з нерезидентом ANBAHOLZ Produkt @ Service GmBH (Німеччина) в сумі 3633,14 євро; від 24.02.2016 № 2402-16 з нерезидентом ILGI AMBALAJ Et Ve Sut Uranleri Hay-vancilik Rek.Tan.INSAAT MAT SAN.ve Dis Tic.LTD STI SIRINVER V.D. (Туреччина) у сумі 2408,75 доларів США; від 17.10.2016 № 30/16 з нерезидентом ООО Инновационные технологии и услуги (Болгарія) у сумі 299,96 євро; від 06.10.2015 № 0610-15 з нерезидентом SC Halupex SRL (Угорщина) у сумі 300,02 євро; від 04.08.2016 № 03-08/16-1 з нерезидентом OZEN Sp. z. o. o. (Польща) у сумі 101,88 євро.

На підставі вказаного вище акту відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 19.07.2017 № НОМЕР_1, яким до ТОВ Промоушн Груп застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності, у сумі 277950,80 грн. (а.с. 44-46).

Вважаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.

Так, у відповідності до статті 1 Закону України від 23.09.1994 №185/94-ВР Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон №185/94-ВР) виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Згідно пунктами 1 постанов Правління Національного банку України від 03.06.2015 № 354, від 03.09.2015 № 581, від 04.12.2015 № 863 та від 03.03.2016 № 140 Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України (чинних на момент укладення позивачем експортних контрактів) установлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті , здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Статтею 4 Закону №185/94-ВР визначено, що порушення резидентами, крім суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару). У разі якщо резидент звертається до Експортно-кредитного агентства із заявою про невиконання або неналежне виконання нерезидентом його грошових зобов'язань за експортним зовнішньоекономічним договором (контрактом), що стало причиною порушення резидентом строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, зазначені строки призупиняються та пеня в період такого призупинення не стягується. У разі якщо невиконання грошового зобов'язання нерезидентом не підлягає врегулюванню Експортно-кредитним агентством відповідно до законодавства, перебіг зазначених строків поновлюється і пеня нараховується на загальних підставах (у тому числі пеня за період призупинення). У разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується. У разі прийняття судом рішення про відмову в позові повністю або частково або припинення (закриття) провадження у справі чи залишення позову без розгляду строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, поновлюються і пеня за їх порушення сплачується за кожний день прострочення, включаючи період, на який ці строки було зупинено. У разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом. Органи доходів і зборів вправі за наслідками документальних перевірок безпосередньо стягувати з резидентів пеню, передбачену цією статтею.

У відповідності до статті 6 №185/94-ВР якщо перевищення строків, зазначених у статтях 1 і 2 цього Закону, обумовлено виникненням форс-мажорних обставин, перебіг зазначених строків зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин.

Підтвердженням форс-мажорних обставин є сертифікат Торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) або іншої уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов договору.

У свою чергу, як вбачається з декларацій про валютні цінності, доходи та майно, що належить резиденту України та знаходиться за її межами (а.с.102-113), у нерезидентів по експортним контрактам від 21.04.2015 № 21-0415, від 07.07.2015 № 14-0715, від 28.08.2015 № 2808-2015, від 24.02.2016 № 2402-16 та від 17.10.2016 № 30/16 наявна прострочена дебіторська заборгованість перед позивачем.

Вищевказана обставина не заперечувалась і представником позивача у судовому засіданні.

Водночас, матеріали справи не містять жодних доказів щодо звернення ТОВ Промоушн Груп до суду з позовними вимогами про стягнення з нерезидентів позивача по експортним договорам простроченої дебіторської заборгованості або винесення Торгово-промисловою палатою України сертифікату про форс-мажорні обставини.

За таких обставин, суд дійшов висновку про правомірність винесення ГУ ДФС у Чернігівській області податкового повідомлення-рішення від 19.07.2017 № НОМЕР_1, яким до ТОВ Промоушн Груп застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності, у сумі 277950,80 грн.

Щодо тверджень представника ТОВ Промоушн Груп , як у адміністративному позові, так і у судовому засіданні, про факти ненадіслання ГУ ДФС у Чернігівській області на адресу ТОВ Промоушн Груп жодних письмових запитів щодо обставин, які були предметом дослідження при проведенні документальної позапланової перевірки, не повідомлення відповідачем заздалегідь товариства про проведення вищевказаної перевірки рекомендованим листом або під розписку, суд зазначає наступне.

Так, підпунктом 20.1.2. пункту 20.1. статті 20 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-IV (далі - ПК України) встановлено, що для здійснення функцій, визначених законом, контролюючі органи мають право отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, усіх форм власності у порядку, визначеному законодавством, довідки, копії документів, засвідчені підписом платника або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності), про фінансово-господарську діяльність, отримані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, зборів, платежів, про дотримання вимог законодавства, здійснення контролю за яким покладено на контролюючі органи, а також фінансову і статистичну звітність у порядку та на підставах, визначених законом.

Зазначеному праву контролюючих органів кореспондує встановлений підпунктом 16.1.5. пункту 16.1. статті 16 ПК України обов'язок платника податків подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов'язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання.

Відповідно до пункту 73.3. статті 73 ПК України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження. Такий запит підписується керівником (заступником керівника) контролюючого органу і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту. Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав: за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (пункт 1); для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок та в інших випадках, передбачених статтею 39 цього Кодексу (пункт 2); виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків (пункт 3); щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної (пункт 4); у разі проведення зустрічної звірки (пункт 5); в інших випадках, визначених цим Кодексом (пункт 6).

Аналогічні підстави для направлення контролюючим органом платнику податків письмового запиту про подання інформації визначені пунктом 12 Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 № 1245 (далі - Порядок № 1245).

Так, пунктом 9 Порядку № 1245 встановлено, що органи державної податкової служби мають право звернутися до суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та документального підтвердження такої інформації. В окремих випадках зазначений запит може надсилатися з використанням засобів телекомунікаційного зв'язку з накладенням електронного цифрового підпису органу державної податкової служби.

У відповідності до пункту 10 Порядку № 1245 запит щодо отримання податкової інформації від платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин оформляється на бланку органу державної податкової служби та підписується керівником (заступником керівника) зазначеного органу.

У запиті зазначаються: посилання на норми закону, відповідно до яких орган державної податкової служби має право на отримання такої інформації; підстави для надіслання запиту; опис інформації, що запитується, та в разі потреби перелік документів, що її підтверджують.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач направив на адресу позивача письмові запити від 26.04.2017 та від 27.04.2017, в яких вимагалось від позивача надати ГУ ДФС у Чернігівській області пояснення щодо виконання умов контрактів: від 21.04.2015 № 21-0415, від 07.07.2015 № 14-0715, від 28.08.2015 № 2808-2015, від 24.02.2016 № 2402-16 та від 17.10.2016 № 30/16, а також документи відповідно до переліків, зазначених у запитах (а.с.67,68).

18.05.2017 ГУ ДФС у Чернігівській області отримані від позивача листи від 11.05.2017 №№ 36,37 з копіями документів для підтвердження виконання умов контрактів (а.с.69,70).

При цьому, як зазначив представник відповідача у судовому засіданні, позивачем, на письмові запити ГУ ДФС у Чернігівській області від 26.04.2017 та від 27.04.2017 №№ 1566/10/25-01-14-02-08, 1586/10/25-01-14-02-08, не надано обґрунтованих пояснень з приводу порушень норм чинного законодавства України та всього обсягу запитуваних документів.

У зв'язку з чим, 30.05.2017 начальником ГУ ДФС у Чернігівській області ОСОБА_4 видано наказ № 763 Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Промоушн Груп , відповідно до якого призначено проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Промоушн Груп за період з 21.04.2015 по 05.06.2017, тривалості 5 робочих днів, з 30.05.2017 (а.с.72).

Згідно з підпунктом 78.1.1. пункту 78.1. статті 78 ПК України підставою для проведення документальної позапланової перевірки є, зокрема, якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються можливі порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Факт надання платником податків відповіді на письмовий запит податкового органу не свідчить про відсутність права у останнього після отримання такої відповіді здійснювати перевірку. Адже, якщо надана відповідь є неповною та не містить або містить неповний перелік документів на підтвердження викладеної у ній інформації, то, згідно з підпунктом 78.1.1. пункту 78.1. статті 78 ПК України, податковий орган має право здійснити перевірку такого платника податків.

Враховуючи те, що позивач на письмовий запит контролюючого органу не надав обґрунтованих пояснень з приводу порушень норм чинного законодавства України та всього обсягу запитуваних документів, суд дійшов висновку, що у відповідача були наявні підстави для проведення позапланової перевірки ТОВ Промоушн Груп .

Згідно пункту 78.4. статті 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Так, 30.05.2017 начальником ГУ ДФС у Чернігівській області видано наказ № 763 Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Промоушн Груп на підставі підпункту 20.1.4. пункту 20.1. статті 20, підпункту 78.1.1. пункту 78.1. статті 78 та статті 82 Податкового кодексу України (а.с.72).

При цьому, суд зазначає, що наказом Державної фіскальної служби України від 31.07.2014 № 22 затверджено Методичні рекомендації щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків (далі - Методичні рекомендації № 22).

Пунктом 1.2.1. Методичних рекомендацій № 22 встановлено, що рішення про проведення документальної планової, позапланової та фактичної перевірки приймається керівником органу державної фіскальної служби відповідно до пункту 77.4. статті 77, пункту 78.4. статті 78, пункту 79.2. статті 79 та пункту 80.2. статті 80 розділу II Кодексу із зазначенням суб'єкта (об'єкта), перевірка якого проводиться, мети, виду перевірки, підстав для проведення перевірки, дати початку (крім фактичних перевірок) та тривалості перевірки тощо, яке з урахуванням вимог Кодексу оформлюється наказом.

Дослідивши наказ від 30.05.2017 № 763, суд встановив, що він відповідає вимогам щодо оформлення рішення про проведення документальної перевірки, встановленим Методичними рекомендаціями № 22.

Пунктом 78.5. статті 78 Податкового кодексу України встановлено, що допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

У відповідності до пункту 81.1. статті 81 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу;

- копії наказу про проведення перевірки;

- службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.05.2017 директору ТОВ Промоушн Груп ОСОБА_5 було пред'явлено направлення на перевірку від 30.05.2017 № 997 та під розписку вручено копію наказу від 30.05.2017 № 763 (а.с. 71 на звороті).

Таким чином, суд дійшов висновку, що наказ був вручений, а направлення пред'явлено уповноваженому представнику платника податків.

Вищевказані обставини спростовують твердження позивача про факт неповідомлення відповідачем товариства про проведення вищевказаної перевірки рекомендованим листом або під розписку.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що Податковим кодексом України передбачено обов'язок контролюючого органу до початку проведення перевірки вручити під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки, разом з тим, жодних вимог щодо вручення копії наказу заздалегідь Податковий кодекс України не містить.

Отже, директор ТОВ Промоушн Груп , розписавшись у направленні на перевірку про пред'явлення йому направлення та вручення копії наказу, у відповідності до положень пункту 81.1. статті 81 Податкового кодексу України, фактично допустив відповідача до проведення документальної позапланової виїзної перевірки.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 24.12.2010 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Foods and Goods L.T.D. до Державної податкової інспекції у Калінінському районі міста Донецька, третя особа - Державна податкова адміністрація в Донецькій області про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом не допуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами.

Отже, згідно з правовою позицією Верховного Суду України, саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе. Водночас, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки.

Крім того, Вищий адміністративний суд України у постанові від 19.12.2013 № К/800/29102/13 зазначив, що позови платників податків, спрямовані на оскарження рішень (у тому числі наказів про призначення перевірки), дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки. В іншому разі в задоволенні відповідних позовів має бути відмовлено, оскільки правові наслідки оскаржуваних дій за таких обставин є вичерпаними, а отже, задоволення позову не може призвести до відновлення порушених прав платника податків, оскільки після проведення перевірки права платника податків порушують лише наслідки проведення відповідної перевірки.

Разом з тим, позивач фактично допустив посадових осіб відповідача до проведення перевірки на підставі наказу від 30.05.2017 № 763 та не використав своє право недопуску посадових осіб до проведення такої перевірки.

За таких обставин та з урахуванням того, що позивач фактично допустив посадових осіб відповідача до проведення перевірки, не використавши свого права недопуску до проведення перевірки, то в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється фіскальними органами.

Щодо посилань позивача на ті факти, що відповідачем, при застосуванні до ТОВ Промоушн Груп штрафних (фінансових) санкцій, порушено строки притягнення платника до відповідальності за порушення законодавчо встановленого строку здійснення валютних розрахунків і порушено порядок надання рекомендацій до відповідних органів щодо застосування до товариства спеціальної санкції режиму індивідуального ліцензування , суд зазначає наступне.

Так, у судовому засіданні представник позивача зазначив, що застосування контролюючим органом до ТОВ Промоушн Груп адміністративно-господарської санкції у вигляді пені, за порушення строків валютних розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, по спливу шести місяців, з моменту виявлення такого порушення, є протиправним, оскільки контролюючий орган отримував повідомлення від ПАТ Укрсиббанк , датовані 08.10.2015, 09.11.2015, 08.02.2016 та 09.06.2016, та мав змогу застосувати санкцію у строки, визначені Господарським кодексом України. Крім того, звернув увагу суду і на те, що по експортним контрактам від 21.04.2015 № 21-0415, від 07.07.2015 № 14-0715, від 28.08.2015 № 2808-2015, від 24.02.2016 № 2402-16, від 17.10.2016 № 30/16 та від 04.08.2016 № 03-08/16-1 вже минуло більше одного календарного року після поставки товару - 16.07.2015, 07.09.2015, 09.10.2015 та 24.02.2016.

Разом з тим, суд не погоджується з вищевказаною позицією позивача, з огляду на таке.

У відповідності до частини 1 статті 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

У свою чергу, частиною 2 вищевказаної статті, якою ця стаття доповнена Законом України від 02.12.2010 № 2756-VI Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України (далі - Закон № 2756-VI), зі сфери її дії виключено штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби та митні органи.

Закон № 2756-VI набрав чинності з дня набрання чинності Податковим кодексом України, тобто, з 01.01.2011.

Відповідно до підпункту 14.1.39. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з підпунктом 14.1.265. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - це плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Пунктом 58.2. статті 58 Податкового кодексу України передбачено, що податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Таким чином, з 01.01.2011 (з часу набрання чинності Податковим кодексом України) санкції за порушення законодавства, яке не є законодавством з питань оподаткування, належали до грошових зобов'язань, застосування яких є можливим лише в межах строків, встановлених Податковим кодексом України.

Відповідно ж до пункту 102.1. статті 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2. цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

За таких обставин, суд вважає, що твердження позивача про необхідність застосування контролюючим органом, при нарахуванні позивачу штрафних (фінансових) санкцій, строків, передбачених статтею 250 Господарського кодексу України, є безпідставним, оскільки застосуванню підлягає строк давності, встановлений пунктом 102.1. статті 102 Податкового кодексу України.

Аналогічна правова позиція була викладена і Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 06.12.2016 (справа № К/800/29546/16).

При цьому, судом не приймаються до уваги посилання представника позивача на практику Верховного Суду України у подібних правовідносинах, оскільки нормативно-правове регулювання правовідносин у даній адміністративній справі відрізняється від того, якому надано оцінку Верховним Судом України у його постанові від 04.11.2014 (справа №21-469а14), так як у згадуваній справі спірні правовідносини виникли раніше, ніж було внесено зазначені зміни до Податкового кодексу України та Господарського кодексу України.

Зважаючи на викладені обставини, суд дійшов висновку, що відповідачем у строки, визначені Податковим кодексом України, прийнято спірне податкове повідомлення-рішення.

Щодо твердження представника позивача щодо порушення відповідачем порядку надання рекомендацій до відповідних органів щодо застосування до товариства спеціальної санкції режиму індивідуального ліцензування , то суд зазначає наступне.

Так, у відповідності до статті 37 Закону України від 16.04.1991 № 959-XII Про зовнішньоекономічну діяльність (далі - Закон № 959-XII) за порушення цього або пов'язаних з ним законів України до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних суб'єктів господарської діяльності можуть бути застосовані такі спеціальні санкції, зокрема, застосування до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб'єктів господарської діяльності індивідуального режиму ліцензування у випадках порушення такими суб'єктами цього Закону та/або пов'язаних з ним законів України, що встановлюють певні заборони, обмеження або порядок здійснення зовнішньоекономічних операцій.

Санкції, зазначені у цій статті, застосовуються центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики за поданням органів доходів і зборів та контрольно-ревізійної служб, правоохоронних органів, органів Антимонопольного комітету України,

національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, та Національного банку України або за рішенням суду. Санкції, зазначені у цій статті, можуть бути застосовані до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності або

іноземних суб'єктів господарської діяльності протягом трьох років з дня виявлення порушення законодавства.

Разом з тим, подання ГУ ДФС у Чернігівській області до Міністерства економічного розвитку та торгівлі України щодо застосування до позивача спеціальної санкції режиму індивідуального ліцензування не є предметом розгляду у даній справі, що, у свою чергу, виключає необхідність дослідження судом вищевказаних обставин.

При вирішенні даної справи судом були враховані положення частини 3 статті 2, частини 1 статті 11 та частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Керуючись статтями 122, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Промоушн Груп - відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя В.В. Падій